Буття

Розділ 45

1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: „Виведіть усіх людей від мене!“ І не було з ним ніко́го, коли Йо́сип відкрився браттям своїм.

2 І він го́лосно запла́кав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

3 І Йо́сип промовив до браттів своїх: „Я Йо́сип... Чи живий ще мій батько?“ І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його.

4 А Йосип промовив до братів своїх: „Підійдіть же до мене!“ І вони підійшли, а він проказав: „Я Йо́сип, ваш брат, якого ви продали́ були до Єгипту.

5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жа́лю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для вижи́влення.

6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.

7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.

8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.

9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йо́сип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близьки́й до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

13 І оповісте́ батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що́ ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди“.

14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніями́н плакав на шиї його...

15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А пото́му говорили брати його з ним.

16 І розголо́шено в домі фараоновім чу́тку, говорячи: „Прийшли Йосипові брати!“ І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

17 І промовив фараон до Йосипа: „Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.

18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам до́бра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

19 А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.

20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно“.

21 І зробили так Ізра́їлеві сини. А Йо́сип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

23 А ба́тькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: „Не сваріться в дорозі!“

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.

26 І розповіли йому, кажучи: „Ще Йо́сип живий“, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

27 І переказували йому всі слова Йосипові, що́ говорив він до них. І як побачив він вози́, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

28 І промовив Ізра́їль: „До́сить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!“

Бытие

Глава 45

1 Иосиф не мог больше совладать с собой и заплакал на глазах у всех, кто стоял возле него. «Пусть все выйдут», — приказал Иосиф, и все вышли; братья же остались с Иосифом наедине. Тогда Иосиф рассказал им, кто он такой.

2 Он громко рыдал, и все египтяне при дворе фараона услышали его плач.

3 «Я — брат ваш Иосиф! — сказал он своим братьям. — Здоров ли отец мой?» Но братья, смущенные и испуганные, ничего не отвечали.

4 И снова Иосиф обратился к братьям: «Подойдите ко мне, прошу вас, подойдите сюда». Братья приблизились к Иосифу, и он сказал им: «Я — брат ваш Иосиф, тот самый, которого вы продали в рабство в Египет.

5 Но не печальтесь и не вините себя за то, что сделали. Бог определил заранее, чтобы я пришёл в Египет. Я здесь, чтобы спасти вас.

6 Этот ужасный голод продолжается вот уже два года, и будет ещё пять лет без сева и жатвы.

7 Бог послал меня сюда перед вами, чтобы я спас ваши семьи в этой стране.

8 Не ваша вина, что я был послан сюда, — это был промысел Господний. Бог поставил меня отцом фараону, и я — управляющий его дома и правитель всего Египта».

9 Затем Иосиф сказал: «Отправляйтесь же поскорее к моему отцу и скажите, что его сын Иосиф посылает ему такую весть: „Бог поставил меня правителем Египта. Так приди же ко мне и не медли.

10 Можешь поселиться поблизости от меня в земле Гесем: ты, твои дети, внуки и весь твой скот —

11 и я позабочусь о том, чтобы в течение пяти голодных лет ни ты, ни твоя семья не потеряли то, чем владеете”».

12 Иосиф также сказал своим братьям: «Ведь вы же видите, что это я, Иосиф. Даже брат мой Вениамин знает, что это я, ваш брат, говорю с вами.

13 Так расскажите моему отцу о том, каким почётом я окружён здесь, в Египте, расскажите обо всём, что видели здесь. Теперь же отправляйтесь поскорее и приведите ко мне моего отца».

14 Тогда Иосиф обнял Вениамина, брата своего, и оба они расплакались.

15 Затем Иосиф расцеловал всех своих братьев и, плача, обнимал их. Только после этого братья решились заговорить с Иосифом.

16 Египетский царь узнал, что к Иосифу пришли братья. Эта весть облетела весь двор фараона, и тогда он и его придворные ей очень обрадовались.

