CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Мар. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Евангелие от Марка

Глава 14

1 А через два дня была Пасха и Опресноки; и искали первосвященники и книжники, как бы Его взять хитростью и убить;

2 ибо они говорили: не в праздник, чтобы не было возмущения в народе.

3 И когда был Он в Вифании, в доме Симона прокаженного, и возлежал, пришла женщина с алебастровым сосудом мира из нарда чистого, драгоценного. Разбив сосуд, она стала возливать Ему на голову.

4 Некоторые же в негодовании говорили друг другу: к чему эта трата мира?

5 Ведь миро это можно было бы продать больше чем за триста динариев и дать нищим. И строго выговаривали ей.

6 Иисус же сказал: оставьте ее; что ее смущаете? Доброе дело сделала она Мне.

7 Ибо нищих вы всегда имеете с собою и, когда хотите, можете им благотворить. Меня же не всегда имеете.

8 Она сделала, что могла: заранее помазала тело Мое для погребения.

9 Истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие во всем мире, и о том, что сделала она, будут говорить в воспоминание о ней.

10 И Иуда Искариот, один из Двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать Его им.

11 Они же, услышав, обрадовались и обещали дать ему денег. И он искал, как бы при удобном случае предать Его.

12 И в первый день Опресноков, когда закалали пасхального агнца, говорят Ему ученики Его: куда велишь нам пойти приготовить Тебе вкусить пасху?

13 И посылает двух из учеников Своих и говорит им: идите в город; и встретит вас человек с кувшином воды; последуйте за ним.

14 И куда он войдет, скажите хозяину дома: «Учитель говорит: где покой Мой, в котором Я вкусил бы пасху с учениками Моими?»

15 И он вам покажет горницу большую, убранную, готовую; там приготовьте нам.

16 И отправились ученики Его, и пришли в город, и нашли, как сказал им; и приготовили пасху.

17 И с наступлением вечера Он приходит с Двенадцатью.

18 И когда возлежали они и ели, Иисус сказал: истинно говорю вам, один из вас предаст Меня: он ест со Мною.

19 Они начали скорбеть и говорить Ему, один за другим: не я ли?

20 Он же сказал им: один из Двенадцати, обмакивающий со Мной в одно блюдо.

21 Ибо Сын Человеческий идет, как написано о Нем, но горе человеку тому, чрез которого Сын Человеческий предается. Лучше было бы не родиться человеку тому.

22 И когда они ели, Он, взяв хлеб, благословив, преломил и дал им и сказал: возьмите, это есть тело Мое.

23 И взяв чашу, возблагодарив, дал им; и пили из нее все.

24 И Он сказал им: это есть кровь Моя, кровь завета, изливаемая за многих.

25 Истинно говорю вам, что не буду больше пить от плода лозы виноградной до того, когда буду пить его новым в Царстве Божием.

26 И воспев хвалебную песнь, вышли на гору Масличную.

27 И говорит им Иисус: все вы соблазнитесь, ибо написано: «Поражу пастыря, и будут рассеяны овцы»;

28 но по восстании Моем Я предварю вас в Галилее.

29 Петр же сказал Ему: хотя бы и все соблазнились, но не я.

30 И говорит ему Иисус: истинно говорю тебе, что ты сегодня, этой ночью, прежде чем дважды пропоет петух, трижды от Меня отречешься.

31 Он же с еще большей силой говорил: хотя бы надлежало мне умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. Так же и все говорили.

32 И приходят в местность, по имени Гефсимания. И говорит Он ученикам Своим: посидите здесь, а Я тем временем помолюсь.

33 И берет с Собой Петра, Иакова и Иоанна. И начал Он ужасаться и томиться.

34 И говорит им: объята скорбию душа Моя до смерти; побудьте здесь и бодрствуйте.

35 И пройдя немного вперед, повергался на землю и молился, чтобы, если возможно, миновал Его этот час;

36 и говорил: Авва Отче! Всё возможно Тебе; пронеси чашу эту мимо Меня; но не чего Я хочу, а чего Ты.

37 И приходит и находит их спящими, и говорит Петру: Симон, ты спишь? Не смог ты один час пободрствовать?

