Книга Иисуса НавинаГлава 7 |
|
1 |
|
2 |
|
3 Возвратившись, они сказали Иисусу: «Не стоит отправлять всё войско, довольно двух или трех тысяч — и они возьмут Ай. Не утруждай всё войско, потому что жителей там немного». |
|
4 И тогда отправили в Ай около трех тысяч израильтян, но они были обращены в бегство жителями Ая, |
|
5 которые преследовали их по всему склону — от городских ворот и до каменоломен — и тридцать шесть человек из них убили. Израильтян охватило уныние, и они совсем пали духом. |
|
6 |
|
7 «О Владыка, ГОСПОДИ! Для чего Ты перевел этот народ через Иордан? — взывал Иисус. — Неужели лишь для того, чтобы отдать нас в руки амореев и погубить нас? Лучше бы мы оставались там, за Иорданом! |
|
8 О Владыка! Что мне сказать после того, как израильтяне спасались бегством от своих противников? |
|
9 Услышат об этом ханаанеи и все жители этой земли, придут и расправятся с нами, так что и памяти о нас на земле не останется. И как Ты заступишься, как отстоишь Свое имя великое?» |
|
10 |
|
11 Народ согрешил, нарушили израильтяне Союз со Мной, Завет, который Я повелел им блюсти. Присвоили они себе вещи, преданные заклятию. Украли они их и спрятали среди своих пожитков. |
|
12 Потому и не смогли израильтяне устоять перед своими врагами. Потому они и спаслись бегством и сами предали себя заклятию — на уничтожение себя обрекли. Но до тех пор, пока вы не уничтожите всех преданных заклятию вещей, Меня не будет с вами. |
|
13 Теперь ступай, освяти народ, скажи им, чтобы совершили обряд очищения к завтрашнему дню! Передай им слова ГОСПОДА, Бога Израиля: „Преданное заклятию, обреченное на уничтожение — среди вас, израильтяне! Не сможете вы одолеть врагов, пока не избавитесь от преданных заклятию вещей!“ |
|
14 Завтра утром вы соберетесь и по очереди будете подходить к ковчегу Завета, колено за коленом, и то колено, на которое укажет ГОСПОДЬ, пусть проходит род за родом. Из рода, указанного ГОСПОДОМ, пусть проходит семейство за семейством, а члены семейства, на которое укажет ГОСПОДЬ, пусть подходят один за другим. |
|
15 И тот, кто взял заклятое, да будет сожжен: он сам и всё, что у него, ведь нарушил он Союз с ГОСПОДОМ, Завет с Ним, обесславил святыню в Израиле». |
|
16 |
|
17 Затем Иисус велел подойти представителям всех родов из колена Иуды, и указано было на род Зераха. Тогда стали подходить семейства из рода Зераха, и было указано на семейство Завди. |
|
18 Привел Завди каждого члена своего семейства, и было указано на Ахана, сына Карми, внука Завди, потомка Зераха из колена Иуды. |
|
19 «Сын мой, — сказал Иисус Ахану, — прошу тебя, воздай славу ГОСПОДУ, Богу Израиля, и вознеси хвалу Ему. Расскажи мне, ничего не скрывая, что ты сделал». |
|
20 «Так и есть, согрешил я перед ГОСПОДОМ, Богом Израилевым, — отвечал Ахан Иисусу. — Вот что я сделал: |
|
21 среди вещей, захваченных нами, увидел я великолепную одежду из Шинара, в двести шекелей весом серебра и слиток золота весом в пятьдесят шекелей, прельстился я всем этим и взял. Всё это зарыто в земле под моим шатром, а в самом низу — серебро». |
|
22 |
|
23 Посланники взяли эти вещи, принесли к Иисусу и ко всем израильтянам и положили всё пред ГОСПОДОМ. |
|
24 После этого Иисус и все израильтяне с ним повели Ахана, потомка Зераха, в долину Ахор. Туда же понесли найденные у Ахана серебро, одежду и слиток золота, повели его сыновей и дочерей, его быков, ослов и овец, коз, отнесли его шатер и всё, что было у него. |
|
25 Иисус, обращаясь к Ахану, воскликнул: «Зачем навлек ты на нас такое бедствие? Ныне ГОСПОДЬ обратит на тебя это бедствие!» И стали израильтяне бросать камни в Ахана, убили его и приведенных с ним, затем сожгли их и набросали поверх них камни. |
|
26 Так воздвигли они огромную груду камней, которая и поныне там. Сменил ГОСПОДЬ после того гнев Свой на милость. Потому с тех пор и называется место сие долиной Ахор. |
Iсус НавинРозділ 7 |
|
1 |
|
2 І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: „Підіть, і ви́відайте цей Край“. І пішли ті му́жі, і вивідали той Ай. |
|
3 І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: „Нехай не йде ввесь наро́д, — коло двох тисяч лю́да або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисле́нні“. |
|
4 І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, — та вони повтікали перед айськими людьми́. |
|
5 І айські люди повибива́ли з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбі́ччі гори. І охля́ло серце народу, та й стало як вода. |
|
6 І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші́, і посипа́ли порохом свою го́лову. |
|
7 І сказав Ісус: „Ах, Владико Господи, для чого Ти конче перепровадив цей наро́д через Йорда́н, щоб дати нас у руку аморе́янина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позоста́лися, і осіли по той бік Йорда́ну! |
|
8 О, Господи! Що я скажу́ по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворога́ми? |
|
