CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Judg. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Judges

Chapter 8

1 THEN the men of Ephraim said to him, Why have you done thus, that you never called us when you went to fight with the Midianites? And they quarreled with him violently.

2 And he said to them, What have I done now in comparison to you? Is not the gleaning of the grapes of Ephraim better than the vintage of Jezreel?

3 For in Jezreel God has delivered into your hands the two princes of Midian, Oreb and Zeeb; and what was I able to do in comparison to you? Then their anger was abated toward him, when he had said that.

4 And Gideon came to the Jordan and passed over, he and the three hundred men who were with him, pursuing, yet faint from hunger.

5 And he said to the men of Succoth, Give a few loaves of bread to the people who are with me; for they are faint from hunger, and, behold, I am pursuing Zebah and Zalmunna, kings of Midian.

6 And the princes of Succoth said to him, Are the hands of Zebah and Zalmunna now in your hands, that we should give bread to your army?

7 And Gideon said to them, Therefore when the LORD has delivered Zebah and Zalmunna into my hands, then I will tear your flesh with the thorns of the wilderness and with briers.

8 And he went up from there to Penuel, and the men of Penuel answered him as the men of Succoth had answered him.

9 And he said also to the men of Penuel, When I come again in peace, I will break down this tower.

10 Now Zebah and Zalmunna were staying at Karkab, and their armies with them, about fifteen thousand men, all that were left of all the armies of the people of the east; for there fell a hundred and twenty thousand men that drew sword.

11 And Gideon went up by the way of them who dwell in tents on the east of Necah and Jogbehah, and attacked the army camp; for the army was not on guard.

12 And Zebah and Zalmunna fled, and he pursued them, and captured the two kings of Midian, Zebah and Zalmunna, and threw the whole army into confusion.

13 And Gideon the son of Joash returned from the battle at the slope of Hadas.

14 And he captured a young man of the men of Succoth, and questioned him; and he wrote down for him a description of the princes of Succoth and its elders, seventy-seven men.

15 And he came to the men of Succoth and said to them, Behold Zebah and Zalmunna, about whom you upbraided me, saying, Are the hands of Zebah and Zalmunna now in your hands, that we should give bread to your servants who are faint from hunger?

16 And he dragged the elders of the city over the briers and thorns of the wilderness, and thus inflicted tortures on the men of Succoth.

17 And he broke clown the tower of Penuel, and slew the men of the city.

18 Then he said to Zebah and Zalmunna, What manner of men were they whom you slew at Tabor? They said to him, They were like yourself, they resembled the sons of kings.

19 And he said, They were my brothers, the sons of my mother; as the LORD lives, if you had saved them alive, I would not slay you.

20 And he said to Jether his firstborn, Arise and slay them. But the youth did not draw his sword; for he was afraid, because he was still a youth.

21 Then Zebah and Zalmunna said, Rise yourself, and fall upon us; for as the man is, so is his might. And Gideon arose and slew Zebah and Zalmunna, and took away the ornaments that were on their camels' necks.

22 Then the men of Israel said to Gideon, Rule over us, both you and your son and your son's son also; for you have delivered us from the hand of Midian.

23 And Gideon said to them, I will not rule over you, neither shall my son rule over you; the LORD shall rule over you.

24 And Gideon said to them, I would like to make a request of you: give me every man of you an earring of his spoil. (For they had golden earrings, since the enemies were Arabians.)

25 And they said to him, We will gladly give it. And they spread a mantle, and every man threw onto it one earring from his spoil.

26 And the weight of the golden earrings that he requested was one thousand seven hundred shekels of gold; besides ornaments, neck chains, and purple raiment that were worn by the kings of Midian, and besides the chains that were about their camels' necks.

27 And Gideon took some of them and made a little idol, and set it up in his town, Ophrah; and all Israel went astray after it there; and it became a stumbling block to Gideon and to all his household,

28 Thus the Midianites were defeated before the children of Israel, so that they lifted up their heads no more. And the land was tranquil forty years in the days of Gideon.

29 Then Nedo-baal the son of Joash went and dwelt in his own house.

30 And Gideon had seventy sons who were begotten by him; for he had many wives.

31 And his concubine who was in Shechem also bore him a son, whose name he called Abimeleck.

32 And Gideon the son of Joash died at a good old age, and was buried in the town of his father Joash, in Ophrah of the father of Azri.

33 And it came to pass, as soon as Gideon was dead, the children of Israel turned again and went astray after Baal, and made Baal-kiama their god.

