Библия - Обещанное Восстановление

約翰福音

第12章

1 踰越節前六日、耶穌至伯大尼、卽拉撒路死而復生之所、

2 有人爲耶穌設筵、馬大供事、席坐中拉撒路在焉、

3 馬利亞以至眞至貴香膏一斤、膏耶穌足、以髮拭之、馨香滿室、

4 有門徒將賣帥者、加畧人西門子猶大、

5 曰、何不售此、膏得金三十、以濟貧乎、

6 猶大言此、非爲顧貧、特以職槖、竊取所、貯耳、

7 耶穌曰、姑聽之、婦藏此膏、備我葬日之用、

8 蓋貧者常偕爾、我不常偕爾也、

9 猶太衆知耶穌在彼、則至、不獨爲耶穌、幷欲見其所復生之拉撒路、〇

10 祭司諸長、且謀殺拉撒路、

11 蓋猶太人多信從耶穌、爲拉撒路故也、〇

12 明日、衆來守節期、聞耶穌將至耶路撒冷、

13 取棗枝出迎之、呼曰、萬福歟、以主名而來之以色列王、當見寵也、

14 耶穌遇小驢乘之、

15 如經云、郇之女勿懼、王來兮、乘驢駒、

16 門徒初不明此語、耶穌榮後、方憶此事、記已載之、而人果如是行也、

17 偕耶穌者、見其呼拉撒路出墓而復生之、則爲之證、

18 衆聞其行此異蹟、往迎之、

19 法利賽人相語曰、爾曹所謀無益、豈不見舉世從之乎、〇

20 當節期來崇拜者有希利尼人、

21 就加利利伯賽大腓力、問曰、先生、我儕欲見耶穌、

22 腓力往告安得烈、安得烈與腓力以告耶穌、〇

23 耶穌曰、人子榮時至矣、

24 我誠告爾、粒麥遺地未化、則仍一粒、化則結實繁矣、

25 惜生命者、反喪之、不惜生命於此世者、保之至永生、

26 役於我者、當從我、我所在、吾役亦在、役於我者、父必貴之、〇

27 今我心忡忡、何可言歟、父其救我、免斯時乎、我特爲此、至斯時矣、

28 父乎、願爾顯名、自天有聲云、我旣顯之、必再顯之、

29 傍立聞者曰、此雷聲也、有曰、天使與之言、

30 耶穌曰、此聲非焉我、乃爲爾曹、

31 此世之人、於今定罪、此世之君、於今見逐、

32 我若見舉離地、則引衆就我、

33 耶穌言此、示人以己將死之狀也、

34 衆曰、我聞律云、基督永存、爾何言人子必見舉、人子誰乎、

35 耶穌曰、光與爾在暫耳、有光則行、恐暗忽至、暗行者不知所往、

36 尚有光、宜及時信光、以爲光之人、耶穌言竟、往而隱、〇

37 雖行異蹟於衆前、若此之多、人猶不信之、

38 如是、應先知以賽亞言云、主、我所傳聞、篤信者誰、主之大力、誠服者誰、

39 衆不之信、

40 以賽亞復云、彼任〔任字或作使〕其目瞽、心頑、免目明心悟、遷改而我醫之、

41 以賽亞見主榮時而言此、〇

42 有司多信之、而畏法利賽人、恐見逐於會堂、故不敢言、

43 蓋其喜人之榮己、過於上帝之榮己也、〇

44 耶穌呼曰、信我者、非信我、乃信遣我者、

45 見我卽見遣我者、

46 我乃光臨世、使信我者弗居於暗、

47 聞我言而不信者、我不之罪、我至非以罪世、乃以救世、

48 凡拒我、不奉我言、有罪之者、卽我所傳之道、末日將罪之、

49 我非自擅而言、乃遣我之父以所當言、所當傳者命我、

50 我知其命乃永生、故我所言者、遵父命而言也、

Вiд Iвана

Розділ 12

1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.

2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:

5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.

7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.

8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“

9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.

10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,

11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.

12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,

13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“

14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:

15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“

16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.

17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.

18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.

19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“

20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.

21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.

22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.

23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.

24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.

25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.

26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.

27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...

28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“

29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!

30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.

31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.

32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.

33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.

34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“

35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.

36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.

37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,

38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“

39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:

40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“

41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.

42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.

43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.

44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.

45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.

46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.

47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.

48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!

49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.

