Библия - Обещанное Восстановление

Начало

Глава 29

1 Якуб продолжил своё путешествие и пришёл в землю восточных народов.

2 Там он увидел колодец в поле и возле него три отары овец, потому что из того колодца поили скот. Колодец был закрыт большим камнем.

3 Когда все отары собирались, пастухи отваливали камень от колодца и поили овец, а потом клали камень на прежнее место.

4 Якуб спросил пастухов: – Братья, откуда вы? – Мы из Харрана, – ответили они.

5 Он сказал им: – Знаете ли вы Лавана, внука Нахора? – Да, знаем, – ответили они.

6 Якуб спросил: – Всё ли у него благополучно? – Благополучно, – ответили они. – А вот и Рахиля, его дочь, идёт с овцами.

7 – Солнце ещё высоко, – сказал он, – ещё не время собирать отары. Напоите овец и гоните их обратно на пастбище.

8 – Мы не можем, – ответили они, – пока не соберутся все отары, и камень не отвалят от колодца; тогда мы напоим овец.

9 Он ещё разговаривал с ними, когда подошла Рахиля с овцами отца: она пасла овец.

10 Когда Якуб увидел Рахилю, дочь своего дяди Лавана, он подошёл, отвалил камень от колодца и напоил овец Лавана.

11 Потом Якуб поцеловал Рахилю и, громко заплакав,

12 сказал Рахиле, что он родственник её отца и сын Рабиги; она побежала и рассказала об этом отцу.

13 Услышав о приходе своего племянника Якуба, Лаван выбежал навстречу, обнял его, поцеловал и привёл к себе в дом. Якуб рассказал ему обо всём,

14 и Лаван сказал ему: – Ты моя плоть и кровь.Когда Якуб прожил у него месяц,

15 Лаван сказал ему: – Хотя ты мне и родственник, почему ты должен работать на меня даром? Скажи мне, что тебе заплатить?

16 А у Лавана были две дочери; старшую звали Лия, а младшую – Рахиля.

17 Лия была не так красива, как Рахиля, а Рахиля была стройна и хороша собой.

18 Якуб полюбил Рахилю, и он ответил: – Я буду работать на тебя семь лет за твою младшую дочь Рахилю.

19 Лаван сказал: – Лучше я отдам её тебе, чем кому-то другому. Оставайся у меня.

20 Якуб служил семь лет, чтобы получить Рахилю, но они показались ему как несколько дней, потому что он любил её.

21 Потом Якуб сказал Лавану: – Дай мне мою жену, чтобы мне жить с ней: пришёл мой срок.

22 Лаван созвал всех окрестных жителей и устроил пир.

23 Но когда настал вечер, он взял свою дочь Лию и дал её Якубу, и Якуб лёг с ней.

24 Лаван дал в служанки дочери свою служанку Зелфу.

25 Когда настало утро, оказалось, что это Лия. Якуб сказал Лавану: – Что ты сделал со мной? Я же служил тебе за Рахилю! Почему ты обманул меня?

26 Лаван ответил: – У нас здесь нет обычая выдавать замуж младшую дочь раньше старшей.

27 Заверши брачную неделю этой дочери, а потом мы дадим тебе и младшую, за другие семь лет работы.

28 Якуб так и сделал: провёл неделю с Лией, а потом Лаван отдал ему в жёны свою дочь Рахилю.

29 Лаван дал в служанки Рахиле свою служанку Билху.

30 Якуб стал жить и с Рахилёй, и любил Рахилю больше, чем Лию. Он работал на Лавана ещё семь лет.

31 Когда Вечный увидел, что Лия нелюбима, Он сделал её плодовитой, а Рахиля была бесплодна.

32 Лия забеременела и родила сына. Она назвала его Рувим («Смотрите, сын!»), потому что сказала: «Это потому, что Вечный увидел моё несчастье. Теперь мой муж, конечно, будет меня любить».

33 Она снова забеременела, и когда родила сына, сказала: «Так как Вечный услышал, что я нелюбима, Он дал мне ещё одного сына». И она назвала его Шимон («он услышал»).

34 Она снова забеременела, и когда родила сына, сказала: «Теперь, наконец, мой муж привяжется ко мне, потому что я родила ему трёх сыновей». Поэтому его назвали Леви («он привяжется»).

35 И снова она забеременела, и когда родила сына, сказала: «На этот раз я восхвалю Вечного». Поэтому она назвала его Иуда («хвала»). Потом она перестала рожать.

Буття

Розділ 29

1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.

2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.

3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.

4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.

5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.

6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.

7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.

8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.

9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...

12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...

13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.

15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“

16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.

17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.

18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.

19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“

20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.

21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“

22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.

23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.

24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?

26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.

27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.

28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.

32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“

33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.

34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.

