Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Иоанну

Глава 6

1 После того Иисус отправился на другую сторону Галилейского (по-другому — Тивериадского) моря.

2 За Ним следовала большая толпа: люди видели чудеса, совершаемые Им при исцелении больных.

3 Иисус поднялся на гору и сел там с учениками Своими.

4 Приближалась Пасха, праздник иудейский.

5 Оглядевшись и увидев, что к Нему приближается большая толпа, Иисус спросил Филиппа: «Где бы купить хлеба, чтобы накормить их?»

6 Сам-то Он знал уже, что сделает, а спросил для того, чтобы испытать ученика.

7 «Не хватит и двухсот денариев, чтобы каждому хоть немного хлеба досталось», — отвечал Филипп.

8 Тогда Андрей — один из учеников, брат Симона Петра, — сказал Иисусу:

9 «Есть здесь у одного мальчика в толпе пять небольших ячменных хлебов и две рыбки. Но что это на такую толпу?»

10 «Пусть все сядут!» — сказал Иисус. Там было много травы, и люди (среди них только мужчин было тысяч пять) расположились на ней.

11 Тогда Иисус взял хлебы и, возблагодарив Бога, дал тем, кто расположился на траве. То же сделал Он и с рыбой, и ели все, сколько хотели.

12 Когда люди насытились, Иисус сказал ученикам: «Соберите оставшееся, чтобы ничто не пропало!»

13 Те собрали всё, что осталось несъеденным от пяти наломанных ячменных хлебов, и наполнили этим целых двенадцать корзин.

14 Увидев, какое чудо сотворил Иисус, люди стали говорить: «Воистину Он и есть тот Пророк, о Котором говорится, что должно прийти Ему в мир».

15 Иисус понял, что они хотели бы завладеть Им, чтобы провозгласить Его своим царем, и снова ушел один на гору.

16 Вечером ученики Его спустились к морю

17 и, сев в лодку, отправились через море в Капернаум. Стемнело, и не было с ними Иисуса.

18 А море тем временем разбушевалось от сильного ветра.

19 Они проплыли уже довольно много, мили две-три, когда увидели вдруг Иисуса, идущего к ним по воде. Он приближался к лодке. Страх охватил учеников.

20 Но Он, успокаивая их, сказал: «Это Я, не бойтесь!»

21 Они хотели было взять Его в лодку, но лодка в тот же миг оказалась у берега, к которому направлялась.

22 На другой день люди, которые остались на противоположном берегу моря, вдруг осознали, что там была всего одна лодка и что Иисус не садился в нее с учениками Своими — они отплыли одни.

23 Из Тивериады между тем прибыли другие лодки. Они пристали к берегу у того места, где народ ел хлебы, над которыми произнес Господь благодарственную молитву.

24 Когда же люди увидели, что нет уже там ни Иисуса, ни учеников Его, они сели в пришедшие лодки и поплыли в Капернаум искать Его.

25 Найдя Иисуса на другом берегу моря, они спросили: «Равви, когда же Ты прибыл сюда?»

26 Иисус ответил: «Вот что скажу Я вам, не потому ищете вы Меня, что видели знамения, но потому лишь, что ели хлеб и насытились.

27 А вам надо больше трудиться не ради тленной пищи, но ради той, что вечную жизнь в себе несет. Пищу эту даст вам Сын Человеческий, ибо отметил Его печатью Своею Бог Отец».

28 Тогда спросили они Его: «Что еще должны мы исполнить, чтобы делать нам угодные Богу дела?»

29 «Делать угодное Богу, — ответил им Иисус, — значит верить в Того, Кого послал Он».

30 Но снова приступили они к Нему: «Какое еще сотворишь Ты знамение, чтобы, увидев его, поверили мы Тебе? Что можешь еще Ты сделать?

31 Отцы наши ели в пустыне манну небесную. О ней в Писании говорится: „Дал Он им в пищу хлеб с Неба“».

32 «Поверьте, — отозвался на это Иисус, — не Моисей дал вам хлеб с Неба, но Отец Мой, только Он дает вам истинный хлеб, хлеб небесный.

33 Хлеб, что дает Бог, с Неба нисходит и дарует миру жизнь».

34 «Господин, — попросили они, — вот такой и давай нам хлеб всегда!»

35 Иисус же сказал: «Я — хлеб жизни. Никто из приходящих ко Мне не будет голодным, и тот, кто верит в Меня, никогда не будет томиться жаждой.

36 Но Я уже говорил вам: хотя и видели вы [Меня], всё же не верите Мне.

37 Все, кого посылает ко Мне Отец, придут ко Мне, и никого из приходящих ко Мне Я не отвергну.

38 Я ведь не для того сошел с Неба, чтобы по Своей воле поступать, но дабы исполнить волю Того, Кто послал Меня.

39 И по воле Меня Пославшего не должен Я ничего потерять из того, что дал Он Мне, — должен всех воскресить Я [в] последний День.

40 Так угодно Отцу Моему, чтобы всякий, кто видит Сына и верит в Него, вечную обрел жизнь; Я воскрешу его [в] День последний».

