Книга пророка Михея

Глава 7

1 В уныние я впал! Похож на того, кто вышел плоды собирать летние, когда их сбор завершился и виноградники пусты; когда не найти уже ни кисти винограда, ни первых смокв, что так нравятся мне.

2 Так и людей Господу верных не сыскать уже в стране, ни одного человека честного не осталось; каждый в засаде засел и крови жаждет, загнать брата своего в ловушку норовит.

3 Умения зло творить не занимать им: начальник всякий и судья взятки требуют, знатные люди диктуют им прихоти свои — и те, не стыдясь нимало, правду извращают!

4 Даже лучший из них — что кустарник колючий, и самый честный — хуже изгороди из терновника. Но День, стражами-пророками предсказанный, День возмездия, непременно грядет — вот тогда этот люд придет в замешательство!

5 Не доверяй другу, на человека близкого тебе не полагайся и не будь откровенен даже с той, что, прильнув к тебе, рядом лежит.

6 Ведь и сын бесчестит отца, против матери дочь восстает, невестка — против свекрови, и домашние — человеку враги.

7 Что до меня, лишь на ГОСПОДА уповать буду, Бога, Спасителя моего, ждать буду — Бог мой услышит меня!

8 Рано торжествовать вам надо мной, враги мои! Пусть падаю я, но ведь и встаю, случись мне быть во тьме, ГОСПОДЬ — мой свет!

9 Согрешив против ГОСПОДА, я понесу тяжесть гнева Его, пока не рассмотрит Он дело мое и не отстоит Его на суде. Он выведет меня к свету, Я увижу Его справедливость.

10 И враги мои это тоже увидят, позором покроют себя те, кто говорил мне: «Где ГОСПОДЬ, Бог твой?» Своими глазами увижу, когда попирать их будут, словно грязь на улице.

11 Придет день, и начнешь ты, Иерусалим, вновь возводить стены твои, станешь расширять свои границы.

12 В тот день придут к тебе отовсюду люди, толпы придут из Ассирии и городов египетских, от самого Египта до Евфрата приходить будут, от морей всех и от горы каждой.

13 Но земля твоя так и останется в запустении за жителей ее, за деяния их.

14 Паси народ Свой, жезлом Своим направляй овец наследия Твоего, Господи, тех, что живут одиноко в зарослях диких. Пусть пасутся они на Кармиле, в Башане, в Гиладе, как в былые дни.

15 «Как во дни исхода из плена египетского, явлю Израилю чудеса Свои», — ответил Господь.

16 Увидят то и другие народы и постыжены будут, лишатся всей мощи своей, прикроют руками рты свои, оглохнут уши у них,

17 будут прах лизать, как змеи, как твари, что ползают по земле; выползут из укрытий своих с трепетом Богу нашему навстречу, ГОСПОДУ, убоявшись Тебя.

18 Есть ли бог, подобный Тебе, Который прощал бы вину и отпускал грехи остатку наследия своего? Не держишь Ты гнева в сердце своем, любишь являть милосердие!

19 Вновь смилуется Господь над нами, попраны будут Им проступки наши, в глубины моря бросит Он все наши грехи.

20 Яви же верность Свою Иакову и милосердие Аврааму, как издревле клялся Ты отцам нашим!

Михей

Розділ 7

1 Горе мені, бо я став, мов недо́бірки лі́тні, як за́лишки по винобра́нні; нема гро́на на ї́жу, немає доспілої фіґи, якої жада́є душа моя!

2 Згинув побожний з землі, і нема поміж лю́дьми правдивого. Вони всі чату́ють на кров, один о́дного ловлять у сітку.

3 Наставлені ру́ки на зло, щоб вправно чинити його́, начальник жада́є дару́нків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жада́ння своєї душі, і викри́влюють все.

4 Найліпший із них — як будя́к, найправдиві́ший — гірший від те́рену. Настає день Твоїх сторожі́в, Твоїх відві́дин, — тепер буде збенте́ження їхнє!

5 І дру́гові не довіряйте, не надійтесь на при́ятеля, від тієї, що при лоні твоє́му лежить, пильну́й двері уст своїх!

6 Бо горду́є син ба́тьком своїм, дочка́ повстає проти не́ньки своєї, неві́стка — проти свекру́хи своєї, вороги чоловіку — дома́шні його́!

