Книга Иисуса НавинаГлава 2 |
|
1 |
|
2 Но царю Иерихона доложили: «Этой ночью сюда пришли какие-то израильтяне: они хотят разузнать всё о нашей стране». |
|
3 Тогда царь Иерихона послал к Рахав своих слуг с приказом: «Выдай людей, которые пришли к тебе и остановились в твоем доме, — они хотят разузнать всё о нашей стране!» |
|
4 Но женщина успела спрятать обоих пришельцев и потому сказала в ответ: «Верно, ко мне заходили какие-то мужчины, но я не знала, откуда они. |
|
5 Когда в сумерках стали закрывать городские ворота, эти люди ушли, и я не знаю, куда. Поспешите за ними — наверняка вы догоните их!» |
|
6 (А сама отвела пришельцев на кровлю и спрятала там под кучами разложенных стеблей льна.) |
|
7 Слуги царя пустились на розыски лазутчиков по иорданской дороге и дошли до самого брода. Как только посланные царем вышли из города, ворота сразу же затворили. |
|
8 |
|
9 и сказала: «Я знаю, что ГОСПОДЬ отдал вам эту землю. Мы трепещем перед вами, да и все жители Ханаана боятся вас. |
|
10 Мы ведь слышали, что, когда вы покидали Египет, ГОСПОДЬ осушил на вашем пути Красное море. Знаем мы и о том, как вы поступили с двумя аморейскими царями, что правили в землях за Иорданом, — с Сихоном и Огом, которых вы уничтожили. |
|
11 Услышали мы обо всём этом и пали духом. Никто не осмеливается противостоять вам, ведь ГОСПОДЬ, Бог ваш, на небе, вверху обитает, и на земле, внизу. |
|
12 Поклянитесь мне теперь ГОСПОДОМ, что проявите к моим родственникам такое же милосердие, какое я к вам проявила. Уверьте меня, |
|
13 что вы пощадите моих родителей и моих братьев и сестер с их семьями и спасете всех нас от смерти!» |
|
14 «Мы ручаемся тебе своей жизнью, — заверили ее пришельцы, — если ты не выдашь дело наше! Когда же ГОСПОДЬ отдаст нам эту землю, мы окажем тебе милость и поступим с тобой честно». |
|
15 |
|
16 и сказала им: «Идите в горы, чтобы не столкнуться с преследователями, и скрывайтесь там три дня, пока они не вернутся в город, а потом идите своей дорогой». |
|
17 Лазутчики предупредили Рахав, что будут свободны от клятвы, которую она с них взяла, если она не выполнит их условий: |
|
18 «Когда мы придем в эту землю, — сказали они, — привяжи вот этот алый шнур к окну, через которое ты нас спустила. И собери в своем доме отца, мать, братьев и всех своих родственников. |
|
19 Но если кто-то из них выйдет за порог — он сам будет в ответе за свою жизнь, а нашей вины в его смерти не будет. Если же поднимут руку на кого-либо из тех, кто будет в твоем доме, то вина падет на нас. |
|
20 И помни, если выдашь наше дело, мы будем свободны от клятвы, какую ты с нас взяла». |
|
21 «Пусть будет так, как вы сказали!» — согласилась Рахав, расставаясь с ними. А когда они покинули Иерихон, она привязала к окну алый шнур. |
|
22 |
|
23 Лишь тогда они спустились с гор и переправились через реку. Возвратившись к Иисусу Навину, они рассказали ему обо всем, что произошло с ними. |
|
24 «Воистину ГОСПОДЬ отдал нам всю эту землю! — сказали они. — И жители ее в страхе перед нами». |
Iсус НавинРозділ 2 |
|
1 |
|
2 І було донесено єрихо́нському царе́ві, говорячи: „Ось цієї но́чі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб ви́відати цей край“. |
|
3 І послав єрихо́нський цар до Раха́ви, говорячи: „Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб ви́відати ввесь цей край“. |
|
4 А та жінка взяла́ двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: „Так, прихо́дили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. |
|
5 А коли замика́лася брама зо сме́рком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви дожене́те їх“. |
|
6 А вона відвела́ їх на дах, та й сховала їх у жмута́х льо́ну, що були зложені в неї на даху́. |
|
7 А ті люди погналися за ними йорда́нською дорогою аж до бро́дів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними. |
|
8 І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах, |
|
9 і сказала до тих людей: „Я знаю, що Господь дав вам цей край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі ме́шканці цього кра́ю умлівають зо страху перед вами. |
|
10 Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви вихо́дили з Єгипту, і що́ зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закля́ттям. |
