CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Бут. 31
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Буття

Розділ 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

Бытие

Глава 31

1 Однажды Иаков услышал, как между собой разговаривали сыновья Лавана. «Иаков забрал всё, чем владел наш отец. Иаков стал очень богат — и всё это богатство он отобрал у нашего отца», — говорили они.

2 После этого Иаков заметил, что Лаван был уже не так дружелюбен с ним, как раньше.

3 В это время Господь сказал Иакову: «Возвращайся обратно в ту землю, где раньше жили твои предки. Я буду с тобой».

4 Тогда Иаков велел Рахили и Лии встретить его в поле, где он держал свои стада овец и коз,

5 и сказал им: «Я вижу, что ваш отец сердится на меня. Прежде он всегда был добр ко мне, но теперь всё не так.

6 Вы обе знаете, что я изо всех сил работал на вашего отца.

7 А он обманул меня и десять раз менял моё вознаграждение. Но Бог всё это время охранял меня от козней Лавана».

8 Один раз Лаван сказал: «Можешь взять себе всех пятнистых козлов, это будет тебе платой». После того как он это сказал, все животные стали приносить пятнистый приплод. Тогда Лаван сказал: «Я оставлю себе всех пятнистых козлов, а ты можешь забирать всех полосатых, это и будет твоё вознаграждение». После того как он это сказал, все животные стали приносить полосатый приплод.

9 Это Бог забрал скот у вашего отца и отдал его мне.

10 В то время, когда у скота бывает случка, мне привиделся сон, и я увидел, что случаются только полосатые и пятнистые козлы.

11 Со мной во сне говорил Божий Ангел и сказал: «Иаков!» «Я здесь», — ответил я.

12 «Посмотри, только полосатые и пятнистые козлы и козы случаются, потому что Я видел, сколько Лаван причинил тебе зла, и делаю это, чтобы тебе достались все козлята.

13 Я — Бог, явившийся тебе в Вефиле, в том месте, где ты возвёл алтарь, возлил на него оливковое масло и дал Мне обет. И теперь Я хочу, чтобы ты возвратился в ту землю, где был рождён».

14 Рахиль и Лия сказали Иакову: «Нашему отцу нечего нам дать, когда он будет умирать. Он относился к нам как к чужестранкам, продав нас тебе, а потом растратил все деньги, которые должны были достаться нам!

15

16 Бог отнял у него всё богатство, и теперь оно принадлежит нам и нашим детям, так что делай всё, что Бог тебе велел!»

17 Иаков собрался в дорогу, посадил своих сыновей и жён на верблюдов,

18 и они отправились в обратный путь в землю Ханаанскую, где жил его отец. Впереди шли стада, которыми владел Иаков. Он забрал с собой всё, что приобрёл, пока жил в Падан-Араме.

19 В это время Лаван отправился стричь шерсть со своих овец. Пока отца не было, Рахиль зашла к нему в дом и украла принадлежавших ему идолов.

20 Иаков перехитрил арамеянина Лавана: не сказав ему, что уходит,

21 быстро собрал свою семью и всё, чем владел, и ушёл из его земли. Иаков пересёк реку Евфрат и направился к горам Галаада.

22 Через три дня Лаван узнал, что Иаков бежал.

23 Тогда он собрал своих людей и отправился в погоню за Иаковом, и семь дней спустя настиг его недалеко от гор Галаада.

24 В ту ночь Бог явился Лавану во сне и сказал: «Будь осторожен! Не замышляй ничего злого против Иакова».

25 На следующее утро Лаван настиг Иакова. Иаков разбил лагерь на одном из холмов, а Лаван, вместе со своими людьми, остановился близ гор Галаада.

26 «Почему ты обманул меня? — спросил Лаван Иакова. — Почему забрал моих дочерей, словно захваченных в бою пленниц?

27 Зачем убежал, ничего не сказав? Если бы ты дал мне знать, я бы устроил празднество в твою честь с песнями, танцами и музыкой.

28 Ты же мне не дал даже поцеловать моих внуков и дочерей на прощание. Безрассудно это с твоей стороны.

29 Клянусь Богом, в моей власти повредить тебе, но только прошлой ночью мне во сне явился Бог твоего отца и предупредил меня, чтобы я не замышлял ничего против тебя.

30 Я знаю, что ты ушёл, потому что хочешь возвратиться домой. Но зачем ты украл богов из моего дома?»

