Третья книга царствГлава 18 |
|
1 |
|
2 Илия пошел, чтобы предстать перед Ахавом. |
|
3 Ахав призвал Авдия, управлявшего дворцом, — а Авдий глубоко почитал ГОСПОДА, |
|
4 и когда Иезавель истребляла пророков ГОСПОДНИХ, Авдий взял сто пророков, спрятал их в двух пещерах, по пятидесяти человек в каждой, и доставлял им хлеб и воду. |
|
5 Ахав сказал Авдию: «Пройдем по стране, по всем водным источникам и речным руслам — может быть, найдем траву прокормить лошадей и мулов, чтобы не пришлось резать весь скот». |
|
6 Они разделили меж собой страну, кто куда пойдет, и Ахав пошел в одну сторону, а Авдий — в другую. |
|
7 |
|
8 «Да, я, — сказал тот. — Иди и сообщи своему владыке, что Илия здесь». |
|
9 «Чем же провинился я, что ты предаешь меня, своего слугу, Ахаву на верную смерть? — ответил Авдий. — |
|
10 Жив ГОСПОДЬ, Бог твой! Нет такого народа и царства, куда мой владыка не посылал бы искать тебя, и, когда говорили ему, что тебя там нет, он заставлял тот народ или царство поклясться, что они действительно не могли тебя отыскать. |
|
11 А ты теперь говоришь: „Иди и сообщи своему владыке, что Илия здесь“. |
|
12 Едва я оставлю тебя, как Дух ГОСПОДЕНЬ унесет тебя неведомо куда. Я приду и сообщу Ахаву, а он, не найдя тебя на месте, убьет меня — а ведь я, твой слуга, благоговею пред ГОСПОДОМ с юности. |
|
13 Разве не сказали владыке моему, что я сделал, когда Иезавель убивала пророков ГОСПОДНИХ? Я спрятал сто пророков в двух пещерах, по пятидесяти человек в каждой, и доставлял им хлеб и воду. |
|
14 А ты теперь говоришь: „Иди и скажи своему владыке, что Илия здесь“. Он убьет меня!» |
|
15 |
|
16 Авдий отправился к Ахаву и сообщил ему об этом, и тот вышел навстречу Илии. |
|
17 Едва завидев Илию, Ахав воскликнул: «Ты ли это, виновник всех бедствий Израиля?» |
|
18 «Не по моей вине постигли Израиль эти бедствия, — ответил ему Илия, — а по твоей и по вине рода отца твоего: вы отвергли повеления ГОСПОДНИ и пустились вслед за ваалами. |
|
19 Так пошли теперь гонцов за всеми израильтянами, собери их мне на горе Кармил, и пусть придут четыреста пятьдесят пророков Ваала и четыреста пророков из рощ, посвященных Ашере, которые кормятся со стола Иезавели». |
|
20 |
|
21 Илия вышел к народу и сказал: «Долго ли вы будете метаться из стороны в сторону? Если ГОСПОДЬ — ваш Бог, так идите за Ним, а если Ваал — то за ним». Но народ не ответил ему ни слова. |
|
22 Тогда Илия сказал народу: «Из пророков ГОСПОДНИХ здесь лишь я один, а у Ваала — четыреста пятьдесят пророков. |
|
23 Пусть нам дадут двух тельцов, и они выберут себе одного, рассекут его на части и положат на дрова, но огня пусть не зажигают. А я приготовлю другого тельца, положу его на дрова, но огня зажигать не стану. |
|
24 И вы призовете имя своего бога, а я призову имя ГОСПОДА. Какой бог пошлет в ответ огонь — тот и есть истинный Бог». «Хорошо!» — ответил народ. |
|
25 «Выберите себе тельца, — сказал Илия пророкам Ваала, — и приготовьте его первыми, ведь вас так много! Призывайте имя своего бога, но огня не разводите». |
|
26 Они взяли одного из двух предложенных им тельцов, сделали всё, что нужно, и стали призывать имя Ваала. С утра до полудня они кричали: «Ваал, ответь нам!» Но ни звука не было им в ответ, а они продолжали скакать вокруг жертвенника, который соорудили. |
|
27 В полдень Илия начал над ними насмехаться: «Зовите погромче, ведь он — бог! Может, он задумался или отлучился куда-нибудь, а может, заснул — так проснется!» |
