Книга РуфиГлава 3 |
|
1 |
|
2 Вот Боаз, с его жницами ты трудилась, — разве он нам не родственник? Как раз сегодня вечером он будет веять ячмень на гумне. |
|
3 Умойся, умасти себя благовониями, надень лучший свой наряд и иди на гумно, но не показывайся Боазу, пока он не закончит есть и пить. |
|
4 А когда он ляжет спать, приметь место, где он лег. Тогда приди к нему, приподними покрывало у ног его и ляг, а он уж скажет, как тебе быть». |
|
5 Руфь отвечала: «Всё сделаю так, как ты сказала!» |
|
6 |
|
7 И когда Боаз поел и попил и стало у него хорошо на душе, он отправился спать у вороха обмолоченного зерна. Тогда Руфь незаметно подошла к нему, приподняла покрывало у ног его и легла. |
|
8 Среди ночи Боаз неожиданно вздрогнул, повернулся, смотрит — а у ног его женщина! |
|
9 «Кто ты?» — спрашивает он ее. А она ему отвечает: «Я Руфь, раба твоя. Возьми рабу свою под крыло свое, ведь у тебя есть на меня право выкупа». |
|
10 На что Боаз сказал ей: «Да благословит тебя ГОСПОДЬ, дочь моя! Этот твой поступок еще прекраснее прежнего: ведь не стала ты искать себе в мужья молодого — и не смотрела ни на богатых, ни на бедных. |
|
11 А потому не бойся, дочь моя: чего ни попросишь — всё для тебя сделаю, ведь все в городе знают, что ты женщина достойная. |
|
12 Это верно, есть у меня право выкупа, но то же право есть и у другого, более близкого вам родственника. |
|
13 Оставайся эту ночь здесь, а наутро если он решит выкупить тебя — то пусть будет так, если же нет — то, жив ГОСПОДЬ, я выкуплю тебя! Подожди до утра». |
|
14 |
|
15 И сказал ей: «Давай сюда свою накидку и держи ее за края!» Руфь подставила накидку, и он насыпал в нее шесть мер ячменя, помог ей взвалить ношу на плечи, и она пошла в город. |
|
16 Вернулась она к своей свекрови, а та и спрашивает: «Что скажешь, дочь моя?» Руфь поведала ей обо всем, что сделал для нее Боаз: |
|
17 «Он дал мне шесть мер ячменя и сказал: „Негоже тебе возвращаться к свекрови с пустыми руками“». |
|
18 Ноеминь ей ответила: «Оставайся дома, пока не узнаешь, как всё устроится. Ведь этот человек не успокоится, если сегодня же не решит это дело!» |
РутРозділ 3 |
|
1 |
|
2 А тепер ось Бо́аз, наш ро́дич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде ві́яти ячмінь на току́. |
|
3 А ти вмийся, і намасти́ся, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчи́ть їсти та пити. |
|
4 І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти при́йдеш, і відкриєш прині́жжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити“. |
|
5 А та відказала до неї: „Усе, що ти кажеш мені, я зроблю́“. |
|
6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її. |
|
7 А Бо́аз з'їв та випив, та й стало ве́село йому на серці, і прийшов він покластися біля копи́ці. А вона тихо прийшла, і відкрила його прині́жжя та й лягла. |
|
8 І сталося опі́вночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, — аж ось жінка лежить у прині́жжі його! |
|
9 І він сказав: „Хто ти?“ А вона відказала: „Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич“. |
|
10 А він сказав: „Благословенна ти в Господа, до́чко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, — що не пішла ти за юнака́ми, чи вони бідні, чи вони багаті. |
|
11 А тепер, до́чко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю́ тобі, — бо все місто народу мого знає, що ти жінка чесно́тна! |
|
12 А тепер справді, що я родич, — та є родич ще, ближчий від мене. |
|
13 Ночуй цю ніч, а ра́нком, — якщо він викупить тебе — добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, — як живий Господь! Лежи тут аж до ра́нку“. |
|
14 І лежала вона у прині́жжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один о́дного. А він сказав: „Нехай не пізнають, що жінка прихо́дила на тік“. |
|
15 І він сказав: „Дай хустку, що на тобі, і подерж її“. І держала вона її, а він відмі́ряв шість мір ячме́ню, і поклав на неї, та й пішов до міста. |
|
16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: „Як спра́ва, до́чко моя?“ А вона розповіла́ їй усе, що зробив їй той чоловік. |
|
17 І сказала: „Ці шість мір ячме́ню він дав мені, бо сказав: Не приходь по́рожньо до своєї свекрухи“. |
|
18 А та сказала: „Почекай, моя до́чко, аж поки довідаєшся, як ви́паде справа, бо той чоловік не заспоко́їться, доки не викінчить цієї справи сьогодні“. |