7 А я виглядаю на Господа, наді́юсь на Бога спасі́ння мого, — Бог мій почує мене́!

8 Не тішся, моя супроти́внице, з ме́не, — хоч я впала, Сіонська дочка́, проте вста́ну, хоч сиджу́ в темно́ті, та Господь мені світло!

9 Буду зно́сити я гнів Господній, бо згрішила Йому́, аж по́ки не вирішить справи моєї, та су́ду не вчинить мені. Він на світло мене попрова́дить, — побачу Його справедливість!

10 І побачить оце все моя супроти́вниця, і сором покриє її, бо казала мені: „Де Він, Господь, Бог твій?“ Пригляда́тимуться мої очі до неї, — її то́пчуть тепер, як болото на вулицях.

11 Настане той день, щоб мури твої будувати, — тоді віддали́ться границя твоя цього дня!

12 Це той день, коли при́йдуть до те́бе з Асирії та але до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки́, і від моря до моря, і від гори́ до гори́.

13 І спусто́шенням стане земля на мешка́нців її, через плід їхніх учинків.

14 Паси Мій наро́д своїм бе́рлом, отару спа́дку Твого́; що пробуває в лісі само́тньо, у сере́дині саду, хай пасу́ться вони на Баша́ні й Ґілеа́ді, як за днів старода́вніх.

15 Як за днів твого ви́ходу з кра́ю єгипетського, покажу́ йому чу́да.

16 Наро́ди побачать оце, і посоро́млені бу́дуть при всій своїй силі, ру́ку покладу́ть на у́ста, їхні ву́ха оглу́хнуть.

17 Будуть по́рох лизати вони, як той гад, як плазю́че землі, повила́зять з дрижа́нням з укрі́плень своїх, вони бу́дуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і бу́дуть боятись Тебе!

18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає прови́ну і пробачує про́гріх останку спа́дку Свого́, Свого гніву не де́ржить наза́вжди, бо кохається в милості?

19 Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи.

20 Ти даси правду Яковові, Авраам́ові милість, яку присягнув Він для наших батькі́в від днів старода́вніх“.

Книга пророка Михея

Глава 7

Михей

Розділ 7

1 В уныние я впал! Похож на того, кто вышел плоды собирать летние, когда их сбор завершился и виноградники пусты; когда не найти уже ни кисти винограда, ни первых смокв, что так нравятся мне.

1 Горе мені, бо я став, мов недо́бірки лі́тні, як за́лишки по винобра́нні; нема гро́на на ї́жу, немає доспілої фіґи, якої жада́є душа моя!

2 Так и людей Господу верных не сыскать уже в стране, ни одного человека честного не осталось; каждый в засаде засел и крови жаждет, загнать брата своего в ловушку норовит.

2 Згинув побожний з землі, і нема поміж лю́дьми правдивого. Вони всі чату́ють на кров, один о́дного ловлять у сітку.

3 Умения зло творить не занимать им: начальник всякий и судья взятки требуют, знатные люди диктуют им прихоти свои — и те, не стыдясь нимало, правду извращают!

3 Наставлені ру́ки на зло, щоб вправно чинити його́, начальник жада́є дару́нків, суддя ж судить за плату, а великий говорить жада́ння своєї душі, і викри́влюють все.

4 Даже лучший из них — что кустарник колючий, и самый честный — хуже изгороди из терновника. Но День, стражами-пророками предсказанный, День возмездия, непременно грядет — вот тогда этот люд придет в замешательство!

4 Найліпший із них — як будя́к, найправдиві́ший — гірший від те́рену. Настає день Твоїх сторожі́в, Твоїх відві́дин, — тепер буде збенте́ження їхнє!

5 Не доверяй другу, на человека близкого тебе не полагайся и не будь откровенен даже с той, что, прильнув к тебе, рядом лежит.

5 І дру́гові не довіряйте, не надійтесь на при́ятеля, від тієї, що при лоні твоє́му лежить, пильну́й двері уст своїх!

6 Ведь и сын бесчестит отца, против матери дочь восстает, невестка — против свекрови, и домашние — человеку враги.

6 Бо горду́є син ба́тьком своїм, дочка́ повстає проти не́ньки своєї, неві́стка — проти свекру́хи своєї, вороги чоловіку — дома́шні його́!

