Библия - Обещанное Восстановление

Iсая

Розділ 37

1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,

2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.

3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!

4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.

5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.

6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.

7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“

8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.

9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:

10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.

11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?

12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?

13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“

14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.

15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:

16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!

17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.

18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.

19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.

20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“

21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.

22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!

23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!

24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,

25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!

26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.

27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.

28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.

29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!

30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.

31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.

32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.

33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.

34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!

35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“

36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.

37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.

38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.

Книга пророка Исаии

Глава 37

1 Езекия выслушал весть и разорвал на себе одежды, потом облачился в одежды печали и пошёл в храм Господний.

2 Езекия послал начальника царского дворца Еликима, секретаря Севну и старших священников к пророку Исаии, сыну Амоса. Они были одеты в траурную одежду.

3 Они сказали ему: «Царь Езекия приказывает: „Пусть этот день станет особым днём скорби и печали, подобно тому дню, когда приходит время родиться младенцу, но не хватает сил ему появиться на свет.

4 Господин военачальника, ассирийский царь, послал его оскорбить Бога живого. Может быть, Господь, твой Бог, услышит эти слова и докажет, что враг неправ! Так помолись за людей, которые ещё живы”».

5 Когда слуги царя Езекии пришли к Исаии,

6 он сказал им: «Передайте своему господину, что говорит Господь: „Не бойся слов, которые „юнцы” ассирийского царя говорили обо Мне, насмехаясь надо Мной.

7 Я пошлю дух против него, и он услышит весть о том, что его жизнь в опасности. Тогда он возвратится в свою страну, и Я сделаю так, чтобы он был убит мечом в его земле”».

8 Военачальник услышал, что ассирийский царь ушёл из Лахиса. Когда он прибыл к своему царю, тот воевал против Ливны.

9 Затем ассирийский царь услышал весть о Тиргаке, эфиопском царе. Ему сообщили: «Тиргак вышел сразиться с тобой!» Тогда ассирийский царь снова отправил послов к Езекии сказать:

10 «Скажите Езекии, иудейскому царю: „Не позволяй Богу, Которому ты доверяешь, обманывать тебя и говорить, что ассирийский царь не захватит Иерусалим!

11 Ты слышал о том, что ассирийские цари сделали с другими странами. Мы уничтожили их полностью. Так спасёшься ли ты? Нет!

12 Боги тех народов, которые были разбиты моими предками, не спасли их. Они уничтожили Гозан, Харан, Рецев и народ Эдема в Фалассаре!

13 Где царь Емафа? Где царь Арпада, царь города Сепарваим, цари Ены и Иввы?”»

14 Езекия получил письмо от послов и прочитал его. Затем он пошёл в храм Господа и развернул письмо перед Господом.

15 Езекия молился перед Господом такими словами:

16 «Господь Всемогущий, Бог Израиля, словно Царь, восседающий на Херувимах. Ты — единственный Бог, Который правит всеми царствами земли. Ты сотворил небеса и землю!

17 Господи, услышь меня. Господи, открой глаза Свои и посмотри на эти письма. Услышь слова Сеннахирима, оскорбляющие Бога живого!

18 Это правда, о Господи, что ассирийские цари уничтожили все эти народы.

19 Они сожгли богов этих народов в огне. Но это были не боги, а всего лишь дерево и камень, — статуи, сделанные руками человека. Поэтому ассирийские цари и смогли их уничтожить.

20 И теперь, Господи, Бог наш, спаси нас от ассирийского царя. Тогда все царства земли узнают, что Ты, Господи, единственный Бог».

21 Исаия, сын Амоса, послал к Езекии сказать: «Так говорит Господь, Бог Израиля: „Ты молился Мне о письме Сеннахирима, ассирийского царя, и Я услышал тебя.

22 Вот что говорит Господь о Сеннахириме: „Девственная дочь Сиона (Иерусалим)

23 Кого ты оскорблял? Над кем ты насмехался? Против кого в гордыне своей ты голос свой поднял? Против Святого Бога Израиля!