|
11 І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в люди́ни зо стра́ху перед вами, бо Господь, Бог ваш, — Він Бог на небеса́х угорі́ й на землі долі! |
|
12 А тепер присягніть мені Го́сподом, що як я вчинила з вами ми́лість, так зробите й ви ми́лість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака. |
|
13 І зоставите при житті ба́тька мото, і матір мою, і братів моїх, і сесте́р моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти“. |
|
14 І сказали їй ті люди: „Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передава́тиме нам оцей край, то ми вчинимо тобі милість та правду“. |
|
15 І вона спустила їх шну́ром через вікно, бо дім її був у стіні́ місько́го му́ру, і в мурі вона жила́. |
|
16 І сказала вона їм: „Ідіть на го́ру, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не ве́рнеться пого́ня, а пото́му пі́дете своєю дорогою“. |
|
17 І сказали до неї ті люди: „Ми будемо чисті від цієї прися́ги тобі, що ти заприсягла́ нас, якщо ти не вчиниш так. |
|
18 Оце, як ми будемо вхо́дити до краю, то ти прив'яжеш шнурка́ з цієї нитки че́рвені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до до́му. |
|
19 І буде, — усі, хто вийде а дверей твого дому назо́вні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому. |
|
20 А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від прися́ги тобі, якою ти заприсягла нас“. |
|
21 А вона сказала: „Як ви сказали, нехай буде воно так“. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного су́каного шнурка́. |
|
22 І вони пішли, і вийшли на го́ру, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася пого́ня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх. |
|
23 І повернулися ті два му́жі, і зійшли з гори, і перейшли Йорда́н, і прийшли до Ісуса, сина Нави́нового, та й розповіли́ йому все, що їх спітка́ло. |
|
24 І сказали вони до Ісуса: „Справді Госпо́дь дав у нашу руку всю цю землю, а всі ме́шканці цього кра́ю омліли зо стра́ху перед нами“. |
Книга Иисуса НавинаГлава 2 |
Iсус НавинРозділ 2 |
|
1 |
1 |
|
2 Но царю Иерихона доложили: «Этой ночью сюда пришли какие-то израильтяне: они хотят разузнать всё о нашей стране». |
2 І було донесено єрихо́нському царе́ві, говорячи: „Ось цієї но́чі прийшли сюди якісь люди з Ізраїлевих синів, щоб ви́відати цей край“. |
|
3 Тогда царь Иерихона послал к Рахав своих слуг с приказом: «Выдай людей, которые пришли к тебе и остановились в твоем доме, — они хотят разузнать всё о нашей стране!» |
3 І послав єрихо́нський цар до Раха́ви, говорячи: „Виведи тих людей, що до тебе прийшли, що ввійшли до твого дому, бо вони прийшли, щоб ви́відати ввесь цей край“. |
|
4 Но женщина успела спрятать обоих пришельцев и потому сказала в ответ: «Верно, ко мне заходили какие-то мужчины, но я не знала, откуда они. |
4 А та жінка взяла́ двох тих людей, та й сховала їх. І сказала: „Так, прихо́дили були до мене ті люди, та я не знала, звідки вони. |
|
5 Когда в сумерках стали закрывать городские ворота, эти люди ушли, и я не знаю, куда. Поспешите за ними — наверняка вы догоните их!» |
5 А коли замика́лася брама зо сме́рком, то ті люди вийшли. Не знаю, куди ті люди пішли. Швидко женіться за ними, то ви дожене́те їх“. |
|
6 (А сама отвела пришельцев на кровлю и спрятала там под кучами разложенных стеблей льна.) |
6 А вона відвела́ їх на дах, та й сховала їх у жмута́х льо́ну, що були зложені в неї на даху́. |
|
7 Слуги царя пустились на розыски лазутчиков по иорданской дороге и дошли до самого брода. Как только посланные царем вышли из города, ворота сразу же затворили. |
7 А ті люди погналися за ними йорда́нською дорогою аж до бро́дів; а браму замкнули, як тільки вийшла погоня за ними. |
|
8 |
8 І поки вони лягли спати, то вона ввійшла до них на дах, |
|
9 и сказала: «Я знаю, что ГОСПОДЬ отдал вам эту землю. Мы трепещем перед вами, да и все жители Ханаана боятся вас. |
9 і сказала до тих людей: „Я знаю, що Господь дав вам цей край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі ме́шканці цього кра́ю умлівають зо страху перед вами. |
|
10 Мы ведь слышали, что, когда вы покидали Египет, ГОСПОДЬ осушил на вашем пути Красное море. Знаем мы и о том, как вы поступили с двумя аморейскими царями, что правили в землях за Иорданом, — с Сихоном и Огом, которых вы уничтожили. |
