Книга пророка ЗахарииГлава 11 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 Кто их покупает и режет, не слышит никакого порицания; а кто продает, говорит: „Слава Богу, разбогател я!“ И даже пастухам их не жалко». |
|
6 («Потому не буду и Я более проявлять жалости к жителям этой земли, — предупреждает ГОСПОДЬ. — Предам каждого из них в руки ближнего их или в руки их царя; будут они опустошать землю; но Я не стану никого избавлять от притеснителей».) |
|
7 |
|
8 В первый же месяц избавился я от трех пастухов; ибо терпению моему пришел конец, да и они тоже не смогли более выносить меня. |
|
9 Тогда сказал я им: «С меня довольно, не пастырь я вам больше! Кто умирает, пусть умирает, кто пропадает, пусть пропадет, а остальные — пусть поедом едят друг друга». |
|
10 Я взял и сломал посох «Отрады», разрывая Завет, Союз, заключенный со всеми народами. |
|
11 В тот день он был расторгнут, и узнали несчастные в стаде, следившие за мной, что это ГОСПОДА было слово. |
|
12 Я сказал им: «Если сочтете то справедливым, дайте мне заработанное мной, если же нет — себе оставьте». И отвесили они мне плату мою — тридцать сребреников. |
|
13 ГОСПОДЬ сказал мне: «Брось их гончару — высокую же цену они за Меня дали!» Взял я серебро это и бросил его гончару в Доме ГОСПОДНЕМ |
|
14 и переломил другой мой посох, посох «Единения», разорвав священные узы братства Иуды и Израиля. |
|
15 |
|
16 Я попущу, чтобы в стране этой пастухом стал человек, который не станет ни заботиться о пропавших, ни разыскивать молодняк, ни лечить покалеченных и кормить здоровых не будет, зато сам будет есть мясо упитанных, одни лишь копыта их оставляя. |
|
17 |
ЗахарiяРозділ 11 |
|
1 |
|
2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився! |
|
3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена. |
|
4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з, |
|
5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх! |
|
6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го! |
|
7 |
|
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене. |
|
9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять! |
|
10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами. |
|
11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє. |
|
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в. |
|
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́. |
|
14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем. |
|
15 |
|
16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає. |
|
17 Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“ |
Книга пророка ЗахарииГлава 11 |
ЗахарiяРозділ 11 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Голоси, кипари́се, бо ке́др он упав, пограбо́вані пи́шні! Голосіте, баша́нські дуби́, бо ліс неприступний звалився! |
|
3 |
3 Чути голос виття́ пастухів, бо го́рдощі їхні пограбо́вані! Чути рик левчукі́в, бо йорда́нська краса́ попусто́шена. |
|
4 |
4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на зарі́з, |
|
5 Кто их покупает и режет, не слышит никакого порицания; а кто продает, говорит: „Слава Богу, разбогател я!“ И даже пастухам их не жалко». |
5 що ріжуть їх їхні купці — і не винні, а їхні продавці промовляють: Благослове́нний Господь, що я збагаті́в! А їхні пастухи не помилують їх! |
|
6 («Потому не буду и Я более проявлять жалости к жителям этой земли, — предупреждает ГОСПОДЬ. — Предам каждого из них в руки ближнего их или в руки их царя; будут они опустошать землю; но Я не стану никого избавлять от притеснителей».) |
6 Бо Я не помилую більше вже ме́шканців цеї землі, промовляє Госпо́дь. І ось передам Я люди́ну, одно́го одно́му до рук, та до рук царя їхнього, — і землю вони потовчу́ть, і Я з їхніх рук не врятую ніко́го! |
|
7 |
7 |
|
8 В первый же месяц избавился я от трех пастухов; ибо терпению моему пришел конец, да и они тоже не смогли более выносить меня. |
8 І знищив Я трьох пастухів за один місяць. І Я втратив терпіння до них, бо душа їхня обри́дила Мене. |
|
9 Тогда сказал я им: «С меня довольно, не пастырь я вам больше! Кто умирает, пусть умирает, кто пропадает, пусть пропадет, а остальные — пусть поедом едят друг друга». |
9 Тому́ Я сказав: Не па́стиму вас! Та вівця́, що має померти, нехай умре, а що має погу́блена бути — хай буде погу́блена, а позосталі хай тіло одна однієї з'їдять! |
|
10 Я взял и сломал посох «Отрады», разрывая Завет, Союз, заключенный со всеми народами. |
10 І Я взяв Свого кия „Милість“, і його поламав, щоб зламати Свого заповіта, якого Я склав був зо всіма́ наро́дами. |
|
11 В тот день он был расторгнут, и узнали несчастные в стаде, следившие за мной, что это ГОСПОДА было слово. |
11 І він зла́маний був того дня, і пізнали покупці́ отари, які на Мене вважають, що це слово Господнє. |
|
12 Я сказал им: «Если сочтете то справедливым, дайте мне заработанное мной, если же нет — себе оставьте». И отвесили они мне плату мою — тридцать сребреников. |
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших оча́х, дайте платню́ Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню́ відва́жили — тридцять срібнякі́в. |
|
13 ГОСПОДЬ сказал мне: «Брось их гончару — высокую же цену они за Меня дали!» Взял я серебро это и бросил его гончару в Доме ГОСПОДНЕМ |
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчаре́ві, ту славну ціну́, що вони оціни́ли Мене! І Я взяв оті тридцять срібнякі́в, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря́. |
|
14 и переломил другой мой посох, посох «Единения», разорвав священные узы братства Иуды и Израиля. |
14 І зламав Я Свого кия другого, „Згоду“, щоб зламати брате́рство між Юдою та між Ізраїлем. |
|
15 |
15 |
|
16 Я попущу, чтобы в стране этой пастухом стал человек, который не станет ни заботиться о пропавших, ни разыскивать молодняк, ни лечить покалеченных и кормить здоровых не будет, зато сам будет есть мясо упитанных, одни лишь копыта их оставляя. |
16 Бо ось Я настановлю́ па́стиря на землі, — він загу́блених не відві́дає, розпоро́шеного не буде шукати, і зла́маної не вилікує, стоячої не годува́тиме, а м'ясо ситої їстиме, і ра́тиці їхні поламає. |
|
17 |
17 Горе негідному па́стиреві, який покида́є ота́ру! Меч на раме́но його та в його́ праве око: конче всохне раме́но йому, і конче стемні́є його́ праве око!“ |