Притчи Соломона

Глава 1

1 Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израиля:

2 да принесут они мудрость и наставление и да помогут осмыслить разумные высказывания;

3 да научат они правилам благоразумной жизни, праведности, справедливости и честности

4 и дадут простакам проницательность, а юным — знание и рассудительность;

5 пусть послушают мудрые и умножат познания, и пусть разумные получат советы;

6 да уразумеют они пословицы и притчи, слова мудрецов и загадки их.

7 Страх перед Господом — начало мудрости, только глупцы презирают мудрость и наставление.

8 Сын мой, послушай наставление своего отца и не отвергай поучения своей матери.

9 Они будут прекрасным венком на твоей голове и ожерельем на твоей шее.

10 Сын мой, если грешники соблазняют тебя, не поддавайся им.

11 Если скажут они: «Идем с нами, устроим засаду для пролития крови, без причины подстережем невинного,

12 живьем их проглотим, как мир мертвых, целиком — как тех, кто нисходит в пропасть;

13 награбим всевозможных дорогих вещей и наполним дома свои добычей.

14 Бросай с нами жребий, общая будет у нас мошна»,

15 то не ходи с ними, сын мой, не вставай на путь их.

16 Ведь их ноги бегут к злу, спешат они на пролитие крови.

17 Как бессмысленно ставить сеть на глазах у всех птиц,

18 но эти люди устраивают засаду для пролития своей же крови, подстерегают самих же себя!

19 Таковы пути всех, кто жаждет преступной добычи; она отнимает жизнь у завладевших ею.

20 Мудрость восклицает на улицах, возвышает свой голос на площадях;

21 на углах шумных улиц кричит она и при входе в городские ворота держит речь:

22 «До каких же пор вы, простаки, будете любить свою простоту? Сколько же еще глумливые будут наслаждаться насмешками, а глупцы — ненавидеть знание?

23 Если бы вы ответили на мой укор, я излила бы на вас мой дух и открыла бы вам свои мысли.

24 Но раз вы отвергли меня, когда я призывала, и никто не внимал, когда я протягивала вам руку;

25 раз вы пренебрегли всеми моими советами и не приняли моего укора,

26 то и я в свой черед посмеюсь над вашей бедой, поиздеваюсь, когда поразит вас ужас, —

27 когда поразит вас ужас, как буря, и беда пронесется над вами, как вихрь, когда горе и скорбь вас подавят.

28 Тогда будут звать меня, но я не отвечу; будут искать меня, но не найдут.

29 Раз они знание возненавидели и страх перед Господом не избрали,

30 раз мой совет не приняли и укор мой с презрением отвергли —

31 то они будут есть плоды своего пути и получат сполна от своих замыслов.

32 Ведь своенравие убьет простаков, и беспечность погубит глупцов,

33 но слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась беды».

Приповiстi

Розділ 1

1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“

Притчи Соломона

Глава 1

Приповiстi

Розділ 1

1 Притчи Соломона, сына Давидова, царя Израиля:

1 При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —

2 да принесут они мудрость и наставление и да помогут осмыслить разумные высказывания;

2 щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова,

3 да научат они правилам благоразумной жизни, праведности, справедливости и честности

3 щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,

4 и дадут простакам проницательность, а юным — знание и рассудительность;

4 щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.

5 пусть послушают мудрые и умножат познания, и пусть разумные получат советы;

5 Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,

6 да уразумеют они пословицы и притчи, слова мудрецов и загадки их.

6 щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.

7 Страх перед Господом — начало мудрости, только глупцы презирают мудрость и наставление.

7 Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.

8 Сын мой, послушай наставление своего отца и не отвергай поучения своей матери.

8 Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —

9 Они будут прекрасным венком на твоей голове и ожерельем на твоей шее.

9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.

10 Сын мой, если грешники соблазняют тебя, не поддавайся им.

10 Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти !

11 Если скажут они: «Идем с нами, устроим засаду для пролития крови, без причины подстережем невинного,

11 Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,

12 живьем их проглотим, как мир мертвых, целиком — как тех, кто нисходит в пропасть;

12 живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу!

13 награбим всевозможных дорогих вещей и наполним дома свои добычей.

13 Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.

14 Бросай с нами жребий, общая будет у нас мошна»,

14 Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —

15 то не ходи с ними, сын мой, не вставай на путь их.

15 сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,

16 Ведь их ноги бегут к злу, спешат они на пролитие крови.

16 бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!

17 Как бессмысленно ставить сеть на глазах у всех птиц,

17 Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:

18 но эти люди устраивают засаду для пролития своей же крови, подстерегают самих же себя!

18 то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!

19 Таковы пути всех, кто жаждет преступной добычи; она отнимает жизнь у завладевших ею.

19 Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!

20 Мудрость восклицает на улицах, возвышает свой голос на площадях;

20 Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,

21 на углах шумных улиц кричит она и при входе в городские ворота держит речь:

21 на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:

22 «До каких же пор вы, простаки, будете любить свою простоту? Сколько же еще глумливые будут наслаждаться насмешками, а глупцы — ненавидеть знание?

22 „Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?

23 Если бы вы ответили на мой укор, я излила бы на вас мой дух и открыла бы вам свои мысли.

23 Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!

24 Но раз вы отвергли меня, когда я призывала, и никто не внимал, когда я протягивала вам руку;

24 Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!

25 раз вы пренебрегли всеми моими советами и не приняли моего укора,

25 І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!

26 то и я в свой черед посмеюсь над вашей бедой, поиздеваюсь, когда поразит вас ужас, —

26 Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.

27 когда поразит вас ужас, как буря, и беда пронесется над вами, как вихрь, когда горе и скорбь вас подавят.

27 Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,

28 Тогда будут звать меня, но я не отвечу; будут искать меня, но не найдут.

28 тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —

29 Раз они знание возненавидели и страх перед Господом не избрали,

29 за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,

30 раз мой совет не приняли и укор мой с презрением отвергли —

30 не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!

31 то они будут есть плоды своего пути и получат сполна от своих замыслов.

31 І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —

32 Ведь своенравие убьет простаков, и беспечность погубит глупцов,

32 бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!

33 но слушающий меня будет жить безопасно и спокойно, не страшась беды».

33 А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“