41 Слова Иисуса: «Я — хлеб, с Неба сошедший», вызвали ропот у иудеев.

42 «Да это же Иисус, сын Иосифа! — говорили они. — Мы ведь знаем Его отца и мать. Как Он может говорить о Себе: „Я с Неба сошел“?»

43 «Что ропщете?! — откликнулся Иисус. —

44 Никто не придет ко Мне, если не приведет его Отец, пославший Меня. Того же, кто ко Мне придет, воскрешу Я в День последний.

45 Ведь написано у пророков: „Все они Богом будут научены“. Каждый, кто слышит Отца и учится у Него, приходит ко Мне.

46 Это не значит, конечно, что кто-то видел Отца, кроме Того, кто Сам от Бога и видел Бога Отца.

47 Заверяю вас: вечную жизнь обрел всякий, кто верит в Меня.

48 Я — хлеб жизни.

49 Отцы ваши, хоть и ели манну в пустыне, всё же умерли они.

50 А Я говорю вам о хлебе, который сходит с Неба: кто будет есть его, никогда не умрет.

51 Этот хлеб живой — Я, сошедший с Небес; кто ест этот хлеб, жить будет вечно. Хлеб, который Я дам, — это плоть Моя. Отдаю ее, чтобы мир мог жить».

52 Тогда иудеи заспорили между собой. «Как может Он дать нам есть [Свою] плоть?» — возмущались они.

53 На это так ответил им Иисус: «Если не будете есть плоть Сына Человеческого и пить кровь Его, не будет в вас жизни, поверьте Мне.

54 Кто плоть Мою ест и пьет Мою кровь, уже вечной жизнью живет, и в День последний Я воскрешу его.

55 Плоть Моя — это истинная пища, и кровь Моя — истинное питье.

56 Кто плоть Мою ест и пьет Мою кровь, тот живет во Мне, и Я — в нем.

57 И как Я, посланный в мир вечно живым Отцом, Им живу, так и тот, для кого Я стал пищей, будет жить Мною.

58 Это хлеб, сошедший с Небес. Но не тот, что ели отцы: хоть и ели они его, всё же умерли. Это хлеб, вкушая который, всякий будет жить вечно».

59 Вот что говорил Иисус, когда учил собравшихся в капернаумской синагоге.

60 Услышав такое, даже многие из Его учеников смутились: «Невыносимо то, что Он говорит! Кто может слушать такое?»

61 Иисус, хотя никто не говорил Ему о том, знал об их ропоте; Он сказал им: «И это-то смутило и так глубоко задело вас?!

62 Что же тогда будет, когда увидите Сына Человеческого возносящимся туда, где был Он прежде?

63 Дух животворит, плоть тут ни при чем; Слова, которые сказал Я вам, — дух и жизнь.

64 Однако есть среди вас такие, кто не верит». С самого начала знал Иисус, кто не верит в Него и кто Его предаст,

65 и потому закончил так: «Вот потому Я вам и сказал: никто не может прийти ко Мне, если не будет дано ему это Отцом Моим».

66 Многие [из] учеников Его после того оставили Его и больше не ходили с Ним.

67 Тогда Иисус спросил у Двенадцати: «Не хотите ли уйти и вы?»

68 Но Симон Петр возразил: «Господи, к кому пойдем? Слова Твои — вечной жизни слова;

69 мы поверили и познали, что Ты Святой, что от Бога пришел».

70 Тогда сказал Иисус: «Не Я ли избрал вас, всех Двенадцать? И всё же один из вас — дьявол!»

71 Об Иуде говорил Он, о сыне Симона Искариота: один из Двенадцати, тот собирался предать Иисуса.

Вiд Iвана

Розділ 6

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.

2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.

5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“

6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.

7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.

8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:

9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“

10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.

11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.

13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.

14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“

15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.

16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.

17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.

18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.

19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.

20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“

21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.

22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.

23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.

24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.

25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“

26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.

27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.

28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“

29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.

30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“

31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.

32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.

33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.

34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“

35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.

36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.

37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.

39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.

40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.

41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.

42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“

43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!

44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.

47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.

48 Я — хліб життя!

49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.

50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.

51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.

52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“

53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.

54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.

55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.

56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.

57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.

58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“

59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“

61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?

62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.

65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.

66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.

67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“

68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.

69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“

70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.

