Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Iвана

Розділ 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хліб життя!

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Евангелие от Иоанна

Глава 6

1 После того Иисус отправился на другой берег Галилейского озера, или Тивериадского озера,

2 большая толпа народа последовала за Ним, так как они видели знамения, которые Он совершал, когда исцелял больных.

3 Иисус поднялся на холм и сел там в окружении Своих учеников.

4 Приближался иудейский праздник Пасхи.

5 Иисус поднял глаза и, увидев, что к Нему приближается множество народа, спросил Филиппа: «Где же нам купить достаточно хлеба, чтобы эти люди смогли поесть?»

6 Он сказал это, чтобы испытать Филиппа, потому что Иисус уже знал, что Ему необходимо сделать.

7 Филипп ответил: «И на двести динариев нельзя купить достаточно хлеба и дать каждому из них хотя бы по кусочку».

8 Другой ученик Иисуса, Андрей, брат Симона Петра, сказал Ему:

9 «У одного мальчика есть пять ячменных хлебов и две маленькие рыбёшки, но ведь этого мало для такого количества народа».

10 Иисус сказал: «Велите, чтобы люди расселись». В том месте было много травы, и все сели на траву. Там было более пяти тысяч мужчин.

11 Тогда Иисус взял хлебы и, возблагодарив Бога, раздал всем тем, кто сидел. Он также раздал им и рыбу, кто сколько хотел.

12 Когда люди насытились, Иисус повелел Своим ученикам: «Соберите все оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало».

13 Тогда Его ученики собрали все куски от пяти ячменных хлебов, которые остались у насытившихся людей, и наполнили ими двенадцать корзин.

14 Увидев знамение, сотворённое Иисусом, люди стали говорить: «Этот Человек воистину пророк, Который должен был явиться в мир!»

15 Иисус, зная, что люди собираются прийти за Ним, чтобы сделать Его царём, снова отправился на холм, чтобы побыть в одиночестве.

16 С наступлением вечера Его ученики пошли к озеру.

17 Было уже темно, но Иисус всё ещё не возвращался к ним. Они сели в лодку и поплыли через озеро в Капернаум.

18 От сильного ветра волны на озере становились всё выше.

19 Проплыв пять-шесть километров, они увидели, что Иисус идёт по озеру, приближаясь к лодке, и испугались.

20 Но Он сказал им: «Это — Я! Не бойтесь!»

21 И тогда они с радостью приняли Его в лодку, а лодка тотчас достигла места, куда они направлялись.

22 На следующий день народ, остававшийся на противоположном берегу озера, узнал, что на озере была всего одна лодка и что Иисус не сел в неё со Своими учениками, и те отплыли одни.

23 Но несколько лодок из Тивериады причалили около того места, где незадолго до этого народ ел хлеб после того, как Господь вознёс благодарственную молитву.

24 Увидев, что ни Иисуса, ни Его учеников там нет, они сели в лодки и отправились в Капернаум в поисках Иисуса.

25 Когда люди нашли Иисуса на другом берегу озера, то спросили Его: «Учитель, когда Ты пришёл сюда?»

26 Он ответил: «Истинно вам говорю: не потому вы ищете Меня, что увидели знамения, а потому, что ели хлеб и насытились.

27 Трудитесь не ради земной пищи, которая портится, а ради пищи, которая никогда не портится и приносит вам вечную жизнь. Эту жизнь даёт вам Сын Человеческий, так как Бог Отец отметил Его печатью Своего благоволения».

28 Тогда они спросили Иисуса: «Что нам следует делать, чтобы исполнить угодное Богу?»

29 Иисус ответил им: «Вот дело, угодное Богу: верьте в Того, Кого Он послал».

30 Люди же сказали Ему: «Какое знамение Ты нам покажешь, чтобы мы смогли убедиться, что Ты — Тот, Кого Он послал? Какое чудо исполнишь?

31 Наши предки питались в пустыне манной, как и написано в Писаниях: „Он дал им хлеб с неба, чтобы они ели”».

32 Тогда Иисус ответил им: «Истинно вам говорю, что не Моисей дал вам хлеб с неба, а Мой Отец даёт вам истинный хлеб небесный,

33 так как хлеб Божий — это Тот, Кто спускается с неба и даёт миру жизнь».

34 Они сказали: «Господин, подавай нам всегда тот хлеб».

35 Тогда Иисус ответил: «Я и есть хлеб, дающий жизнь. Кто придёт ко Мне, никогда не будет голоден, и, кто поверит в Меня, никогда не будет томиться жаждой.

36 Но Я и раньше говорил вам, что вы Меня видели, и всё равно не верите.