24 Ты отправил своих послов, чтобы Господа оскорбить. Ты сказал: „Со своими колесницами я взошёл на высокие горы. Я зашёл вглубь Ливана, я срубил высочайшие кедры и лучшие кипарисы в этой земле. Я взошёл на самую высокую гору в Ливане, а также в самый густой из его лесов.

25 Я откапывал родники и пил воду из новых источников. Я осушил все реки Египта ступнями моих ног”.

26 Но Господь сказал: „Сеннахирим, разве ты не слышал Мои слова? Я (Господь) задумал это давно, ещё в древние времена, а теперь Я это осуществил. Я позволил тебе снести укреплённые города, превращая их в груды развалин.

27 У жителей тех городов не было сил. Они были напуганы и пристыжены. Они падут словно скошенная трава в полях, погибнут как мох на крышах, не набрав силы.

28 Я знаю о твоём каждом шаге, Я знаю о твоём каждом движении. Я также знаю твою злобу против Меня.

29 Ты питал презрение ко Мне. Я слышал твою гордую дерзость. За это Я вложу кольцо в твои ноздри, и удила в рот твой. А потом Я возвращу тебя назад той же дорогой, которой ты пришёл”».

30 И сказал Господь Езекии: «Я дам тебе знамение в подтверждение того, что Я помогу тебе: в этом году вы будете есть то, что вырастет само собой. На второй год вы будете есть то, что вырастет из этого зерна, а на третий год вы будете собирать урожай с тех зёрен, которые посадите. Вы посадите виноградные сады и будете есть их плоды.

31 Люди из рода Иуды, которые спаслись и уцелели, укоренятся подобно саженцам и снова будут приносить плоды.

32 Те немногие, кто остался в живых, выйдут из Иерусалима, те, кто спасся, пойдут от горы Сиона». Великая любовь Господа Всемогущего совершит всё это.

33 Поэтому так говорит Господь об ассирийском царе: «Не войдёт он в этот город. Он не пустит туда стрелы. Не принесёт он к городу свои щиты, и не построит он вал земляной, чтобы напасть на этот город.

34 Той же дорогой, которой пришёл, он и вернётся, и в этот город он не войдёт. Так говорит Господь!

35 Я защищу этот город и спасу его. Я сделаю это ради Себя и ради слуги Моего, Давида».

36 В ту ночь Ангел Господа спустился и убил сто восемьдесят пять тысяч человек в ассирийском лагере. Когда оставшиеся в живых воины встали на следующее утро, то увидели повсюду мёртвые тела.

37 Сеннахирим, ассирийский царь, возвратился в Ниневию и остался там.

38 Однажды, когда Сеннахирим поклонялся в храме Нисрожа, своего бога, его сыновья Адрамелех и Шарецер убили его мечом, а сами убежали в Араратскую землю. После него царём стал его сын Асардан.

