Книга Иова

Глава 14

1 Человек,120 рожденный3205 женою,802 краткодневен71163117 и пресыщен7649 печалями:7267

2 как цветок,6731 он выходит3318 и опадает;5243 убегает,1272 как тень,6738 и не останавливается.5975

3 И на него-то Ты отверзаешь6491 очи5869 Твои, и меня ведешь935 на суд4941 с Тобою?

4 Кто родится5414 чистым2889 от нечистого?2931 Ни один.259

5 Если518 дни3117 ему определены,2782 и число4557 месяцев2320 его у Тебя, если Ты положил6213 ему предел,2706 которого он не перейдет,5674

6 то уклонись8159 от него: пусть он отдохнет,2308 доколе не окончит,7521 как наемник,7916 дня3117 своего.

7 Для дерева6086 есть3426 надежда,8615 что оно, если и будет3772 срублено,3772 снова2498 оживет,2498 и отрасли3127 от него выходить не перестанут:2308

8 если и устарел2204 в земле776 корень8328 его, и пень1503 его замер4191 в пыли,6083

9 но, лишь почуяло7381 воду,4325 оно дает6524 отпрыски6524 и пускает6213 ветви,7105 как бы вновь5194 посаженное.5194

10 А человек1397 умирает4191 и распадается;2522 отошел,1478 и где он?

11 Уходят235 воды4325 из озера,3220 и река5104 иссякает2717 и высыхает:3001

12 так человек376 ляжет7901 и не встанет;6965 до скончания1115 неба8064 он не пробудится6974 и не воспрянет5782 от сна8142 своего.

13 О, если бы Ты в преисподней7585 сокрыл6845 меня и укрывал5641 меня, пока пройдет7725 гнев639 Твой, положил7896 мне срок2706 и потом вспомнил2142 обо мне!

14 Когда умрет4191 человек,1397 то будет2421 ли он опять жить?2421 Во все дни3117 определенного мне времени6635 я ожидал3176 бы, пока придет935 мне смена.2487

15 Воззвал7121 бы Ты, и я дал6030 бы Тебе ответ,6030 и Ты явил3700 бы благоволение3700 творению4639 рук3027 Твоих;

16 ибо тогда Ты исчислял5608 бы шаги6806 мои и не подстерегал8104 бы греха2403 моего;

17 в свитке6872 было бы запечатано2856 беззаконие6588 мое, и Ты закрыл2950 бы вину5771 мою.

18 Но199 гора2022 падая5307 разрушается,5034 и скала6697 сходит6275 с места4725 своего;

19 вода4325 стирает7833 камни;68 разлив5599 ее смывает7857 земную776 пыль:6083 так и надежду8615 человека582 Ты уничтожаешь.6

20 Теснишь8630 его до конца,5331 и он уходит;1980 изменяешь8138 ему лице6440 и отсылаешь7971 его.

21 В чести3513 ли дети1121 его — он не знает,3045 унижены6819 ли — он не замечает;995

22 но плоть1320 его на нем болит,3510 и душа5315 его в нем страдает.56

Йов

Розділ 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

Книга Иова

Глава 14

Йов

Розділ 14

1 Человек,120 рожденный3205 женою,802 краткодневен71163117 и пресыщен7649 печалями:7267

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

2 как цветок,6731 он выходит3318 и опадает;5243 убегает,1272 как тень,6738 и не останавливается.5975

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

3 И на него-то Ты отверзаешь6491 очи5869 Твои, и меня ведешь935 на суд4941 с Тобою?

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

4 Кто родится5414 чистым2889 от нечистого?2931 Ни один.259

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

5 Если518 дни3117 ему определены,2782 и число4557 месяцев2320 его у Тебя, если Ты положил6213 ему предел,2706 которого он не перейдет,5674

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

6 то уклонись8159 от него: пусть он отдохнет,2308 доколе не окончит,7521 как наемник,7916 дня3117 своего.

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

7 Для дерева6086 есть3426 надежда,8615 что оно, если и будет3772 срублено,3772 снова2498 оживет,2498 и отрасли3127 от него выходить не перестанут:2308

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

8 если и устарел2204 в земле776 корень8328 его, и пень1503 его замер4191 в пыли,6083

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

9 но, лишь почуяло7381 воду,4325 оно дает6524 отпрыски6524 и пускает6213 ветви,7105 как бы вновь5194 посаженное.5194

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

10 А человек1397 умирает4191 и распадается;2522 отошел,1478 и где он?

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

11 Уходят235 воды4325 из озера,3220 и река5104 иссякает2717 и высыхает:3001

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

12 так человек376 ляжет7901 и не встанет;6965 до скончания1115 неба8064 он не пробудится6974 и не воспрянет5782 от сна8142 своего.

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

13 О, если бы Ты в преисподней7585 сокрыл6845 меня и укрывал5641 меня, пока пройдет7725 гнев639 Твой, положил7896 мне срок2706 и потом вспомнил2142 обо мне!

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!

14 Когда умрет4191 человек,1397 то будет2421 ли он опять жить?2421 Во все дни3117 определенного мне времени6635 я ожидал3176 бы, пока придет935 мне смена.2487

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

15 Воззвал7121 бы Ты, и я дал6030 бы Тебе ответ,6030 и Ты явил3700 бы благоволение3700 творению4639 рук3027 Твоих;

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

16 ибо тогда Ты исчислял5608 бы шаги6806 мои и не подстерегал8104 бы греха2403 моего;

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

17 в свитке6872 было бы запечатано2856 беззаконие6588 мое, и Ты закрыл2950 бы вину5771 мою.

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

18 Но199 гора2022 падая5307 разрушается,5034 и скала6697 сходит6275 с места4725 своего;

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

19 вода4325 стирает7833 камни;68 разлив5599 ее смывает7857 земную776 пыль:6083 так и надежду8615 человека582 Ты уничтожаешь.6

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

20 Теснишь8630 его до конца,5331 и он уходит;1980 изменяешь8138 ему лице6440 и отсылаешь7971 его.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

21 В чести3513 ли дети1121 его — он не знает,3045 унижены6819 ли — он не замечает;995

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

22 но плоть1320 его на нем болит,3510 и душа5315 его в нем страдает.56

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.