|
28 Они стали кричать громче и колоть себя по обычаю мечами и копьями, так что полилась кровь. |
|
29 Прошел полдень, и они безумствовали вплоть до вечернего жертвоприношения, но ни звука не было им в ответ — ничего. |
|
30 |
|
31 Илия взял двенадцать камней по числу колен, сыновей Иакова, к которому было слово ГОСПОДНЕ: «Будет имя тебе Израиль». |
|
32 Из этих камней он устроил жертвенник во имя ГОСПОДНЕ и вокруг прокопал канаву, в которую вместилось бы две меры зерна. |
|
33 Он разложил дрова, рассек на части тельца и положил на дрова. |
|
34 Затем он велел наполнить водой четыре кувшина и вылить воду на жертву всесожжения и на дрова. Так и сделали. Он велел сделать так же во второй и в третий раз — и это было исполнено, |
|
35 так что вода растеклась вокруг жертвенника и даже наполнила канаву. |
|
36 И когда настало время вечернего жертвоприношения, пророк Илия подошел к жертвеннику и произнес: «ГОСПОДИ, Боже Авраама, Исаака и Израиля! Пусть узнают они сегодня, что Ты — Бог в Израиле, а я — слуга Твой и сделал всё это по слову Твоему. |
|
37 Ответь мне, ГОСПОДИ, ответь мне, и пусть знает этот народ, что Ты — ГОСПОДЬ Бог, тогда Ты возвратишь Себе их сердца!» |
|
38 Ниспал огонь ГОСПОДЕНЬ и спалил жертву вместе с дровами и камнями, землей и водой в канаве. |
|
39 Когда народ увидел это, все пали ниц, восклицая: «ГОСПОДЬ — наш Бог! ГОСПОДЬ — наш Бог!» |
|
40 Тогда Илия сказал им: «Хватайте пророков Ваала, чтобы никто не убежал!» Схватили их, привели к потоку Кишон, и там Илия их перебил. |
|
41 |
|
42 Ахав отправился есть, а Илия взошел на вершину горы Кармил, пал на землю и скрыл лицо между коленей. |
|
43 «Иди и посмотри в сторону моря», — велел он слуге. Тот пошел посмотреть и ответил: «Там ничего нет». Но Илия велел ему сделать так семь раз. |
|
44 На седьмой раз тот сообщил: «Облако, с человеческую ладонь, приближается с моря». «Иди и передай Ахаву, — велел Илия, — чтобы запрягал и уезжал, а то не сможет проехать из-за ливня». |
|
45 Мало-помалу небо потемнело, обложенное тучами, поднялся ветер, и начался сильный ливень. Ахав сел на колесницу и поехал в Изреэль, |
|
46 а с Илией была сила ГОСПОДНЯ — он подоткнул полы одежды своей и бежал перед Ахавом до самого Изреэля. |
1-а царiвРозділ 18 |
|
1 |
|
2 І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод. |
|
3 І покликав Ахав Овді́я, що був над домом, а Овді́й був дуже богобі́йний. |
|
4 І сталося, коли Єзаве́ль вигу́блювала Господніх пророків, то Овді́й узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в пече́рі, і годува́в їх хлібом та водою. |
|
5 І сказав Ахав до Овдія: „Іди по кра́ю до всіх во́дних джере́л та до всіх потоків, — може зна́йдемо трави, і позоста́вимо при житті коня та мула, і не ви́губимо худоби“... |
|
6 І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, — Ахав пішов однією дорогою сам, Овді́й пішов сам другою дорогою. |
|
7 І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назу́стріч йому́. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: „Чи то ти, пане мій Іллє́?“ |
|
8 А той відказав йому: „Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля!“ |
|
9 А він сказав: „Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене? |
|
10 Як живий Господь, Бог твій, — немає наро́ду та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсяга́в те царство та той народ, що зна́йдуть тебе. |
|
11 А тепер ти говориш: Іди, скажи своє́му панові: Ось тут Ілля! |
