Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 7

1 Однажды собрались вокруг Него фарисеи и некоторые учители Закона из Иерусалима.

2 Они обратили внимание, что некоторые ученики Иисуса принимали пищу ритуально нечистыми, то есть неомытыми руками.

3 Фарисеи, и вообще иудеи, строго следуя обычаям своих предков, не садятся есть, не помыв установленным образом руки.

4 Они не едят ничего, принесенного с рынка, пока не совершат ритуального омовения. Ими соблюдается также и множество других установлений, как, например, о мытье чаш, кувшинов и медной посуды.

5 Поэтому фарисеи и учители Закона спросили Иисуса: — Почему Твои ученики нарушают обычаи наших предков? Почему они едят нечистыми руками?

6 Иисус ответил им: — Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас, лицемерах: «Этот народ чтит Меня губами, но сердца их далеки от Меня.

7 Они поклоняются Мне впустую, и их учение состоит из человеческих предписаний».

8 Оставив Божью заповедь, вы соблюдаете человеческое предание.

9 Вы ловко умеете подменять заповедь Божью вашими собственными традициями.

10 Ведь Моисей сказал: «Почитай отца и мать» и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти».

11 Вы же говорите, что если человек скажет отцу или матери: «То, чем я мог бы тебе помочь, — Корбан» (то есть дар Богу),

12 то вы уже позволяете ему ничего не делать для своего отца или матери.

13 Вы отменяете Божье слово собственным преданием, которое вы установили, и многое, подобное этому, вы делаете.

14 Иисус снова подозвал к Себе народ и сказал: — Выслушайте Меня все и постарайтесь понять.

15 Ничто из того, что входит в человека извне, не может сделать его нечистым; нечистым человека делает то, что исходит из него.

16 Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.

17 Когда Иисус оставил толпу и вошел в дом, ученики спросили Его об этой притче.

18 — Так и вы тоже не понимаете? — сказал Он им. — Неужели вы не понимаете, что все, что входит в человека извне, не может осквернить его?

19 Оно входит не в сердце человека, а в его желудок, а потом выходит вон. (Так Он объявил чистой любую пищу.)

20 Но то, что исходит из человека, — продолжал Он, — вот это и оскверняет его.

21 Потому что изнутри, из сердца человека, исходят злые мысли, разврат, воровство, убийство,

22 супружеская неверность, жадность, злоба, коварство, распутство, зависть, клевета, надменность и безрассудство.

23 Все это зло исходит изнутри, и именно оно оскверняет человека.

24 Оттуда Иисус отправился в окрестности Тира. Он остановился в одном доме и не хотел, чтобы кто-либо знал о Его приходе, но Ему все равно не удалось сохранить это в тайне.

25 О приходе Иисуса узнала одна женщина, маленькая дочь которой была одержима нечистым духом. Эта женщина пришла и пала к Его ногам,

26 а она была язычницей, сирофиникиянкой. И она попросила Иисуса, чтобы Он изгнал демона из ее дочери.

27 Иисус сказал ей: — Пусть сначала наедятся дети, ведь нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собачкам.

28 — Господи, — ответила женщина, — но ведь и собачки едят под столом крошки, которые роняют дети.

29 — За твой ответ, — сказал ей Иисус, — иди, демон вышел из твоей дочери.

30 Она пошла домой и увидела, что ее дочь лежит в постели, а демон из нее вышел.

31 Возвращаясь из окрестностей Тира, Иисус через Сидон вышел к Галилейскому озеру в области Десятиградия.

32 Там к Иисусу привели глухого и косноязычного человека и попросили возложить на него руку.

33 Иисус отвел его в сторону, вложил Свои пальцы ему в уши, затем сплюнул Себе на пальцы и прикоснулся к языку человека.

34 Потом Он поднял глаза к небу, тяжело вздохнул и сказал: — Эффата! Это означает: «Откройся!»

35 К человеку тотчас же вернулся слух, скованный язык стал двигаться, и он начал говорить ясно.

36 Иисус запретил людям рассказывать об этом исцелении. Однако чем больше Он запрещал, тем больше они рассказывали.

37 Их удивлению не было предела. — Все, что Он делает — хорошо, — говорили люди. — У Него и глухие начинают слышать, и немые — говорить!

Вiд Марка

Розділ 7

1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,

2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.

3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.

5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“

6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.

9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.

10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.

11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,

12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.

14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.

16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.

20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“

24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.

27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“

28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.

29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“

30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.

32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.

34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“

35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!

36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.

