Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 37

1 А что до Иакова, то он поселился в Ханаане — в стране, где в свое время жил его отец.

2 РАССКАЗ ОБ ИАКОВЕ И О ЕГО ПОТОМКАХ. Иосиф с семнадцати лет пас овец вместе с братьями — сыновьями Иакова, коих родили тому Валла и Зелфа, жены его. Он еще подростком помогал этим братьям, но и доносил отцу обо всем худом, что замечал сам или слышал о них.

3 Израиль же любил Иосифа — сына, родившегося у него в старости, — более всех своих сыновей и даже позаботился о том, чтобы у Иосифа и платье было особое — разноцветное.

4 Когда братья Иосифа увидели, что отец любит его больше, чем их, они исполнились такой ненавистью к Иосифу, что уже не могли и разговаривать с ним по-доброму.

5 Они стали ненавидеть его еще больше после того, как он рассказал им сон, который однажды приснился ему.

6 «Послушайте, какой сон мне приснился, — сказал им Иосиф. —

7 Мы вязали на поле снопы, и вот мой сноп поднялся и стал прямо, а ваши снопы окружили его и поклонились ему».

8 «Не возомнил ли ты себя царем нашим? — съязвили братья. — Править нами собрался?» И ненавидеть стали его еще больше и за сны, и за слова его.

9 Увидел он еще один сон, который тоже поведал братьям. «Послушайте, — сказал он, — вот какой сон еще мне приснился! Представьте себе: солнце, луна и одиннадцать звезд поклонились мне!»

10 Когда он рассказал отцу и братьям этот сон, отец сказал ему с упреком: «Ну и сон же тебе приснился! Выходит, все мы: я, мать твоя и братья — придем и поклонимся тебе до земли?!»

11 Братья со злобой и завистью смотрели на Иосифа, а у отца навсегда остались в памяти его слова.

12 Когда братья Иосифа ушли со стадами отца своего, чтобы пасти их возле Шехема,

13 Израиль сказал Иосифу: «Твои братья пасут овец вблизи Шехема. А что если я пошлю тебя к ним?» «Я готов», — ответил Иосиф.

14 «Пойди, — продолжал отец, — и посмотри, всё ли благополучно с братьями и со скотом. Вернувшись, расскажешь мне обо всем». С этими словами отец послал его в путь, и Иосиф, покинув Хевронскую долину, пришел в окрестности Шехема.

15 Там, когда он, не зная куда идти, бродил по полю, встретился ему какой-то человек. «Что ты здесь ищешь?» — спросил он у Иосифа.

16 «Я ищу своих братьев, — ответил Иосиф. — Не можешь ли ты сказать, где они пасут скот?»

17 «Они ушли отсюда, — отозвался тот, — и я слышал, как они говорили: „Пойдем в Дотан“». Иосиф пошел в Дотан и нашел там своих братьев.

18 Они заметили его издали и, прежде чем он подошел к ним, уже сговорились меж собой убить его.

19 «Сновидец идет сюда! — говорили они друг другу. —

20 Случай удобный! Убьем его, бросим в яму, а отцу скажем: „Хищный зверь растерзал его“. Вот и увидим, как сбудутся сны его!»

21 Рувим услышал это и вступился за Иосифа, прося братьев не убивать его.

22 «Не проливайте кровь! — убеждал он их. — Бросьте его в ту яму, что здесь в пустыне, но руки не поднимайте на брата своего!» (Так говорил он, намереваясь спасти Иосифа и вернуть его отцу живым.)

23 Как только Иосиф подошел к своим братьям, они тут же сорвали с него одежду, то особое, разноцветное платье, что и в этот раз было на нем;

24 схватили его и бросили в яму. (Яма оказалась пустой — воды не было в ней.)

25 А когда они сели поесть и посмотрели вдаль, то увидели, что со стороны Гилада по пути в Египет шел караван измаильтян, их верблюды везли благовонную смолу, бальзам и ладан.

26 Тогда Иуда сказал: «Послушайте, мы можем убить его и можем скрыть следы убийства, но что за прибыль нам от этого?

27 Давайте не упустим удобный случай! Продадим его измаильтянам и не обагрим своих рук его кровью. Как бы то ни было, а он — брат наш, плоть наша». Братья согласились с Иудой. (А Рувима тогда не было с ними.)

28 И когда мимо них проходили мидьянские купцы, братья вытащили Иосифа из ямы и за двадцать сребреников продали его измаильтянам, а те повели его в Египет.

29 Спустя некоторое время вернулся Рувим, подошел к яме; но, увы, Иосифа там не было. В отчаянии Рувим разодрал на себе одежды.

30 Возвратившись к братьям, он возопил: «Мальчика нет! А я!.. Куда мне теперь деться?»

