БытиеГлава 27 |
1 |
2 «Видишь, стар я уже, — проговорил Исаак, — и в любой день могу умереть. |
3 Возьми-ка ты свое оружие, лук свой да стрелы, пойди в поле и добудь для меня дичи. |
4 Приготовь кушанье, любимое мною, и принеси мне поесть, чтобы я мог от всей души тебя благословить, пока я жив». |
5 |
6 она сказала своему сыну Иакову: «Я услышала, что твой отец говорил брату твоему Исаву: |
7 „Принеси дичи и приготовь мне ее повкуснее, чтобы я поел и, пока жив, благословил тебя пред ГОСПОДОМ“. |
8 Послушай же меня, сын мой, и сделай то, что я скажу тебе. |
9 Иди в стадо и выбери мне там двух козлят получше. Я приготовлю для отца твоего кушанье, как он любит, |
10 а ты отнесешь ему, чтобы он поел и благословил тебя, пока еще жив». |
11 |
12 может случиться, отец ощупает меня, и я окажусь в глазах его обманщиком и навлеку на себя проклятие, а не благословение». |
13 Но мать его продолжала настаивать: «Пусть то проклятие на меня падет, сын мой, ты только слушайся меня! Иди и принеси мне козлят!» |
14 |
15 Затем Ревекка взяла лучшие одежды старшего сына своего Исава, что были в доме у нее, надела их на младшего сына своего Иакова, |
16 а его руки и шею обернула шкурами козлят. |
17 Сделав всё это, она отдала в руки Иакову приготовленное ею кушанье и испеченный хлеб. |
18 |
19 «Я Исав, твой первенец, — ответил Иаков отцу, — я сделал всё, как ты сказал мне. Прошу, приподнимись, сядь и поешь моей дичи, чтобы мог ты благословить меня». |
20 «Сын мой! Как удалось тебе так быстро найти дичь?» — спросил Исаак. «Мне ГОСПОДЬ, Бог твой, послал ее», — ответил Иаков. |
21 «Подойди, сын мой, — велел Исаак Иакову, — я ощупаю тебя, дабы убедиться мне: ты ли сын мой Исав или нет?» |
22 Иаков подошел к Исааку, отцу своему; тот ощупал его и сказал: «Голос — голос Иакова, а руки — руки Исава!» |
23 (Исаак не узнал, что это был Иаков, так как руки его были подобны рукам Исава, брата его: волосатыми были, потому и благословил его.) |
24 «Так ты на самом деле сын мой Исав?» — спросил Исаак. «Да!» — молвил тот. |
25 «Теперь угости меня дичью твоей, сын мой, — продолжил Исаак, — и я, насытившись, благословлю тебя». Иаков подал ему, и он ел и пил вино, которое принес ему Иаков. |
26 После трапезы этой Исаак сказал: «Подойди, сын мой, и поцелуй меня». |
27 Иаков подошел и поцеловал отца, который почувствовал при этом запах его одежд. Тогда, благословляя его, Исаак сказал: |
28 |
29 |
30 |
31 Тот тоже приготовил вкусное кушанье и, принеся его к отцу, сказал: «Сядь на своей постели, отец мой, поешь дичи сына своего, дабы ты, как и обещал, мог дать мне свое благословение». |
32 «Кто ты?» — спросил его Исаак. «Я сын твой Исав, — ответил тот, — первенец твой». |
33 Охваченный ужасом, дрожа всем телом, Исаак сказал: «А кто же был тот, кто сходил уже на охоту и принес мне дичи? Я поел ее перед тем, как ты пришел, и благословил его — он и будет благословенным!» |
34 |
35 «Твой брат приходил ко мне и хитростью забрал себе твое благословение», — сказал ему Исаак. |
36 «Не случайно его зовут Иаков! — вырвалось у Исава. — Он уже дважды подставил мне подножку: сначала присвоил себе мое право первородства, а теперь — предназначавшееся мне благословение. Но неужели, отец, ты не оставил для меня никакого благословения?» |
37 |
38 «Отец мой, неужели у тебя одно благословение? Благослови же, благослови и меня!» — повторил Исав и громко зарыдал. |
39 |
40 |
41 |
42 |
43 Поэтому, сын мой, сделай то, что я скажу тебе: беги к моему брату Лавану в Харан, |
44 поживи некоторое время у него, пока не утихнет ярость брата твоего, |
45 пока не пройдет его обида на тебя. А там он и позабудет, что ты сделал ему. Тогда я пошлю кого-нибудь за тобой, и ты вернешься. Не терять же мне в один день сразу вас обоих!» |
46 |
БуттяРозділ 27 |
1 |
2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї... |
3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську. |
4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“. |
5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську. |
6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи: |
7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“. |
8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі. |
9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить. |
10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“. |
11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький! |
12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“. |
13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“. |
14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько. |
15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова. |
16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його. |
17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого. |
18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“ |
19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“. |
20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“. |
21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“. |
22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“. |
23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його. |
24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“. |
25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив. |
26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“ |
27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив! |
28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! |
29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“ |
30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого. |
31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“ |
32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“. |
33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“ |
34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ |
35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“ |
36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“ |
37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“ |
38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав... |
39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. |
40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“ |
41 |
42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе. |
43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. |
44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата, |
45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“ |
46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“ |