|
12 І станеться, я піду́ від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду́ я, щоб доне́сти Ахаву, а коли він не зна́йде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї мо́лодости. |
|
13 Чи ж не було сказано панові моєму те, що́ зробив я, коли Єзаве́ль побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою? |
|
14 А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, — і він мене вб'є!“ |
|
15 Та Ілля відказав: „Як живий Господь Савао́т, що я стою́ перед Його лицем, — сьогодні я покажу́ся йому!“ |
|
16 I пішов Овді́й назу́стріч Аха́ву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпро́ти Іллі. |
|
17 І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: „Чи це ти, що непоко́їш Ізраїля?“ |
|
18 А той відказав: „Не я внещасли́вив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотри́мання Господніх за́повідей, та й ти пішов за Ваалами. |
|
19 А тепер пошли, збери до мене на го́ру Карме́л усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо сто́лу Єзаве́лі“. |
|
20 І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на го́ру Карме́л. |
|
21 І підійшов Ілля до всьо́го наро́ду й сказав: „Чи довго ви бу́дете скака́ти на двох галу́зках? Якщо Господь — Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал — ідіть за ним!“ Та не відповів йому народ ані слова. |
|
22 І сказав Ілля до наро́ду: „Я сам позоста́вся Господній пророк, а пророків Ваалових — чотири сотні й п'ятдесят чоловіка. |
|
23 І нехай дадуть нам двох бичкі́в, і нехай вони ви́беруть собі одно́го бичка́, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дро́ва, а огню́ не покладу́ть. І я приготу́ю одного бичка́, і дам на дро́ва, а огню не покладу́. |
|
24 І ви покличете ім'я́ бога вашого, а я покли́чу Ім'я́ Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, — Він Бог!“ І відповів той наро́д та й сказав: „Це добре слово!“ |
|
25 І сказав Ілля до Ваалових пророків: „Виберіть собі одно́го бичка́, і приготу́йте перші, бо ви численні́ші, і покличте ім'я́ свого́ бога, а огню́ не покладете“. |
|
26 І взяли́ вони того бичка, що він дав їм, і вони приготува́ли й кли́кали Ваалове ім'я́ від ра́нку й аж до полу́дня, говорячи: „Ваа́ле, почу́й нас!“ Та не було ані голосу, ані ві́дповіді. І скакали вони біля же́ртівника, що зроби́ли. |
|
27 І сталося опі́вдні, і сміявся з них Ілля й говорив: „Кличте голосом сильні́шим, бо він бог! Може він розду́мує, або відлучи́вся, або в дорозі! Може він спить, то проки́неться!“ |
|
28 І стали вони кликати голосом сильні́шим, і коло́лися, за своїм зви́чаєм, меча́ми та ра́тищами, аж лила́ся з них кров. |
|
29 І сталося, як минувся пі́вдень, то вони пророкували аж до часу прине́сення хлібної жертви, — та не було́ ані голосу, ані відповіді, ані слуху... |
|
30 І сказав Ілля до всього наро́ду: „Підійдіть до ме́не!“ І підійшов увесь наро́д до нього, а він поправив розбитого Господнього же́ртівника. |
|
31 І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племе́н синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: „Ізра́їль буде їм'я́ твоє!“ |
|
32 і збудува́в із того камі́ння же́ртівника в Ім'я́ Господнє, і зробив рова, площею на дві са́ті насіння, навколо же́ртівника. |
|
33 І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дро́вах. |
|
34 І він сказав: „Напо́вніть чотири відрі́ води, і нехай виллють на цілопа́лення та на дро́ва“. І сказав: „Повторіть!“ І повтори́ли. І сказав: „Зробіть утре́тє!“ І зробили втре́тє. |