17 Затем царь сказал Иосифу: «Скажи своим братьям, чтобы они взяли еды сколько нужно и отправились обратно в Ханаан.

18 Прикажи, чтобы они привели сюда обратно ко мне твоего отца и свои семьи. Я дам тебе самую лучшую землю в Египте, и твоя семья будет есть самую лучшую еду, какая у нас есть».

19 И ещё сказал фараон: «Дай твоим братьям наши самые лучшие повозки. Распорядись, чтобы они отправились в Ханаан и привезли сюда твоего отца и всех женщин и детей.

20 И пусть не беспокоятся о том, как перевести своё имущество, мы дадим им всё самое лучшее, что у нас есть в Египте».

21 Сыновья Израиля так и сделали. Иосиф дал им хорошие колесницы, как обещал фараон, и дал достаточно еды на дорогу.

22 Иосиф дал каждому брату смену красивой одежды, а Вениамину подарил пять смен и триста серебряных монет.

23 Иосиф также послал подарки и своему отцу: десять ослов, навьюченных мешками со всяким добром, и ещё десять ослиц, навьюченных мешками с зерном, хлебом и всякой другой едой для отца на обратную дорогу,

24 а затем велел братьям отправляться в путь. Когда же они уходили, Иосиф сказал им: «Идите прямо домой и в дороге не ссорьтесь».

25 Тогда братья ушли из Египта и отправились к своему отцу в Ханаан.

26 Они сказали ему: «Отец, Иосиф жив! Он — правитель всей Египетской страны!» Их отец не знал, что и думать. Сначала он не поверил им,

27 но, когда они рассказали ему обо всём, что сказал Иосиф, и, когда Иаков увидел повозки, которые Иосиф послал за ним, чтобы привезти его в Египет, он очень обрадовался, и его счастью не было предела.

28 И сказал Израиль: «Теперь я верю, что сын мой Иосиф ещё жив и я увижу его перед смертью!»

Буття

Розділ 45

Бытие

Глава 45

1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: „Виведіть усіх людей від мене!“ І не було з ним ніко́го, коли Йо́сип відкрився браттям своїм.

1 Иосиф не мог больше совладать с собой и заплакал на глазах у всех, кто стоял возле него. «Пусть все выйдут», — приказал Иосиф, и все вышли; братья же остались с Иосифом наедине. Тогда Иосиф рассказал им, кто он такой.

2 І він го́лосно запла́кав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.

2 Он громко рыдал, и все египтяне при дворе фараона услышали его плач.

3 І Йо́сип промовив до браттів своїх: „Я Йо́сип... Чи живий ще мій батько?“ І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його.

3 «Я — брат ваш Иосиф! — сказал он своим братьям. — Здоров ли отец мой?» Но братья, смущенные и испуганные, ничего не отвечали.

4 А Йосип промовив до братів своїх: „Підійдіть же до мене!“ І вони підійшли, а він проказав: „Я Йо́сип, ваш брат, якого ви продали́ були до Єгипту.

4 И снова Иосиф обратился к братьям: «Подойдите ко мне, прошу вас, подойдите сюда». Братья приблизились к Иосифу, и он сказал им: «Я — брат ваш Иосиф, тот самый, которого вы продали в рабство в Египет.

5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жа́лю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для вижи́влення.

5 Но не печальтесь и не вините себя за то, что сделали. Бог определил заранее, чтобы я пришёл в Египет. Я здесь, чтобы спасти вас.

6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив.

6 Этот ужасный голод продолжается вот уже два года, и будет ещё пять лет без сева и жатвы.

7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених.

7 Бог послал меня сюда перед вами, чтобы я спас ваши семьи в этой стране.

8 І виходить тепер, — не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського.

8 Не ваша вина, что я был послан сюда, — это был промысел Господний. Бог поставил меня отцом фараону, и я — управляющий его дома и правитель всего Египта».

9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йо́сип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся.

9 Затем Иосиф сказал: «Отправляйтесь же поскорее к моему отцу и скажите, что его сын Иосиф посылает ему такую весть: „Бог поставил меня правителем Египта. Так приди же ко мне и не медли.