БытиеГлава 27 |
БуттяРозділ 27 |
1 |
1 |
2 «Видишь, стар я уже, — проговорил Исаак, — и в любой день могу умереть. |
2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї... |
3 Возьми-ка ты свое оружие, лук свой да стрелы, пойди в поле и добудь для меня дичи. |
3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську. |
4 Приготовь кушанье, любимое мною, и принеси мне поесть, чтобы я мог от всей души тебя благословить, пока я жив». |
4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“. |
5 |
5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську. |
6 она сказала своему сыну Иакову: «Я услышала, что твой отец говорил брату твоему Исаву: |
6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи: |
7 „Принеси дичи и приготовь мне ее повкуснее, чтобы я поел и, пока жив, благословил тебя пред ГОСПОДОМ“. |
7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“. |
8 Послушай же меня, сын мой, и сделай то, что я скажу тебе. |
8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі. |
9 Иди в стадо и выбери мне там двух козлят получше. Я приготовлю для отца твоего кушанье, как он любит, |
9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить. |
10 а ты отнесешь ему, чтобы он поел и благословил тебя, пока еще жив». |
10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“. |
11 |
11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький! |
12 может случиться, отец ощупает меня, и я окажусь в глазах его обманщиком и навлеку на себя проклятие, а не благословение». |
12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“. |
13 Но мать его продолжала настаивать: «Пусть то проклятие на меня падет, сын мой, ты только слушайся меня! Иди и принеси мне козлят!» |
13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“. |
14 |
14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько. |
15 Затем Ревекка взяла лучшие одежды старшего сына своего Исава, что были в доме у нее, надела их на младшего сына своего Иакова, |
15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова. |
16 а его руки и шею обернула шкурами козлят. |
16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його. |
17 Сделав всё это, она отдала в руки Иакову приготовленное ею кушанье и испеченный хлеб. |
17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого. |
18 |
18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“ |
19 «Я Исав, твой первенец, — ответил Иаков отцу, — я сделал всё, как ты сказал мне. Прошу, приподнимись, сядь и поешь моей дичи, чтобы мог ты благословить меня». |
19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“. |
20 «Сын мой! Как удалось тебе так быстро найти дичь?» — спросил Исаак. «Мне ГОСПОДЬ, Бог твой, послал ее», — ответил Иаков. |
20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“. |
21 «Подойди, сын мой, — велел Исаак Иакову, — я ощупаю тебя, дабы убедиться мне: ты ли сын мой Исав или нет?» |
21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“. |
22 Иаков подошел к Исааку, отцу своему; тот ощупал его и сказал: «Голос — голос Иакова, а руки — руки Исава!» |
22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“. |
23 (Исаак не узнал, что это был Иаков, так как руки его были подобны рукам Исава, брата его: волосатыми были, потому и благословил его.) |
23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його. |
24 «Так ты на самом деле сын мой Исав?» — спросил Исаак. «Да!» — молвил тот. |
24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“. |
25 «Теперь угости меня дичью твоей, сын мой, — продолжил Исаак, — и я, насытившись, благословлю тебя». Иаков подал ему, и он ел и пил вино, которое принес ему Иаков. |
25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив. |
26 После трапезы этой Исаак сказал: «Подойди, сын мой, и поцелуй меня». |
26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“ |
27 Иаков подошел и поцеловал отца, который почувствовал при этом запах его одежд. Тогда, благословляя его, Исаак сказал: |
27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив! |
28 |
28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! |
29 |
29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“ |
30 |
30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого. |
31 Тот тоже приготовил вкусное кушанье и, принеся его к отцу, сказал: «Сядь на своей постели, отец мой, поешь дичи сына своего, дабы ты, как и обещал, мог дать мне свое благословение». |
31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“ |
32 «Кто ты?» — спросил его Исаак. «Я сын твой Исав, — ответил тот, — первенец твой». |
32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“. |
33 Охваченный ужасом, дрожа всем телом, Исаак сказал: «А кто же был тот, кто сходил уже на охоту и принес мне дичи? Я поел ее перед тем, как ты пришел, и благословил его — он и будет благословенным!» |
33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“ |
34 |
34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ |
35 «Твой брат приходил ко мне и хитростью забрал себе твое благословение», — сказал ему Исаак. |
35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“ |
36 «Не случайно его зовут Иаков! — вырвалось у Исава. — Он уже дважды подставил мне подножку: сначала присвоил себе мое право первородства, а теперь — предназначавшееся мне благословение. Но неужели, отец, ты не оставил для меня никакого благословения?» |
36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“ |
37 |
37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“ |
38 «Отец мой, неужели у тебя одно благословение? Благослови же, благослови и меня!» — повторил Исав и громко зарыдал. |
38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав... |
39 |
39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. |
40 |
40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“ |
41 |
41 |
42 |
42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе. |
43 Поэтому, сын мой, сделай то, что я скажу тебе: беги к моему брату Лавану в Харан, |
43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. |
44 поживи некоторое время у него, пока не утихнет ярость брата твоего, |
44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата, |
45 пока не пройдет его обида на тебя. А там он и позабудет, что ты сделал ему. Тогда я пошлю кого-нибудь за тобой, и ты вернешься. Не терять же мне в один день сразу вас обоих!» |
45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“ |
46 |
46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“ |