|
35 І потекла вода навколо же́ртівника, а також рів напо́внився водою. |
|
36 І сталося в час прине́сення хлі́бної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: „Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізна́ють, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом. |
|
37 Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізна́є цей наро́д, що Ти — Господь, Бог, і Ти обе́рнеш їхнє серце наза́д!“ |
|
38 І спав Господній огонь, та й поже́р цілопа́лення, і дро́ва, і камі́ння, і по́рох, і ви́лизав воду, що в рові. |
|
39 І побачили це всі люди, та й попа́дали на обличчя свої й говорили: „Господь, — Він Бог, Господь, — Він Бог!“ |
|
40 І сказав до них Ілля: „Схопі́ть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече́ з них!“ І похапа́ли їх, а Ілля звів їх до потоку Кішо́н, та й порізав їх... |
|
41 І сказав Ілля до Ахава: „Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу́“. |
|
42 І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхі́в'я Карме́лу, і нахили́вся до землі, і поклав обличчя своє між свої колі́на. |
|
43 І сказав він до свого хло́пця: „Вийди, подивися в на́прямі моря!“ І той вийшов і подивився та й сказав: „Нема нічо́го“. Та він відказав: „Вернися сім раз!“ |
|
44 І сталося сьомого разу, і він сказав: „Ось мала хмара, немов долоня лю́дська, підійма́ється з моря“. А він сказав: „Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ“. |
|
45 І сталося по недовгому ча́сі, і поте́мніло небо від хмар, і зірвався вітер, — і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел. |
|
46 А Господня рука була́ на Іллі. І він опереза́в свої сте́гна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу. |
Третья книга царствГлава 18 |
1-а царiвРозділ 18 |
|
1 |
1 |
|
2 Илия пошел, чтобы предстать перед Ахавом. |
2 І пішов Ілля показатися до Ахава. А в Асирії був сильний голод. |
|
3 Ахав призвал Авдия, управлявшего дворцом, — а Авдий глубоко почитал ГОСПОДА, |
3 І покликав Ахав Овді́я, що був над домом, а Овді́й був дуже богобі́йний. |
|
4 и когда Иезавель истребляла пророков ГОСПОДНИХ, Авдий взял сто пророков, спрятал их в двух пещерах, по пятидесяти человек в каждой, и доставлял им хлеб и воду. |
4 І сталося, коли Єзаве́ль вигу́блювала Господніх пророків, то Овді́й узяв сотню пророків, та й сховав їх по п'ятидесяти чоловіка в пече́рі, і годува́в їх хлібом та водою. |
|
5 Ахав сказал Авдию: «Пройдем по стране, по всем водным источникам и речным руслам — может быть, найдем траву прокормить лошадей и мулов, чтобы не пришлось резать весь скот». |
5 І сказав Ахав до Овдія: „Іди по кра́ю до всіх во́дних джере́л та до всіх потоків, — може зна́йдемо трави, і позоста́вимо при житті коня та мула, і не ви́губимо худоби“... |
|
6 Они разделили меж собой страну, кто куда пойдет, и Ахав пошел в одну сторону, а Авдий — в другую. |
6 І поділили вони собі Край, щоб перейти по ньому, — Ахав пішов однією дорогою сам, Овді́й пішов сам другою дорогою. |
|
7 |
7 І був Овдій у дорозі, аж ось Ілля назу́стріч йому́. І пізнав він його, і впав на обличчя своє та й сказав: „Чи то ти, пане мій Іллє́?“ |
|
8 «Да, я, — сказал тот. — Иди и сообщи своему владыке, что Илия здесь». |
8 А той відказав йому: „Я. Іди, скажи панові своєму: Ось тут Ілля!“ |
|
9 «Чем же провинился я, что ты предаешь меня, своего слугу, Ахаву на верную смерть? — ответил Авдий. — |
9 А він сказав: „Чим я прогрішив, що ти віддаєш свого раба в Ахавову руку, щоб він убив мене? |