37 Каждый, кого Отец даёт Мне, придёт ко Мне, и Я никогда не отвергну приходящего ко Мне,

38 потому что Я сошёл с неба не для того, чтобы исполнить то, чего Я Сам желаю, но для того, чтобы исполнить волю Пославшего Меня.

39 Вот чего хочет Пославший Меня: чтобы Я не потерял никого из тех, кого Он дал Мне, а воскресил всех их в последний День.

40 Так как вот чего хочет Мой Отец: чтобы каждый, кто увидит Сына и поверит в Него, имел вечную жизнь — и Я воскрешу его в последний День».

41 Тогда некоторые иудеи стали выражать своё недовольство, потому что Иисус сказал: «Я — хлеб, который спустился с неба».

42 Они спрашивали: «Разве Он не Иисус, сын Иосифа? Разве мы не знаем Его отца и мать? Как же Он может теперь говорить, что сошёл с неба?»

43 Иисус же ответил им: «Перестаньте жаловаться друг другу.

44 Никто не может прийти ко Мне, если Отец, пославший Меня, не приведёт его ко Мне, и Я воскрешу его в последний День.

45 В Писаниях пророков сказано: „И всех их Бог научит”. Каждый, кто прислушивается к Отцу и учится у Него, приходит ко Мне.

46 Это не значит, что кто-либо видел Отца, кроме Того, Кто пришёл от Бога. Только Он видел Отца.

47 Истинно вам говорю: кто верует, имеет вечную жизнь.

48 Я — хлеб, дающий жизнь.

49 Ваши предки питались манной в пустыне, но умерли, как и все остальные.

50 Хлеб же, спускающийся с неба таков, что тот, кто ест его, не умрёт.

51 Я — хлеб, дающий жизнь, спустившийся с неба; кто ест его, будет жить вечно. Хлеб, который Я отдам за жизнь мира, — Моя плоть».

52 Тогда иудеи стали спорить между собой: «Как же Он может дать нам есть Свою плоть?»

53 И сказал им Иисус: «Говорю вам: если вы не будете есть плоть Сына Человеческого и не будете пить Его кровь, то не будет у вас истинной жизни.

54 Кто ест Мою плоть и пьёт Мою кровь, имеет вечную жизнь, и Я воскрешу его в последний День.

55 Моя плоть есть истинная пища, а Моя кровь — истинное питьё.

56 Кто ест Мою плоть и пьёт Мою кровь, остаётся во Мне, а Я остаюсь в нём.

57 Как Отец, жизнь дающий, послал Меня, и Я живу благодаря Отцу, так и тот, кто ест Мою плоть, будет жить благодаря Мне.

58 Это и есть хлеб, спустившийся с неба. Ваши предки, евшие манну в пустыне, всё равно умерли, тот же, кто ест этот хлеб, будет жить вечно».

59 Всё это Иисус говорил, поучая в синагоге в городе Капернаум.

60 Многие из учеников Иисуса, услышав это, сказали: «Это учение трудное. Кто может принять его?»

61 Иисус знал, что они жалуются, и поэтому спросил их: «Беспокоит ли вас это учение?

62 Тогда что бы вы подумали, если бы увидели Сына Человеческого возвращающегося туда, откуда Он пришёл?

63 Дух приносит жизнь, а плоть не имеет никакого значения. Слова, которые Я говорил вам, несут в себе Духа, дающего жизнь,

64 но есть среди вас неверующие». Иисус знал с самого начала тех, кто не поверит, и того, кто предаст Его.

65 И ещё Он добавил: «Вот почему Я сказал вам, что никто не может прийти ко Мне, если это не будет дано ему Отцом».

66 После того многие из Его учеников покинули Его и больше не следовали за Ним.

67 Тогда Иисус спросил у двенадцати апостолов: «Вы тоже хотите покинуть Меня?»

68 Симон Пётр ответил Ему: «Господи, к кому же мы пойдём? У Тебя есть слова, которые приносят вечную жизнь.

69 Мы поверили и знаем, что Ты — Святой, посланный Богом».

70 Иисус ответил им: «Я избрал все двенадцать из вас. И всё же один из вас — дьявол!»

71 Он говорил об Иуде, сыне Симона Искариота, потому что Иуда, хотя и был одним из двенадцати, должен был предать Иисуса.