9 І почують ханаанеянин та всі ме́шканці цього краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я́ наше з землі. І що́ Ти зробиш Своєму великому Йменню?“ |
|
10 І сказав Господь до Ісуса: „Устань, — по́що то ти падаєш на обличчя своє? |
|
11 Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі. |
|
12 І не зможуть Ізраїлеві сини всто́яти перед своїми ворогами, — вони обернуть спи́ну перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не ви́губите заклятого з-поміж себе! |
|
13 Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш усто́яти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого. |
|
14 І підходьте ра́но вранці за вашими племена́ми. І станеться, те пле́м'я, що його виявить Господь, нехай підходить за ро́дами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за дома́ми, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчи́нами. |
|
15 І станеться, хто буде ви́явлений у заклятім, той буде спалений в огні, — він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем“. |
|
16 І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племена́ми, — і було́ виявлене Юдине пле́м'я. |
|
17 І привів він Юдині ро́ди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за роди́нами, і був виявлений Завдій. |
|
18 І привів він його дім за мужчи́нами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени. |
|
19 І сказав Ісус до Ахана: „Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що́ ти зробив? Не скажи неправди передо мною!“ |
|
20 І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: „Дійсно, згрішив я Господе́ві, Богові Ізраїля, і зробив так та так. |
|
21 І побачив я в здо́бичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зли́вка, п'ятдесят шеклів вага його, — і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в сере́дині намету мого, а срібло під ним“. |
|
22 І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним. |
|
23 І забрали його́ з сере́дини намету, і прине́сли його́ до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його́ перед Господнім лицем. |
|
24 І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зли́вка, і синів його, і дочо́к його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиво́дили їх до долини Ахор. |
|
25 І сказав Ісус: „На́що ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе́ це нещастя Господь цього дня!“ І вкаменува́ли його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням. |
|
26 І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я́ того місця: Ахор, аж до цього дня. |
Книга Иисуса НавинаГлава 7 |
Iсус НавинРозділ 7 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: „Підіть, і ви́відайте цей Край“. І пішли ті му́жі, і вивідали той Ай. |
|
3 Возвратившись, они сказали Иисусу: «Не стоит отправлять всё войско, довольно двух или трех тысяч — и они возьмут Ай. Не утруждай всё войско, потому что жителей там немного». |
3 І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: „Нехай не йде ввесь наро́д, — коло двох тисяч лю́да або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисле́нні“. |
|
4 И тогда отправили в Ай около трех тысяч израильтян, но они были обращены в бегство жителями Ая, |
4 І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, — та вони повтікали перед айськими людьми́. |
|
5 которые преследовали их по всему склону — от городских ворот и до каменоломен — и тридцать шесть человек из них убили. Израильтян охватило уныние, и они совсем пали духом. |
5 І айські люди повибива́ли з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбі́ччі гори. І охля́ло серце народу, та й стало як вода. |
|
6 |
6 І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші́, і посипа́ли порохом свою го́лову. |
|
7 «О Владыка, ГОСПОДИ! Для чего Ты перевел этот народ через Иордан? — взывал Иисус. — Неужели лишь для того, чтобы отдать нас в руки амореев и погубить нас? Лучше бы мы оставались там, за Иорданом! |
7 І сказав Ісус: „Ах, Владико Господи, для чого Ти конче перепровадив цей наро́д через Йорда́н, щоб дати нас у руку аморе́янина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позоста́лися, і осіли по той бік Йорда́ну! |
|
8 О Владыка! Что мне сказать после того, как израильтяне спасались бегством от своих противников? |
8 О, Господи! Що я скажу́ по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворога́ми? |
|
9 Услышат об этом ханаанеи и все жители этой земли, придут и расправятся с нами, так что и памяти о нас на земле не останется. И как Ты заступишься, как отстоишь Свое имя великое?» |
9 І почують ханаанеянин та всі ме́шканці цього краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я́ наше з землі. І що́ Ти зробиш Своєму великому Йменню?“ |
|
10 |
10 І сказав Господь до Ісуса: „Устань, — по́що то ти падаєш на обличчя своє? |
|
11 Народ согрешил, нарушили израильтяне Союз со Мной, Завет, который Я повелел им блюсти. Присвоили они себе вещи, преданные заклятию. Украли они их и спрятали среди своих пожитков. |
