БуттяРозділ 8 |
|
1 |
|
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся. |
|
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях. |
|
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. |
|
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. |
|
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. |
|
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. |
|
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі. |
|
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. |
|
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. |
|
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. |
|
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. |
|
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! |
|
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля. |
|
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: |
|
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. |
|
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“. |
|
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. |
|
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони. |
|
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення. |
|
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. |
|
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“ |
БытиеГлава 8 |
|
1 |
|
2 Источники бездны и окна небесные закрылись, и шедший с неба проливной дождь прекратился. |
|
3 Вода стала постепенно уходить с земли и совсем сошла спустя еще сто пятьдесят дней. |
|
4 В семнадцатый день седьмого месяца ковчег остановился на Араратских горах. |
|
5 Вода продолжала постоянно убывать до десятого месяца. В первый день десятого месяца показались вершины гор. |
|
6 |
|
7 и выпустил ворона, который — пока не просохла земля — то улетал от ковчега, то возвращался к нему. |
|
8 |
|
9 но голубь, не найдя себе места, где мог бы он сесть, возвратился, ибо вода еще покрывала всю землю. Ной протянул руку и взял его к себе в ковчег. |
|
10 Подождал он еще семь дней и вновь выпустил голубя из ковчега. |
|
11 Вечером того же дня голубь возвратился — в клюве у него был только что сорванный лист маслины! Понял тогда Ной, что вода действительно сошла с земли. |
|
12 Подождав еще семь дней, он снова выпустил голубя, и тот уже не вернулся к нему. |
|
13 |
|
14 |
|
15 и тогда Бог сказал Ною: |
|
16 «Выйди из ковчега вместе со своей женой, сыновьями своими и женами их. |
|
17 И все животные, всех видов: и птицы, и скот, и ползающие по земле твари — пусть все выйдут с тобой, чтобы могли они расселиться по суше, давать потомство и размножаться на ней». |
|
18 |
|
19 и все звери, и все птицы, и всякое пресмыкающееся — все, кто может передвигаться по земле, покинули ковчег, один вид за другим. |
|
20 |
|
21 ГОСПОДЬ вдохнул отрадное для Него благоухание и сказал Себе: «Впредь не буду Я предавать землю проклятию из-за человека, ведь его помыслы и стремления уже с детства порочны; и не буду больше уничтожать всё живое, как это Я сделал в дни ваши. |
|
22 |
БуттяРозділ 8 |
БытиеГлава 8 |
|
1 |
1 |
|
2 І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся. |
2 Источники бездны и окна небесные закрылись, и шедший с неба проливной дождь прекратился. |
|
3 І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях. |
3 Вода стала постепенно уходить с земли и совсем сошла спустя еще сто пятьдесят дней. |
|
4 А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських. |
4 В семнадцатый день седьмого месяца ковчег остановился на Араратских горах. |
|
5 І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки. |
5 Вода продолжала постоянно убывать до десятого месяца. В первый день десятого месяца показались вершины гор. |
|
6 І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив. |
6 |
|
7 І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі. |
7 и выпустил ворона, который — пока не просохла земля — то улетал от ковчега, то возвращался к нему. |
|
8 І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі. |
8 |
|
9 Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її. |
9 но голубь, не найдя себе места, где мог бы он сесть, возвратился, ибо вода еще покрывала всю землю. Ной протянул руку и взял его к себе в ковчег. |
|
10 І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав. |
10 Подождал он еще семь дней и вновь выпустил голубя из ковчега. |
|
11 І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі. |
11 Вечером того же дня голубь возвратился — в клюве у него был только что сорванный лист маслины! Понял тогда Ной, что вода действительно сошла с земли. |
|
12 І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась. |
12 Подождав еще семь дней, он снова выпустил голубя, и тот уже не вернулся к нему. |
|
13 І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі! |
13 |
|
14 А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля. |
14 |
|
15 І промовив Ноєві Господь, кажучи: |
15 и тогда Бог сказал Ною: |
|
16 „Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої. |
16 «Выйди из ковчега вместе со своей женой, сыновьями своими и женами их. |
|
17 Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“. |
17 И все животные, всех видов: и птицы, и скот, и ползающие по земле твари — пусть все выйдут с тобой, чтобы могли они расселиться по суше, давать потомство и размножаться на ней». |
|
18 І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його. |
18 |
|
19 Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони. |
19 и все звери, и все птицы, и всякое пресмыкающееся — все, кто может передвигаться по земле, покинули ковчег, один вид за другим. |
|
20 І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення. |
20 |
|
21 І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. |
21 ГОСПОДЬ вдохнул отрадное для Него благоухание и сказал Себе: «Впредь не буду Я предавать землю проклятию из-за человека, ведь его помыслы и стремления уже с детства порочны; и не буду больше уничтожать всё живое, как это Я сделал в дни ваши. |
|
22 Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“ |
22 |