Вiд Iвана Розділ 6	Евангелие от Иоанна Глава 6
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.	1 После того Иисус отправился на другой берег Галилейского озера, или Тивериадского озера,
2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.	2 большая толпа народа последовала за Ним, так как они видели знамения, которые Он совершал, когда исцелял больных.
3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.	3 Иисус поднялся на холм и сел там в окружении Своих учеников.
4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.	4 Приближался иудейский праздник Пасхи.
5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“	5 Иисус поднял глаза и, увидев, что к Нему приближается множество народа, спросил Филиппа: «Где же нам купить достаточно хлеба, чтобы эти люди смогли поесть?»
6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.	6 Он сказал это, чтобы испытать Филиппа, потому что Иисус уже знал, что Ему необходимо сделать.
7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.	7 Филипп ответил: «И на двести динариев нельзя купить достаточно хлеба и дать каждому из них хотя бы по кусочку».
8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:	8 Другой ученик Иисуса, Андрей, брат Симона Петра, сказал Ему:
9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“	9 «У одного мальчика есть пять ячменных хлебов и две маленькие рыбёшки, но ведь этого мало для такого количества народа».
10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.	10 Иисус сказал: «Велите, чтобы люди расселись». В том месте было много травы, и все сели на траву. Там было более пяти тысяч мужчин.
11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.	11 Тогда Иисус взял хлебы и, возблагодарив Бога, раздал всем тем, кто сидел. Он также раздал им и рыбу, кто сколько хотел.
12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.	12 Когда люди насытились, Иисус повелел Своим ученикам: «Соберите все оставшиеся куски, чтобы ничего не пропало».
13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.	13 Тогда Его ученики собрали все куски от пяти ячменных хлебов, которые остались у насытившихся людей, и наполнили ими двенадцать корзин.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“	14 Увидев знамение, сотворённое Иисусом, люди стали говорить: «Этот Человек воистину пророк, Который должен был явиться в мир!»
15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.	15 Иисус, зная, что люди собираются прийти за Ним, чтобы сделать Его царём, снова отправился на холм, чтобы побыть в одиночестве.
16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.	16 С наступлением вечера Его ученики пошли к озеру.
17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.	17 Было уже темно, но Иисус всё ещё не возвращался к ним. Они сели в лодку и поплыли через озеро в Капернаум.
18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.	18 От сильного ветра волны на озере становились всё выше.
19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.	19 Проплыв пять-шесть километров, они увидели, что Иисус идёт по озеру, приближаясь к лодке, и испугались.
20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“	20 Но Он сказал им: «Это — Я! Не бойтесь!»
21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.	21 И тогда они с радостью приняли Его в лодку, а лодка тотчас достигла места, куда они направлялись.
22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.	22 На следующий день народ, остававшийся на противоположном берегу озера, узнал, что на озере была всего одна лодка и что Иисус не сел в неё со Своими учениками, и те отплыли одни.
23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.	23 Но несколько лодок из Тивериады причалили около того места, где незадолго до этого народ ел хлеб после того, как Господь вознёс благодарственную молитву.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.	24 Увидев, что ни Иисуса, ни Его учеников там нет, они сели в лодки и отправились в Капернаум в поисках Иисуса.
25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“	25 Когда люди нашли Иисуса на другом берегу озера, то спросили Его: «Учитель, когда Ты пришёл сюда?»
26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.	26 Он ответил: «Истинно вам говорю: не потому вы ищете Меня, что увидели знамения, а потому, что ели хлеб и насытились.
27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.	27 Трудитесь не ради земной пищи, которая портится, а ради пищи, которая никогда не портится и приносит вам вечную жизнь. Эту жизнь даёт вам Сын Человеческий, так как Бог Отец отметил Его печатью Своего благоволения».
28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“	28 Тогда они спросили Иисуса: «Что нам следует делать, чтобы исполнить угодное Богу?»
29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.	29 Иисус ответил им: «Вот дело, угодное Богу: верьте в Того, Кого Он послал».
30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“	30 Люди же сказали Ему: «Какое знамение Ты нам покажешь, чтобы мы смогли убедиться, что Ты — Тот, Кого Он послал? Какое чудо исполнишь?
31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.	31 Наши предки питались в пустыне манной, как и написано в Писаниях: „Он дал им хлеб с неба, чтобы они ели”».
32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.	32 Тогда Иисус ответил им: «Истинно вам говорю, что не Моисей дал вам хлеб с неба, а Мой Отец даёт вам истинный хлеб небесный,
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.	33 так как хлеб Божий — это Тот, Кто спускается с неба и даёт миру жизнь».
34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“	34 Они сказали: «Господин, подавай нам всегда тот хлеб».
