УзайрГлава 9 |
|
1 |
|
2 Они брали их дочерей в жёны для себя и своих сыновей, и святой народ смешался с иноплеменными народами. А вожди и начальники первыми подавали пример этого злодеяния. |
|
3 Услышав это, я разорвал на себе одежду и накидку, стал рвать свои волосы и бороду и сел, поражённый ужасом. |
|
4 И все, кто благоговел пред словами Бога Исраила, собрались вокруг меня из-за этого злодеяния переселенцев. А я сидел там, поражённый ужасом, до вечерней жертвы. . |
|
5 |
|
6 и стал молиться: |
|
7 Со времён наших предков и до этого дня наша вина велика. Из-за наших грехов нас, и наших царей, и наших священнослужителей постигли меч и плен, грабёж и унижения от рук иноземных царей, как это есть и по сегодняшний день. |
|
8 Но сегодня – на миг – Вечный, наш Бог, смилостивился над нами. Он оставил в живых некоторых из нас и дал нам утвердиться в Своём святилище. Он просветил наши глаза и облегчил наше рабство. |
|
9 Мы рабы, но наш Бог не оставил нас и в нашем рабстве. Он проявил к нам милость перед царями Персии: Он даровал нам новую жизнь, чтобы мы отстроили дом нашего Бога и восстановили его из руин, и дал нам защитную стену в Иудее и в Иерусалиме. |
|
10 Но ныне! Бог наш, что нам сказать после этого? Ведь мы пренебрегли повелениями, |
|
11 которые Ты дал через Своих рабов пророков, когда сказал: |
|
12 Поэтому не отдавайте своих дочерей замуж за их сыновей и не берите их дочерей своим сыновьям. Никогда не ищите с ними мирного договора, чтобы вам быть сильными, и есть блага земли, и оставить её вашим детям как вечное наследие». |
|
13 После всего, что случилось с нами за наши злые дела и великую вину, Ты, Бог наш, наказал нас мягче, чем заслуживали наши грехи, и оставил в живых некоторых из нас. |
|
14 Неужели мы опять нарушим Твои повеления и будем вступать в родство с народами, которые преданы этим отвратительным обычаям? Разве Ты не прогневаешься на нас так, чтобы истребить нас, не оставив ни одного уцелевшего? |
|
15 Вечный, Бог Исраила, Ты праведен! Сегодня остались мы – уцелевшие. Вот мы пред Тобой в нашей вине, хотя из-за неё ни один из нас не может устоять в Твоём присутствии. |
ЕздраРозділ 9 |
|
1 |
|
2 бо побрали з їхніх дочо́к собі та своїм сина́м, змішалося святе насіння з наро́дами цих країв, а рука зве́рхників та предста́вників була́ перша в цьому спроневі́ренні“. |
|
3 А коли я почув це слово, то розде́р я одежу свою та плаща́ свого, і рвав воло́сся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпі́лий... |
|
4 І зібра́лися до ме́не всі тремтя́чі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневі́рення пове́рненців, а я сидів остовпі́лий аж до жертви вечірньої. |
|
5 А за вечірньої жертви встав я з упоко́рення свого, і, роздерши шату свою та плаща́ свого, упав я на коліна свої, і простягну́в ру́ки свої до Господа, Бога мого... |
|
6 І сказав я: „Боже мій, соро́млюся я та стидаюся підне́сти, Боже мій, обличчя своє до Те́бе, бо беззако́ння наші помно́жилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба! |
|
7 Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня. |
|
8 А тепер на малу́ хвилю ста́лася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоста́вити нам оста́нок, і дати нам затверди́тися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі! |
|
9 Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед пе́рськими царями, щоб дати нам ожити, щоб підне́сти дім нашого Бога й щоб відбудува́ти руїни його, та щоб дати нам за́хист в Юдеї та в Єрусалимі. |
|
10 А тепер що ска́жемо, Боже наш, по цьо́му? Бо ми поки́нули заповіді Твої, |
|
11 які Ти наказа́в через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість наро́ду цих країв, через їхні гидо́ти, що напо́внили його від кра́ю до кра́ю своєю нечи́стістю. |
|
12 А тепер дочо́к своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочо́к не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та спожива́ли добро цієї землі, і віддали́ на спа́док вашим синам аж навіки. |
|
13 А по то́му всьому, що прийшло на нас за наші злі чи́ни та за нашу велику провину, — бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха́ нашого, і дав нам таку рештку, — |
|
14 чи зно́ву ми лама́тимемо заповіді Твої, і бу́демо посвоя́чуватися з оцими мерзо́тними наро́дами? Чи ж Ти не розгні́ваєшся на нас аж до ви́гублення нас, так що ніхто не позоста́вся б і не врятува́вся? |
|
15 Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позоста́лися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не всто́яти нам за це перед лицем Твоїм!“ |
УзайрГлава 9 |
ЕздраРозділ 9 |
|
1 |
1 |
|