50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

約翰福音第12章	Вiд Iвана Розділ 12
1 踰越節前六日、耶穌至伯大尼、卽拉撒路死而復生之所、	1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
2 有人爲耶穌設筵、馬大供事、席坐中拉撒路在焉、	2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
3 馬利亞以至眞至貴香膏一斤、膏耶穌足、以髮拭之、馨香滿室、	3 А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
4 有門徒將賣帥者、加畧人西門子猶大、	4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
5 曰、何不售此、膏得金三十、以濟貧乎、	5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
6 猶大言此、非爲顧貧、特以職槖、竊取所、貯耳、	6 А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
7 耶穌曰、姑聽之、婦藏此膏、備我葬日之用、	7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
8 蓋貧者常偕爾、我不常偕爾也、	8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
9 猶太衆知耶穌在彼、則至、不獨爲耶穌、幷欲見其所復生之拉撒路、〇	9 А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
10 祭司諸長、且謀殺拉撒路、	10 А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
11 蓋猶太人多信從耶穌、爲拉撒路故也、〇	11 бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
12 明日、衆來守節期、聞耶穌將至耶路撒冷、	12 А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
13 取棗枝出迎之、呼曰、萬福歟、以主名而來之以色列王、當見寵也、	13 то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
14 耶穌遇小驢乘之、	14 Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 如經云、郇之女勿懼、王來兮、乘驢駒、	15 „Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
16 門徒初不明此語、耶穌榮後、方憶此事、記已載之、而人果如是行也、	16 А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
17 偕耶穌者、見其呼拉撒路出墓而復生之、則爲之證、	17 Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
18 衆聞其行此異蹟、往迎之、	18 Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
19 法利賽人相語曰、爾曹所謀無益、豈不見舉世從之乎、〇	19 Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
20 當節期來崇拜者有希利尼人、	20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
21 就加利利伯賽大腓力、問曰、先生、我儕欲見耶穌、	21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
22 腓力往告安得烈、安得烈與腓力以告耶穌、〇	22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
23 耶穌曰、人子榮時至矣、	23 Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
24 我誠告爾、粒麥遺地未化、則仍一粒、化則結實繁矣、	24 Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
25 惜生命者、反喪之、不惜生命於此世者、保之至永生、	25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.
26 役於我者、當從我、我所在、吾役亦在、役於我者、父必貴之、〇	26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
27 今我心忡忡、何可言歟、父其救我、免斯時乎、我特爲此、至斯時矣、	27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
28 父乎、願爾顯名、自天有聲云、我旣顯之、必再顯之、	28 Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
29 傍立聞者曰、此雷聲也、有曰、天使與之言、	29 А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!
30 耶穌曰、此聲非焉我、乃爲爾曹、	30 Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
31 此世之人、於今定罪、此世之君、於今見逐、	31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
32 我若見舉離地、則引衆就我、	32 І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
33 耶穌言此、示人以己將死之狀也、	33 А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
34 衆曰、我聞律云、基督永存、爾何言人子必見舉、人子誰乎、	34 А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“
35 耶穌曰、光與爾在暫耳、有光則行、恐暗忽至、暗行者不知所往、	35 І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
36 尚有光、宜及時信光、以爲光之人、耶穌言竟、往而隱、〇	36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
37 雖行異蹟於衆前、若此之多、人猶不信之、	37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
38 如是、應先知以賽亞言云、主、我所傳聞、篤信者誰、主之大力、誠服者誰、	38 щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
39 衆不之信、	39 Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
40 以賽亞復云、彼任〔任字或作使〕其目瞽、心頑、免目明心悟、遷改而我醫之、	40 „Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
41 以賽亞見主榮時而言此、〇	41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
42 有司多信之、而畏法利賽人、恐見逐於會堂、故不敢言、	42 Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
43 蓋其喜人之榮己、過於上帝之榮己也、〇	43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
44 耶穌呼曰、信我者、非信我、乃信遣我者、	44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
45 見我卽見遣我者、	45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
46 我乃光臨世、使信我者弗居於暗、	46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
47 聞我言而不信者、我不之罪、我至非以罪世、乃以救世、	47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
48 凡拒我、不奉我言、有罪之者、卽我所傳之道、末日將罪之、	48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
49 我非自擅而言、乃遣我之父以所當言、所當傳者命我、	49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
50 我知其命乃永生、故我所言者、遵父命而言也、	50 І відаю Я, що Його ота заповідь — то вічне життя. Тож що́ Я говорю́, то так говорю́, як Отець Мені розповіда́в.

舊約

新約

約翰福音

第12章

Вiд Iвана

Розділ 12

約翰福音

第12章

Вiд Iвана

Розділ 12