31 Иаков ответил: «Я ушёл, не сказав тебе, потому что боялся; я думал, что ты заберёшь у меня своих дочерей,

32 но я не брал твоих богов. Если ты найдёшь здесь того, кто взял твоих богов, этот человек будет убит. Твои люди будут мне свидетелями: можешь искать то, что принадлежит тебе, и забрать всё своё». (Иаков не знал, что Рахиль украла богов Лавана).

33 Тогда Лаван пошёл обыскивать лагерь Иакова. Он обыскал шатёр Иакова, потом шатёр Лии, потом обыскал шатёр, где были две рабыни, но не нашёл своих домашних богов. После этого Лаван пришёл в шатёр Рахили,

34 но она спрятала богов в седло своего верблюда, сама же села поверх. Лаван обыскал весь шатёр, но не нашёл богов.

35 Затем Рахиль сказала отцу: «Отец, не гневайся, что я не могу встать перед тобой, у меня месячные». И так обыскал Лаван весь лагерь, но не нашёл своих идолов.

36 Иаков был очень рассержен и сказал Лавану: «Что я такого сделал? Какой нарушил закон? Какое ты имеешь право устраивать за мной погоню и задерживать меня?

37 Ты обыскал всё моё имущество и не нашел ничего, принадлежащего тебе. Если ты что-то нашёл, то покажи мне, положи это вот сюда, чтобы все наши люди могли видеть, и пусть они рассудят, кто из нас прав.

38 Я работал на тебя двадцать лет, и за всё это время не умер ни один новорожденный козлёнок, ни один новорожденный ягнёнок, и я не брал баранов из твоих стад для еды.

39 Всякий раз, когда дикие звери задирали овцу, я сам платил за неё, ни разу не принёс тебе задранную скотину и не сказал, что это не моя вина, меня же грабили днём и ночью.

40 Днём солнце отнимало у меня силы, а ночью сон бежал от глаз моих из-за холода.

41 Двадцать лет я как раб трудился на тебя — первые четырнадцать лет за двух дочерей, а последние шесть лет за твой скот. Ты же за это время десять раз менял мою плату.

42 Но со мной был Бог моих предков, Бог Авраама и Страх Исаака. Если бы Бог не был со мной, ты отослал бы меня ни с чем. Но Бог видел, как я тружусь, как бедствую, и прошлой ночью Бог доказал мою правоту».

43 Лаван сказал Иакову: «Эти женщины — мои дочери, и дети их принадлежат мне, и весь этот скот — мой: всё, что ты здесь видишь, принадлежит мне. Но я не могу сделать ничего, чтобы удержать моих дочерей и их детей,

44 поэтому я готов заключить с тобой договор; давай положим здесь груду камней в знак нашего соглашения».

45 Тогда Иаков нашёл большой камень и положил его там в знак того, что заключает договор,

46 и велел своим людям найти ещё камней и положить их грудой, а потом они ели около этой груды камней.

47 Лаван назвал это место Иегар-Сагадуфа, Иаков же назвал его Галаадом.

48 Лаван обратился к Иакову с такими словами: «Эта груда камней поможет нам обоим помнить о нашем договоре». Потому-то Иаков и назвал это место Галаадом.

49 «Пусть Господь будет свидетелем нам обоим, когда мы разойдёмся в разные стороны», — сказал тогда Лаван и назвал это место Мицфа.

50 Затем Лаван сказал: «Помни, если обидишь моих дочерей, Бог накажет тебя. И если возьмёшь себе других жён, помни, что Бог — свидетель.

51 Вот камни, которые я положил между нами, и вот особый камень в знак того, что у нас с тобой договор.

52 Эта груда камней и этот особый камень помогут нам помнить о нашем договоре. Я никогда не перейду к тебе за эти камни, чтобы воевать с тобой, и ты не должен переходить ко мне, чтобы воевать со мной.

53 Пусть осудит нас Бог Авраама, Бог Нахора и Бог их предков за вину нашу, если мы нарушим этот договор». Отец Иакова, Исаак, называл Бога «Страхом», и потому Иаков поклялся этим именем.

54 Потом Иаков заколол животное и принес его в жертву на горе, а затем созвал всех своих родственников, чтобы они ели с ним вместе. Поев, они заночевали на горе.

Буття

Розділ 31

Бытие

Глава 31

1 І почув був Яків слова Лаванових синів, що казали: „Яків забрав усе, що було в нашого батька. І з того, що було в батька нашого, зробив собі всю оцю честь“.

1 Однажды Иаков услышал, как между собой разговаривали сыновья Лавана. «Иаков забрал всё, чем владел наш отец. Иаков стал очень богат — и всё это богатство он отобрал у нашего отца», — говорили они.