34 And the children of Israel did not remember the LORD their God, who had delivered them from the hand of all their enemies on every side;

35 Neither did they show kindness to the house of Nedo-baal, that is, Gideon, according to all the goodness that he had done to Israel.

Книга Суддiв

Розділ 8

1 І сказали йому му́жі Єфремові: „Що́ це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідія́ном?“ І вони сильно спереча́лися з ним.

2 І сказав він до них: „Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобра́ння?

3 У вашу руку Бог дав мідіянітянських князі́в, — Орева та Зеева, — і що́ міг я зробити, як ви?“ Тоді заспоко́ївся їхній дух проти нього, як він сказав оце сло́во.

4 І прийшов Гедеон до Йорда́ну, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, зму́чені в пого́ні.

5 І сказав він до людей Сукко́ту: „Дайте но буханці́в хліба наро́дові, що за мною, бо вони зму́чені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими“.

6 І сказали суккотські князі: „Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму ві́йську?“

7 І сказав Гедео́н: „Тому́ то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними те́рнями та колючка́ми!“

8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пеиуїлу відповіли́ йому, як відповіли́ люди Сукко́ту.

9 І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: „Коли я верта́тимусь у ми́рі, — розіб'ю́ оцю ве́жу“.

10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табо́ри, близько п'ятнадцяти тисяч, — усі позосталі з усього табо́ру синів Кедему. А тих, що впали, — було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витяга́ли меча.

11 А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табо́ра, коли та́бір був безпечний.

12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопи́в обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь та́бір нагнав жаху.

13 І вернувся Гедео́н, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу.

14 І захопи́в він юнака́ з людей Суккоту, та й запита́вся його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старши́х його, — сімдеся́т і сім чоловіка.

15 І прийшов він до людей Сукко́ту та й сказав їм: „Ось Зе́вах та Цалму́нна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо́ хліба твоїм змученим лю́дям?“

16 І схопи́в він старши́х того міста, і пустинне те́рня та колючки́, і побив ними суккотських людей.

17 А пенуїльську ве́жу розбив, і позабивав людей того міста.

18 І сказав він до Зе́ваха та до Цалму́нни: „Які ті люди, що ви повбивали на Фаво́рі?“ А ті сказали: „Як ти, так вони — одне, мають вигляд царськи́х синів“.

19 А він сказав: „То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, — коли б ви були позоста́вили їх при житті, не повбивав би я вас!“

20 І сказав він до Єтера, свого пе́рвенця: „Устань, — забий їх!“ Та той юна́к не витяг свого меча, бо боявся, — бо він був ще мали́й.

21 І сказав Зевах та Цалмунна: „Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його“. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздо́бні мі́сяці, що були на шиях їхніх верблю́дів.

22 І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона: „Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти спас нас від руки Мідія́на“.

23 І сказав до них Гедеон: „Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, — Господь панува́тиме над вами“.

24 І сказав до них Гедеон: „Попрошу́ від вас проха́ння, — і дайте мені кожен носову́ сере́жку зо своєї здо́бичі“, — бо в них, мідіянітян, були золоті носові сере́жки, бо ізмаїльтя́ни вони.

25 І сказали вони: „Дати — дамо́“. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сере́жку зо своєї здо́бичі.

26 І була вага золотих носових сере́жок, що він просив, тисяча й сімсо́т шеклів золота, крім оздобних місяців, і сере́жок, і пу́рпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім наши́йників, що на шиях їхніх верблю́дів.

27 А Гедеон зробив із того ефо́да, і поставив його́ у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там пере́люб увесь Ізра́їль, і це стало па́сткою для Гедеона та для дому його.

28 І був упоко́рений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови́. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів.

29 І пішов Єруббаа́л, син Йоашів, та й осівся в своїм домі.

30 А в Гедеона було сімдеся́т синів, що походили зо сте́гон його, бо він мав багато жіно́к.

31 А нало́жниця його, що в Сихемі, — породила йому сина й вона, а він назвав ім'я́ йому: Авімелех.

32 І помер Гедео́н, син Йоашів, у добрій сивизні́, і був похо́ваний у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій.

33 І сталося, як помер Гедео́н, то Ізра́їлеві сини́ зно́ву чинили пере́люб і́з Ваа́лами, і поставили собі Ваал-Берита за бога.

34 І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навко́лишніх ворогів.

35 І не зроби́ли вони ми́лости з домом Єруббаа́ла-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля.