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна.

39 И вновь пошел и помолился и сказал то же слово.

40 И снова придя, нашел их спящими, ибо их глаза отяжелели; и не знали они, что Ему ответить.

41 И приходит в третий раз и говорит им: что же, вы спите и почиваете? Довольно, пришел час; вот, предается Сын Человеческий в руки грешников.

42 Вставайте, идем. Вот, предающий Меня близко.

43 И тотчас, пока Он еще говорил, приходит Иуда, один из Двенадцати, и с ним большая толпа с мечами и кольями, от первосвященников и книжников и старейшин.

44 А предающий Его дал им условный знак, сказав: Кого я поцелую, Он и есть; возьмите Его и ведите под надежной стражей.

45 И придя, тотчас подошел к Нему и говорит: Равви! и поцеловал Его.

46 Они же наложили руки на Него и взяли Его.

47 А один из стоявших тут, выхватив меч, ударил раба первосвященника и отсек ему ухо.

48 И сказал им Иисус в ответ: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями задержать Меня;

49 каждый день бывал Я с вами в храме и учил, и вы не взяли Меня; но да исполнятся Писания.

50 И оставив Его, бежали все.

51 И некий юноша следовал за Ним, завернутый в покрывало по нагому телу. И хватают его.

52 Он же, оставив покрывало, нагой убежал.

53 И отвели Иисуса к первосвященнику; и сходятся все первосвященники и старейшины и книжники.

54 И Петр издали последовал за Ним, до самого двора первосвященника; и сидел со служителями и грелся у огня.

55 Первосвященники же и весь синедрион искали против Иисуса свидетельства, чтобы предать Его смерти, и не находили.

56 Ибо многие лжесвидетельствовали на Него, но свидетельства эти не совпадали.

57 И некоторые, встав, лжесвидетельствовали против Него, говоря:

58 мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу храм этот, рукотворенный, и в три дня воздвигну другой, нерукотворенный».

59 Но и их свидетельства не совпадали между собой.

60 И первосвященник, став посредине, спросил Иисуса: Ты не отвечаешь ничего? Что они против Тебя свидетельствуют?

61 Он же молчал и не ответил ничего. Снова первосвященник спрашивал Его и говорит Ему: Ты ли Христос, Сын Благословенного?

62 Иисус же сказал: Я; и вы увидите Сына Человеческого, восседающего по правую сторону Силы и грядущего с облаками небесными.

63 Первосвященник же, разодрав одежды свои, говорит: какая нам еще нужда в свидетелях?

64 Вы слышали хулу! Как вам кажется? И все осудили Его, признав повинным смерти.

65 И начали некоторые плевать на Него и закрывать Ему лицо и заушать Его и говорить Ему: прореки. И служители осыпали Его ударами.

66 И когда Петр был внизу во дворе, подходит одна из служанок первосвященника

67 и, увидев Петра греющегося и всмотревшись в него, говорит: и ты с Назарянином был, с Иисусом.

68 Но он отрекся, говоря: я не знаю и не понимаю, что ты говоришь. И вышел вон на передний двор.

69 И служанка, увидев его, начала снова говорить присутствующим: этот из них.

70 Он же стал снова отрекаться. И спустя немного, присутствующие снова стали говорить Петру: поистине ты из них; ты, ведь, и Галилеянин.

71 Он же начал усиленно клясться: не знаю Человека Этого, о Ком говорите.

72 И тотчас вторично пропел петух. И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде чем дважды пропоет петух, ты трижды от Меня отречешься. И начал плакать.

Вiд Марка

Розділ 14

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.

Евангелие от Марка

Глава 14

Вiд Марка

Розділ 14

1 А через два дня была Пасха и Опресноки; и искали первосвященники и книжники, как бы Его взять хитростью и убить;

1 За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.

2 ибо они говорили: не в праздник, чтобы не было возмущения в народе.

2 Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.

3 И когда был Он в Вифании, в доме Симона прокаженного, и возлежал, пришла женщина с алебастровым сосудом мира из нарда чистого, драгоценного. Разбив сосуд, она стала возливать Ему на голову.

3 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!

4 Некоторые же в негодовании говорили друг другу: к чему эта трата мира?

4 А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?

5 Ведь миро это можно было бы продать больше чем за триста динариев и дать нищим. И строго выговаривали ей.

5 Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.

6 Иисус же сказал: оставьте ее; что ее смущаете? Доброе дело сделала она Мне.

6 Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.

7 Ибо нищих вы всегда имеете с собою и, когда хотите, можете им благотворить. Меня же не всегда имеете.

7 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.

8 Она сделала, что могла: заранее помазала тело Мое для погребения.

8 Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.

9 Истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие во всем мире, и о том, что сделала она, будут говорить в воспоминание о ней.

9 Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“

10 И Иуда Искариот, один из Двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать Его им.

10 Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.

11 Они же, услышав, обрадовались и обещали дать ему денег. И он искал, как бы при удобном случае предать Его.

11 А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.

12 И в первый день Опресноков, когда закалали пасхального агнца, говорят Ему ученики Его: куда велишь нам пойти приготовить Тебе вкусить пасху?

12 А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“

13 И посылает двух из учеников Своих и говорит им: идите в город; и встретит вас человек с кувшином воды; последуйте за ним.

13 І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.

14 И куда он войдет, скажите хозяину дома: «Учитель говорит: где покой Мой, в котором Я вкусил бы пасху с учениками Моими?»

14 І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“

15 И он вам покажет горницу большую, убранную, готовую; там приготовьте нам.

15 І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.

16 И отправились ученики Его, и пришли в город, и нашли, как сказал им; и приготовили пасху.

16 І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.

17 И с наступлением вечера Он приходит с Двенадцатью.

17 А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.

18 И когда возлежали они и ели, Иисус сказал: истинно говорю вам, один из вас предаст Меня: он ест со Мною.

18 І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.

19 Они начали скорбеть и говорить Ему, один за другим: не я ли?

19 Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“

20 Он же сказал им: один из Двенадцати, обмакивающий со Мной в одно блюдо.

20 А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.

21 Ибо Сын Человеческий идет, как написано о Нем, но горе человеку тому, чрез которого Сын Человеческий предается. Лучше было бы не родиться человеку тому.

21 Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“

22 И когда они ели, Он, взяв хлеб, благословив, преломил и дал им и сказал: возьмите, это есть тело Мое.

22 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“

23 И взяв чашу, возблагодарив, дал им; и пили из нее все.

23 І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.

24 И Он сказал им: это есть кровь Моя, кровь завета, изливаемая за многих.

24 І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.

25 Истинно говорю вам, что не буду больше пить от плода лозы виноградной до того, когда буду пить его новым в Царстве Божием.

25 Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“

26 И воспев хвалебную песнь, вышли на гору Масличную.

26 А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.

27 И говорит им Иисус: все вы соблазнитесь, ибо написано: «Поражу пастыря, и будут рассеяны овцы»;

27 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“

28 но по восстании Моем Я предварю вас в Галилее.

28 По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.

29 Петр же сказал Ему: хотя бы и все соблазнились, но не я.

29 І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“

30 И говорит ему Иисус: истинно говорю тебе, что ты сегодня, этой ночью, прежде чем дважды пропоет петух, трижды от Меня отречешься.

30 Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“

31 Он же с еще большей силой говорил: хотя бы надлежало мне умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. Так же и все говорили.

31 А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.

32 И приходят в местность, по имени Гефсимания. И говорит Он ученикам Своим: посидите здесь, а Я тем временем помолюсь.

32 І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.

33 И берет с Собой Петра, Иакова и Иоанна. И начал Он ужасаться и томиться.

33 І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.

34 И говорит им: объята скорбию душа Моя до смерти; побудьте здесь и бодрствуйте.

34 І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“

35 И пройдя немного вперед, повергался на землю и молился, чтобы, если возможно, миновал Его этот час;

35 І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.

36 и говорил: Авва Отче! Всё возможно Тебе; пронеси чашу эту мимо Меня; но не чего Я хочу, а чего Ты.

36 І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.

