Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 29

1 Продолжив свой путь, Иаков пришел в землю сынов Востока.

2 Еще издали он увидел на поле колодец и три стада овец возле него. (Из этого колодца пастухи обычно поили скот. Колодец закрывался большим камнем,

3 и только когда собирались все стада, пастухи отваливали камень от устья колодца и поили овец, после чего возвращали камень на прежнее место.)

4 Подойдя ближе, Иаков спросил пастухов: «Откуда вы, братья мои?» «Мы из Харана», — отозвались те.

5 «А знаете ли вы Лавана, сына Нахора?» — спросил он. «Да, мы знаем его», — ответили пастухи.

6 «Как поживает он?» — продолжал спрашивать Иаков. «У него всё хорошо, — сказали они. — А вот и дочь его, Рахиль, идет сюда со стадом овец».

7 «До заката еще далеко, — заметил Иаков, — и пока не время собирать скот. Почему бы вам не напоить овец и не погнать опять на пастбище?»

8 Но те возразили: «Мы не можем, пока не соберутся все пастухи со стадами своими и не отвалят камень от устья колодца, тогда мы и напоим овец».

9 Он еще разговаривал с ними, когда подошла Рахиль со стадом овец отца своего (она была пастушкой).

10 Как только Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, с овцами дяди своего Лавана, он подошел к колодцу, без посторонней помощи отвалил камень от устья и напоил овец дяди своего Лавана.

11 Потом он поцеловал Рахиль и, не удержавшись, разрыдался.

12 Когда он поведал ей, что он — племянник ее отца, сын Ревекки, Рахиль побежала рассказать об этом отцу.

13 Лишь только Лаван услышал весть об Иакове, сыне своей сестры, он выбежал ему навстречу, обнял, расцеловал его и ввел его в свой дом. Иаков поведал Лавану обо всем, что с ним случилось.

14 Выслушав Иакова, Лаван сказал ему: «Воистину мы родня — одна плоть и кровь!» Иаков прожил у него целый месяц,

15 и как-то раз Лаван сказал ему: «Неужели ты должен работать на меня даром потому лишь, что ты мой родственник? Скажи, какую ты хочешь плату?»

16 (А у Лавана было две дочери; старшую звали Лия, младшую же — Рахиль.

17 У Лии был ласковый и приветливый взгляд, а Рахиль была стройна и красива.)

18 А Иаков любил уже Рахиль и потому так ответил ее отцу: «За Рахиль, младшую дочь твою, я буду работать на тебя семь лет».

19 «Я охотнее отдам ее за тебя, — согласился с ним Лаван, — чем за человека не из нашей родни; оставайся у меня».

20 Семь лет работал на него Иаков за Рахиль, но ему показалось, что прошло всего лишь несколько дней — так любил он ее.

21 Наконец Иаков сказал Лавану: «Пришло время: отдай мне жену мою, чтобы я мог жить с ней!»

22 Созвал тогда Лаван всех, кто жил с ним по соседству, и устроил пир.

23 В тот вечер, когда стемнело, Лаван привел свою дочь Лию к Иакову, и тот стал ее мужем.

24 (Лаван дал Лии в прислуги свою рабыню Зелфу.)

25 Наступило утро: оказалось, что на брачном ложе была Лия! «Что ты сделал со мной?! — высказывал Иаков свое недовольство Лавану. — Разве не за Рахиль я работал на тебя? Зачем ты обманул меня?»

26 «В наших местах не принято младшую дочь выдавать замуж прежде старшей, — ответил Лаван. —

27 Заверши брачную неделю со старшей, потом дадим тебе и младшую, при условии, что ты будешь работать на меня еще семь лет».

28 Иаков согласился; и когда кончилась его брачная неделя с Лией, Лаван отдал ему в жены и свою дочь Рахиль.

29 (В прислуги Рахили он дал свою рабыню Валлу.)

30 Иаков стал мужем Рахили и любил Рахиль больше, чем Лию. И работал он на Лавана еще семь лет.

31 Увидел ГОСПОДЬ, что Лия нелюбима, и одарил ее радостью материнства, в то время как Рахиль оставалась бесплодной.

32 Лия зачала и родила сына. Она назвала его Рувимом, сказав при этом: «ГОСПОДЬ увидел, как я страдаю. Вот теперь будет любить меня мой муж».

33 Вскоре она опять зачала и, когда родила еще одного сына, сказала: «Верно, ГОСПОДЬ услышал, что я нелюбима, и дал мне и этого сына», поэтому и назвала она его Симеоном.

34 А когда она зачала еще и снова родила сына, то сказала: «Уж теперь-то точно муж будет привязан ко мне, ибо я родила ему трех сыновей». Вот почему этому младенцу дали имя Левий.

35 Снова зачала она и родила сына, после чего сказала: «Теперь-то я восхвалю ГОСПОДА», поэтому она и назвала сына Иудой. А потом она какое-то время не рожала.