Iсая Розділ 37	Книга пророка Исаии Глава 37
1 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,	1 Езекия выслушал весть и разорвал на себе одежды, потом облачился в одежды печали и пошёл в храм Господний.
2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.	2 Езекия послал начальника царского дворца Еликима, секретаря Севну и старших священников к пророку Исаии, сыну Амоса. Они были одеты в траурную одежду.
3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!	3 Они сказали ему: «Царь Езекия приказывает: „Пусть этот день станет особым днём скорби и печали, подобно тому дню, когда приходит время родиться младенцу, но не хватает сил ему появиться на свет.
4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.	4 Господин военачальника, ассирийский царь, послал его оскорбить Бога живого. Может быть, Господь, твой Бог, услышит эти слова и докажет, что враг неправ! Так помолись за людей, которые ещё живы”».
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.	5 Когда слуги царя Езекии пришли к Исаии,
6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.	6 он сказал им: «Передайте своему господину, что говорит Господь: „Не бойся слов, которые „юнцы” ассирийского царя говорили обо Мне, насмехаясь надо Мной.
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“	7 Я пошлю дух против него, и он услышит весть о том, что его жизнь в опасности. Тогда он возвратится в свою страну, и Я сделаю так, чтобы он был убит мечом в его земле”».
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.	8 Военачальник услышал, что ассирийский царь ушёл из Лахиса. Когда он прибыл к своему царю, тот воевал против Ливны.
9 I він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:	9 Затем ассирийский царь услышал весть о Тиргаке, эфиопском царе. Ему сообщили: «Тиргак вышел сразиться с тобой!» Тогда ассирийский царь снова отправил послов к Езекии сказать:
10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти наді́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.	10 «Скажите Езекии, иудейскому царю: „Не позволяй Богу, Которому ты доверяешь, обманывать тебя и говорить, что ассирийский царь не захватит Иерусалим!
11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?	11 Ты слышал о том, что ассирийские цари сделали с другими странами. Мы уничтожили их полностью. Так спасёшься ли ты? Нет!
12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?	12 Боги тех народов, которые были разбиты моими предками, не спасли их. Они уничтожили Гозан, Харан, Рецев и народ Эдема в Фалассаре!
13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“	13 Где царь Емафа? Где царь Арпада, царь города Сепарваим, цари Ены и Иввы?”»
14 І взяв Єзекі́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.	14 Езекия получил письмо от послов и прочитал его. Затем он пошёл в храм Господа и развернул письмо перед Господом.
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:	15 Езекия молился перед Господом такими словами:
16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!	16 «Господь Всемогущий, Бог Израиля, словно Царь, восседающий на Херувимах. Ты — единственный Бог, Который правит всеми царствами земли. Ты сотворил небеса и землю!
17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.	17 Господи, услышь меня. Господи, открой глаза Свои и посмотри на эти письма. Услышь слова Сеннахирима, оскорбляющие Бога живого!
18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.	18 Это правда, о Господи, что ассирийские цари уничтожили все эти народы.
19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.	19 Они сожгли богов этих народов в огне. Но это были не боги, а всего лишь дерево и камень, — статуи, сделанные руками человека. Поэтому ассирийские цари и смогли их уничтожить.
20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“	20 И теперь, Господи, Бог наш, спаси нас от ассирийского царя. Тогда все царства земли узнают, что Ты, Господи, единственный Бог».
21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.	21 Исаия, сын Амоса, послал к Езекии сказать: «Так говорит Господь, Бог Израиля: „Ты молился Мне о письме Сеннахирима, ассирийского царя, и Я услышал тебя.
22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього: Гордує тобою, сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!	22 Вот что говорит Господь о Сеннахириме: „Девственная дочь Сиона (Иерусалим)
23 Кого лаяв ти та обража́в, і на ко́го пови́щив ти голос та вго́ру підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!	23 Кого ты оскорблял? Над кем ты насмехался? Против кого в гордыне своей ты голос свой поднял? Против Святого Бога Израиля!