|
10 Жив ГОСПОДЬ, Бог твой! Нет такого народа и царства, куда мой владыка не посылал бы искать тебя, и, когда говорили ему, что тебя там нет, он заставлял тот народ или царство поклясться, что они действительно не могли тебя отыскать. |
10 Як живий Господь, Бог твій, — немає наро́ду та царства, що туди не посилав би пан мій шукати тебе. А коли говорили: Нема його, то він заприсяга́в те царство та той народ, що зна́йдуть тебе. |
|
11 А ты теперь говоришь: „Иди и сообщи своему владыке, что Илия здесь“. |
11 А тепер ти говориш: Іди, скажи своє́му панові: Ось тут Ілля! |
|
12 Едва я оставлю тебя, как Дух ГОСПОДЕНЬ унесет тебя неведомо куда. Я приду и сообщу Ахаву, а он, не найдя тебя на месте, убьет меня — а ведь я, твой слуга, благоговею пред ГОСПОДОМ с юности. |
12 І станеться, я піду́ від тебе, а Дух Господній понесе тебе на те місце, якого не знаю. І прийду́ я, щоб доне́сти Ахаву, а коли він не зна́йде тебе, то вб'є мене. А раб твій боїться Господа від своєї мо́лодости. |
|
13 Разве не сказали владыке моему, что я сделал, когда Иезавель убивала пророков ГОСПОДНИХ? Я спрятал сто пророков в двух пещерах, по пятидесяти человек в каждой, и доставлял им хлеб и воду. |
13 Чи ж не було сказано панові моєму те, що́ зробив я, коли Єзаве́ль побивала Господніх пророків, а я сховав був із Господніх пророків сотню чоловіка, по п'ятидесяти чоловіка в печері, і годував їх хлібом та водою? |
|
14 А ты теперь говоришь: „Иди и скажи своему владыке, что Илия здесь“. Он убьет меня!» |
14 А тепер ти кажеш: Іди, скажи своєму панові: Ось тут Ілля, — і він мене вб'є!“ |
|
15 |
15 Та Ілля відказав: „Як живий Господь Савао́т, що я стою́ перед Його лицем, — сьогодні я покажу́ся йому!“ |
|
16 Авдий отправился к Ахаву и сообщил ему об этом, и тот вышел навстречу Илии. |
16 I пішов Овді́й назу́стріч Аха́ву, та й доніс йому те. І пішов Ахав навпро́ти Іллі. |
|
17 Едва завидев Илию, Ахав воскликнул: «Ты ли это, виновник всех бедствий Израиля?» |
17 І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то Ахав сказав до нього: „Чи це ти, що непоко́їш Ізраїля?“ |
|
18 «Не по моей вине постигли Израиль эти бедствия, — ответил ему Илия, — а по твоей и по вине рода отца твоего: вы отвергли повеления ГОСПОДНИ и пустились вслед за ваалами. |
18 А той відказав: „Не я внещасли́вив Ізраїля, а тільки ти та дім твого батька через ваше недотри́мання Господніх за́повідей, та й ти пішов за Ваалами. |
|
19 Так пошли теперь гонцов за всеми израильтянами, собери их мне на горе Кармил, и пусть придут четыреста пятьдесят пророков Ваала и четыреста пророков из рощ, посвященных Ашере, которые кормятся со стола Иезавели». |
19 А тепер пошли, збери до мене на го́ру Карме́л усього Ізраїля та чотири сотні й п'ятдесят Ваалових пророків, та чотири сотні пророків Астарти, що їдять зо сто́лу Єзаве́лі“. |
|
20 |
20 І послав Ахав по всіх Ізраїлевих синах, і зібрав пророків на го́ру Карме́л. |
|
21 Илия вышел к народу и сказал: «Долго ли вы будете метаться из стороны в сторону? Если ГОСПОДЬ — ваш Бог, так идите за Ним, а если Ваал — то за ним». Но народ не ответил ему ни слова. |
21 І підійшов Ілля до всьо́го наро́ду й сказав: „Чи довго ви бу́дете скака́ти на двох галу́зках? Якщо Господь — Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал — ідіть за ним!“ Та не відповів йому народ ані слова. |
|
22 Тогда Илия сказал народу: «Из пророков ГОСПОДНИХ здесь лишь я один, а у Ваала — четыреста пятьдесят пророков. |