7 Что до меня, лишь на ГОСПОДА уповать буду, Бога, Спасителя моего, ждать буду — Бог мой услышит меня!

7 А я виглядаю на Господа, наді́юсь на Бога спасі́ння мого, — Бог мій почує мене́!

8 Рано торжествовать вам надо мной, враги мои! Пусть падаю я, но ведь и встаю, случись мне быть во тьме, ГОСПОДЬ — мой свет!

8 Не тішся, моя супроти́внице, з ме́не, — хоч я впала, Сіонська дочка́, проте вста́ну, хоч сиджу́ в темно́ті, та Господь мені світло!

9 Согрешив против ГОСПОДА, я понесу тяжесть гнева Его, пока не рассмотрит Он дело мое и не отстоит Его на суде. Он выведет меня к свету, Я увижу Его справедливость.

9 Буду зно́сити я гнів Господній, бо згрішила Йому́, аж по́ки не вирішить справи моєї, та су́ду не вчинить мені. Він на світло мене попрова́дить, — побачу Його справедливість!

10 И враги мои это тоже увидят, позором покроют себя те, кто говорил мне: «Где ГОСПОДЬ, Бог твой?» Своими глазами увижу, когда попирать их будут, словно грязь на улице.

10 І побачить оце все моя супроти́вниця, і сором покриє її, бо казала мені: „Де Він, Господь, Бог твій?“ Пригляда́тимуться мої очі до неї, — її то́пчуть тепер, як болото на вулицях.

11 Придет день, и начнешь ты, Иерусалим, вновь возводить стены твои, станешь расширять свои границы.

11 Настане той день, щоб мури твої будувати, — тоді віддали́ться границя твоя цього дня!

12 В тот день придут к тебе отовсюду люди, толпы придут из Ассирии и городов египетских, от самого Египта до Евфрата приходить будут, от морей всех и от горы каждой.

12 Це той день, коли при́йдуть до те́бе з Асирії та але до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки́, і від моря до моря, і від гори́ до гори́.

13 Но земля твоя так и останется в запустении за жителей ее, за деяния их.

13 І спусто́шенням стане земля на мешка́нців її, через плід їхніх учинків.

14 Паси народ Свой, жезлом Своим направляй овец наследия Твоего, Господи, тех, что живут одиноко в зарослях диких. Пусть пасутся они на Кармиле, в Башане, в Гиладе, как в былые дни.

14 Паси Мій наро́д своїм бе́рлом, отару спа́дку Твого́; що пробуває в лісі само́тньо, у сере́дині саду, хай пасу́ться вони на Баша́ні й Ґілеа́ді, як за днів старода́вніх.

15 «Как во дни исхода из плена египетского, явлю Израилю чудеса Свои», — ответил Господь.

15 Як за днів твого ви́ходу з кра́ю єгипетського, покажу́ йому чу́да.

16 Увидят то и другие народы и постыжены будут, лишатся всей мощи своей, прикроют руками рты свои, оглохнут уши у них,

16 Наро́ди побачать оце, і посоро́млені бу́дуть при всій своїй силі, ру́ку покладу́ть на у́ста, їхні ву́ха оглу́хнуть.

17 будут прах лизать, как змеи, как твари, что ползают по земле; выползут из укрытий своих с трепетом Богу нашему навстречу, ГОСПОДУ, убоявшись Тебя.

17 Будуть по́рох лизати вони, як той гад, як плазю́че землі, повила́зять з дрижа́нням з укрі́плень своїх, вони бу́дуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і бу́дуть боятись Тебе!

18 Есть ли бог, подобный Тебе, Который прощал бы вину и отпускал грехи остатку наследия своего? Не держишь Ты гнева в сердце своем, любишь являть милосердие!

18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає прови́ну і пробачує про́гріх останку спа́дку Свого́, Свого гніву не де́ржить наза́вжди, бо кохається в милості?

19 Вновь смилуется Господь над нами, попраны будут Им проступки наши, в глубины моря бросит Он все наши грехи.

19 Знов над нами Він зми́лується, наші провини пото́пче, — Ти кинеш у морську́ глибочі́нь усі наші гріхи.

20 Яви же верность Свою Иакову и милосердие Аврааму, как издревле клялся Ты отцам нашим!

20 Ти даси правду Яковові, Авраам́ові милість, яку присягнув Він для наших батькі́в від днів старода́вніх“.