Библия - Обещанное Восстановление

Повторення Закону

Розділ 32

1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!

2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.

3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.

5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.

6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.

8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.

9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.

10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.

11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —

12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.

13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,

14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.

15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.

16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.

17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!

18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,

20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.

21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.

22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.

23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.

24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.

25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.

26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,

27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.

28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.

29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.

30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?

31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.

32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.

33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!

34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?

35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.

36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.

37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,

38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!

41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.

42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.

43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.

44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.

45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.

47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.

48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.

52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.

Второзаконие

Глава 32

1 «Внимайте, небеса, я буду говорить; слушай, земля, слова моих уст.

2 Пусть польётся моё учение, словно дождь, пусть сойдут мои слова, как роса,словно ливень на зелень, как дождь на побеги.

3 Имя Вечного провозглашу, славьте величие нашего Бога!

4 Он – скала, Его дела совершенны, все Его пути праведны.Верен Всевышний, не творящий неправды, Он праведен и честен.

5 Перед Ним они развратились, и не дети они Ему,но род упрямый и извращённый, к своему стыду.

6 Так ли воздаёте вы Вечному, народ безрассудный и глупый?Разве Он не Отец, не Творец твой, Тот, Кто создал, основал тебя?

7 Вспомни древние дни; подумай об ушедших поколениях.Спроси своего отца, и он скажет тебе, своих старейшин, и они объяснят тебе:

8 когда Высочайший давал народам их наследие, когда Он разделил весь человеческий род,Он поставил пределы народов по числу сынов Исраила. .

9 Ведь доля Вечного – народ Исраила, потомки Якуба – наследственный удел Его.

10 В пустынной земле Он его нашёл, в степи печальной и дикой.Ограждал его, пёкся о нём; хранил его, как зеницу Своего ока.

11 Как орёл защищает своё гнездо и парит над своими птенцами,простирает свои крылья, берёт птенцов и несёт на своих перьях,

12 так Вечный один его вёл; чужого бога не было с Ним.

13 Он вознёс его на высоты земли и питал плодами полей.Он кормил его мёдом из сот, что в скалистых расщелинах,и маслом из оливкового дерева, что растёт на каменистой почве,

14 творогом и молоком от стада и отары и упитанными ягнятами и козлами,лучшими баранами Башана и отборной пшеницей.Ты пил вино, кровь винограда.

15 Исраил растолстел и стал упрям; растолстел, обрюзг и разжирел.Он оставил Всевышнего, Который создал его, и отверг Скалу своего спасения.

16 Они возбудили в Нём ревность чужими богами и разгневали Его мерзкими идолами.

17 Они приносили жертвы демонам, а не Всевышнему – богам, которых не знали, богам, появившимся недавно, богам, которых ваши предки не боялись.

18 Вы покинули Скалу, родившую вас; вы забыли Всевышнего, создавшего вас.

19 Вечный увидел это и отверг их, так как разгневался на Своих сыновей и дочерей.

20 „Я скрою от них Своё лицо, – сказал Он, – и увижу, каков будет их конец;потому что они – извращённый род, неверные дети.

21 Они пробудили во Мне ревность тем, что не Бог, и разгневали Меня ничтожными идолами.Я пробужу в них ревность теми, кто не Мой народ; Я разгневаю их невежественными язычниками;

22 потому что от Моего гнева запылал огонь, что жжёт до дна мира мёртвых.Он пожрёт землю и её урожаи и подожжёт основания гор.

23 Я соберу на них беды, выпущу в них свои стрелы.

24 Я пошлю на них опустошительный голод, истребляющий мор и смертельную заразу;Я пошлю на них хищных зверей, ядовитых змей, что ползают в прахе.

25 На улицах меч лишит их детей, в их домах будет царить ужас.Будут гибнуть юноши и девушки, младенцы и седовласые старики.

26 Я сказал бы: рассею их и изглажу их память из человеческого рода,

27 если бы не опасался насмешек врагов, чтобы противники не возомнилии не сказали: «Нашей руки торжество; не Вечный совершил всё это»“.

28 Это народ, потерявший рассудок, нет у них разума.

29 О, если бы они были мудры, понимали бы это и уразумели, какой их ждёт конец!

30 Как мог бы один человек преследовать тысячу или двое обратить в бегство десять тысяч,если бы их Скала не отступилась от них, если бы Вечный их не выдал?

31 Ведь скала врагов не такова, как наша Скала: даже наши враги сами признают это.

32 Их виноград с лозы Содома и с полей Гоморры.Их плоды полны яда, а их гроздья – горечи.

33 Их вино – яд змей, смертельный яд кобр.

34 „Я сокрыл злые дела их врагов, – говорит Вечный, – и запечатал их в своих кладовых.

35 Предоставьте месть Мне, Я воздам. Придёт время, поскользнутся ноги врага;день их бедствия близок, и участь их поспешает“.

36 Вечный будет судить Свой народ и пожалеет Своих рабов,когда увидит, что исчезла их сила и не осталось никого: ни раба, ни свободного.

