Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 48

1 Некоторое время спустя Иосифа известили о том, что отец его заметно слабеет. Взял тогда Иосиф с собой двух своих сыновей, Манассию и Ефрема, и пошел к отцу.

2 Когда Иаков услышал, что его сын Иосиф пришел к нему, собрался Израиль с силами, приподнялся, сел на постели

3 и сказал Иосифу: «В свое время Бог Всесильный явился мне в Лузе, что в Ханаане, и, благословляя меня,

4 обещал мне: „Я сделаю тебя плодовитым и род твой многочисленным, ты будешь отцом множества народов, и эту землю Я отдам потомкам твоим во владение вечное“.

5 Так вот теперь оба сына твои, Ефрем и Манассия, которые родились в Египте еще до того, как я пришел к тебе сюда, будут моими, так же как Рувим и Симеон.

6 Другие же дети, что родятся у тебя после них, — твои, но в том, что касается их наследства родового, они будут значиться под именами Ефрема и Манассии, их братьев старших.

7 И делаю я это, потому что — увы! умерла моя Рахиль, когда я возвращался из Паддана, умерла в Ханаане, недалеко от Эфраты. Я и похоронил ее там же, у дороги в Эфрату». (Ныне она Вифлеемом называется.)

8 Когда же Израиль заметил сыновей Иосифа, он спросил: «Кто это?»

9 «Сыновья мои, которых даровал мне здесь Бог», — ответил Иосиф. «Подведи их ко мне, — сказал Израиль, — и я благословлю их».

10 Зрение Израиля от старости притупилось — он едва видел. Иосиф подвел к нему своих сыновей; Израиль поцеловал их, обнял

11 и сказал Иосифу: «Я уже не надеялся тебя увидеть, а Бог дал мне увидеть и детей твоих».

12 Иосиф отвел сыновей своих от колен Израиля и поклонился ему до земли.

13 Взял он обоих сыновей (Ефрема — правой рукой, чтобы тот был слева от Израиля, а Манассию — левой, чтобы тот был справа от Израиля) и подвел их поближе к нему.

14 Но Израиль, протянув руки вперед и скрестив их, возложил правую на голову Ефрема, хотя тот был младшим, а левую — на голову Манассии, несмотря на то, что Манассия был первенцем.

15 Потом он благословил Иосифа, призвав благословение на сыновей его, такими словами: «Бог, перед лицом Которого жили мои отцы Авраам и Исаак, Бог, Который был Пастырем моим от рождения моего доныне,

16 Ангел, избавлявший меня от всех бед, да благословит этих отроков! Моим именем им предстоит называться и именами отцов моих Авраама и Исаака. Да будет многочисленным потомство их на земле!»

17 Иосиф подумал, что отец ошибся, возложив свою правую руку на голову Ефрема, поэтому он взял руку отца, чтобы переложить ее с головы Ефрема на голову Манассии.

18 «Не так, отец мой, — сказал он, — ибо этот первенец, возложи правую руку на его голову».

19 Но отец его отказал ему. «Я знаю это, сын мой, — возразил он, — я знаю, что и от него произойдет народ и он тоже станет великим. Но всё же его младший брат превзойдет его, и потомство того — целый сонм народов».

20 И благословил он их в тот день и сказал: «Когда благословить кого-либо захотят в Израиле, будут именами вашими пользоваться, говоря: „Да уподобит тебя Бог Ефрему и Манассии!“» Так он поставил Ефрема выше Манассии.

21 Затем Израиль сказал Иосифу: «Дни мои сочтены, но Бог будет с вами и возвратит вас в землю отцов ваших.

22 И тебе, сверх того, что получат братья твои, я даю горный склон, который отвоевал я у амореев мечом и луком своим».

Буття

Розділ 48

1 І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: „Ось батько твій хворі́є“. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасі́ю та Єфре́ма.

2 І промовив він до Якова й сказав: „Ось до тебе прийшов твій син Йосип!“ І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.

3 І сказав Яків до Йосипа: „Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.

4 І сказав Він до мене: „Ось Я розплоджу́ тебе й розмно́жу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам наща́дкам твої́м по тобі володінням навіки“.

5 А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Руви́м і Симео́н, бу́дуть мої.

6 А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.

7 А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм“.

8 А Ізраїль побачив синів Йо́сипових та й сказав: „Хто вони?“

9 І сказав Йосип до батька свого: „Вони мої сини, що Бог дав мені тут“. А той відказав: „Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю́“.

10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.

11 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє“.

12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.

13 І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.

14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний.

15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: „Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,

16 Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагосло́вить цих юнаків, і нехай бу́де зване в них ім'я́ моє й ім'я́ батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі“.

17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну.

18 І сказав Йосип до батька свого: „Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!“

19 А батько його не хотів, і сказав: „3наю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“.

20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: „Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: „Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!“ І поставив Єфрема перед Манасією.

21 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!

22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм“.

