Евангелие от Иоанна

Глава 13

1 Приближался праздник Пасхи. Иисус знал, что настал час Ему покинуть этот мир и вернуться к Отцу. Полюбив Своих, находящихся в этом мире, Он полюбил их до конца.

2 Во время ужина, когда дьявол уже побудил Иуду Искариота, сына Симона, предать Иисуса,

3 Иисус, зная, что Отец отдал все в руки Его и что Он пришел от Бога и теперь возвращается к Богу,

4 встал из-за стола, снял с Себя верхнюю одежду и опоясался полотенцем.

5 Потом Он налил воды в таз и начал мыть Своим ученикам ноги и вытирать их полотенцем, которым был опоясан.

6 Когда Он подошел к Симону Петру, тот сказал Ему: — Господи, Тебе ли мыть мне ноги?!

7 Иисус сказал ему: — Сейчас ты не понимаешь, что Я делаю, но позже поймешь.

8 — Ты никогда не вымоешь моих ног! — возразил Петр. Иисус ответил: — Если Я не омою тебя, то у тебя нет со Мной ничего общего.

9 Симон Петр ответил: — Тогда, Господи, омой мне не только ноги, но и руки и голову!

10 Иисус ответил: — Омытого нет нужды мыть, разве только ноги, так как все его тело чисто. Вы ведь чисты, хотя и не все.

11 Он знал, кто предаст Его, и поэтому сказал, что не все чисты.

12 Окончив мыть ученикам ноги, Иисус снова оделся и, возвратившись, возлег на Своем месте за столом. — Вы понимаете, что Я сделал для вас? — спросил Он их. —

13 Вот вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно, потому что Я и есть Учитель и Господь.

14 Поэтому если Я, ваш Господь и Учитель, омыл вам ноги, то вы тоже должны мыть ноги друг другу.

15 Я показал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам.

16 Говорю вам истину: слуга не больше своего господина, и посланный не больше пославшего его.

17 Если вы это знаете и так поступаете, то вы блаженны.

18 Я не говорю о всех вас. Тех, кого Я избрал, Я знаю, но слова Писания: «Тот, кто ест Мой хлеб, поднял свою пяту против Меня» — должны исполниться.

19 Говорю вам обо всем заранее, чтобы, когда это произойдет, вы поверили, что Я и есть Тот, за Кого Себя выдаю.

20 Говорю вам истину, кто принимает посланного Мною, тот принимает и Меня, и кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня.

21 Сказав это, Иисус произнес в большом волнении: — Говорю вам истинную правду: один из вас предаст Меня.

22 Ученики стали растерянно переглядываться между собой недоумевая, кого Он имеет в виду.

23 Один из учеников, которого Иисус любил, возлежал у стола рядом с Ним.

24 Симон Петр показал ему жестом: — Спроси, кого Он имеет в виду?

25 Откинувшись назад к Иисусу, ученик спросил: — Господи, кто это?

26 Иисус ответил: — Тот, кому Я подам этот кусок хлеба, обмакнув его в блюдо. И, обмакнув кусок, Иисус протянул его Иуде Искариоту, сыну Симона.

27 Как только Иуда взял хлеб, в него вошел сатана. — Делай быстро то, что собираешься делать, — сказал ему Иисус.

28 Никто за столом не понял, зачем Иисус сказал ему это.

29 Иуда отвечал за ящик с общими деньгами, и некоторые подумали, что Иисус попросил его купить необходимое к празднику или же раздать часть денег бедным.

30 Взяв хлеб, Иуда сразу же вышел. Была ночь.

31 Когда Иуда вышел, Иисус сказал: — Теперь Сын Человеческий прославлен, а в Нем прославлен Бог.

32 Если Бог прославлен в Нем, то Бог прославит в Себе и Его, и немедленно прославит.

33 Дети Мои, недолго Мне еще быть с вами. Вы будете искать Меня, и, как Я говорил иудеям, так говорю и вам: «Туда, куда Я иду, вы не можете прийти».

34 Я даю вам новую заповедь: любите друг друга. Как Я вас полюбил, так и вы любите друг друга.

35 Все узнают, что вы Мои ученики, если вы будете любить друг друга!

36 Симон Петр спросил Его: — Господи, куда Ты идешь? Иисус ответил: — Туда, куда Я иду, ты сейчас со Мной пойти не сможешь, но позже ты пойдешь.

37 Петр спросил: — Господи, почему я не могу идти за Тобой сейчас? Да я готов даже жизнь отдать за Тебя.

38 Иисус тогда сказал: — Ты отдашь за Меня свою жизнь? Говорю тебе истинную правду: не успеет сегодня и петух пропеть, как ты трижды отречешься от Меня.

Вiд Iвана

Розділ 13

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.

Евангелие от Иоанна

Глава 13

Вiд Iвана

Розділ 13

1 Приближался праздник Пасхи. Иисус знал, что настал час Ему покинуть этот мир и вернуться к Отцу. Полюбив Своих, находящихся в этом мире, Он полюбил их до конца.

1 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.