10 Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви вихо́дили з Єгипту, і що́ зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йорда́ну, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закля́ттям. |
|
11 Услышали мы обо всём этом и пали духом. Никто не осмеливается противостоять вам, ведь ГОСПОДЬ, Бог ваш, на небе, вверху обитает, и на земле, внизу. |
11 І чули ми це, і зомліло наше серце, і не стало вже духу в люди́ни зо стра́ху перед вами, бо Господь, Бог ваш, — Він Бог на небеса́х угорі́ й на землі долі! |
|
12 Поклянитесь мне теперь ГОСПОДОМ, что проявите к моим родственникам такое же милосердие, какое я к вам проявила. Уверьте меня, |
12 А тепер присягніть мені Го́сподом, що як я вчинила з вами ми́лість, так зробите й ви ми́лість з домом батька мого, і дасте мені правдивого знака. |
|
13 что вы пощадите моих родителей и моих братьев и сестер с их семьями и спасете всех нас от смерти!» |
13 І зоставите при житті ба́тька мото, і матір мою, і братів моїх, і сесте́р моїх, і все, що їхнє, і врятуєте наше життя від смерти“. |
|
14 «Мы ручаемся тебе своей жизнью, — заверили ее пришельцы, — если ты не выдашь дело наше! Когда же ГОСПОДЬ отдаст нам эту землю, мы окажем тебе милость и поступим с тобой честно». |
14 І сказали їй ті люди: „Душа наша за вас нехай віддана буде на смерть, якщо ви не відкриєте цієї нашої справи. І буде, коли Господь передава́тиме нам оцей край, то ми вчинимо тобі милість та правду“. |
|
15 |
15 І вона спустила їх шну́ром через вікно, бо дім її був у стіні́ місько́го му́ру, і в мурі вона жила́. |
|
16 и сказала им: «Идите в горы, чтобы не столкнуться с преследователями, и скрывайтесь там три дня, пока они не вернутся в город, а потом идите своей дорогой». |
16 І сказала вона їм: „Ідіть на го́ру, щоб не спіткала вас погоня. І ховайтеся там три дні, аж поки не ве́рнеться пого́ня, а пото́му пі́дете своєю дорогою“. |
|
17 Лазутчики предупредили Рахав, что будут свободны от клятвы, которую она с них взяла, если она не выполнит их условий: |
17 І сказали до неї ті люди: „Ми будемо чисті від цієї прися́ги тобі, що ти заприсягла́ нас, якщо ти не вчиниш так. |
|
18 «Когда мы придем в эту землю, — сказали они, — привяжи вот этот алый шнур к окну, через которое ты нас спустила. И собери в своем доме отца, мать, братьев и всех своих родственников. |
18 Оце, як ми будемо вхо́дити до краю, то ти прив'яжеш шнурка́ з цієї нитки че́рвені в вікні, що ти ним нас спустила. А батька свого, і матір свою, і братів своїх, і ввесь дім свого батька збереш до себе до до́му. |
|
19 Но если кто-то из них выйдет за порог — он сам будет в ответе за свою жизнь, а нашей вины в его смерти не будет. Если же поднимут руку на кого-либо из тех, кто будет в твоем доме, то вина падет на нас. |
19 І буде, — усі, хто вийде а дверей твого дому назо́вні, кров його на голові його, а ми чисті. А всі, хто буде в домі з тобою, кров його на голові нашій, якщо наша рука буде на ньому. |
|
20 И помни, если выдашь наше дело, мы будем свободны от клятвы, какую ты с нас взяла». |
20 А коли ти відкриєш цю нашу справу, то ми будемо чисті від прися́ги тобі, якою ти заприсягла нас“. |
|
21 «Пусть будет так, как вы сказали!» — согласилась Рахав, расставаясь с ними. А когда они покинули Иерихон, она привязала к окну алый шнур. |
21 А вона сказала: „Як ви сказали, нехай буде воно так“. І відпустила їх, а вони пішли. І вона прив'язала в вікні червоного су́каного шнурка́. |
|
22 |
22 І вони пішли, і вийшли на го́ру, та й сиділи там три дні, аж поки вернулася пого́ня. І шукала погоня по всій дорозі, та не знайшла їх. |
|
23 Лишь тогда они спустились с гор и переправились через реку. Возвратившись к Иисусу Навину, они рассказали ему обо всем, что произошло с ними. |
23 І повернулися ті два му́жі, і зійшли з гори, і перейшли Йорда́н, і прийшли до Ісуса, сина Нави́нового, та й розповіли́ йому все, що їх спітка́ло. |
|
24 «Воистину ГОСПОДЬ отдал нам всю эту землю! — сказали они. — И жители ее в страхе перед нами». |
24 І сказали вони до Ісуса: „Справді Госпо́дь дав у нашу руку всю цю землю, а всі ме́шканці цього кра́ю омліли зо стра́ху перед нами“. |