Евангелие от Марка

Глава 3

1 Когда Иисус снова пришёл в синагогу, там находился человек с иссохшей рукой.

2 Некоторые люди наблюдали за Ним, чтобы увидеть, не исцелит ли Он кого-нибудь в субботу, чтобы обвинить Его.

3 Он сказал человеку с иссохшей рукой: «Встань перед всеми».

4 Затем Иисус спросил их: «Что правильно творить в субботу: добро или зло? Сохранить жизнь или погубить её?» Но они молчали.

5 Он обвёл их гневным взглядом и, скорбя об их жестокосердии, сказал тому человеку: «Протяни руку». Тот протянул руку, и она снова стала здоровой.

6 Тогда фарисеи вышли и сразу же начали сговариваться с иродианами, как бы погубить Его.

7 После этого Иисус вышел со Своими учениками к озеру. Множество народа из Галилеи, Иудеи,

8 Иерусалима, Идумеи, из-за Иордана и те, кто жил вокруг Тира и Сидона, следовали за Ним. Они шли к Нему потому, что слышали о Его делах.

9 Так как собралось много народа, Иисус велел Своим ученикам приготовить Ему лодку, чтобы толпа не раздавила Его.

10 Он многих исцелил, поэтому все, кто страдали каким-либо недугом, толпились вокруг, чтобы дотронуться до Него.

11 И каждый раз, когда нечистые духи видели Христа, то падали ниц перед Ним и кричали: «Ты — Сын Божий!»

12 Но Иисус строго запрещал им говорить о том, кто Он.

13 Затем Иисус поднялся на гору и призвал к Себе тех учеников, которых хотел, и они пришли к Нему.

14 Иисус выбрал среди них двенадцать, которых назвал апостолами, чтобы они были с Ним. Он хотел отослать их в различные земли, чтобы они проповедовали Божье учение.

15 Апостолы обладали властью изгонять бесов.

16 Вот кто были те двенадцать, которых Он выбрал: Симон, которому Он дал имя Пётр,

17 Иаков, сын Зеведея, и Иоанн, брат его, которым Он дал имя Воанергес, то есть «сыны грома»,

18 Андрей, Филипп, Варфоломей, Матфей, Фома, Иаков, сын Алфея, Фаддей, Симон Кананит

19 и Иуда Искариот, который предал Его.

20 Затем Иисус вошёл в дом, и снова там собралась толпа, так что Он и Его ученики не могли даже поесть.

21 Когда же Его ближние услышали об этом, они пришли, чтобы увести Его, потому что люди говорили: «Он не в своём уме!»

22 А законоучители, пришедшие из Иерусалима, говорили: «В Него вселился Вельзевул! Он изгоняет бесов властью князя бесовского!»

23 Тогда Иисус подозвал их к Себе и стал говорить с ними притчами: «Как сатана может изгонять своих бесов?

24 Если в царстве идёт междоусобная война, то это царство не может устоять.

25 И если семья разобщена, то ей не уцелеть.

26 И если сатана восстаёт против самого себя и идёт против себе подобных, то он не сможет устоять — пришёл его конец.

27 Никто не может войти в дом сильного человека и вынести его вещи, если прежде не свяжет его, и только тогда можно будет обворовать его дом.

28 Правду вам говорю, что людям будут прощены любые грехи и любое оскорбление против Бога,

29 но кто оскорбляет Духа Святого, никогда не будет прощён и будет повинен в вечном грехе».

30 Иисус сказал это, потому что люди говорили: «В Него вселился нечистый дух».

31 Затем пришли мать и братья Иисуса, но они остались снаружи, послав людей, чтобы позвать Его.

32 Много людей сидело вокруг Него. Они сказали Иисусу: «Смотри, Твоя мать, братья и сёстры стоят снаружи и ждут Тебя».

33 Но Иисус ответил им: «Кто Моя мать и Мои братья?»

34 И, глядя на тех, кто сидел вокруг Него, сказал: «Вот Моя мать и Мои братья!

35 Потому что тот, кто исполняет волю Божью, тот Мне брат, сестра и мать!»

Вiд Марка

Розділ 3

1 І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.

2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.

3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“

4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали.

5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова!

6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.

7 А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,

8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.

9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.

10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.

11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“

12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.

13 І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.

14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,

15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.

16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,

17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,

18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та

19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.

20 І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.

21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.

22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.

23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?

24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.

25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.

26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.

27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.

28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.

29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“.

30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.

31 І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.

32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.

33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“

34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!

35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.