Буття

Розділ 29

1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.

2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.

3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.

4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.

5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.

6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.

7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.

8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.

9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.

10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.

11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...

12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...

13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.

14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.

15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“

16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.

17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.

18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.

19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“

20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.

21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“

22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.

23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.

24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.

25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?

26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.

27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.

28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.

29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.

30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.

31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.

32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“

33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.

34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.

35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Бытие Глава 29	Буття Розділ 29
1 Продолжив свой путь, Иаков пришел в землю сынов Востока.	1 І зібрався Яків, і пішов до кра́ю синів Кедему.
2 Еще издали он увидел на поле колодец и три стада овец возле него. (Из этого колодца пастухи обычно поили скот. Колодец закрывался большим камнем,	2 І побачив, — аж ось криниця в полі, і ото там три отарі лежали біля неї, бо з тієї криниці напувають стада́. А на отворі криниці лежав великий камінь.
3 и только когда собирались все стада, пастухи отваливали камень от устья колодца и поили овец, после чего возвращали камень на прежнее место.)	3 І збирались туди всі стада, і скочували каменя з отвору криниці, і напоювали отару, і привалювали каменя на отвір криниці знов на його місце.
4 Подойдя ближе, Иаков спросил пастухов: «Откуда вы, братья мои?» «Мы из Харана», — отозвались те.	4 І сказав до пастухів Яків: „Браття мої, звідкіля ви?“ А ті відказали: „Ми з Харану“.
5 «А знаете ли вы Лавана, сына Нахора?» — спросил он. «Да, мы знаем его», — ответили пастухи.	5 І сказав їм: „Чи ви знаєте Лавана, сина Нахорового?“ І відказали: „Знаємо“.
6 «Как поживает он?» — продолжал спрашивать Иаков. «У него всё хорошо, — сказали они. — А вот и дочь его, Рахиль, идет сюда со стадом овец».	6 І сказав їм: „Чи гаразд із ним?“ І відказали: „Гаразд. А ось Рахі́ль, дочка його, приходить з отарою“.
7 «До заката еще далеко, — заметил Иаков, — и пока не время собирать скот. Почему бы вам не напоить овец и не погнать опять на пастбище?»	7 І сказав: „Тож іще багато дня, не час зганяти худобу. Напійте отару, та йдіть пасіть“.
8 Но те возразили: «Мы не можем, пока не соберутся все пастухи со стадами своими и не отвалят камень от устья колодца, тогда мы и напоим овец».	8 А вони відказали: „Не можемо, аж поки не будуть зігнані всі стада, і не відкотять каменя з отвору криниці, — тоді понапуваємо отару“.
9 Он еще разговаривал с ними, когда подошла Рахиль со стадом овец отца своего (она была пастушкой).	9 Іще він говорив із ними, аж ось приходить Рахі́ль з отарою батька свого, бо була вона пастушка.
10 Как только Иаков увидел Рахиль, дочь Лавана, брата матери своей, с овцами дяди своего Лавана, он подошел к колодцу, без посторонней помощи отвалил камень от устья и напоил овец дяди своего Лавана.	10 І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, та отару Лавана, брата своєї матері, то підійшов Яків і відкотив каменя з отво́ру криниці, і напоїв отару Лавана, брата матері своєї.
11 Потом он поцеловал Рахиль и, не удержавшись, разрыдался.	11 І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав...
12 Когда он поведал ей, что он — племянник ее отца, сын Ревекки, Рахиль побежала рассказать об этом отцу.	12 І Яків оповів Рахілі, що він брат батька її, і що він син Ревеки. А та побігла, і розповіла батькові своєму...
13 Лишь только Лаван услышал весть об Иакове, сыне своей сестры, он выбежал ему навстречу, обнял, расцеловал его и ввел его в свой дом. Иаков поведал Лавану обо всем, что с ним случилось.	13 І сталося, коли Лаван почув вістку про Якова, сина сестри своєї, то побіг йому назустріч, і обняв його, і поцілував його, і привів його до свого дому. А він розповів Лаванові про всі ті пригоди.