24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав: Із бе́зліччю своїх колесниць я вийшов на го́ри високі, на бо́ки Лівану, і позру́бую ке́дри високі його, добі́рні його кипари́си, і зберу́сь на вершо́к його височини́, — в гущину́ його са́ду,	24 Ты отправил своих послов, чтобы Господа оскорбить. Ты сказал: „Со своими колесницами я взошёл на высокие горы. Я зашёл вглубь Ливана, я срубил высочайшие кедры и лучшие кипарисы в этой земле. Я взошёл на самую высокую гору в Ливане, а также в самый густой из его лесов.
25 я копаю та п'ю чужу воду, і стопо́ю своєї ноги́ повису́шую я всі єгипетські рі́ки!	25 Я откапывал родники и пил воду из новых источников. Я осушил все реки Египта ступнями моих ног”.
26 Хіба ти не чув, що відда́вна зробив Я оце, що за днів старода́вніх Я це був створив? Тепер же спрова́див Я це, що ти нищиш міста́ поукріплювані, на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.	26 Но Господь сказал: „Сеннахирим, разве ты не слышал Мои слова? Я (Господь) задумал это давно, ещё в древние времена, а теперь Я это осуществил. Я позволил тебе снести укреплённые города, превращая их в груды развалин.
27 А ме́шканці їхні — безсилі, настра́шені та побенте́жені, вони стали, як зі́лля оте польове́, мов трава зелені́юча, як трава на даха́х, як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.	27 У жителей тех городов не было сил. Они были напуганы и пристыжены. Они падут словно скошенная трава в полях, погибнут как мох на крышах, не набрав силы.
28 І сиді́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Ме́не обу́рення.	28 Я знаю о твоём каждом шаге, Я знаю о твоём каждом движении. Я также знаю твою злобу против Меня.
29 За твоє проти Ме́не обу́рення, що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх, то на ні́здрі твої Я сере́жку приві́шу, а вуди́ло Моє — в твої у́ста, і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!	29 Ты питал презрение ко Мне. Я слышал твою гордую дерзость. За это Я вложу кольцо в твои ноздри, и удила в рот твой. А потом Я возвращу тебя назад той же дорогой, которой ты пришёл”».
30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосі́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.	30 И сказал Господь Езекии: «Я дам тебе знамение в подтверждение того, что Я помогу тебе: в этом году вы будете есть то, что вырастет само собой. На второй год вы будете есть то, что вырастет из этого зерна, а на третий год вы будете собирать урожай с тех зёрен, которые посадите. Вы посадите виноградные сады и будете есть их плоды.
31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корі́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.	31 Люди из рода Иуды, которые спаслись и уцелели, укоренятся подобно саженцам и снова будут приносить плоды.
32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.	32 Те немногие, кто остался в живых, выйдут из Иерусалима, те, кто спасся, пойдут от горы Сиона». Великая любовь Господа Всемогущего совершит всё это.
33 Тому так сказав Господь про асирійського царя: Він не вві́йде до міста цього́, і туди він не кине стріли́, і щито́м її не попере́дить, і ва́ла на нього не ви́сипле.	33 Поэтому так говорит Господь об ассирийском царе: «Не войдёт он в этот город. Он не пустит туда стрелы. Не принесёт он к городу свои щиты, и не построит он вал земляной, чтобы напасть на этот город.
34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться, у місто ж оце він не вві́йде, — говорить Господь!	34 Той же дорогой, которой пришёл, он и вернётся, и в этот город он не войдёт. Так говорит Господь!
35 І це місто Я обороню́ на спасі́ння його ради Себе та ради Давида, Мого раба!“	35 Я защищу этот город и спасу его. Я сделаю это ради Себя и ради слуги Моего, Давида».
36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п'ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.	36 В ту ночь Ангел Господа спустился и убил сто восемьдесят пять тысяч человек в ассирийском лагере. Когда оставшиеся в живых воины встали на следующее утро, то увидели повсюду мёртвые тела.
37 А Санхері́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневі́ї.	37 Сеннахирим, ассирийский царь, возвратился в Ниневию и остался там.
38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар'ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.	38 Однажды, когда Сеннахирим поклонялся в храме Нисрожа, своего бога, его сыновья Адрамелех и Шарецер убили его мечом, а сами убежали в Араратскую землю. После него царём стал его сын Асардан.

Старий
завіт

Новий
завіт

Iсая

Розділ 37

Книга пророка Исаии

Глава 37

Iсая

Розділ 37

Книга пророка Исаии

Глава 37

Старий завіт

Новий завіт

Iсая

Розділ 37

Книга пророка Исаии

Глава 37

Iсая

Розділ 37

Книга пророка Исаии

Глава 37

Старий
завіт

Новий
завіт