Евангелие от Марка

Глава 3

Вiд Марка

Розділ 3

1 Когда Иисус снова пришёл в синагогу, там находился человек с иссохшей рукой.

1 І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.

2 Некоторые люди наблюдали за Ним, чтобы увидеть, не исцелит ли Он кого-нибудь в субботу, чтобы обвинить Его.

2 І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.

3 Он сказал человеку с иссохшей рукой: «Встань перед всеми».

3 І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“

4 Затем Иисус спросил их: «Что правильно творить в субботу: добро или зло? Сохранить жизнь или погубить её?» Но они молчали.

4 А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали.

5 Он обвёл их гневным взглядом и, скорбя об их жестокосердии, сказал тому человеку: «Протяни руку». Тот протянул руку, и она снова стала здоровой.

5 І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова!

6 Тогда фарисеи вышли и сразу же начали сговариваться с иродианами, как бы погубить Его.

6 Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.

7 После этого Иисус вышел со Своими учениками к озеру. Множество народа из Галилеи, Иудеи,

7 А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,

8 Иерусалима, Идумеи, из-за Иордана и те, кто жил вокруг Тира и Сидона, следовали за Ним. Они шли к Нему потому, что слышали о Его делах.

8 і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.

9 Так как собралось много народа, Иисус велел Своим ученикам приготовить Ему лодку, чтобы толпа не раздавила Его.

9 І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.

10 Он многих исцелил, поэтому все, кто страдали каким-либо недугом, толпились вокруг, чтобы дотронуться до Него.

10 Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.

11 И каждый раз, когда нечистые духи видели Христа, то падали ниц перед Ним и кричали: «Ты — Сын Божий!»

11 І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“

12 Но Иисус строго запрещал им говорить о том, кто Он.

12 А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.

13 Затем Иисус поднялся на гору и призвал к Себе тех учеников, которых хотел, и они пришли к Нему.

13 І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.

14 Иисус выбрал среди них двенадцать, которых назвал апостолами, чтобы они были с Ним. Он хотел отослать их в различные земли, чтобы они проповедовали Божье учение.

14 І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,

15 Апостолы обладали властью изгонять бесов.

15 і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.

16 Вот кто были те двенадцать, которых Он выбрал: Симон, которому Он дал имя Пётр,

16 І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,

17 Иаков, сын Зеведея, и Иоанн, брат его, которым Он дал имя Воанергес, то есть «сыны грома»,

17 і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,

18 Андрей, Филипп, Варфоломей, Матфей, Фома, Иаков, сын Алфея, Фаддей, Симон Кананит

18 і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та

19 и Иуда Искариот, который предал Его.

19 та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.

20 Затем Иисус вошёл в дом, и снова там собралась толпа, так что Он и Его ученики не могли даже поесть.

20 І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.

21 Когда же Его ближние услышали об этом, они пришли, чтобы увести Его, потому что люди говорили: «Он не в своём уме!»

21 І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.

22 А законоучители, пришедшие из Иерусалима, говорили: «В Него вселился Вельзевул! Он изгоняет бесов властью князя бесовского!»

22 А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.

23 Тогда Иисус подозвал их к Себе и стал говорить с ними притчами: «Как сатана может изгонять своих бесов?

23 І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?

24 Если в царстве идёт междоусобная война, то это царство не может устоять.

24 І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.

25 И если семья разобщена, то ей не уцелеть.

25 І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.

26 И если сатана восстаёт против самого себя и идёт против себе подобных, то он не сможет устоять — пришёл его конец.

26 І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.

27 Никто не может войти в дом сильного человека и вынести его вещи, если прежде не свяжет его, и только тогда можно будет обворовать его дом.

27 Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.

28 Правду вам говорю, что людям будут прощены любые грехи и любое оскорбление против Бога,

28 Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.

29 но кто оскорбляет Духа Святого, никогда не будет прощён и будет повинен в вечном грехе».

29 Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“.

30 Иисус сказал это, потому что люди говорили: «В Него вселился нечистый дух».

30 Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.

31 Затем пришли мать и братья Иисуса, но они остались снаружи, послав людей, чтобы позвать Его.

31 І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.

32 Много людей сидело вокруг Него. Они сказали Иисусу: «Смотри, Твоя мать, братья и сёстры стоят снаружи и ждут Тебя».

32 А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.

33 Но Иисус ответил им: «Кто Моя мать и Мои братья?»

33 А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“

34 И, глядя на тех, кто сидел вокруг Него, сказал: «Вот Моя мать и Мои братья!

34 І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!

35 Потому что тот, кто исполняет волю Божью, тот Мне брат, сестра и мать!»

35 Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.