Книга Иова

Глава 37

1 «Меня пугают раскаты грома, и от отблесков молнии сердце моё трепещет.

2 Слушайте, слушайте все!

3 Господь посылает молнии, чтоб осветить всё небо, и этот свет озаряет землю всю.

4 И после вспышек молний слышен грохочущий голос Господа. Когда сверкают молнии, громоподобный голос звучит Господний.

5 Прекрасен голос Господа, Он совершает великие дела, которые понять мы неспособны.

6 Господь скажет снегу: „Пади на землю”. Он велит дождю: „Пролейся”.

7 Господь поступает так, чтобы все, сотворённые Им, знали, что Он всё это может совершить.

8 Звери прячутся в логовищах и остаются в них.

9 Смерчи приходят с юга, а холодные ветры дуют с севера.

10 От дыхания Господа образуется лёд, и замораживает океаны Он.

11 Наполняет Господь водою тучи и рассылает повсюду.

12 Повелевает Он тучам плыть над землёю, и тучи делают всё, что Господь велит.

13 Господь насылает тучи, чтоб наказать людей наводнением или дать людям воду, чтобы любовь Свою им показать.

14 Иов, остановись и послушай о прекрасных делах Господних.

15 Знаешь ли ты, Иов, как Господь управляет тучами, как Он заставляет молнии сверкать?

16 Знаешь ли ты, как в небе держатся тучи? Они — лишь один пример чудес Господних, Который знает всё обо всём.

17 Но ты не знаешь этого, Иов, ты знаешь только то, что потом покрываешься и липнет на тебе одежда. Всё тихо и спокойно, когда с юга прилетают горячие ветры.

18 Иов, ты можешь Господу помочь раскинуть небеса, чтобы они сияли как ослепительные зеркала?

19 Скажи нам, Иов, что Господу необходимо нам сказать? Мы не можем придумать, так как у нас недостаточно знаний.

20 Я бы Господу не сказал, что я хочу с Ним говорить. Это то же самое, что просить о смерти.

21 Человек не может на солнце смотреть — слишком ярко оно сияет в небе, когда ветер разнёс облака.

22 Так и золотая слава Господняя со Святой горы сияет. Он окружён ослепляющим светом.

23 Мы знаем, что Всемогущий воистину велик, Он добр и справедлив.

24 Поэтому и почитают люди Бога, но Бог не любит гордецов, считающих себя мудрее всех».

Йов

Розділ 37

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.

Книга Иова

Глава 37

Йов

Розділ 37

1 «Меня пугают раскаты грома, и от отблесков молнии сердце моё трепещет.

1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.

2 Слушайте, слушайте все!

2 Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —

3 Господь посылает молнии, чтоб осветить всё небо, и этот свет озаряет землю всю.

3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.

4 И после вспышек молний слышен грохочущий голос Господа. Когда сверкают молнии, громоподобный голос звучит Господний.

4 За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.

5 Прекрасен голос Господа, Он совершает великие дела, которые понять мы неспособны.

5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.

6 Господь скажет снегу: „Пади на землю”. Он велит дождю: „Пролейся”.

6 До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“

7 Господь поступает так, чтобы все, сотворённые Им, знали, что Он всё это может совершить.

7 Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.

8 Звери прячутся в логовищах и остаются в них.

8 І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.

9 Смерчи приходят с юга, а холодные ветры дуют с севера.

9 Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.

10 От дыхания Господа образуется лёд, и замораживает океаны Он.

10 Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.

11 Наполняет Господь водою тучи и рассылает повсюду.

11 Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,

12 Повелевает Он тучам плыть над землёю, и тучи делают всё, что Господь велит.

12 і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —

13 Господь насылает тучи, чтоб наказать людей наводнением или дать людям воду, чтобы любовь Свою им показать.

13 він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.

14 Иов, остановись и послушай о прекрасных делах Господних.

14 Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!

15 Знаешь ли ты, Иов, как Господь управляет тучами, как Он заставляет молнии сверкать?

15 Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?

16 Знаешь ли ты, как в небе держатся тучи? Они — лишь один пример чудес Господних, Который знает всё обо всём.

16 Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,

17 Но ты не знаешь этого, Иов, ты знаешь только то, что потом покрываешься и липнет на тебе одежда. Всё тихо и спокойно, когда с юга прилетают горячие ветры.

17 ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?

18 Иов, ты можешь Господу помочь раскинуть небеса, чтобы они сияли как ослепительные зеркала?

18 Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?

19 Скажи нам, Иов, что Господу необходимо нам сказать? Мы не можем придумать, так как у нас недостаточно знаний.

19 Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.

20 Я бы Господу не сказал, что я хочу с Ним говорить. Это то же самое, что просить о смерти.

20 Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?

21 Человек не может на солнце смотреть — слишком ярко оно сияет в небе, когда ветер разнёс облака.

21 І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.

22 Так и золотая слава Господняя со Святой горы сияет. Он окружён ослепляющим светом.

22 Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.

23 Мы знаем, что Всемогущий воистину велик, Он добр и справедлив.

23 Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.

24 Поэтому и почитают люди Бога, но Бог не любит гордецов, считающих себя мудрее всех».

24 Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.