2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора.

2 После этого Иаков заметил, что Лаван был уже не так дружелюбен с ним, как раньше.

3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“.

3 В это время Господь сказал Иакову: «Возвращайся обратно в ту землю, где раньше жили твои предки. Я буду с тобой».

4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї,

4 Тогда Иаков велел Рахили и Лии встретить его в поле, где он держал свои стада овец и коз,

5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною.

5 и сказал им: «Я вижу, что ваш отец сердится на меня. Прежде он всегда был добр ко мне, но теперь всё не так.

6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові.

6 Вы обе знаете, что я изо всех сил работал на вашего отца.

7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле.

7 А он обманул меня и десять раз менял моё вознаграждение. Но Бог всё это время охранял меня от козней Лавана».

8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті.

8 Один раз Лаван сказал: «Можешь взять себе всех пятнистых козлов, это будет тебе платой». После того как он это сказал, все животные стали приносить пятнистый приплод. Тогда Лаван сказал: «Я оставлю себе всех пятнистых козлов, а ты можешь забирать всех полосатых, это и будет твоё вознаграждение». После того как он это сказал, все животные стали приносить полосатый приплод.

9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені.

9 Это Бог забрал скот у вашего отца и отдал его мне.

10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі.

10 В то время, когда у скота бывает случка, мне привиделся сон, и я увидел, что случаются только полосатые и пятнистые козлы.

11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“

11 Со мной во сне говорил Божий Ангел и сказал: «Иаков!» «Я здесь», — ответил я.

12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі.

12 «Посмотри, только полосатые и пятнистые козлы и козы случаются, потому что Я видел, сколько Лаван причинил тебе зла, и делаю это, чтобы тебе достались все козлята.

13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“.

13 Я — Бог, явившийся тебе в Вефиле, в том месте, где ты возвёл алтарь, возлил на него оливковое масло и дал Мне обет. И теперь Я хочу, чтобы ты возвратился в ту землю, где был рождён».

14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька?

14 Рахиль и Лия сказали Иакову: «Нашему отцу нечего нам дать, когда он будет умирать. Он относился к нам как к чужестранкам, продав нас тебе, а потом растратил все деньги, которые должны были достаться нам!

15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло.

15

16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“.

16 Бог отнял у него всё богатство, и теперь оно принадлежит нам и нашим детям, так что делай всё, что Бог тебе велел!»

17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.

17 Иаков собрался в дорогу, посадил своих сыновей и жён на верблюдов,

18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.

18 и они отправились в обратный путь в землю Ханаанскую, где жил его отец. Впереди шли стада, которыми владел Иаков. Он забрал с собой всё, что приобрёл, пока жил в Падан-Араме.

19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.

19 В это время Лаван отправился стричь шерсть со своих овец. Пока отца не было, Рахиль зашла к нему в дом и украла принадлежавших ему идолов.

20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.

20 Иаков перехитрил арамеянина Лавана: не сказав ему, что уходит,

21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.

21 быстро собрал свою семью и всё, чем владел, и ушёл из его земли. Иаков пересёк реку Евфрат и направился к горам Галаада.

22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.

22 Через три дня Лаван узнал, что Иаков бежал.

23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.

23 Тогда он собрал своих людей и отправился в погоню за Иаковом, и семь дней спустя настиг его недалеко от гор Галаада.

24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

24 В ту ночь Бог явился Лавану во сне и сказал: «Будь осторожен! Не замышляй ничего злого против Иакова».

25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.

25 На следующее утро Лаван настиг Иакова. Иаков разбил лагерь на одном из холмов, а Лаван, вместе со своими людьми, остановился близ гор Галаада.

26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!

26 «Почему ты обманул меня? — спросил Лаван Иакова. — Почему забрал моих дочерей, словно захваченных в бою пленниц?

27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.

27 Зачем убежал, ничего не сказав? Если бы ты дал мне знать, я бы устроил празднество в твою честь с песнями, танцами и музыкой.

28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!

28 Ты же мне не дал даже поцеловать моих внуков и дочерей на прощание. Безрассудно это с твоей стороны.

29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“.

29 Клянусь Богом, в моей власти повредить тебе, но только прошлой ночью мне во сне явился Бог твоего отца и предупредил меня, чтобы я не замышлял ничего против тебя.

30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“

30 Я знаю, что ты ушёл, потому что хочешь возвратиться домой. Но зачем ты украл богов из моего дома?»

31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!