37 И скажет Он: „Где же их боги, та скала, за которой они укрывались?

38 Боги, которые ели жир их жертв, пили вино их жертвенных возлияний?Пусть восстанут, чтобы помочь вам! Пусть дадут вам покров!

39 Смотрите же ныне, что только Я Бог, и нет Бога, кроме Меня.Я умерщвляю и оживляю, Я ранил, и Я исцелю, и никто не может избавить от Моей руки.

40 Я поднимаю руку к небу и объявляю: Верно, как и то, что Я живу вовеки, –

41 когда отточу Свой сияющий меч и рука Моя примет его для суда,Я отомщу Моим противникам и воздам тем, кто Меня ненавидит.

42 Я напою Мои стрелы кровью, а Мой меч будет пожирать плоть,кровь павших и пленных, головы вражеских вождей“.

43 Радуйтесь, народы, вместе с Его народом, потому что Он отомстит за кровь Своих рабов;отомстит Он Своим врагам, очистит Свою землю и Свой народ».

44 Муса пришёл с Иешуа, сыном Нуна, и произнёс народу все слова этой песни.

45 Сказав эти слова всему Исраилу, Муса

46 добавил: – Примите к сердцу все слова, которые я торжественно возвестил вам сегодня, чтобы вы велели своим детям прилежно слушаться всех слов этого Закона.

47 Для вас это не пустые слова, в них – ваша жизнь. Они дадут вам долго жить на земле, в которую вы переходите за Иордан, чтобы овладеть ею.

48 В тот же день Вечный сказал Мусе:

49 – Поднимись на горную цепь Аварим, на гору Нево в Моаве, напротив Иерихона, и осмотри Ханаан, землю, которую Я отдаю во владение исраильтянам.

50 На этой горе ты умрёшь и присоединишься к своему народу так же, как твой брат Харун умер на горе Ор и присоединился к своему народу.

51 Это случится из-за того, что вы оба изменили Мне у вод Меривы-Кадеша, в пустыне Цин, на глазах у исраильтян, и из-за того, что вы не отстаивали Мою святость среди них.

52 Поэтому ты увидишь землю, которую Я даю народу Исраила, только на расстоянии – ты не войдёшь в неё.

