CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иов 31
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Книга Иова

Глава 31

1 Договор заключил я с моими глазами, чтобы мне не заглядываться на девушек.

2 Ведь что за удел мне от Бога свыше, и что за наследие от Всемогущего с небес?

3 Не грешникам ли беда суждена и гибель — творящим зло?

4 Разве Он не видит мои пути, не считает каждый мой шаг?

5 Ходил ли я во лжи, и спешили ли ноги мои к обману?

6 Пусть Бог меня взвесит на верных весах, и тогда Он узнает, что я непорочен!

7 Если стопы мои от пути уклонялись, если сердце мое следовало за моими глазами, и руки мои осквернялись,

8 то пусть другие съедят то, что я посеял, и исторгнется с корнем мой урожай.

9 Если сердце мое соблазнялось женщиной, если я выжидал ее у дверей ближнего,

10 пусть жена моя мелет зерно другому, и чужие люди с ней спят.

11 Ведь это гнусное преступление, грех, подлежащий суду.

12 Ведь это огонь, палящий до Погибели; который сжег бы мое добро.

13 Если лишал я слугу или служанку справедливости, когда они были в тяжбе со мной,

14 то, что стал бы я делать, когда Бог восстанет на суд? Что я сказал бы, будучи призван к ответу?

15 Разве не Тот, Кто создал меня в утробе, создал и их? Не один ли Творец во чреве нас сотворил?

16 Если я бедным отказывал в просьбах и печалил глаза вдовы,

17 если один я съедал свой хлеб, с сиротою им не делясь, —

18 я с юности растил его, как отец, и от чрева матери заботился о вдове, —

19 если я видел гибнувшего нагим и нищего без одежды,

20 и сердце его не благословляло меня, за то, что согрел я его шерстью моих овец,

21 если поднимал я руку на сироту, зная, что есть у меня влияние в суде,

22 то пусть рука моя отпадет от плеча, пусть переломится в суставе.

23 Я боялся бед от Бога и, страшась Его величия, я не смог бы такого сделать.

24 Если бы я на золото понадеялся и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,

25 если бы ликовал, что богатство мое несметно, что так много собрала моя рука,

26 если глядя на солнце в его сиянии или на луну в ее сверкающем шествии,

27 я сердцем прельщался втайне, и слал им воздушный поцелуй,

28 то и эти грехи подлежат суду, ведь так я предал бы Всевышнего Бога.

29 Если рад я был гибели моего врага, ликовал, когда он попадал в беду, —

30 но я не давал согрешить устам, не призывал проклятия на его жизнь, —

31 если в шатре моем не говорили: «Насытиться бы нам его мясом!» —

32 но и странник не ночевал на улице, ведь мои двери отворялись прохожему —

33 если я скрывал свой грех, как Адам, в сердце своем прятал вину,

34 из-за страха перед толпой, из-за боязни перед сородичами, — то я бы молчал и сидел взаперти.

35 (О если бы кто-нибудь меня выслушал! Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит. Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.

36 О, я носил бы его на плече, надевал его, как венец.

37 Каждый свой шаг я открыл бы Ему, и, как князь, приблизился бы к Нему.)

38 Если взывала против меня земля, и рыдали ее борозды вместе,

39 потому что я ел ее плод, и не платил за него, и душу владельцев ее изнурял,

40 то пусть растет вместо хлеба терн и сорные травы взамен ячменя. Закончились слова Иова.

Йов

Розділ 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.

Книга Иова

Глава 31

Йов

Розділ 31

1 Договор заключил я с моими глазами, чтобы мне не заглядываться на девушек.

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

2 Ведь что за удел мне от Бога свыше, и что за наследие от Всемогущего с небес?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

3 Не грешникам ли беда суждена и гибель — творящим зло?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

4 Разве Он не видит мои пути, не считает каждый мой шаг?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

5 Ходил ли я во лжи, и спешили ли ноги мои к обману?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

6 Пусть Бог меня взвесит на верных весах, и тогда Он узнает, что я непорочен!

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

7 Если стопы мои от пути уклонялись, если сердце мое следовало за моими глазами, и руки мои осквернялись,

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

8 то пусть другие съедят то, что я посеял, и исторгнется с корнем мой урожай.

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

9 Если сердце мое соблазнялось женщиной, если я выжидал ее у дверей ближнего,

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

10 пусть жена моя мелет зерно другому, и чужие люди с ней спят.

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

11 Ведь это гнусное преступление, грех, подлежащий суду.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

12 Ведь это огонь, палящий до Погибели; который сжег бы мое добро.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

13 Если лишал я слугу или служанку справедливости, когда они были в тяжбе со мной,

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

14 то, что стал бы я делать, когда Бог восстанет на суд? Что я сказал бы, будучи призван к ответу?

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

15 Разве не Тот, Кто создал меня в утробе, создал и их? Не один ли Творец во чреве нас сотворил?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

16 Если я бедным отказывал в просьбах и печалил глаза вдовы,

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

17 если один я съедал свой хлеб, с сиротою им не делясь, —

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

18 я с юности растил его, как отец, и от чрева матери заботился о вдове, —

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

19 если я видел гибнувшего нагим и нищего без одежды,

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

20 и сердце его не благословляло меня, за то, что согрел я его шерстью моих овец,

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

21 если поднимал я руку на сироту, зная, что есть у меня влияние в суде,

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

22 то пусть рука моя отпадет от плеча, пусть переломится в суставе.

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

23 Я боялся бед от Бога и, страшась Его величия, я не смог бы такого сделать.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

24 Если бы я на золото понадеялся и сказал бы сокровищу: «Ты опора моя»,

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „Ти, безпеко моя“?

25 если бы ликовал, что богатство мое несметно, что так много собрала моя рука,

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 если глядя на солнце в его сиянии или на луну в ее сверкающем шествии,

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

27 я сердцем прельщался втайне, и слал им воздушный поцелуй,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

28 то и эти грехи подлежат суду, ведь так я предал бы Всевышнего Бога.

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Если рад я был гибели моего врага, ликовал, когда он попадал в беду, —

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

30 но я не давал согрешить устам, не призывал проклятия на его жизнь, —

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

31 если в шатре моем не говорили: «Насытиться бы нам его мясом!» —

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

32 но и странник не ночевал на улице, ведь мои двери отворялись прохожему —

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

33 если я скрывал свой грех, как Адам, в сердце своем прятал вину,

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

34 из-за страха перед толпой, из-за боязни перед сородичами, — то я бы молчал и сидел взаперти.

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

35 (О если бы кто-нибудь меня выслушал! Вот подпись моя. Пусть Всемогущий ответит. Пусть мой обвинитель запишет свое обвинение.

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

36 О, я носил бы его на плече, надевал его, как венец.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

37 Каждый свой шаг я открыл бы Ему, и, как князь, приблизился бы к Нему.)

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

38 Если взывала против меня земля, и рыдали ее борозды вместе,

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

39 потому что я ел ее плод, и не платил за него, и душу владельцев ее изнурял,

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

40 то пусть растет вместо хлеба терн и сорные травы взамен ячменя. Закончились слова Иова.

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися.