БытиеГлава 31 |
1 |
2 Да и по лицу Лавана он не мог не заметить, что тот уже не так относился к нему, как прежде. |
3 |
4 Иаков послал за Рахилью и Лией, чтобы они пришли в поле, где паслись его стада. |
5 Там он сказал им: «Я вижу, что отец ваш относится ко мне уже не так, как прежде, но Бог отцов моих со мною. |
6 Вы сами знаете, что я с большим усердием работал на отца вашего, |
7 а он нечестно поступил со мной, унизил меня, да и плату за труд мой менял десять раз. Только Бог не дал меня в обиду: |
8 если Лаван говорил: „Скот крапчатый будет твоей платой“, крапчатым весь скот и рождался. Когда же он говорил: „Пестрый скот будет твоей платой“, весь скот рождался таким. |
9 Так отнял Бог скот у отца вашего и передал его мне. |
10 |
11 Во сне ангел Божий позвал меня: „Иаков!“ „Да!“ — ответил я. |
12 И он сказал: „Посмотри на баранов и козлов, что покрывают овец и коз. Заметь, все они пестрые, или крапчатые, или пятнистые. Всё это потому, что Я видел, как Лаван поступал с тобой. |
13 Я — Бог, открывшийся тебе в Бет-Эле, где ты дал Мне обет, возлив елей на камень. Поспеши уйти из этой страны и возвратись в родную землю“». |
14 |
15 Не обошелся ли он с нами, как с чужими? Ведь он не только продал нас, но и давно уже прожил то, что получил в уплату за нас. |
16 Всё богатство, которое отнял Бог у отца нашего, по праву принадлежит нам и детям нашим. Как велит тебе Бог, так и поступай». |
17 |
18 вывел весь свой скот, взял всё свое имущество, которое он приобрел в Паддан-Араме, и отправился в землю ханаанскую, к отцу своему Исааку. |
19 |
20 Да и Иаков настолько усыпил бдительность Лавана-арамея, что тот не сразу узнал о побеге. |
21 Так Иаков ушел со всем, что у него было. Поспешно переправился он через реку Евфрат и пошел к Гиладским горам. |
22 |
23 Вместе с родственниками своими он семь дней шел по следам Иакова, пока не настиг его в Гиладских горах. |
24 Тогда же ночью, во сне, Бог явился Лавану-арамею и сказал ему: «Смотри, если не можешь одобрить поступок Иакова, то и не упрекай его!» |
25 |
26 Лаван сказал Иакову: «Что ты сделал? Ты обманул меня! Дочерей моих угнал, будто пленниц, захваченных в набеге! |
27 Зачем, не простившись, ушел тайком и обманул меня? Почему не сказал мне ни слова? Я бы проводил тебя с торжеством, с песнями, под звуки бубна и цитры. |
28 А ты даже не дал мне поцеловать моих дочерей и внуков на прощанье. Безрассудно ты поступил! |
29 За всё это я мог бы с тобой расплатиться, как следует, но Бог отцов твоих сказал мне прошлой ночью: „Смотри, если не можешь одобрить поступок Иакова, то и не упрекай его!“ |
30 Положим, ты ушел от меня, сильно истосковавшись по дому отца своего, но зачем было красть моих богов?» |
31 |
32 А богов своих ищи — у кого бы ты их ни нашел, тот не останется в живых! Взяв наших родственников в свидетели, ступай, теперь же проверь всё, что есть у меня, и свое забери». (Иаков не знал того, что Рахиль украла Лавановых божков.) |
33 |
34 Она же заблаговременно взяла похищенных ею идолов отца, засунула их в подушку верблюжьего седла и села сверху. Лаван обыскал весь шатер и ничего не нашел. |
35 Рахиль сказала отцу: «Не сердись на меня, господин мой, что не могу встать перед тобой: мне нездоровится, как это обычно бывает у женщин». Как ни искал Лаван, он так и не нашел своих божков. |
36 |
37 и перерыл все мои вещи? Нашел ли ты у меня хоть одну свою вещь? Положи ее здесь, перед родственниками нашими, пусть они нас рассудят! |
38 |
39 Растерзанных дикими зверями не приносил я тебе, а сам возмещал потерю. С меня ты взыскивал за животное, украденное из стада, когда бы то ни случилось, днем или ночью. |
40 Ты знаешь, каково мне приходилось: днем томил меня зной, а ночью — холод; глаз сомкнуть я не мог. |
41 Вот как прошли для меня двадцать лет в твоем доме: четырнадцать лет я служил тебе за двух дочерей твоих и шесть лет — за скот, и ты десять раз менял плату, мне назначенную. |
42 Если бы Бога отца моего — Бога Авраама, Страха Исаака — не было со мной, тогда уж точно с пустыми руками ты отпустил бы меня. Но видел Бог лишения мои и труд мой тяжкий, и этой ночью Он укорил тебя». |
43 |
44 Давай теперь заключим договор, ты и я, и пусть он свидетельствует о мире между нами». |
45 |
46 Велел он и всем домочадцам своим собирать камни; те собрали такое множество камней, что образовался немалый холм, на котором все вместе принялись за трапезу. |
47 Этот холм Лаван назвал Егар-Сахадута, а Иаков — Галь-Эд. |
48 |
49 Иное его название — Мицпа, ибо Лаван сказал: «ГОСПОДЬ да не сводит с нас глаз, когда мы расстанемся друг с другом! |
50 Если ты будешь плохо обращаться с моими дочерьми или возьмешь других жен кроме них, помни, что не человек, а Сам Бог — наш свидетель!» |
51 |
52 Они свидетели нашей клятвы в том, что я не перейду за этот холм на твою сторону, чтобы причинить тебе зло, и ты не должен со злым умыслом переходить за него и за памятник сей на мою сторону. |
53 Пусть Бог Авраама и Бог Нахора, Бог их отца, будет судьей между нами». И поклялся в этом Иаков Лавану, поклялся Страхом Исаака. |
54 После того принес Иаков на горе жертву и позвал на трапезу всех домашних своих. Завершив трапезу, они заночевали на горе. |
55 |
БуттяРозділ 31 |
1 |
2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора. |
3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“. |
4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї, |
5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною. |
6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові. |
7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле. |
8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті. |
9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені. |
10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі. |
11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“ |
12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі. |
13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“. |
14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька? |
15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло. |
16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“. |
17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди. |
18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської. |
19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав. |
20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає. |
21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори. |
22 |
23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській. |
24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“. |
25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській. |
26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча! |
27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами. |
28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив! |
29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“. |
30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“ |
31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок! |
32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала. |
33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного. |
34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов. |
35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов. |
36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною, |
37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома. |
38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв. |
39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі. |
40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей. |
41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату! |
42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“. |
43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх? |
44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“. |
45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника. |
46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі. |
47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед. |
48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед |
49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного. |
50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“ |
51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою. |
52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле. |
53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак. |
54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі. |
55 |
БытиеГлава 31 |
БуттяРозділ 31 |
1 |
1 |
2 Да и по лицу Лавана он не мог не заметить, что тот уже не так относился к нему, как прежде. |
2 І побачив Яків Лаванове обличчя, а ото — він тепер інший до нього, як був учора, позавчора. |
3 |
3 І промовив Господь до Якова: „Вернися до кра́ю батьків своїх, і до місця твого наро́дження. А Я бу́ду з тобою“. |
4 Иаков послал за Рахилью и Лией, чтобы они пришли в поле, где паслись его стада. |
4 І послав Яків, і покликав Рахіль і Лію на поле до отари своєї, |
5 Там он сказал им: «Я вижу, что отец ваш относится ко мне уже не так, как прежде, но Бог отцов моих со мною. |
5 та й промовив до них: „Я бачив обличчя вашого батька, що він тепер інший до мене, як був учора й позавчора. Та Бог батька мого був зо мною. |
6 Вы сами знаете, что я с большим усердием работал на отца вашего, |
6 А ви знаєте, що всією силою своєю я служив вашому ба́тькові. |
7 а он нечестно поступил со мной, унизил меня, да и плату за труд мой менял десять раз. Только Бог не дал меня в обиду: |
7 І ба́тько ваш сміявся з мене, і десять раз міняв заплату мені, але Бог не дав йому чинити зо мною зле. |
8 если Лаван говорил: „Скот крапчатый будет твоей платой“, крапчатым весь скот и рождался. Когда же он говорил: „Пестрый скот будет твоей платой“, весь скот рождался таким. |
8 Коли він говорив був отак: „Крапчасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози крапчасті. А коли скаже так: „Пасасте буде заплата твоя“, то й котяться всі овечки та кози пасасті. |
9 Так отнял Бог скот у отца вашего и передал его мне. |
9 І відня́в Бог худобу вашого батька, та й дав мені. |
10 |
10 І сталося в час, коли отара злучувалася, звів був я очі свої та й побачив у сні: аж ось козли, що спинались на овечок та на кіз, були пасасті, крапчасті й рябі. |
11 Во сне ангел Божий позвал меня: „Иаков!“ „Да!“ — ответил я. |
11 І сказав мені Ангол у сні: „Якове!“ А я відказав: „Ось я!“ |
12 И он сказал: „Посмотри на баранов и козлов, что покрывают овец и коз. Заметь, все они пестрые, или крапчатые, или пятнистые. Всё это потому, что Я видел, как Лаван поступал с тобой. |
12 Він промовив: „Зведи свої очі й побач: усі козли, що спинаються на овечок та на кіз, — пасасті, крапчасті й рябі, бо Я бачив усе, що Лаван виробляє тобі. |
13 Я — Бог, открывшийся тебе в Бет-Эле, где ты дал Мне обет, возлив елей на камень. Поспеши уйти из этой страны и возвратись в родную землю“». |
13 Я Бог Бет-Елу, що ти намастив був там пам'ятника, і Мені склав там обі́тницю. Тепер уставай, вийди з цієї землі, і вертайся до землі твого наро́дження“. |
14 |
14 І відповіла Рахіль та Лія, та й сказали йому: „Чи ми маємо частку та спадщину в домі нашого батька? |
15 Не обошелся ли он с нами, как с чужими? Ведь он не только продал нас, но и давно уже прожил то, что получил в уплату за нас. |
15 Таж він нас полічив за чужинців, бо продав нас, і справді поже́р наше срібло. |
16 Всё богатство, которое отнял Бог у отца нашего, по праву принадлежит нам и детям нашим. Как велит тебе Бог, так и поступай». |
16 Бож усе багатство, що Бог вирвав від нашого батька, — воно наше та наших синів. А тепер зроби все, що Бог наказав був тобі“. |
17 |
17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди. |
18 вывел весь свой скот, взял всё свое имущество, которое он приобрел в Паддан-Араме, и отправился в землю ханаанскую, к отцу своему Исааку. |
18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської. |
19 |
19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав. |
20 Да и Иаков настолько усыпил бдительность Лавана-арамея, что тот не сразу узнал о побеге. |
20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає. |
21 Так Иаков ушел со всем, что у него было. Поспешно переправился он через реку Евфрат и пошел к Гиладским горам. |
21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори. |
22 |
22 |
23 Вместе с родственниками своими он семь дней шел по следам Иакова, пока не настиг его в Гиладских горах. |
23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській. |
24 Тогда же ночью, во сне, Бог явился Лавану-арамею и сказал ему: «Смотри, если не можешь одобрить поступок Иакова, то и не упрекай его!» |
24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“. |
25 |
25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській. |
26 Лаван сказал Иакову: «Что ты сделал? Ты обманул меня! Дочерей моих угнал, будто пленниц, захваченных в набеге! |
26 І промовив Лаван до Якова: „Що́ ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча! |
27 Зачем, не простившись, ушел тайком и обманул меня? Почему не сказал мне ни слова? Я бы проводил тебя с торжеством, с песнями, под звуки бубна и цитры. |
27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами. |
28 А ты даже не дал мне поцеловать моих дочерей и внуков на прощанье. Безрассудно ты поступил! |
28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив! |
29 За всё это я мог бы с тобой расплатиться, как следует, но Бог отцов твоих сказал мне прошлой ночью: „Смотри, если не можешь одобрить поступок Иакова, то и не упрекай его!“ |
29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але́ Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: „Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані зло́го“. |
30 Положим, ты ушел от меня, сильно истосковавшись по дому отца своего, но зачем было красть моих богов?» |
30 А тепер справді пі́деш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але на́що ти покрав моїх богів?“ |
31 |
31 А Яков відповів і сказав до Лавана: „Тому, що боявся, бо я ду́мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок! |
32 А богов своих ищи — у кого бы ты их ни нашел, тот не останется в живых! Взяв наших родственников в свидетели, ступай, теперь же проверь всё, что есть у меня, и свое забери». (Иаков не знал того, что Рахиль украла Лавановых божков.) |