35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.	35 Тогда Иисус ответил: «Я и есть хлеб, дающий жизнь. Кто придёт ко Мне, никогда не будет голоден, и, кто поверит в Меня, никогда не будет томиться жаждой.
36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.	36 Но Я и раньше говорил вам, что вы Меня видели, и всё равно не верите.
37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.	37 Каждый, кого Отец даёт Мне, придёт ко Мне, и Я никогда не отвергну приходящего ко Мне,
38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.	38 потому что Я сошёл с неба не для того, чтобы исполнить то, чего Я Сам желаю, но для того, чтобы исполнить волю Пославшего Меня.
39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.	39 Вот чего хочет Пославший Меня: чтобы Я не потерял никого из тех, кого Он дал Мне, а воскресил всех их в последний День.
40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.	40 Так как вот чего хочет Мой Отец: чтобы каждый, кто увидит Сына и поверит в Него, имел вечную жизнь — и Я воскрешу его в последний День».
41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.	41 Тогда некоторые иудеи стали выражать своё недовольство, потому что Иисус сказал: «Я — хлеб, который спустился с неба».
42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“	42 Они спрашивали: «Разве Он не Иисус, сын Иосифа? Разве мы не знаем Его отца и мать? Как же Он может теперь говорить, что сошёл с неба?»
43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!	43 Иисус же ответил им: «Перестаньте жаловаться друг другу.
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.	44 Никто не может прийти ко Мне, если Отец, пославший Меня, не приведёт его ко Мне, и Я воскрешу его в последний День.
45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.	45 В Писаниях пророков сказано: „И всех их Бог научит”. Каждый, кто прислушивается к Отцу и учится у Него, приходит ко Мне.
46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.	46 Это не значит, что кто-либо видел Отца, кроме Того, Кто пришёл от Бога. Только Он видел Отца.
47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.	47 Истинно вам говорю: кто верует, имеет вечную жизнь.
48 Я — хліб життя!	48 Я — хлеб, дающий жизнь.
49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.	49 Ваши предки питались манной в пустыне, но умерли, как и все остальные.
50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.	50 Хлеб же, спускающийся с неба таков, что тот, кто ест его, не умрёт.
51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.	51 Я — хлеб, дающий жизнь, спустившийся с неба; кто ест его, будет жить вечно. Хлеб, который Я отдам за жизнь мира, — Моя плоть».
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“	52 Тогда иудеи стали спорить между собой: «Как же Он может дать нам есть Свою плоть?»
53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.	53 И сказал им Иисус: «Говорю вам: если вы не будете есть плоть Сына Человеческого и не будете пить Его кровь, то не будет у вас истинной жизни.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.	54 Кто ест Мою плоть и пьёт Мою кровь, имеет вечную жизнь, и Я воскрешу его в последний День.
55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.	55 Моя плоть есть истинная пища, а Моя кровь — истинное питьё.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.	56 Кто ест Мою плоть и пьёт Мою кровь, остаётся во Мне, а Я остаюсь в нём.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.	57 Как Отец, жизнь дающий, послал Меня, и Я живу благодаря Отцу, так и тот, кто ест Мою плоть, будет жить благодаря Мне.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“	58 Это и есть хлеб, спустившийся с неба. Ваши предки, евшие манну в пустыне, всё равно умерли, тот же, кто ест этот хлеб, будет жить вечно».
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.	59 Всё это Иисус говорил, поучая в синагоге в городе Капернаум.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“	60 Многие из учеников Иисуса, услышав это, сказали: «Это учение трудное. Кто может принять его?»
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?	61 Иисус знал, что они жалуются, и поэтому спросил их: «Беспокоит ли вас это учение?
62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?	62 Тогда что бы вы подумали, если бы увидели Сына Человеческого возвращающегося туда, откуда Он пришёл?
63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.	63 Дух приносит жизнь, а плоть не имеет никакого значения. Слова, которые Я говорил вам, несут в себе Духа, дающего жизнь,
64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.	64 но есть среди вас неверующие». Иисус знал с самого начала тех, кто не поверит, и того, кто предаст Его.
65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.	65 И ещё Он добавил: «Вот почему Я сказал вам, что никто не может прийти ко Мне, если это не будет дано ему Отцом».
66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.	66 После того многие из Его учеников покинули Его и больше не следовали за Ним.
67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“	67 Тогда Иисус спросил у двенадцати апостолов: «Вы тоже хотите покинуть Меня?»
68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.	68 Симон Пётр ответил Ему: «Господи, к кому же мы пойдём? У Тебя есть слова, которые приносят вечную жизнь.
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“	69 Мы поверили и знаем, что Ты — Святой, посланный Богом».
70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.	70 Иисус ответил им: «Я избрал все двенадцать из вас. И всё же один из вас — дьявол!»
71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.	71 Он говорил об Иуде, сыне Симона Искариота, потому что Иуда, хотя и был одним из двенадцати, должен был предать Иисуса.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие от Иоанна

Глава 6

Старий
завіт

Новий
завіт