31 Братья взяли платье Иосифа и, зарезав козла, залили его кровью.

32 Потом велели одному из слуг отнести это платье их отцу и сказать ему: «Вот что мы нашли. Посмотри, не твоего ли сына это платье?»

33 Иаков тут же узнал его и закричал: «Это платье сына моего! Хищный зверь напал на него, растерзан, растерзан Иосиф!»

34 В горе своем Иаков разодрал на себе одежды, покрыл себя власяницей и много дней оплакивал сына своего.

35 Все сыновья и дочери Иакова пытались утешить его, но он отвергал всякое утешение. «Нет! — говорил отец. — В скорби великой сойду к сыну моему в могилу». И продолжал оплакивать Иосифа.

36 А мидьянитяне тем временем, приведя Иосифа в Египет, продали его Потифару, одному из придворных фараона, начальнику дворцовой стражи.

Буття

Розділ 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.

2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.

3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.

4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.

6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.

7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.

8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.

10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“

11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.

12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.

13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“

14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.

15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“

16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“

17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.

19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!

20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.

21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“

22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.

24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.

25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.

26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?

27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.

28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...

30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“

31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.

32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“

33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“

34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...

35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.

36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

Бытие Глава 37	Буття Розділ 37
1 А что до Иакова, то он поселился в Ханаане — в стране, где в свое время жил его отец.	1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.
2 РАССКАЗ ОБ ИАКОВЕ И О ЕГО ПОТОМКАХ. Иосиф с семнадцати лет пас овец вместе с братьями — сыновьями Иакова, коих родили тому Валла и Зелфа, жены его. Он еще подростком помогал этим братьям, но и доносил отцу обо всем худом, что замечал сам или слышал о них.	2 Оце о́повість про Якова. Йо́сип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йо́сип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.
3 Израиль же любил Иосифа — сына, родившегося у него в старости, — более всех своих сыновей и даже позаботился о том, чтобы у Иосифа и платье было особое — разноцветное.	3 А Ізра́їль любив Йо́сипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання́.
4 Когда братья Иосифа увидели, что отец любит его больше, чем их, они исполнились такой ненавистью к Иосифу, что уже не могли и разговаривать с ним по-доброму.	4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, — і знена́виділи його, і не могли говорити з ним спокійно.
5 Они стали ненавидеть его еще больше после того, как он рассказал им сон, который однажды приснился ему.	5 І снився був Йо́сипові сон, і він розпові́в своїм браттям, а вони ще збільшили нена́висть до нього.
6 «Послушайте, какой сон мне приснился, — сказал им Иосиф. —	6 І сказав він до них: „Послухайте но про той сон, що снився мені.
7 Мы вязали на поле снопы, и вот мой сноп поднялся и стал прямо, а ваши снопы окружили его и поклонились ему».	7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, — та й вклоняються снопові моєму“.
8 «Не возомнил ли ты себя царем нашим? — съязвили братья. — Править нами собрался?» И ненавидеть стали его еще больше и за сны, и за слова его.	8 І сказали йому його браття: „Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?“ І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.
9 Увидел он еще один сон, который тоже поведал братьям. «Послушайте, — сказал он, — вот какой сон еще мне приснился! Представьте себе: солнце, луна и одиннадцать звезд поклонились мне!»	9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: „Оце снився мені ще сон, — і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені“.
10 Когда он рассказал отцу и братьям этот сон, отец сказал ему с упреком: «Ну и сон же тебе приснился! Выходит, все мы: я, мать твоя и братья — придем и поклонимся тебе до земли?!»	10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому ба́тько його, та й промовив до нього: „Що́ то за сон, що снився тобі? Чи справді при́йдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?“
11 Братья со злобой и завистью смотрели на Иосифа, а у отца навсегда остались в памяти его слова.	11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ята́в ці слова.
12 Когда братья Иосифа ушли со стадами отца своего, чтобы пасти их возле Шехема,	12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.
13 Израиль сказал Иосифу: «Твои братья пасут овец вблизи Шехема. А что если я пошлю тебя к ним?» «Я готов», — ответил Иосиф.	13 І сказав Ізра́їль до Йо́сипа: „Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!“ А той відказав йому: „Ось я!“