Книга РуфиГлава 3 |
РутРозділ 3 |
|
1 |
1 |
|
2 Вот Боаз, с его жницами ты трудилась, — разве он нам не родственник? Как раз сегодня вечером он будет веять ячмень на гумне. |
2 А тепер ось Бо́аз, наш ро́дич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде ві́яти ячмінь на току́. |
|
3 Умойся, умасти себя благовониями, надень лучший свой наряд и иди на гумно, но не показывайся Боазу, пока он не закончит есть и пить. |
3 А ти вмийся, і намасти́ся, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчи́ть їсти та пити. |
|
4 А когда он ляжет спать, приметь место, где он лег. Тогда приди к нему, приподними покрывало у ног его и ляг, а он уж скажет, как тебе быть». |
4 І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти при́йдеш, і відкриєш прині́жжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити“. |
|
5 Руфь отвечала: «Всё сделаю так, как ты сказала!» |
5 А та відказала до неї: „Усе, що ти кажеш мені, я зроблю́“. |
|
6 |
6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її. |
|
7 И когда Боаз поел и попил и стало у него хорошо на душе, он отправился спать у вороха обмолоченного зерна. Тогда Руфь незаметно подошла к нему, приподняла покрывало у ног его и легла. |
7 А Бо́аз з'їв та випив, та й стало ве́село йому на серці, і прийшов він покластися біля копи́ці. А вона тихо прийшла, і відкрила його прині́жжя та й лягла. |
|
8 Среди ночи Боаз неожиданно вздрогнул, повернулся, смотрит — а у ног его женщина! |
8 І сталося опі́вночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, — аж ось жінка лежить у прині́жжі його! |
|
9 «Кто ты?» — спрашивает он ее. А она ему отвечает: «Я Руфь, раба твоя. Возьми рабу свою под крыло свое, ведь у тебя есть на меня право выкупа». |
9 І він сказав: „Хто ти?“ А вона відказала: „Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич“. |
|
10 На что Боаз сказал ей: «Да благословит тебя ГОСПОДЬ, дочь моя! Этот твой поступок еще прекраснее прежнего: ведь не стала ты искать себе в мужья молодого — и не смотрела ни на богатых, ни на бедных. |
10 А він сказав: „Благословенна ти в Господа, до́чко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, — що не пішла ти за юнака́ми, чи вони бідні, чи вони багаті. |
|
11 А потому не бойся, дочь моя: чего ни попросишь — всё для тебя сделаю, ведь все в городе знают, что ты женщина достойная. |
11 А тепер, до́чко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю́ тобі, — бо все місто народу мого знає, що ти жінка чесно́тна! |
|
12 Это верно, есть у меня право выкупа, но то же право есть и у другого, более близкого вам родственника. |
12 А тепер справді, що я родич, — та є родич ще, ближчий від мене. |
|
13 Оставайся эту ночь здесь, а наутро если он решит выкупить тебя — то пусть будет так, если же нет — то, жив ГОСПОДЬ, я выкуплю тебя! Подожди до утра». |
13 Ночуй цю ніч, а ра́нком, — якщо він викупить тебе — добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, — як живий Господь! Лежи тут аж до ра́нку“. |
|
14 |
14 І лежала вона у прині́жжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один о́дного. А він сказав: „Нехай не пізнають, що жінка прихо́дила на тік“. |
|
15 И сказал ей: «Давай сюда свою накидку и держи ее за края!» Руфь подставила накидку, и он насыпал в нее шесть мер ячменя, помог ей взвалить ношу на плечи, и она пошла в город. |
15 І він сказав: „Дай хустку, що на тобі, і подерж її“. І держала вона її, а він відмі́ряв шість мір ячме́ню, і поклав на неї, та й пішов до міста. |
|
16 Вернулась она к своей свекрови, а та и спрашивает: «Что скажешь, дочь моя?» Руфь поведала ей обо всем, что сделал для нее Боаз: |
16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: „Як спра́ва, до́чко моя?“ А вона розповіла́ їй усе, що зробив їй той чоловік. |
|
17 «Он дал мне шесть мер ячменя и сказал: „Негоже тебе возвращаться к свекрови с пустыми руками“». |
17 І сказала: „Ці шість мір ячме́ню він дав мені, бо сказав: Не приходь по́рожньо до своєї свекрухи“. |
|
18 Ноеминь ей ответила: «Оставайся дома, пока не узнаешь, как всё устроится. Ведь этот человек не успокоится, если сегодня же не решит это дело!» |
18 А та сказала: „Почекай, моя до́чко, аж поки довідаєшся, як ви́паде справа, бо той чоловік не заспоко́їться, доки не викінчить цієї справи сьогодні“. |