Judges

Chapter 8

Книга Суддiв

Розділ 8

1 THEN the men of Ephraim said to him, Why have you done thus, that you never called us when you went to fight with the Midianites? And they quarreled with him violently.

1 І сказали йому му́жі Єфремові: „Що́ це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідія́ном?“ І вони сильно спереча́лися з ним.

2 And he said to them, What have I done now in comparison to you? Is not the gleaning of the grapes of Ephraim better than the vintage of Jezreel?

2 І сказав він до них: „Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобра́ння?

3 For in Jezreel God has delivered into your hands the two princes of Midian, Oreb and Zeeb; and what was I able to do in comparison to you? Then their anger was abated toward him, when he had said that.

3 У вашу руку Бог дав мідіянітянських князі́в, — Орева та Зеева, — і що́ міг я зробити, як ви?“ Тоді заспоко́ївся їхній дух проти нього, як він сказав оце сло́во.

4 And Gideon came to the Jordan and passed over, he and the three hundred men who were with him, pursuing, yet faint from hunger.

4 І прийшов Гедеон до Йорда́ну, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, зму́чені в пого́ні.

5 And he said to the men of Succoth, Give a few loaves of bread to the people who are with me; for they are faint from hunger, and, behold, I am pursuing Zebah and Zalmunna, kings of Midian.

5 І сказав він до людей Сукко́ту: „Дайте но буханці́в хліба наро́дові, що за мною, бо вони зму́чені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими“.

6 And the princes of Succoth said to him, Are the hands of Zebah and Zalmunna now in your hands, that we should give bread to your army?

6 І сказали суккотські князі: „Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму ві́йську?“

7 And Gideon said to them, Therefore when the LORD has delivered Zebah and Zalmunna into my hands, then I will tear your flesh with the thorns of the wilderness and with briers.

7 І сказав Гедео́н: „Тому́ то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними те́рнями та колючка́ми!“

8 And he went up from there to Penuel, and the men of Penuel answered him as the men of Succoth had answered him.

8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пеиуїлу відповіли́ йому, як відповіли́ люди Сукко́ту.

9 And he said also to the men of Penuel, When I come again in peace, I will break down this tower.

9 І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: „Коли я верта́тимусь у ми́рі, — розіб'ю́ оцю ве́жу“.

10 Now Zebah and Zalmunna were staying at Karkab, and their armies with them, about fifteen thousand men, all that were left of all the armies of the people of the east; for there fell a hundred and twenty thousand men that drew sword.

10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табо́ри, близько п'ятнадцяти тисяч, — усі позосталі з усього табо́ру синів Кедему. А тих, що впали, — було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витяга́ли меча.

11 And Gideon went up by the way of them who dwell in tents on the east of Necah and Jogbehah, and attacked the army camp; for the army was not on guard.

11 А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табо́ра, коли та́бір був безпечний.

12 And Zebah and Zalmunna fled, and he pursued them, and captured the two kings of Midian, Zebah and Zalmunna, and threw the whole army into confusion.

12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопи́в обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь та́бір нагнав жаху.

13 And Gideon the son of Joash returned from the battle at the slope of Hadas.

13 І вернувся Гедео́н, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу.

14 And he captured a young man of the men of Succoth, and questioned him; and he wrote down for him a description of the princes of Succoth and its elders, seventy-seven men.

14 І захопи́в він юнака́ з людей Суккоту, та й запита́вся його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старши́х його, — сімдеся́т і сім чоловіка.

15 And he came to the men of Succoth and said to them, Behold Zebah and Zalmunna, about whom you upbraided me, saying, Are the hands of Zebah and Zalmunna now in your hands, that we should give bread to your servants who are faint from hunger?

15 І прийшов він до людей Сукко́ту та й сказав їм: „Ось Зе́вах та Цалму́нна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо́ хліба твоїм змученим лю́дям?“

16 And he dragged the elders of the city over the briers and thorns of the wilderness, and thus inflicted tortures on the men of Succoth.

16 І схопи́в він старши́х того міста, і пустинне те́рня та колючки́, і побив ними суккотських людей.

17 And he broke clown the tower of Penuel, and slew the men of the city.

17 А пенуїльську ве́жу розбив, і позабивав людей того міста.

18 Then he said to Zebah and Zalmunna, What manner of men were they whom you slew at Tabor? They said to him, They were like yourself, they resembled the sons of kings.