35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Начало Глава 29	Буття Розділ 29
1 Якуб продолжил своё путешествие и пришёл в землю восточных народов.	1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.
2 Там он увидел колодец в поле и возле него три отары овец, потому что из того колодца поили скот. Колодец был закрыт большим камнем.	2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.
3 Когда все отары собирались, пастухи отваливали камень от колодца и поили овец, а потом клали камень на прежнее место.	3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
4 Якуб спросил пастухов: – Братья, откуда вы? – Мы из Харрана, – ответили они.	4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.
5 Он сказал им: – Знаете ли вы Лавана, внука Нахора? – Да, знаем, – ответили они.	5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.
6 Якуб спросил: – Всё ли у него благополучно? – Благополучно, – ответили они. – А вот и Рахиля, его дочь, идёт с овцами.	6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.
7 – Солнце ещё высоко, – сказал он, – ещё не время собирать отары. Напоите овец и гоните их обратно на пастбище.	7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.
8 – Мы не можем, – ответили они, – пока не соберутся все отары, и камень не отвалят от колодца; тогда мы напоим овец.	8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.
9 Он ещё разговаривал с ними, когда подошла Рахиля с овцами отца: она пасла овец.	9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
10 Когда Якуб увидел Рахилю, дочь своего дяди Лавана, он подошёл, отвалил камень от колодца и напоил овец Лавана.	10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
11 Потом Якуб поцеловал Рахилю и, громко заплакав,	11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...
12 сказал Рахиле, что он родственник её отца и сын Рабиги; она побежала и рассказала об этом отцу.	12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...
13 Услышав о приходе своего племянника Якуба, Лаван выбежал навстречу, обнял его, поцеловал и привёл к себе в дом. Якуб рассказал ему обо всём,	13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
14 и Лаван сказал ему: – Ты моя плоть и кровь.Когда Якуб прожил у него месяц,	14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.
15 Лаван сказал ему: – Хотя ты мне и родственник, почему ты должен работать на меня даром? Скажи мне, что тебе заплатить?	15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“
16 А у Лавана были две дочери; старшую звали Лия, а младшую – Рахиля.	16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.
17 Лия была не так красива, как Рахиля, а Рахиля была стройна и хороша собой.	17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
18 Якуб полюбил Рахилю, и он ответил: – Я буду работать на тебя семь лет за твою младшую дочь Рахилю.	18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.
19 Лаван сказал: – Лучше я отдам её тебе, чем кому-то другому. Оставайся у меня.	19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“
20 Якуб служил семь лет, чтобы получить Рахилю, но они показались ему как несколько дней, потому что он любил её.	20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
21 Потом Якуб сказал Лавану: – Дай мне мою жену, чтобы мне жить с ней: пришёл мой срок.	21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“
22 Лаван созвал всех окрестных жителей и устроил пир.	22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
23 Но когда настал вечер, он взял свою дочь Лию и дал её Якубу, и Якуб лёг с ней.	23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.
24 Лаван дал в служанки дочери свою служанку Зелфу.	24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
25 Когда настало утро, оказалось, что это Лия. Якуб сказал Лавану: – Что ты сделал со мной? Я же служил тебе за Рахилю! Почему ты обманул меня?	25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?
26 Лаван ответил: – У нас здесь нет обычая выдавать замуж младшую дочь раньше старшей.	26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
27 Заверши брачную неделю этой дочери, а потом мы дадим тебе и младшую, за другие семь лет работы.	27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.
28 Якуб так и сделал: провёл неделю с Лией, а потом Лаван отдал ему в жёны свою дочь Рахилю.	28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
29 Лаван дал в служанки Рахиле свою служанку Билху.	29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
30 Якуб стал жить и с Рахилёй, и любил Рахилю больше, чем Лию. Он работал на Лавана ещё семь лет.	30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
31 Когда Вечный увидел, что Лия нелюбима, Он сделал её плодовитой, а Рахиля была бесплодна.	31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.
32 Лия забеременела и родила сына. Она назвала его Рувим («Смотрите, сын!»), потому что сказала: «Это потому, что Вечный увидел моё несчастье. Теперь мой муж, конечно, будет меня любить».	32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“
33 Она снова забеременела, и когда родила сына, сказала: «Так как Вечный услышал, что я нелюбима, Он дал мне ещё одного сына». И она назвала его Шимон («он услышал»).	33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.
34 Она снова забеременела, и когда родила сына, сказала: «Теперь, наконец, мой муж привяжется ко мне, потому что я родила ему трёх сыновей». Поэтому его назвали Леви («он привяжется»).	34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.
35 И снова она забеременела, и когда родила сына, сказала: «На этот раз я восхвалю Вечного». Поэтому она назвала его Иуда («хвала»). Потом она перестала рожать.	35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Ветхий
завет

Новый
завет

Начало

Глава 29

Буття

Розділ 29

Начало

Глава 29

Буття

Розділ 29

Ветхий завет

Новый завет

Начало

Глава 29

Буття

Розділ 29

Начало

Глава 29

Буття

Розділ 29

Ветхий
завет

Новый
завет