Книга ИоваГлава 13 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
ЙовРозділ 13 |
|
1 |
|
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас, |
|
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога! |
|
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі! |
|
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б! |
|
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх. |
|
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього? |
|
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? |
|
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього? |
|
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі! |
|
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх? |
|
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти! |
|
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не! |
|
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку? |
|
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду! |
|
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний. |
|
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де. |
|
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю! |
|
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би. |
|
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись: |
|
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є! |
|
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай! |
|
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій! |
|
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом? |
|
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати? |
|
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені, |
|
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною, |
|
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла! |
Книга ИоваГлава 13 |
ЙовРозділ 13 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас, |
|
3 |
3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога! |
|
4 |
4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі! |
|
5 |
5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б! |
|
6 |
6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх. |
|
7 |
7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього? |
|
8 |
8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? |
|
9 |
9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього? |
|
10 |
10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі! |
|
11 |
11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх? |
|
12 |
12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти! |
|
13 |
13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не! |
|
14 |
14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку? |
|
15 |
15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду! |
|
16 |
16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний. |
|
17 |
17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де. |
|
18 |
18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю! |
|
19 |
19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би. |
|
20 |
20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись: |
|
21 |
21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є! |
|
22 |
22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай! |
|
23 |
23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій! |
|
24 |
24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом? |
|
25 |
25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати? |
|
26 |
26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені, |
|
27 |
27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною, |
|
28 |
28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла! |