31 Иаков ответил: «Я ушёл, не сказав тебе, потому что боялся; я думал, что ты заберёшь у меня своих дочерей,

32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.

32 но я не брал твоих богов. Если ты найдёшь здесь того, кто взял твоих богов, этот человек будет убит. Твои люди будут мне свидетелями: можешь искать то, что принадлежит тебе, и забрать всё своё». (Иаков не знал, что Рахиль украла богов Лавана).

33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.

33 Тогда Лаван пошёл обыскивать лагерь Иакова. Он обыскал шатёр Иакова, потом шатёр Лии, потом обыскал шатёр, где были две рабыни, но не нашёл своих домашних богов. После этого Лаван пришёл в шатёр Рахили,

34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов.

34 но она спрятала богов в седло своего верблюда, сама же села поверх. Лаван обыскал весь шатёр, но не нашёл богов.

35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов.

35 Затем Рахиль сказала отцу: «Отец, не гневайся, что я не могу встать перед тобой, у меня месячные». И так обыскал Лаван весь лагерь, но не нашёл своих идолов.

36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,

36 Иаков был очень рассержен и сказал Лавану: «Что я такого сделал? Какой нарушил закон? Какое ты имеешь право устраивать за мной погоню и задерживать меня?

37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома.

37 Ты обыскал всё моё имущество и не нашел ничего, принадлежащего тебе. Если ты что-то нашёл, то покажи мне, положи это вот сюда, чтобы все наши люди могли видеть, и пусть они рассудят, кто из нас прав.

38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.

38 Я работал на тебя двадцать лет, и за всё это время не умер ни один новорожденный козлёнок, ни один новорожденный ягнёнок, и я не брал баранов из твоих стад для еды.

39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі.

39 Всякий раз, когда дикие звери задирали овцу, я сам платил за неё, ни разу не принёс тебе задранную скотину и не сказал, что это не моя вина, меня же грабили днём и ночью.

40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей.

40 Днём солнце отнимало у меня силы, а ночью сон бежал от глаз моих из-за холода.

41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!

41 Двадцать лет я как раб трудился на тебя — первые четырнадцать лет за двух дочерей, а последние шесть лет за твой скот. Ты же за это время десять раз менял мою плату.

42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“.

42 Но со мной был Бог моих предков, Бог Авраама и Страх Исаака. Если бы Бог не был со мной, ты отослал бы меня ни с чем. Но Бог видел, как я тружусь, как бедствую, и прошлой ночью Бог доказал мою правоту».

43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?

43 Лаван сказал Иакову: «Эти женщины — мои дочери, и дети их принадлежат мне, и весь этот скот — мой: всё, что ты здесь видишь, принадлежит мне. Но я не могу сделать ничего, чтобы удержать моих дочерей и их детей,

44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“.

44 поэтому я готов заключить с тобой договор; давай положим здесь груду камней в знак нашего соглашения».

45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.

45 Тогда Иаков нашёл большой камень и положил его там в знак того, что заключает договор,

46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.

46 и велел своим людям найти ещё камней и положить их грудой, а потом они ели около этой груды камней.

47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.

47 Лаван назвал это место Иегар-Сагадуфа, Иаков же назвал его Галаадом.

48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед

48 Лаван обратился к Иакову с такими словами: «Эта груда камней поможет нам обоим помнить о нашем договоре». Потому-то Иаков и назвал это место Галаадом.

49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного.

49 «Пусть Господь будет свидетелем нам обоим, когда мы разойдёмся в разные стороны», — сказал тогда Лаван и назвал это место Мицфа.

50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“

50 Затем Лаван сказал: «Помни, если обидишь моих дочерей, Бог накажет тебя. И если возьмёшь себе других жён, помни, что Бог — свидетель.

51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.

51 Вот камни, которые я положил между нами, и вот особый камень в знак того, что у нас с тобой договор.

52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.

52 Эта груда камней и этот особый камень помогут нам помнить о нашем договоре. Я никогда не перейду к тебе за эти камни, чтобы воевать с тобой, и ты не должен переходить ко мне, чтобы воевать со мной.

53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.

53 Пусть осудит нас Бог Авраама, Бог Нахора и Бог их предков за вину нашу, если мы нарушим этот договор». Отец Иакова, Исаак, называл Бога «Страхом», и потому Иаков поклялся этим именем.

54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.

54 Потом Иаков заколол животное и принес его в жертву на горе, а затем созвал всех своих родственников, чтобы они ели с ним вместе. Поев, они заночевали на горе.