Бытие Глава 48	Буття Розділ 48
1 Некоторое время спустя Иосифа известили о том, что отец его заметно слабеет. Взял тогда Иосиф с собой двух своих сыновей, Манассию и Ефрема, и пошел к отцу.	1 І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: „Ось батько твій хворі́є“. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасі́ю та Єфре́ма.
2 Когда Иаков услышал, что его сын Иосиф пришел к нему, собрался Израиль с силами, приподнялся, сел на постели	2 І промовив він до Якова й сказав: „Ось до тебе прийшов твій син Йосип!“ І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.
3 и сказал Иосифу: «В свое время Бог Всесильный явился мне в Лузе, что в Ханаане, и, благословляя меня,	3 І сказав Яків до Йосипа: „Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.
4 обещал мне: „Я сделаю тебя плодовитым и род твой многочисленным, ты будешь отцом множества народов, и эту землю Я отдам потомкам твоим во владение вечное“.	4 І сказав Він до мене: „Ось Я розплоджу́ тебе й розмно́жу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам наща́дкам твої́м по тобі володінням навіки“.
5 Так вот теперь оба сына твои, Ефрем и Манассия, которые родились в Египте еще до того, как я пришел к тебе сюда, будут моими, так же как Рувим и Симеон.	5 А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Руви́м і Симео́н, бу́дуть мої.
6 Другие же дети, что родятся у тебя после них, — твои, но в том, что касается их наследства родового, они будут значиться под именами Ефрема и Манассии, их братьев старших.	6 А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.
7 И делаю я это, потому что — увы! умерла моя Рахиль, когда я возвращался из Паддана, умерла в Ханаане, недалеко от Эфраты. Я и похоронил ее там же, у дороги в Эфрату». (Ныне она Вифлеемом называется.)	7 А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм“.
8 Когда же Израиль заметил сыновей Иосифа, он спросил: «Кто это?»	8 А Ізраїль побачив синів Йо́сипових та й сказав: „Хто вони?“
9 «Сыновья мои, которых даровал мне здесь Бог», — ответил Иосиф. «Подведи их ко мне, — сказал Израиль, — и я благословлю их».	9 І сказав Йосип до батька свого: „Вони мої сини, що Бог дав мені тут“. А той відказав: „Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю́“.
10 Зрение Израиля от старости притупилось — он едва видел. Иосиф подвел к нему своих сыновей; Израиль поцеловал их, обнял	10 А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.
11 и сказал Иосифу: «Я уже не надеялся тебя увидеть, а Бог дал мне увидеть и детей твоих».	11 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє“.
12 Иосиф отвел сыновей своих от колен Израиля и поклонился ему до земли.	12 І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.
13 Взял он обоих сыновей (Ефрема — правой рукой, чтобы тот был слева от Израиля, а Манассию — левой, чтобы тот был справа от Израиля) и подвел их поближе к нему.	13 І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.
14 Но Израиль, протянув руки вперед и скрестив их, возложил правую на голову Ефрема, хотя тот был младшим, а левую — на голову Манассии, несмотря на то, что Манассия был первенцем.	14 І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний.
15 Потом он благословил Иосифа, призвав благословение на сыновей его, такими словами: «Бог, перед лицом Которого жили мои отцы Авраам и Исаак, Бог, Который был Пастырем моим от рождения моего доныне,	15 І він поблагословив Йосипа, та й промовив: „Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,
16 Ангел, избавлявший меня от всех бед, да благословит этих отроков! Моим именем им предстоит называться и именами отцов моих Авраама и Исаака. Да будет многочисленным потомство их на земле!»	16 Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагосло́вить цих юнаків, і нехай бу́де зване в них ім'я́ моє й ім'я́ батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі“.
17 Иосиф подумал, что отец ошибся, возложив свою правую руку на голову Ефрема, поэтому он взял руку отца, чтобы переложить ее с головы Ефрема на голову Манассии.	17 А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну.
18 «Не так, отец мой, — сказал он, — ибо этот первенец, возложи правую руку на его голову».	18 І сказав Йосип до батька свого: „Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!“
19 Но отец его отказал ему. «Я знаю это, сын мой, — возразил он, — я знаю, что и от него произойдет народ и он тоже станет великим. Но всё же его младший брат превзойдет его, и потомство того — целый сонм народов».	19 А батько його не хотів, і сказав: „3наю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“.
20 И благословил он их в тот день и сказал: «Когда благословить кого-либо захотят в Израиле, будут именами вашими пользоваться, говоря: „Да уподобит тебя Бог Ефрему и Манассии!“» Так он поставил Ефрема выше Манассии.	20 І він поблагословив їх того дня, кажучи: „Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: „Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!“ І поставив Єфрема перед Манасією.
21 Затем Израиль сказал Иосифу: «Дни мои сочтены, но Бог будет с вами и возвратит вас в землю отцов ваших.	21 І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!
22 И тебе, сверх того, что получат братья твои, я даю горный склон, который отвоевал я у амореев мечом и луком своим».	22 А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм“.

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 48

Буття

Розділ 48

Бытие

Глава 48

Буття

Розділ 48

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 48

Буття

Розділ 48

Бытие

Глава 48

Буття

Розділ 48

Ветхий
завет

Новый
завет