14 Выслушав Иакова, Лаван сказал ему: «Воистину мы родня — одна плоть и кровь!» Иаков прожил у него целый месяц,	14 І промовив до нього Лаван: „Поправді, ти кість моя й тіло моє́!“ І сидів він із ним місяць ча́су.
15 и как-то раз Лаван сказал ему: «Неужели ты должен работать на меня даром потому лишь, что ты мой родственник? Скажи, какую ты хочешь плату?»	15 І сказав Лаван до Якова: „Чи тому, що ти брат мій, то ти будеш служити мені даре́мно? Скажи ж мені, яка плата тобі?“
16 (А у Лавана было две дочери; старшую звали Лия, младшую же — Рахиль.	16 А в Лавана було дві дочки́: ім'я́ старшій Лія, а ім'я́ молодшій Рахіль.
17 У Лии был ласковый и приветливый взгляд, а Рахиль была стройна и красива.)	17 Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду.
18 А Иаков любил уже Рахиль и потому так ответил ее отцу: «За Рахиль, младшую дочь твою, я буду работать на тебя семь лет».	18 І покохав Яків Рахіль, та й сказав: „Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку́ твою“.
19 «Я охотнее отдам ее за тебя, — согласился с ним Лаван, — чем за человека не из нашей родни; оставайся у меня».	19 І промовив Лаван: „Краще мені віддати її тобі, аніж віддати мені її іншому чоловікові. Сиди ж зо мною!“
20 Семь лет работал на него Иаков за Рахиль, но ему показалось, что прошло всего лишь несколько дней — так любил он ее.	20 І служив Яків за Рахіль сім літ, а вони через любов його до неї були в його очах, як кілька днів.
21 Наконец Иаков сказал Лавану: «Пришло время: отдай мне жену мою, чтобы я мог жить с ней!»	21 І сказав Яків Лаванові: „Дай мені жінку мою, бо виповнилися мої дні, і нехай я до неї ввійду́!“
22 Созвал тогда Лаван всех, кто жил с ним по соседству, и устроил пир.	22 І зібрав Лаван усіх людей тієї місцевости, і справив гостину.
23 В тот вечер, когда стемнело, Лаван привел свою дочь Лию к Иакову, и тот стал ее мужем.	23 І сталося ввечері, — і взяв він дочку свою Лію, і до нього впровадив її. І Яків із нею зійшовся.
24 (Лаван дал Лии в прислуги свою рабыню Зелфу.)	24 А Лаван дав їй Зілпу, невільницю свою, дав Лії, дочці своїй, за невільницю.
25 Наступило утро: оказалось, что на брачном ложе была Лия! «Что ты сделал со мной?! — высказывал Иаков свое недовольство Лавану. — Разве не за Рахиль я работал на тебя? Зачем ты обманул меня?»	25 А вранці виявилося, що то була Лія! І промовив Яків до Лавана: „Що́ це ти вчинив мені? Хіба не за Рахіль працював я в тебе? На́що ж обманив ти мене?
26 «В наших местах не принято младшую дочь выдавать замуж прежде старшей, — ответил Лаван. —	26 А Лаван відказав: „У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою.
27 Заверши брачную неделю со старшей, потом дадим тебе и младшую, при условии, что ты будешь работать на меня еще семь лет».	27 Виповни тиждень для цієї, і буде да́на тобі також та́, за працю, що бу́деш працювати в мене ще сім літ других“.
28 Иаков согласился; и когда кончилась его брачная неделя с Лией, Лаван отдал ему в жены и свою дочь Рахиль.	28 І зробив Яків так, і виповнив тиждень для цієї. І він дав йому Рахіль, дочку свою, дав йому за жінку.
29 (В прислуги Рахили он дал свою рабыню Валлу.)	29 І дав Лаван Рахілі, дочці своїй, Білгу, невільницю свою, дав їй за невільницю.
30 Иаков стал мужем Рахили и любил Рахиль больше, чем Лию. И работал он на Лавана еще семь лет.	30 І прийшов він також до Рахілі, і покохав також Рахіль, більше, як Лію. І працював у нього ще сім літ других.
31 Увидел ГОСПОДЬ, что Лия нелюбима, и одарил ее радостью материнства, в то время как Рахиль оставалась бесплодной.	31 І побачив Господь, що знена́виджена Лія, і відкрив її утро́бу, а Рахіль була неплідна.
32 Лия зачала и родила сына. Она назвала его Рувимом, сказав при этом: «ГОСПОДЬ увидел, как я страдаю. Вот теперь будет любить меня мой муж».	32 І завагітніла Лія, і сина породила, і назвала ім'я́ йому: Руви́м, бо сказала була: „Господь споглянув на недолю мою, бо тепер покохає мене чоловік мій!“
33 Вскоре она опять зачала и, когда родила еще одного сына, сказала: «Верно, ГОСПОДЬ услышал, что я нелюбима, и дал мне и этого сына», поэтому и назвала она его Симеоном.	33 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Господь почув, що я знена́виджена, і дав мені також цього. І назвала ймення йому: Симеон.
34 А когда она зачала еще и снова родила сына, то сказала: «Уж теперь-то точно муж будет привязан ко мне, ибо я родила ему трех сыновей». Вот почему этому младенцу дали имя Левий.	34 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому“. Тому й назвала ім'я йому: Леві́й.
35 Снова зачала она и родила сына, после чего сказала: «Теперь-то я восхвалю ГОСПОДА», поэтому она и назвала сына Иудой. А потом она какое-то время не рожала.	35 І завагітніла вона ще, і сина породила, і сказала: „Тим разом я буду хвалити Господа!“ Тому назвала ім'я йому: Юда. Та й перестала роджати.

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Бытие

Глава 29

Буття

Розділ 29

Ветхий
завет

Новый
завет