22 І сказав Ілля до наро́ду: „Я сам позоста́вся Господній пророк, а пророків Ваалових — чотири сотні й п'ятдесят чоловіка. |
|
23 Пусть нам дадут двух тельцов, и они выберут себе одного, рассекут его на части и положат на дрова, но огня пусть не зажигают. А я приготовлю другого тельца, положу его на дрова, но огня зажигать не стану. |
23 І нехай дадуть нам двох бичкі́в, і нехай вони ви́беруть собі одно́го бичка́, і нехай заріжуть його, і нехай покладуть на дро́ва, а огню́ не покладу́ть. І я приготу́ю одного бичка́, і дам на дро́ва, а огню не покладу́. |
|
24 И вы призовете имя своего бога, а я призову имя ГОСПОДА. Какой бог пошлет в ответ огонь — тот и есть истинный Бог». «Хорошо!» — ответил народ. |
24 І ви покличете ім'я́ бога вашого, а я покли́чу Ім'я́ Господа. І станеться, той Бог, що відповість огнем, — Він Бог!“ І відповів той наро́д та й сказав: „Це добре слово!“ |
|
25 «Выберите себе тельца, — сказал Илия пророкам Ваала, — и приготовьте его первыми, ведь вас так много! Призывайте имя своего бога, но огня не разводите». |
25 І сказав Ілля до Ваалових пророків: „Виберіть собі одно́го бичка́, і приготу́йте перші, бо ви численні́ші, і покличте ім'я́ свого́ бога, а огню́ не покладете“. |
|
26 Они взяли одного из двух предложенных им тельцов, сделали всё, что нужно, и стали призывать имя Ваала. С утра до полудня они кричали: «Ваал, ответь нам!» Но ни звука не было им в ответ, а они продолжали скакать вокруг жертвенника, который соорудили. |
26 І взяли́ вони того бичка, що він дав їм, і вони приготува́ли й кли́кали Ваалове ім'я́ від ра́нку й аж до полу́дня, говорячи: „Ваа́ле, почу́й нас!“ Та не було ані голосу, ані ві́дповіді. І скакали вони біля же́ртівника, що зроби́ли. |
|
27 В полдень Илия начал над ними насмехаться: «Зовите погромче, ведь он — бог! Может, он задумался или отлучился куда-нибудь, а может, заснул — так проснется!» |
27 І сталося опі́вдні, і сміявся з них Ілля й говорив: „Кличте голосом сильні́шим, бо він бог! Може він розду́мує, або відлучи́вся, або в дорозі! Може він спить, то проки́неться!“ |
|
28 Они стали кричать громче и колоть себя по обычаю мечами и копьями, так что полилась кровь. |
28 І стали вони кликати голосом сильні́шим, і коло́лися, за своїм зви́чаєм, меча́ми та ра́тищами, аж лила́ся з них кров. |
|
29 Прошел полдень, и они безумствовали вплоть до вечернего жертвоприношения, но ни звука не было им в ответ — ничего. |
29 І сталося, як минувся пі́вдень, то вони пророкували аж до часу прине́сення хлібної жертви, — та не було́ ані голосу, ані відповіді, ані слуху... |
|
30 |
30 І сказав Ілля до всього наро́ду: „Підійдіть до ме́не!“ І підійшов увесь наро́д до нього, а він поправив розбитого Господнього же́ртівника. |
|
31 Илия взял двенадцать камней по числу колен, сыновей Иакова, к которому было слово ГОСПОДНЕ: «Будет имя тебе Израиль». |
31 І взяв Ілля дванадцятеро каміння, за числом племе́н синів Якова, до якого було слово Господнє, говорячи: „Ізра́їль буде їм'я́ твоє!“ |
|
32 Из этих камней он устроил жертвенник во имя ГОСПОДНЕ и вокруг прокопал канаву, в которую вместилось бы две меры зерна. |
32 і збудува́в із того камі́ння же́ртівника в Ім'я́ Господнє, і зробив рова, площею на дві са́ті насіння, навколо же́ртівника. |
|
33 Он разложил дрова, рассек на части тельца и положил на дрова. |
33 І наклав дров, і зарізав бичка та й поклав на дро́вах. |
|