2 Они брали их дочерей в жёны для себя и своих сыновей, и святой народ смешался с иноплеменными народами. А вожди и начальники первыми подавали пример этого злодеяния. |
2 бо побрали з їхніх дочо́к собі та своїм сина́м, змішалося святе насіння з наро́дами цих країв, а рука зве́рхників та предста́вників була́ перша в цьому спроневі́ренні“. |
|
3 Услышав это, я разорвал на себе одежду и накидку, стал рвать свои волосы и бороду и сел, поражённый ужасом. |
3 А коли я почув це слово, то розде́р я одежу свою та плаща́ свого, і рвав воло́сся з голови своєї та з бороди своєї, і сидів остовпі́лий... |
|
4 И все, кто благоговел пред словами Бога Исраила, собрались вокруг меня из-за этого злодеяния переселенцев. А я сидел там, поражённый ужасом, до вечерней жертвы. . |
4 І зібра́лися до ме́не всі тремтя́чі перед словами Бога Ізраїлевого за спроневі́рення пове́рненців, а я сидів остовпі́лий аж до жертви вечірньої. |
|
5 |
5 А за вечірньої жертви встав я з упоко́рення свого, і, роздерши шату свою та плаща́ свого, упав я на коліна свої, і простягну́в ру́ки свої до Господа, Бога мого... |
|
6 и стал молиться: |
6 І сказав я: „Боже мій, соро́млюся я та стидаюся підне́сти, Боже мій, обличчя своє до Те́бе, бо беззако́ння наші помно́жилися понад голову, а наша провина виросла аж до неба! |
|
7 Со времён наших предков и до этого дня наша вина велика. Из-за наших грехов нас, и наших царей, и наших священнослужителей постигли меч и плен, грабёж и унижения от рук иноземных царей, как это есть и по сегодняшний день. |
7 Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззако́ння були́ ві́ддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих краї́в на меча́, на поло́н, і на грабі́ж, і на посоро́млення обличчя, як цього дня. |
|
8 Но сегодня – на миг – Вечный, наш Бог, смилостивился над нами. Он оставил в живых некоторых из нас и дал нам утвердиться в Своём святилище. Он просветил наши глаза и облегчил наше рабство. |
8 А тепер на малу́ хвилю ста́лася нам милість від Господа, Бога нашого, щоб позоста́вити нам оста́нок, і дати нам затверди́тися на місці святині Його, щоб освітити очі наші, Боже наш, і дати нам трохи ожити в нашій неволі! |
|
9 Мы рабы, но наш Бог не оставил нас и в нашем рабстве. Он проявил к нам милость перед царями Персии: Он даровал нам новую жизнь, чтобы мы отстроили дом нашего Бога и восстановили его из руин, и дал нам защитную стену в Иудее и в Иерусалиме. |
9 Бо раби ми, та в нашій неволі не покинув нас Бог наш, і прихилив до нас милість перед пе́рськими царями, щоб дати нам ожити, щоб підне́сти дім нашого Бога й щоб відбудува́ти руїни його, та щоб дати нам за́хист в Юдеї та в Єрусалимі. |
|
10 Но ныне! Бог наш, что нам сказать после этого? Ведь мы пренебрегли повелениями, |
10 А тепер що ска́жемо, Боже наш, по цьо́му? Бо ми поки́нули заповіді Твої, |
|
11 которые Ты дал через Своих рабов пророков, когда сказал: |
11 які Ти наказа́в через Своїх рабів пророків, говорячи: Цей Край, що ви йдете посісти, він край нечистий через нечистість наро́ду цих країв, через їхні гидо́ти, що напо́внили його від кра́ю до кра́ю своєю нечи́стістю. |
|
12 Поэтому не отдавайте своих дочерей замуж за их сыновей и не берите их дочерей своим сыновьям. Никогда не ищите с ними мирного договора, чтобы вам быть сильными, и есть блага земли, и оставить её вашим детям как вечное наследие». |
12 А тепер дочо́к своїх не давайте їхнім синам, а їхніх дочо́к не беріть для своїх синів, і не питайте їх про мир та про добро їх аж навіки, щоб ви стали сильні, та спожива́ли добро цієї землі, і віддали́ на спа́док вашим синам аж навіки. |
|
13 После всего, что случилось с нами за наши злые дела и великую вину, Ты, Бог наш, наказал нас мягче, чем заслуживали наши грехи, и оставил в живых некоторых из нас. |
13 А по то́му всьому, що прийшло на нас за наші злі чи́ни та за нашу велику провину, — бо Ти, Боже наш, стримав кару більше від гріха́ нашого, і дав нам таку рештку, — |
|
14 Неужели мы опять нарушим Твои повеления и будем вступать в родство с народами, которые преданы этим отвратительным обычаям? Разве Ты не прогневаешься на нас так, чтобы истребить нас, не оставив ни одного уцелевшего? |
14 чи зно́ву ми лама́тимемо заповіді Твої, і бу́демо посвоя́чуватися з оцими мерзо́тними наро́дами? Чи ж Ти не розгні́ваєшся на нас аж до ви́гублення нас, так що ніхто не позоста́вся б і не врятува́вся? |
|
15 Вечный, Бог Исраила, Ты праведен! Сегодня остались мы – уцелевшие. Вот мы пред Тобой в нашей вине, хотя из-за неё ни один из нас не может устоять в Твоём присутствии. |
15 Господи, Боже Ізраїлів, Ти праведний, бо ми позоста́лися останком, як цього дня. Ось ми в провині своїй перед лицем Твоїм, бо не всто́яти нам за це перед лицем Твоїм!“ |