1 Як минула ж субота, Марія Магдали́на, і Марія Яковова, і Саломі́я накупили па́хощів, щоб піти й намастити Його.

2 І на світа́нку дня першого в тижні, як схо́дило сонце, до гро́бу вони прибули́,

3 і говорили одна о́дній: „Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?“

4 А зиркну́вши, побачили, що камінь відва́лений; був же він дуже великий.

5 І, ввійшовши до гро́бу, побачили там юнака́, що право́руч сидів, і був одя́гнений в білу одежу, — і жахнулись вони.

6 А він промовляє до них: „Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'я́того, Ісуса Назаряни́на. Він воскрес, — нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були́.

7 Але йдіть, скажіть у́чням Його та Петрові: Він іде в Галілею попе́реду вас, — там Його ви побачите, як Він вам говорив“.

8 А як вийшли вони, то побігли від гро́бу, бо їх тре́пет та страх обгорнув. І не сказали ніко́му нічо́го, — бо боялись.

9 Як воскрес Він уранці дня першого в тижні,[26] то з'явився найперше Марїї Магдали́ні, із якої був вигнав сім демонів.

10 Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали.

11 А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли́ тому віри.

12 По цьому з'явився Він двом із них у по́статі іншій в дорозі, як ішли вони на село.

13 А вони, як вернулися, інших про те сповістили, але не повірено й їм.

14 Наре́шті, Він з'явився Одинадцятьо́м, як сиділи вони при столі, і докоряв їм за недові́рство їхнє та твердосе́рдя, що вони не йняли́ віри тим, хто воскреслого бачив Його.

15 І казав Він до них: „Ідіть по ці́лому світові, та всьому створінню Єва́нгелію проповідуйте!

16 Хто увірує й охри́ститься, — буде спасе́ний, а хто не ввірує — засу́джений буде.

17 А тих, хто ввірує, супрово́дити будуть озна́ки такі: у Ім'я́ Моє де́монів будуть виго́нити, говоритимуть мовами нови́ми,

18 братимуть змій; а коли смертоді́йне що вип'ють, — не буде їм шко́дити; кластимуть руки на хворих, — і добре їм буде!“[27]

19 Господь же Ісус, по розмові із ними, возні́сся на небо, — і сів по Божій прави́ці.

20 І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стве́рджував слово ознаками, що його супрово́дили. Амі́нь.