14 «Пойди, — продолжал отец, — и посмотри, всё ли благополучно с братьями и со скотом. Вернувшись, расскажешь мне обо всем». С этими словами отец послал его в путь, и Иосиф, покинув Хевронскую долину, пришел в окрестности Шехема.	14 І сказав він до нього: „Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь“. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.
15 Там, когда он, не зная куда идти, бродил по полю, встретился ему какой-то человек. «Что ты здесь ищешь?» — спросил он у Иосифа.	15 І знайшов його один чоловік, — а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: „Чого ти шукаєш?“
16 «Я ищу своих братьев, — ответил Иосиф. — Не можешь ли ты сказать, где они пасут скот?»	16 А той відказав: „Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?“
17 «Они ушли отсюда, — отозвался тот, — и я слышал, как они говорили: „Пойдем в Дотан“». Иосиф пошел в Дотан и нашел там своих братьев.	17 І сказав той чоловік: „Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну“. І пішов Йо́сип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.
18 Они заметили его издали и, прежде чем он подошел к ним, уже сговорились меж собой убить его.	18 А вони побачили його зда́лека, і поки він набли́зився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.
19 «Сновидец идет сюда! — говорили они друг другу. —	19 І сказали вони один о́дному: „Ось іде той сновидець!
20 Случай удобный! Убьем его, бросим в яму, а отцу скажем: „Хищный зверь растерзал его“. Вот и увидим, как сбудутся сны его!»	20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами“.
21 Рувим услышал это и вступился за Иосифа, прося братьев не убивать его.	21 І почув це Руви́м, і визволив його з руки їхньої, і сказав: „Не губімо душі його!“
22 «Не проливайте кровь! — убеждал он их. — Бросьте его в ту яму, что здесь в пустыне, но руки не поднимайте на брата своего!» (Так говорил он, намереваясь спасти Иосифа и вернуть его отцу живым.)	22 І сказав до них Рувим: „Не проливайте крови, — киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки́ не кладіть на нього", щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.
23 Как только Иосиф подошел к своим братьям, они тут же сорвали с него одежду, то особое, разноцветное платье, что и в этот раз было на нем;	23 І сталося, коли прийшов Йо́сип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.
24 схватили его и бросили в яму. (Яма оказалась пустой — воды не было в ней.)	24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, — не було в ній води.
25 А когда они сели поесть и посмотрели вдаль, то увидели, что со стороны Гилада по пути в Египет шел караван измаильтян, их верблюды везли благовонную смолу, бальзам и ладан.	25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, — ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, — іде він спровадити це до Єгипту.
26 Тогда Иуда сказал: «Послушайте, мы можем убить его и можем скрыть следы убийства, но что за прибыль нам от этого?	26 І сказав Юда до своїх братів: „Яка ко́ристь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо́ його кров?
27 Давайте не упустим удобный случай! Продадим его измаильтянам и не обагрим своих рук его кровью. Как бы то ни было, а он — брат наш, плоть наша». Братья согласились с Иудой. (А Рувима тогда не было с ними.)	27 Давайте продамо його Ізма́їльтянам, — і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло“. І послухалися брати його.
28 И когда мимо них проходили мидьянские купцы, братья вытащили Иосифа из ямы и за двадцать сребреников продали его измаильтянам, а те повели его в Египет.	28 І коли прохо́дили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йо́сипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.
29 Спустя некоторое время вернулся Рувим, подошел к яме; но, увы, Иосифа там не было. В отчаянии Рувим разодрал на себе одежды.	29 А Рувим вернувся до ями, — аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...
30 Возвратившись к братьям, он возопил: «Мальчика нет! А я!.. Куда мне теперь деться?»	30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: „Немає хло́пця! А я, —— куди я піду́?“
31 Братья взяли платье Иосифа и, зарезав козла, залили его кровью.	31 А вони взяли Йо́сипове вбрання́, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.
32 Потом велели одному из слуг отнести это платье их отцу и сказать ему: «Вот что мы нашли. Посмотри, не твоего ли сына это платье?»	32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: „Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання — твого сина воно, чи ні?“
33 Иаков тут же узнал его и закричал: «Это платье сына моего! Хищный зверь напал на него, растерзан, растерзан Иосиф!»	33 А він пізнав його та й сказав: „Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йо́сип!“
34 В горе своем Иаков разодрал на себе одежды, покрыл себя власяницей и много дней оплакивал сына своего.	34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув вере́тище на сте́гна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своє́му...
35 Все сыновья и дочери Иакова пытались утешить его, но он отвергал всякое утешение. «Нет! — говорил отец. — В скорби великой сойду к сыну моему в могилу». И продолжал оплакивать Иосифа.	35 І зачали всі сини його та всі дочки його потіша́ти його. Але він не міг утішитися, та й сказав: „У жало́бі зійду я до сина мого до шеолу“. І плакав за ним його ба́тько.
36 А мидьянитяне тем временем, приведя Иосифа в Египет, продали его Потифару, одному из придворных фараона, начальнику дворцовой стражи.	36 А мідіяніти продали Йо́сипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царсько́ї сторожі.

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Бытие

Глава 37

Буття

Розділ 37

Ветхий
завет

Новый
завет