10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близьки́й до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє.

10 Можешь поселиться поблизости от меня в земле Гесем: ты, твои дети, внуки и весь твой скот —

11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє.

11 и я позабочусь о том, чтобы в течение пяти голодных лет ни ты, ни твоя семья не потеряли то, чем владеете”».

12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас.

12 Иосиф также сказал своим братьям: «Ведь вы же видите, что это я, Иосиф. Даже брат мой Вениамин знает, что это я, ваш брат, говорю с вами.

13 І оповісте́ батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що́ ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди“.

13 Так расскажите моему отцу о том, каким почётом я окружён здесь, в Египте, расскажите обо всём, что видели здесь. Теперь же отправляйтесь поскорее и приведите ко мне моего отца».

14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніями́н плакав на шиї його...

14 Тогда Иосиф обнял Вениамина, брата своего, и оба они расплакались.

15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А пото́му говорили брати його з ним.

15 Затем Иосиф расцеловал всех своих братьев и, плача, обнимал их. Только после этого братья решились заговорить с Иосифом.

16 І розголо́шено в домі фараоновім чу́тку, говорячи: „Прийшли Йосипові брати!“ І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів.

16 Египетский царь узнал, что к Иосифу пришли братья. Эта весть облетела весь двор фараона, и тогда он и его придворные ей очень обрадовались.

17 І промовив фараон до Йосипа: „Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського.

17 Затем царь сказал Иосифу: «Скажи своим братьям, чтобы они взяли еды сколько нужно и отправились обратно в Ханаан.

18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам до́бра єгипетського краю. І споживайте ситість землі.

18 Прикажи, чтобы они привели сюда обратно ко мне твоего отца и свои семьи. Я дам тебе самую лучшую землю в Египте, и твоя семья будет есть самую лучшую еду, какая у нас есть».

19 А ти одержав наказа сказа́ти: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози́ для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте.

19 И ещё сказал фараон: «Дай твоим братьям наши самые лучшие повозки. Распорядись, чтобы они отправились в Ханаан и привезли сюда твоего отца и всех женщин и детей.

20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю — ваше воно“.

20 И пусть не беспокоятся о том, как перевести своё имущество, мы дадим им всё самое лучшее, что у нас есть в Египте».

21 І зробили так Ізра́їлеві сини. А Йо́сип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу.

21 Сыновья Израиля так и сделали. Иосиф дал им хорошие колесницы, как обещал фараон, и дал достаточно еды на дорогу.

22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі.

22 Иосиф дал каждому брату смену красивой одежды, а Вениамину подарил пять смен и триста серебряных монет.

23 А ба́тькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу.

23 Иосиф также послал подарки и своему отцу: десять ослов, навьюченных мешками со всяким добром, и ещё десять ослиц, навьюченных мешками с зерном, хлебом и всякой другой едой для отца на обратную дорогу,

24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: „Не сваріться в дорозі!“

24 а затем велел братьям отправляться в путь. Когда же они уходили, Иосиф сказал им: «Идите прямо домой и в дороге не ссорьтесь».

25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого.

25 Тогда братья ушли из Египта и отправились к своему отцу в Ханаан.

26 І розповіли йому, кажучи: „Ще Йо́сип живий“, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм...

26 Они сказали ему: «Отец, Иосиф жив! Он — правитель всей Египетской страны!» Их отец не знал, что и думать. Сначала он не поверил им,

27 І переказували йому всі слова Йосипові, що́ говорив він до них. І як побачив він вози́, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька.

27 но, когда они рассказали ему обо всём, что сказал Иосиф, и, когда Иаков увидел повозки, которые Иосиф послал за ним, чтобы привезти его в Египет, он очень обрадовался, и его счастью не было предела.

28 І промовив Ізра́їль: „До́сить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!“

28 И сказал Израиль: «Теперь я верю, что сын мой Иосиф ещё жив и я увижу его перед смертью!»