18 І сказав він до Зе́ваха та до Цалму́нни: „Які ті люди, що ви повбивали на Фаво́рі?“ А ті сказали: „Як ти, так вони — одне, мають вигляд царськи́х синів“.

19 And he said, They were my brothers, the sons of my mother; as the LORD lives, if you had saved them alive, I would not slay you.

19 А він сказав: „То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, — коли б ви були позоста́вили їх при житті, не повбивав би я вас!“

20 And he said to Jether his firstborn, Arise and slay them. But the youth did not draw his sword; for he was afraid, because he was still a youth.

20 І сказав він до Єтера, свого пе́рвенця: „Устань, — забий їх!“ Та той юна́к не витяг свого меча, бо боявся, — бо він був ще мали́й.

21 Then Zebah and Zalmunna said, Rise yourself, and fall upon us; for as the man is, so is his might. And Gideon arose and slew Zebah and Zalmunna, and took away the ornaments that were on their camels' necks.

21 І сказав Зевах та Цалмунна: „Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його“. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздо́бні мі́сяці, що були на шиях їхніх верблю́дів.

22 Then the men of Israel said to Gideon, Rule over us, both you and your son and your son's son also; for you have delivered us from the hand of Midian.

22 І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона: „Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти спас нас від руки Мідія́на“.

23 And Gideon said to them, I will not rule over you, neither shall my son rule over you; the LORD shall rule over you.

23 І сказав до них Гедеон: „Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, — Господь панува́тиме над вами“.

24 And Gideon said to them, I would like to make a request of you: give me every man of you an earring of his spoil. (For they had golden earrings, since the enemies were Arabians.)

24 І сказав до них Гедеон: „Попрошу́ від вас проха́ння, — і дайте мені кожен носову́ сере́жку зо своєї здо́бичі“, — бо в них, мідіянітян, були золоті носові сере́жки, бо ізмаїльтя́ни вони.

25 And they said to him, We will gladly give it. And they spread a mantle, and every man threw onto it one earring from his spoil.

25 І сказали вони: „Дати — дамо́“. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сере́жку зо своєї здо́бичі.

26 And the weight of the golden earrings that he requested was one thousand seven hundred shekels of gold; besides ornaments, neck chains, and purple raiment that were worn by the kings of Midian, and besides the chains that were about their camels' necks.

26 І була вага золотих носових сере́жок, що він просив, тисяча й сімсо́т шеклів золота, крім оздобних місяців, і сере́жок, і пу́рпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім наши́йників, що на шиях їхніх верблю́дів.

27 And Gideon took some of them and made a little idol, and set it up in his town, Ophrah; and all Israel went astray after it there; and it became a stumbling block to Gideon and to all his household,

27 А Гедеон зробив із того ефо́да, і поставив його́ у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там пере́люб увесь Ізра́їль, і це стало па́сткою для Гедеона та для дому його.

28 Thus the Midianites were defeated before the children of Israel, so that they lifted up their heads no more. And the land was tranquil forty years in the days of Gideon.

28 І був упоко́рений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови́. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів.

29 Then Nedo-baal the son of Joash went and dwelt in his own house.

29 І пішов Єруббаа́л, син Йоашів, та й осівся в своїм домі.

30 And Gideon had seventy sons who were begotten by him; for he had many wives.

30 А в Гедеона було сімдеся́т синів, що походили зо сте́гон його, бо він мав багато жіно́к.

31 And his concubine who was in Shechem also bore him a son, whose name he called Abimeleck.

31 А нало́жниця його, що в Сихемі, — породила йому сина й вона, а він назвав ім'я́ йому: Авімелех.

32 And Gideon the son of Joash died at a good old age, and was buried in the town of his father Joash, in Ophrah of the father of Azri.

32 І помер Гедео́н, син Йоашів, у добрій сивизні́, і був похо́ваний у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій.

33 And it came to pass, as soon as Gideon was dead, the children of Israel turned again and went astray after Baal, and made Baal-kiama their god.

33 І сталося, як помер Гедео́н, то Ізра́їлеві сини́ зно́ву чинили пере́люб і́з Ваа́лами, і поставили собі Ваал-Берита за бога.

34 And the children of Israel did not remember the LORD their God, who had delivered them from the hand of all their enemies on every side;

34 І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навко́лишніх ворогів.

35 Neither did they show kindness to the house of Nedo-baal, that is, Gideon, according to all the goodness that he had done to Israel.

35 І не зроби́ли вони ми́лости з домом Єруббаа́ла-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля.