Книга ИоваГлава 28 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
ЙовРозділ 28 |
|
1 |
|
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється. |
|
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні: |
|
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка. |
|
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем, |
|
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній. |
|
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило, |
|
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев. |
|
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є, |
|
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його! |
|
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло. |
|
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму? |
|
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться. |
|
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“ |
|
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї. |
|
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапфі́ру. |
|
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота. |
|
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли! |
|
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї. |
|
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму? |
|
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона. |
|
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! |
|
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! |
|
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім. |
|
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою, |
|
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому, |
|
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! |
|
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“ |
Книга ИоваГлава 28 |
ЙовРозділ 28 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється. |
|
3 |
3 Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні: |
|
4 |
4 ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка. |
|
5 |
5 Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем, |
|
6 |
6 місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній. |
|
7 |
7 Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило, |
|
8 |
8 не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев. |
|
9 |
9 Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є, |
|
10 |
10 пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його! |
|
11 |
11 Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло. |
|
12 |
12 Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму? |
|
13 |
13 Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться. |
|
14 |
14 Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“ і море звіщає: „Вона не зо мною!“ |
|
15 |
15 Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї. |
|
16 |
16 Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапфі́ру. |
|
17 |
17 Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота. |
|
18 |
18 Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли! |
|
19 |
19 Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї. |
|
20 |
20 А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму? |
|
21 |
21 Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона. |
|
22 |
22 Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку! |
|
23 |
23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її! |
|
24 |
24 Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім. |
|
25 |
25 Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою, |
|
26 |
26 коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому, |
|
27 |
27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив! |
|
28 |
28 І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“ |