34 Затем он велел наполнить водой четыре кувшина и вылить воду на жертву всесожжения и на дрова. Так и сделали. Он велел сделать так же во второй и в третий раз — и это было исполнено, |
34 І він сказав: „Напо́вніть чотири відрі́ води, і нехай виллють на цілопа́лення та на дро́ва“. І сказав: „Повторіть!“ І повтори́ли. І сказав: „Зробіть утре́тє!“ І зробили втре́тє. |
|
35 так что вода растеклась вокруг жертвенника и даже наполнила канаву. |
35 І потекла вода навколо же́ртівника, а також рів напо́внився водою. |
|
36 И когда настало время вечернего жертвоприношения, пророк Илия подошел к жертвеннику и произнес: «ГОСПОДИ, Боже Авраама, Исаака и Израиля! Пусть узнают они сегодня, что Ты — Бог в Израиле, а я — слуга Твой и сделал всё это по слову Твоему. |
36 І сталося в час прине́сення хлі́бної жертви, що підійшов пророк Ілля та й сказав: „Господи, Боже Авраамів, Ісаків та Ізраїлів! Сьогодні пізна́ють, що Ти Ізраїлів Бог, а я Твій раб, і що все оце я зробив Твоїм словом. |
|
37 Ответь мне, ГОСПОДИ, ответь мне, и пусть знает этот народ, что Ты — ГОСПОДЬ Бог, тогда Ты возвратишь Себе их сердца!» |
37 Вислухай мене, Господи, вислухай мене, і нехай пізна́є цей наро́д, що Ти — Господь, Бог, і Ти обе́рнеш їхнє серце наза́д!“ |
|
38 Ниспал огонь ГОСПОДЕНЬ и спалил жертву вместе с дровами и камнями, землей и водой в канаве. |
38 І спав Господній огонь, та й поже́р цілопа́лення, і дро́ва, і камі́ння, і по́рох, і ви́лизав воду, що в рові. |
|
39 Когда народ увидел это, все пали ниц, восклицая: «ГОСПОДЬ — наш Бог! ГОСПОДЬ — наш Бог!» |
39 І побачили це всі люди, та й попа́дали на обличчя свої й говорили: „Господь, — Він Бог, Господь, — Він Бог!“ |
|
40 Тогда Илия сказал им: «Хватайте пророков Ваала, чтобы никто не убежал!» Схватили их, привели к потоку Кишон, и там Илия их перебил. |
40 І сказав до них Ілля: „Схопі́ть Ваалових пророків! Нехай ніхто не втече́ з них!“ І похапа́ли їх, а Ілля звів їх до потоку Кішо́н, та й порізав їх... |
|
41 |
41 І сказав Ілля до Ахава: „Увійди, їж і пий, бо ось чути шум дощу́“. |
|
42 Ахав отправился есть, а Илия взошел на вершину горы Кармил, пал на землю и скрыл лицо между коленей. |
42 І пішов Ахав, щоб їсти та пити, а Ілля зійшов на верхі́в'я Карме́лу, і нахили́вся до землі, і поклав обличчя своє між свої колі́на. |
|
43 «Иди и посмотри в сторону моря», — велел он слуге. Тот пошел посмотреть и ответил: «Там ничего нет». Но Илия велел ему сделать так семь раз. |
43 І сказав він до свого хло́пця: „Вийди, подивися в на́прямі моря!“ І той вийшов і подивився та й сказав: „Нема нічо́го“. Та він відказав: „Вернися сім раз!“ |
|
44 На седьмой раз тот сообщил: «Облако, с человеческую ладонь, приближается с моря». «Иди и передай Ахаву, — велел Илия, — чтобы запрягал и уезжал, а то не сможет проехать из-за ливня». |
44 І сталося сьомого разу, і він сказав: „Ось мала хмара, немов долоня лю́дська, підійма́ється з моря“. А він сказав: „Піди, скажи Ахавові: Запрягай і зійди, і не затримає тебе дощ“. |
|
45 Мало-помалу небо потемнело, обложенное тучами, поднялся ветер, и начался сильный ливень. Ахав сел на колесницу и поехал в Изреэль, |
45 І сталося по недовгому ча́сі, і поте́мніло небо від хмар, і зірвався вітер, — і пішов великий дощ. А Ахав сів на воза, та й відправився в Їзреел. |
|
46 а с Илией была сила ГОСПОДНЯ — он подоткнул полы одежды своей и бежал перед Ахавом до самого Изреэля. |
46 А Господня рука була́ на Іллі. І він опереза́в свої сте́гна, та й побіг перед Ахавом аж до самого Їзреелу. |