CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Mark 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Mark

Chapter 8

1 IN those days, when there was a large multitude, and they had nothing to eat, he called his disciples and said to them,

2 I have pity for this people, for they have remained with me three days, and they have nothing to eat;

3 And if I dismiss them to their homes, while they are fasting, they will faint on the way, for some of them have come from a distance.

4 His disciples said to him, How can any man here in this lonely place, feed all of these with bread?

5 And he asked them, How many loaves have you? They said to him, Seven.

6 So he commanded the people to sit on the ground; and he took the seven loaves of bread, and he blessed them, and broke them, and gave them to his disciples to set before them; and they set them before the people.

7 And there were a few fishes; he blessed them also, and commanded to set them before them.

8 So they ate and were satisfied, and they took up seven baskets of fragments which were left over.

9 The men who ate were about four thousand; and he dismissed them.

10 And immediately he went up into the boat with his disciples, and he came to the country of Dalmanutha.

11 And the Pharisees came out and began to question him, and they asked him for a sign from heaven, so as to test him.

12 And he sighed in his spirit and said, Why does this generation want a sign? truly I say to you, No sign will be given to this generation.

13 And he left them, and went up into the boat, and departed from that port.

14 And they had forgotten to take bread; except one loaf they had none with them in the boat.

15 And he commanded them and said to them, Look out, and beware of the leaven of the Pharisees and of the leaven of Herod.

16 They were reasoning among themselves and saying, It is because we have no bread.

17 But Jesus knew it and said to them, What are you thinking, because you have no bread? Do you not even yet know, and do you not understand? Is your heart still hard?

18 You have eyes, and yet do you not see? You have ears, and yet do you not hear? And do you not remember?

19 When I broke the five loaves of bread for the five thousand, how many full baskets of fragments did you take up? They said to him, Twelve.

20 He said to them, And when the seven for the four thousand, how many baskets full of fragments did you take up? They said, Seven.

21 He said to them, How is it then that even yet you cannot understand?

22 And he came to Bethsaida; and they brought to him a blind man, and they besought him to touch him.

23 And he took the blind man by the hand and brought him outside the town; and he spat on his eyes, and put his hands on him, and asked him what he saw.

24 And he looked and said, I see men like trees, walking.

25 Again he put his hands over his eyes, and he was restored, and saw everything clearly.

26 And he sent him to his house, saying, Do not enter even into the town, nor tell it to anyone in the town.

27 And Jesus went out, and his disciples, to the towns of Caesarea of Philippi; and on the road he asked his disciples and said to them, What do men say about me, that I am?

28 They said, John the Baptist; and others, Elijah; and yet others, One of the prophets.

29 Jesus said to them, But you, who do you say I am? Simon Peter answered and said to him, You are the Christ, the Son of the living God.

30 And he warned them not to tell any man about him.

31 Then he began to teach them, that the Son of man will have to suffer a great deal, and be rejected by the elders, and the high priests, and the scribes, and be killed, and rise again on the third day.

32 And he spoke that word openly. So Peter took him aside and began to rebuke him.

33 But he turned around and looked on his disciples, and he rebuked Simon, and said, Get behind me, Satan; for you are not thinking the things of God, but of men.

34 And Jesus called the people together with his disciples, and said to them, He who wishes to come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.

35 For whoever wishes to save his life will lose it; and whoever loses his life for my sake and the sake of my Gospel, he will save it.

36 For how could a man be benefited, if he should gain the whole world and lose his life?

37 Or what could a man give in exchange for his life?

38 Whoever, therefore, is ashamed of me and of my words in this sinful and adulterous generation, the Son of man will also be ashamed of him, when he comes in the glory of his Father with his holy angels.

Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

Mark

Chapter 8

Вiд Марка

Розділ 8

1 IN those days, when there was a large multitude, and they had nothing to eat, he called his disciples and said to them,

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 I have pity for this people, for they have remained with me three days, and they have nothing to eat;

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 And if I dismiss them to their homes, while they are fasting, they will faint on the way, for some of them have come from a distance.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 His disciples said to him, How can any man here in this lonely place, feed all of these with bread?

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 And he asked them, How many loaves have you? They said to him, Seven.

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 So he commanded the people to sit on the ground; and he took the seven loaves of bread, and he blessed them, and broke them, and gave them to his disciples to set before them; and they set them before the people.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 And there were a few fishes; he blessed them also, and commanded to set them before them.

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 So they ate and were satisfied, and they took up seven baskets of fragments which were left over.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 The men who ate were about four thousand; and he dismissed them.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 And immediately he went up into the boat with his disciples, and he came to the country of Dalmanutha.

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 And the Pharisees came out and began to question him, and they asked him for a sign from heaven, so as to test him.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 And he sighed in his spirit and said, Why does this generation want a sign? truly I say to you, No sign will be given to this generation.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 And he left them, and went up into the boat, and departed from that port.

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 And they had forgotten to take bread; except one loaf they had none with them in the boat.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 And he commanded them and said to them, Look out, and beware of the leaven of the Pharisees and of the leaven of Herod.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 They were reasoning among themselves and saying, It is because we have no bread.

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 But Jesus knew it and said to them, What are you thinking, because you have no bread? Do you not even yet know, and do you not understand? Is your heart still hard?

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 You have eyes, and yet do you not see? You have ears, and yet do you not hear? And do you not remember?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 When I broke the five loaves of bread for the five thousand, how many full baskets of fragments did you take up? They said to him, Twelve.

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 He said to them, And when the seven for the four thousand, how many baskets full of fragments did you take up? They said, Seven.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 He said to them, How is it then that even yet you cannot understand?

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 And he came to Bethsaida; and they brought to him a blind man, and they besought him to touch him.

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 And he took the blind man by the hand and brought him outside the town; and he spat on his eyes, and put his hands on him, and asked him what he saw.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 And he looked and said, I see men like trees, walking.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Again he put his hands over his eyes, and he was restored, and saw everything clearly.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 And he sent him to his house, saying, Do not enter even into the town, nor tell it to anyone in the town.

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 And Jesus went out, and his disciples, to the towns of Caesarea of Philippi; and on the road he asked his disciples and said to them, What do men say about me, that I am?

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 They said, John the Baptist; and others, Elijah; and yet others, One of the prophets.

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 Jesus said to them, But you, who do you say I am? Simon Peter answered and said to him, You are the Christ, the Son of the living God.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 And he warned them not to tell any man about him.

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 Then he began to teach them, that the Son of man will have to suffer a great deal, and be rejected by the elders, and the high priests, and the scribes, and be killed, and rise again on the third day.

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 And he spoke that word openly. So Peter took him aside and began to rebuke him.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 But he turned around and looked on his disciples, and he rebuked Simon, and said, Get behind me, Satan; for you are not thinking the things of God, but of men.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 And Jesus called the people together with his disciples, and said to them, He who wishes to come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 For whoever wishes to save his life will lose it; and whoever loses his life for my sake and the sake of my Gospel, he will save it.

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 For how could a man be benefited, if he should gain the whole world and lose his life?

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Or what could a man give in exchange for his life?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Whoever, therefore, is ashamed of me and of my words in this sinful and adulterous generation, the Son of man will also be ashamed of him, when he comes in the glory of his Father with his holy angels.

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.