37 И приходит и находит их спящими, и говорит Петру: Симон, ты спишь? Не смог ты один час пободрствовать?

37 І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?

38 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна.

38 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“

39 И вновь пошел и помолился и сказал то же слово.

39 І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.

40 И снова придя, нашел их спящими, ибо их глаза отяжелели; и не знали они, что Ему ответить.

40 А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.

41 И приходит в третий раз и говорит им: что же, вы спите и почиваете? Довольно, пришел час; вот, предается Сын Человеческий в руки грешников.

41 І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!

42 Вставайте, идем. Вот, предающий Меня близко.

42 Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.

43 И тотчас, пока Он еще говорил, приходит Иуда, один из Двенадцати, и с ним большая толпа с мечами и кольями, от первосвященников и книжников и старейшин.

43 І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.

44 А предающий Его дал им условный знак, сказав: Кого я поцелую, Он и есть; возьмите Его и ведите под надежной стражей.

44 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.

45 И придя, тотчас подошел к Нему и говорит: Равви! и поцеловал Его.

45 І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.

46 Они же наложили руки на Него и взяли Его.

46 Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.

47 А один из стоявших тут, выхватив меч, ударил раба первосвященника и отсек ему ухо.

47 А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.

48 И сказал им Иисус в ответ: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями задержать Меня;

48 А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.

49 каждый день бывал Я с вами в храме и учил, и вы не взяли Меня; но да исполнятся Писания.

49 Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.

50 И оставив Его, бежали все.

50 Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.

51 И некий юноша следовал за Ним, завернутый в покрывало по нагому телу. И хватают его.

51 Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.

52 Он же, оставив покрывало, нагой убежал.

52 Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.

53 И отвели Иисуса к первосвященнику; и сходятся все первосвященники и старейшины и книжники.

53 А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.

54 И Петр издали последовал за Ним, до самого двора первосвященника; и сидел со служителями и грелся у огня.

54 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.

55 Первосвященники же и весь синедрион искали против Иисуса свидетельства, чтобы предать Его смерти, и не находили.

55 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.

56 Ибо многие лжесвидетельствовали на Него, но свидетельства эти не совпадали.

56 Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.

57 И некоторые, встав, лжесвидетельствовали против Него, говоря:

57 Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:

58 мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу храм этот, рукотворенный, и в три дня воздвигну другой, нерукотворенный».

58 „Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.

59 Но и их свидетельства не совпадали между собой.

59 Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.

60 И первосвященник, став посредине, спросил Иисуса: Ты не отвечаешь ничего? Что они против Тебя свидетельствуют?

60 Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“

61 Он же молчал и не ответил ничего. Снова первосвященник спрашивал Его и говорит Ему: Ты ли Христос, Сын Благословенного?

61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“

62 Иисус же сказал: Я; и вы увидите Сына Человеческого, восседающего по правую сторону Силы и грядущего с облаками небесными.

62 А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“

63 Первосвященник же, разодрав одежды свои, говорит: какая нам еще нужда в свидетелях?

63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?

64 Вы слышали хулу! Как вам кажется? И все осудили Его, признав повинным смерти.

64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.

65 И начали некоторые плевать на Него и закрывать Ему лицо и заушать Его и говорить Ему: прореки. И служители осыпали Его ударами.

65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.

66 И когда Петр был внизу во дворе, подходит одна из служанок первосвященника

66 А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,

67 и, увидев Петра греющегося и всмотревшись в него, говорит: и ты с Назарянином был, с Иисусом.

67 і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“

68 Но он отрекся, говоря: я не знаю и не понимаю, что ты говоришь. И вышел вон на передний двор.

68 Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на переддвір'я. І заспівав тоді півень.

69 И служанка, увидев его, начала снова говорить присутствующим: этот из них.

69 Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“

70 Он же стал снова отрекаться. И спустя немного, присутствующие снова стали говорить Петру: поистине ты из них; ты, ведь, и Галилеянин.

70 І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.

71 Он же начал усиленно клясться: не знаю Человека Этого, о Ком говорите.

71 А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“

72 И тотчас вторично пропел петух. И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде чем дважды пропоет петух, ты трижды от Меня отречешься. И начал плакать.

72 І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.