32 При кому ж ти зна́йдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що́ твого́ в мене, і візьми собі“. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала. |
33 |
33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного. |
34 Она же заблаговременно взяла похищенных ею идолов отца, засунула их в подушку верблюжьего седла и села сверху. Лаван обыскал весь шатер и ничего не нашел. |
34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, — і нічого не знайшов. |
35 Рахиль сказала отцу: «Не сердись на меня, господин мой, что не могу встать перед тобой: мне нездоровится, как это обычно бывает у женщин». Как ни искал Лаван, он так и не нашел своих божков. |
35 А вона сказала до батька свого: „Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче“. І перешукав він, — та божків не знайшов. |
36 |
36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: „Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною, |
37 и перерыл все мои вещи? Нашел ли ты у меня хоть одну свою вещь? Положи ее здесь, перед родственниками нашими, пусть они нас рассудят! |
37 що ти обмацав усі мої речі? Що́ ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, — і нехай вони розсудять поміж нами двома. |
38 |
38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв. |
39 Растерзанных дикими зверями не приносил я тебе, а сам возмещал потерю. С меня ты взыскивал за животное, украденное из стада, когда бы то ни случилось, днем или ночью. |
39 Розшарпаного диким звірем я не прино́сив до тебе, — я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що́ було вкрадене вдень, і що́ було вкрадене вночі. |
40 Ты знаешь, каково мне приходилось: днем томил меня зной, а ночью — холод; глаз сомкнуть я не мог. |
40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі па́морозь, а мій сон мандрував від моїх очей. |
41 Вот как прошли для меня двадцать лет в твоем доме: четырнадцать лет я служил тебе за двух дочерей твоих и шесть лет — за скот, и ты десять раз менял плату, мне назначенную. |
41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату! |
42 Если бы Бога отца моего — Бога Авраама, Страха Исаака — не было со мной, тогда уж точно с пустыми руками ты отпустил бы меня. Но видел Бог лишения мои и труд мой тяжкий, и этой ночью Он укорил тебя». |
42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні́!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, — і виказав це вчора вночі“. |
43 |
43 І відповів Лаван і сказав до Якова: „До́чки — дочки мої, а діти — мої діти, а отара — моя отара, і все, що́ ти бачиш — то моє. А дочкам моїм, що́ зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх? |
44 Давай теперь заключим договор, ты и я, и пусть он свидетельствует о мире между нами». |
44 А тепер ходи, — я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою“. |
45 |
45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника. |
46 Велел он и всем домочадцам своим собирать камни; те собрали такое множество камней, что образовался немалый холм, на котором все вместе принялись за трапезу. |
46 І сказав Яків браттям своїм: „Назбирайте каміння“. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі. |
47 Этот холм Лаван назвал Егар-Сахадута, а Иаков — Галь-Эд. |
47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед. |
48 |
48 І промовив Лаван: „Ця могила — свідок між мною й між тобою сьогодні", тому то й названо ймення її: Ґал-Ед |
49 Иное его название — Мицпа, ибо Лаван сказал: «ГОСПОДЬ да не сводит с нас глаз, когда мы расстанемся друг с другом! |
49 і Міцпа, бо сказав: „Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о́дного. |
50 Если ты будешь плохо обращаться с моими дочерьми или возьмешь других жен кроме них, помни, что не человек, а Сам Бог — наш свидетель!» |
50 Коли ти будеш кри́вдити дочо́к моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не люди́на з нами, а дивися — Бог свідок між мною й між тобою!“ |
51 |
51 А Яків сказав до Лавана: „Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою. |
52 Они свидетели нашей клятвы в том, что я не перейду за этот холм на твою сторону, чтобы причинить тебе зло, и ты не должен со злым умыслом переходить за него и за памятник сей на мою сторону. |
52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду́ цієї могили до тебе, і ти не пере́йдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле. |
53 Пусть Бог Авраама и Бог Нахора, Бог их отца, будет судьей между нами». И поклялся в этом Иаков Лавану, поклялся Страхом Исаака. |
53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька“. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак. |
54 После того принес Иаков на горе жертву и позвал на трапезу всех домашних своих. Завершив трапезу, они заночевали на горе. |
54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі. |
55 |
55 |