11 Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі. |
|
12 Потому и не смогли израильтяне устоять перед своими врагами. Потому они и спаслись бегством и сами предали себя заклятию — на уничтожение себя обрекли. Но до тех пор, пока вы не уничтожите всех преданных заклятию вещей, Меня не будет с вами. |
12 І не зможуть Ізраїлеві сини всто́яти перед своїми ворогами, — вони обернуть спи́ну перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не ви́губите заклятого з-поміж себе! |
|
13 Теперь ступай, освяти народ, скажи им, чтобы совершили обряд очищения к завтрашнему дню! Передай им слова ГОСПОДА, Бога Израиля: „Преданное заклятию, обреченное на уничтожение — среди вас, израильтяне! Не сможете вы одолеть врагов, пока не избавитесь от преданных заклятию вещей!“ |
13 Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш усто́яти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого. |
|
14 Завтра утром вы соберетесь и по очереди будете подходить к ковчегу Завета, колено за коленом, и то колено, на которое укажет ГОСПОДЬ, пусть проходит род за родом. Из рода, указанного ГОСПОДОМ, пусть проходит семейство за семейством, а члены семейства, на которое укажет ГОСПОДЬ, пусть подходят один за другим. |
14 І підходьте ра́но вранці за вашими племена́ми. І станеться, те пле́м'я, що його виявить Господь, нехай підходить за ро́дами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за дома́ми, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчи́нами. |
|
15 И тот, кто взял заклятое, да будет сожжен: он сам и всё, что у него, ведь нарушил он Союз с ГОСПОДОМ, Завет с Ним, обесславил святыню в Израиле». |
15 І станеться, хто буде ви́явлений у заклятім, той буде спалений в огні, — він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем“. |
|
16 |
16 І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племена́ми, — і було́ виявлене Юдине пле́м'я. |
|
17 Затем Иисус велел подойти представителям всех родов из колена Иуды, и указано было на род Зераха. Тогда стали подходить семейства из рода Зераха, и было указано на семейство Завди. |
17 І привів він Юдині ро́ди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за роди́нами, і був виявлений Завдій. |
|
18 Привел Завди каждого члена своего семейства, и было указано на Ахана, сына Карми, внука Завди, потомка Зераха из колена Иуды. |
18 І привів він його дім за мужчи́нами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени. |
|
19 «Сын мой, — сказал Иисус Ахану, — прошу тебя, воздай славу ГОСПОДУ, Богу Израиля, и вознеси хвалу Ему. Расскажи мне, ничего не скрывая, что ты сделал». |
19 І сказав Ісус до Ахана: „Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що́ ти зробив? Не скажи неправди передо мною!“ |
|
20 «Так и есть, согрешил я перед ГОСПОДОМ, Богом Израилевым, — отвечал Ахан Иисусу. — Вот что я сделал: |
20 І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: „Дійсно, згрішив я Господе́ві, Богові Ізраїля, і зробив так та так. |
|
21 среди вещей, захваченных нами, увидел я великолепную одежду из Шинара, в двести шекелей весом серебра и слиток золота весом в пятьдесят шекелей, прельстился я всем этим и взял. Всё это зарыто в земле под моим шатром, а в самом низу — серебро». |
21 І побачив я в здо́бичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зли́вка, п'ятдесят шеклів вага його, — і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в сере́дині намету мого, а срібло під ним“. |
|
22 |
22 І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним. |
|
23 Посланники взяли эти вещи, принесли к Иисусу и ко всем израильтянам и положили всё пред ГОСПОДОМ. |
23 І забрали його́ з сере́дини намету, і прине́сли його́ до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його́ перед Господнім лицем. |
|
24 После этого Иисус и все израильтяне с ним повели Ахана, потомка Зераха, в долину Ахор. Туда же понесли найденные у Ахана серебро, одежду и слиток золота, повели его сыновей и дочерей, его быков, ослов и овец, коз, отнесли его шатер и всё, что было у него. |
24 І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зли́вка, і синів його, і дочо́к його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиво́дили їх до долини Ахор. |
|
25 Иисус, обращаясь к Ахану, воскликнул: «Зачем навлек ты на нас такое бедствие? Ныне ГОСПОДЬ обратит на тебя это бедствие!» И стали израильтяне бросать камни в Ахана, убили его и приведенных с ним, затем сожгли их и набросали поверх них камни. |
25 І сказав Ісус: „На́що ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе́ це нещастя Господь цього дня!“ І вкаменува́ли його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням. |
|
26 Так воздвигли они огромную груду камней, которая и поныне там. Сменил ГОСПОДЬ после того гнев Свой на милость. Потому с тех пор и называется место сие долиной Ахор. |
26 І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я́ того місця: Ахор, аж до цього дня. |