37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Евангелие от Марка Глава 7	Вiд Марка Розділ 7
1 Однажды собрались вокруг Него фарисеи и некоторые учители Закона из Иерусалима.	1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
2 Они обратили внимание, что некоторые ученики Иисуса принимали пищу ритуально нечистыми, то есть неомытыми руками.	2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
3 Фарисеи, и вообще иудеи, строго следуя обычаям своих предков, не садятся есть, не помыв установленным образом руки.	3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 Они не едят ничего, принесенного с рынка, пока не совершат ритуального омовения. Ими соблюдается также и множество других установлений, как, например, о мытье чаш, кувшинов и медной посуды.	4 а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
5 Поэтому фарисеи и учители Закона спросили Иисуса: — Почему Твои ученики нарушают обычаи наших предков? Почему они едят нечистыми руками?	5 І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
6 Иисус ответил им: — Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас, лицемерах: «Этот народ чтит Меня губами, но сердца их далеки от Меня.	6 А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
7 Они поклоняются Мне впустую, и их учение состоит из человеческих предписаний».	7 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
8 Оставив Божью заповедь, вы соблюдаете человеческое предание.	8 Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
9 Вы ловко умеете подменять заповедь Божью вашими собственными традициями.	9 І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
10 Ведь Моисей сказал: «Почитай отца и мать» и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти».	10 Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
11 Вы же говорите, что если человек скажет отцу или матери: «То, чем я мог бы тебе помочь, — Корбан» (то есть дар Богу),	11 А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
12 то вы уже позволяете ему ничего не делать для своего отца или матери.	12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 Вы отменяете Божье слово собственным преданием, которое вы установили, и многое, подобное этому, вы делаете.	13 порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
14 Иисус снова подозвал к Себе народ и сказал: — Выслушайте Меня все и постарайтесь понять.	14 І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 Ничто из того, что входит в человека извне, не может сделать его нечистым; нечистым человека делает то, что исходит из него.	15 Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
16 Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.	16 Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
17 Когда Иисус оставил толпу и вошел в дом, ученики спросили Его об этой притче.	17 А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
18 — Так и вы тоже не понимаете? — сказал Он им. — Неужели вы не понимаете, что все, что входит в человека извне, не может осквернить его?	18 І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
19 Оно входит не в сердце человека, а в его желудок, а потом выходит вон. (Так Он объявил чистой любую пищу.)	19 Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
20 Но то, что исходит из человека, — продолжал Он, — вот это и оскверняет его.	20 А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
21 Потому что изнутри, из сердца человека, исходят злые мысли, разврат, воровство, убийство,	21 Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
22 супружеская неверность, жадность, злоба, коварство, распутство, зависть, клевета, надменность и безрассудство.	22 пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
23 Все это зло исходит изнутри, и именно оно оскверняет человека.	23 Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
24 Оттуда Иисус отправился в окрестности Тира. Он остановился в одном доме и не хотел, чтобы кто-либо знал о Его приходе, но Ему все равно не удалось сохранить это в тайне.	24 І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 О приходе Иисуса узнала одна женщина, маленькая дочь которой была одержима нечистым духом. Эта женщина пришла и пала к Его ногам,	25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 а она была язычницей, сирофиникиянкой. И она попросила Иисуса, чтобы Он изгнал демона из ее дочери.	26 А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
27 Иисус сказал ей: — Пусть сначала наедятся дети, ведь нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собачкам.	27 А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
28 — Господи, — ответила женщина, — но ведь и собачки едят под столом крошки, которые роняют дети.	28 А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
29 — За твой ответ, — сказал ей Иисус, — иди, демон вышел из твоей дочери.	29 І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
30 Она пошла домой и увидела, что ее дочь лежит в постели, а демон из нее вышел.	30 А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
31 Возвращаясь из окрестностей Тира, Иисус через Сидон вышел к Галилейскому озеру в области Десятиградия.	31 І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
32 Там к Иисусу привели глухого и косноязычного человека и попросили возложить на него руку.	32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 Иисус отвел его в сторону, вложил Свои пальцы ему в уши, затем сплюнул Себе на пальцы и прикоснулся к языку человека.	33 І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
34 Потом Он поднял глаза к небу, тяжело вздохнул и сказал: — Эффата! Это означает: «Откройся!»	34 І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
35 К человеку тотчас же вернулся слух, скованный язык стал двигаться, и он начал говорить ясно.	35 І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
36 Иисус запретил людям рассказывать об этом исцелении. Однако чем больше Он запрещал, тем больше они рассказывали.	36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
37 Их удивлению не было предела. — Все, что Он делает — хорошо, — говорили люди. — У Него и глухие начинают слышать, и немые — говорить!	37 І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Евангелие от Марка

Глава 7

Вiд Марка

Розділ 7

Ветхий
завет

Новый
завет