Повторення Закону Розділ 32	Второзаконие Глава 32
1 „Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!	1 «Внимайте, небеса, я буду говорить; слушай, земля, слова моих уст.
2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.	2 Пусть польётся моё учение, словно дождь, пусть сойдут мои слова, как роса,словно ливень на зелень, как дождь на побеги.
3 Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!	3 Имя Вечного провозглашу, славьте величие нашего Бога!
4 Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.	4 Он – скала, Его дела совершенны, все Его пути праведны.Верен Всевышний, не творящий неправды, Он праведен и честен.
5 Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.	5 Перед Ним они развратились, и не дети они Ему,но род упрямый и извращённый, к своему стыду.
6 Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.	6 Так ли воздаёте вы Вечному, народ безрассудный и глупый?Разве Он не Отец, не Творец твой, Тот, Кто создал, основал тебя?
7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.	7 Вспомни древние дни; подумай об ушедших поколениях.Спроси своего отца, и он скажет тебе, своих старейшин, и они объяснят тебе:
8 Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.	8 когда Высочайший давал народам их наследие, когда Он разделил весь человеческий род,Он поставил пределы народов по числу сынов Исраила. .
9 Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.	9 Ведь доля Вечного – народ Исраила, потомки Якуба – наследственный удел Его.
10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.	10 В пустынной земле Он его нашёл, в степи печальной и дикой.Ограждал его, пёкся о нём; хранил его, как зеницу Своего ока.
11 Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —	11 Как орёл защищает своё гнездо и парит над своими птенцами,простирает свои крылья, берёт птенцов и несёт на своих перьях,
12 так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.	12 так Вечный один его вёл; чужого бога не было с Ним.
13 Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,	13 Он вознёс его на высоты земли и питал плодами полей.Он кормил его мёдом из сот, что в скалистых расщелинах,и маслом из оливкового дерева, что растёт на каменистой почве,
14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.	14 творогом и молоком от стада и отары и упитанными ягнятами и козлами,лучшими баранами Башана и отборной пшеницей.Ты пил вино, кровь винограда.
15 I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.	15 Исраил растолстел и стал упрям; растолстел, обрюзг и разжирел.Он оставил Всевышнего, Который создал его, и отверг Скалу своего спасения.
16 Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.	16 Они возбудили в Нём ревность чужими богами и разгневали Его мерзкими идолами.
17 Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!	17 Они приносили жертвы демонам, а не Всевышнему – богам, которых не знали, богам, появившимся недавно, богам, которых ваши предки не боялись.
18 Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.	18 Вы покинули Скалу, родившую вас; вы забыли Всевышнего, создавшего вас.
19 I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,	19 Вечный увидел это и отверг их, так как разгневался на Своих сыновей и дочерей.
20 та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.	20 „Я скрою от них Своё лицо, – сказал Он, – и увижу, каков будет их конец;потому что они – извращённый род, неверные дети.
21 Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.	21 Они пробудили во Мне ревность тем, что не Бог, и разгневали Меня ничтожными идолами.Я пробужу в них ревность теми, кто не Мой народ; Я разгневаю их невежественными язычниками;
22 Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.	22 потому что от Моего гнева запылал огонь, что жжёт до дна мира мёртвых.Он пожрёт землю и её урожаи и подожжёт основания гор.
23 Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.	23 Я соберу на них беды, выпущу в них свои стрелы.
24 Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.	24 Я пошлю на них опустошительный голод, истребляющий мор и смертельную заразу;Я пошлю на них хищных зверей, ядовитых змей, что ползают в прахе.
25 Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.	25 На улицах меч лишит их детей, в их домах будет царить ужас.Будут гибнуть юноши и девушки, младенцы и седовласые старики.
26 Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,	26 Я сказал бы: рассею их и изглажу их память из человеческого рода,
27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.	27 если бы не опасался насмешек врагов, чтобы противники не возомнилии не сказали: «Нашей руки торжество; не Вечный совершил всё это»“.
28 Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.	28 Это народ, потерявший рассудок, нет у них разума.
29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.	29 О, если бы они были мудры, понимали бы это и уразумели, какой их ждёт конец!
30 Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?	30 Как мог бы один человек преследовать тысячу или двое обратить в бегство десять тысяч,если бы их Скала не отступилась от них, если бы Вечный их не выдал?
31 Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.	31 Ведь скала врагов не такова, как наша Скала: даже наши враги сами признают это.
32 Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.	32 Их виноград с лозы Содома и с полей Гоморры.Их плоды полны яда, а их гроздья – горечи.
33 вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!	33 Их вино – яд змей, смертельный яд кобр.
34 Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?	34 „Я сокрыл злые дела их врагов, – говорит Вечный, – и запечатал их в своих кладовых.
35 Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.	35 Предоставьте месть Мне, Я воздам. Придёт время, поскользнутся ноги врага;день их бедствия близок, и участь их поспешает“.
36 Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.	36 Вечный будет судить Свой народ и пожалеет Своих рабов,когда увидит, что исчезла их сила и не осталось никого: ни раба, ни свободного.
37 І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,	37 И скажет Он: „Где же их боги, та скала, за которой они укрывались?
38 що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.	38 Боги, которые ели жир их жертв, пили вино их жертвенных возлияний?Пусть восстанут, чтобы помочь вам! Пусть дадут вам покров!
39 Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.	39 Смотрите же ныне, что только Я Бог, и нет Бога, кроме Меня.Я умерщвляю и оживляю, Я ранил, и Я исцелю, и никто не может избавить от Моей руки.
40 Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!	40 Я поднимаю руку к небу и объявляю: Верно, как и то, что Я живу вовеки, –
41 Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.	41 когда отточу Свой сияющий меч и рука Моя примет его для суда,Я отомщу Моим противникам и воздам тем, кто Меня ненавидит.
42 Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.	42 Я напою Мои стрелы кровью, а Мой меч будет пожирать плоть,кровь павших и пленных, головы вражеских вождей“.
43 Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.	43 Радуйтесь, народы, вместе с Его народом, потому что Он отомстит за кровь Своих рабов;отомстит Он Своим врагам, очистит Свою землю и Свой народ».
44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.	44 Муса пришёл с Иешуа, сыном Нуна, и произнёс народу все слова этой песни.
45 А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,	45 Сказав эти слова всему Исраилу, Муса
46 то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.	46 добавил: – Примите к сердцу все слова, которые я торжественно возвестил вам сегодня, чтобы вы велели своим детям прилежно слушаться всех слов этого Закона.
47 Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.	47 Для вас это не пустые слова, в них – ваша жизнь. Они дадут вам долго жить на земле, в которую вы переходите за Иордан, чтобы овладеть ею.
48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:	48 В тот же день Вечный сказал Мусе:
49 „Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.	49 – Поднимись на горную цепь Аварим, на гору Нево в Моаве, напротив Иерихона, и осмотри Ханаан, землю, которую Я отдаю во владение исраильтянам.
50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,	50 На этой горе ты умрёшь и присоединишься к своему народу так же, как твой брат Харун умер на горе Ор и присоединился к своему народу.
51 за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.	51 Это случится из-за того, что вы оба изменили Мне у вод Меривы-Кадеша, в пустыне Цин, на глазах у исраильтян, и из-за того, что вы не отстаивали Мою святость среди них.
52 Бо знавпроти побачиш ти той край, та не вві́йдеш туди, до того кра́ю, що Я даю Ізраїлевим синам“.	52 Поэтому ты увидишь землю, которую Я даю народу Исраила, только на расстоянии – ты не войдёшь в неё.

Старий
завіт

Новий
завіт

Повторення Закону

Розділ 32

Второзаконие

Глава 32

Повторення Закону

Розділ 32

Второзаконие

Глава 32

Старий завіт

Новий завіт

Повторення Закону

Розділ 32

Второзаконие

Глава 32

Повторення Закону

Розділ 32

Второзаконие

Глава 32

Старий
завіт

Новий
завіт