2 Во время ужина, когда дьявол уже побудил Иуду Искариота, сына Симона, предать Иисуса,

2 Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,

3 Иисус, зная, что Отец отдал все в руки Его и что Он пришел от Бога и теперь возвращается к Богу,

3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,

4 встал из-за стола, снял с Себя верхнюю одежду и опоясался полотенцем.

4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.

5 Потом Он налил воды в таз и начал мыть Своим ученикам ноги и вытирать их полотенцем, которым был опоясан.

5 Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.

6 Когда Он подошел к Симону Петру, тот сказал Ему: — Господи, Тебе ли мыть мне ноги?!

6 І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“

7 Иисус сказал ему: — Сейчас ты не понимаешь, что Я делаю, но позже поймешь.

7 Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.

8 — Ты никогда не вымоешь моих ног! — возразил Петр. Иисус ответил: — Если Я не омою тебя, то у тебя нет со Мной ничего общего.

8 Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.

9 Симон Петр ответил: — Тогда, Господи, омой мне не только ноги, но и руки и голову!

9 До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“

10 Иисус ответил: — Омытого нет нужды мыть, разве только ноги, так как все его тело чисто. Вы ведь чисты, хотя и не все.

10 Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.

11 Он знал, кто предаст Его, и поэтому сказал, что не все чисты.

11 Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.

12 Окончив мыть ученикам ноги, Иисус снова оделся и, возвратившись, возлег на Своем месте за столом. — Вы понимаете, что Я сделал для вас? — спросил Он их. —

12 Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?

13 Вот вы называете Меня Учителем и Господом, и правильно, потому что Я и есть Учитель и Господь.

13 Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.

14 Поэтому если Я, ваш Господь и Учитель, омыл вам ноги, то вы тоже должны мыть ноги друг другу.

14 А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.

15 Я показал вам пример, чтобы и вы делали то же, что Я сделал вам.

15 Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.

16 Говорю вам истину: слуга не больше своего господина, и посланный не больше пославшего его.

16 Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.

17 Если вы это знаете и так поступаете, то вы блаженны.

17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!

18 Я не говорю о всех вас. Тех, кого Я избрал, Я знаю, но слова Писания: «Тот, кто ест Мой хлеб, поднял свою пяту против Меня» — должны исполниться.

18 Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“

19 Говорю вам обо всем заранее, чтобы, когда это произойдет, вы поверили, что Я и есть Тот, за Кого Себя выдаю.

19 Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.

20 Говорю вам истину, кто принимает посланного Мною, тот принимает и Меня, и кто принимает Меня, тот принимает и Пославшего Меня.

20 Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“

21 Сказав это, Иисус произнес в большом волнении: — Говорю вам истинную правду: один из вас предаст Меня.

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“

22 Ученики стали растерянно переглядываться между собой недоумевая, кого Он имеет в виду.

22 І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.

23 Один из учеников, которого Иисус любил, возлежал у стола рядом с Ним.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 Симон Петр показал ему жестом: — Спроси, кого Он имеет в виду?

24 От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“

25 Откинувшись назад к Иисусу, ученик спросил: — Господи, кто это?

25 І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“

26 Иисус ответил: — Тот, кому Я подам этот кусок хлеба, обмакнув его в блюдо. И, обмакнув кусок, Иисус протянул его Иуде Искариоту, сыну Симона.

26 Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!

27 Как только Иуда взял хлеб, в него вошел сатана. — Делай быстро то, что собираешься делать, — сказал ему Иисус.

27 За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.

28 Никто за столом не понял, зачем Иисус сказал ему это.

28 Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.

29 Иуда отвечал за ящик с общими деньгами, и некоторые подумали, что Иисус попросил его купить необходимое к празднику или же раздать часть денег бедным.

29 А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.

30 Взяв хлеб, Иуда сразу же вышел. Была ночь.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Когда Иуда вышел, Иисус сказал: — Теперь Сын Человеческий прославлен, а в Нем прославлен Бог.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.

32 Если Бог прославлен в Нем, то Бог прославит в Себе и Его, и немедленно прославит.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Дети Мои, недолго Мне еще быть с вами. Вы будете искать Меня, и, как Я говорил иудеям, так говорю и вам: «Туда, куда Я иду, вы не можете прийти».

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.

34 Я даю вам новую заповедь: любите друг друга. Как Я вас полюбил, так и вы любите друг друга.

34 Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!

35 Все узнают, что вы Мои ученики, если вы будете любить друг друга!

35 По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.

36 Симон Петр спросил Его: — Господи, куда Ты идешь? Иисус ответил: — Туда, куда Я иду, ты сейчас со Мной пойти не сможешь, но позже ты пойдешь.

36 А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.

37 Петр спросил: — Господи, почему я не могу идти за Тобой сейчас? Да я готов даже жизнь отдать за Тебя.

37 Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“

38 Иисус тогда сказал: — Ты отдашь за Меня свою жизнь? Говорю тебе истинную правду: не успеет сегодня и петух пропеть, как ты трижды отречешься от Меня.

38 Ісус відповідає: За Ме́не покладе́ш ти душу свою́? Поправді, поправді кажу́ Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене́.