71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Евангелие по Иоанну Глава 6	Вiд Iвана Розділ 6
1 После того Иисус отправился на другую сторону Галилейского (по-другому — Тивериадского) моря.	1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
2 За Ним следовала большая толпа: люди видели чудеса, совершаемые Им при исцелении больных.	2 А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
3 Иисус поднялся на гору и сел там с учениками Своими.	3 Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
4 Приближалась Пасха, праздник иудейский.	4 Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.
5 Оглядевшись и увидев, что к Нему приближается большая толпа, Иисус спросил Филиппа: «Где бы купить хлеба, чтобы накормить их?»	5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
6 Сам-то Он знал уже, что сделает, а спросил для того, чтобы испытать ученика.	6 Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
7 «Не хватит и двухсот денариев, чтобы каждому хоть немного хлеба досталось», — отвечал Филипп.	7 Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
8 Тогда Андрей — один из учеников, брат Симона Петра, — сказал Иисусу:	8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
9 «Есть здесь у одного мальчика в толпе пять небольших ячменных хлебов и две рыбки. Но что это на такую толпу?»	9 „Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“
10 «Пусть все сядут!» — сказал Иисус. Там было много травы, и люди (среди них только мужчин было тысяч пять) расположились на ней.	10 А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
11 Тогда Иисус взял хлебы и, возблагодарив Бога, дал тем, кто расположился на траве. То же сделал Он и с рыбой, и ели все, сколько хотели.	11 А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 Когда люди насытились, Иисус сказал ученикам: «Соберите оставшееся, чтобы ничто не пропало!»	12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
13 Те собрали всё, что осталось несъеденным от пяти наломанных ячменных хлебов, и наполнили этим целых двенадцать корзин.	13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
14 Увидев, какое чудо сотворил Иисус, люди стали говорить: «Воистину Он и есть тот Пророк, о Котором говорится, что должно прийти Ему в мир».	14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
15 Иисус понял, что они хотели бы завладеть Им, чтобы провозгласить Его своим царем, и снова ушел один на гору.	15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
16 Вечером ученики Его спустились к морю	16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
17 и, сев в лодку, отправились через море в Капернаум. Стемнело, и не было с ними Иисуса.	17 І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
18 А море тем временем разбушевалось от сильного ветра.	18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
19 Они проплыли уже довольно много, мили две-три, когда увидели вдруг Иисуса, идущего к ним по воде. Он приближался к лодке. Страх охватил учеников.	19 Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
20 Но Он, успокаивая их, сказал: «Это Я, не бойтесь!»	20 Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“
21 Они хотели было взять Его в лодку, но лодка в тот же миг оказалась у берега, к которому направлялась.	21 І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
22 На другой день люди, которые остались на противоположном берегу моря, вдруг осознали, что там была всего одна лодка и что Иисус не садился в нее с учениками Своими — они отплыли одни.	22 А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
23 Из Тивериады между тем прибыли другие лодки. Они пристали к берегу у того места, где народ ел хлебы, над которыми произнес Господь благодарственную молитву.	23 А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
24 Когда же люди увидели, что нет уже там ни Иисуса, ни учеников Его, они сели в пришедшие лодки и поплыли в Капернаум искать Его.	24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
25 Найдя Иисуса на другом берегу моря, они спросили: «Равви, когда же Ты прибыл сюда?»	25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
26 Иисус ответил: «Вот что скажу Я вам, не потому ищете вы Меня, что видели знамения, но потому лишь, что ели хлеб и насытились.	26 Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
27 А вам надо больше трудиться не ради тленной пищи, но ради той, что вечную жизнь в себе несет. Пищу эту даст вам Сын Человеческий, ибо отметил Его печатью Своею Бог Отец».	27 Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.
28 Тогда спросили они Его: «Что еще должны мы исполнить, чтобы делать нам угодные Богу дела?»	28 Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
29 «Делать угодное Богу, — ответил им Иисус, — значит верить в Того, Кого послал Он».	29 Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
30 Но снова приступили они к Нему: «Какое еще сотворишь Ты знамение, чтобы, увидев его, поверили мы Тебе? Что можешь еще Ты сделать?	30 А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
31 Отцы наши ели в пустыне манну небесную. О ней в Писании говорится: „Дал Он им в пищу хлеб с Неба“».	31 Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
32 «Поверьте, — отозвался на это Иисус, — не Моисей дал вам хлеб с Неба, но Отец Мой, только Он дает вам истинный хлеб, хлеб небесный.	32 А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 Хлеб, что дает Бог, с Неба нисходит и дарует миру жизнь».	33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
34 «Господин, — попросили они, — вот такой и давай нам хлеб всегда!»	34 А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
35 Иисус же сказал: «Я — хлеб жизни. Никто из приходящих ко Мне не будет голодным, и тот, кто верит в Меня, никогда не будет томиться жаждой.	35 Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
36 Но Я уже говорил вам: хотя и видели вы [Меня], всё же не верите Мне.	36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 Все, кого посылает ко Мне Отец, придут ко Мне, и никого из приходящих ко Мне Я не отвергну.	37 Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 Я ведь не для того сошел с Неба, чтобы по Своей воле поступать, но дабы исполнить волю Того, Кто послал Меня.	38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 И по воле Меня Пославшего не должен Я ничего потерять из того, что дал Он Мне, — должен всех воскресить Я [в] последний День.	39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
40 Так угодно Отцу Моему, чтобы всякий, кто видит Сына и верит в Него, вечную обрел жизнь; Я воскрешу его [в] День последний».	40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.
41 Слова Иисуса: «Я — хлеб, с Неба сошедший», вызвали ропот у иудеев.	41 Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
42 «Да это же Иисус, сын Иосифа! — говорили они. — Мы ведь знаем Его отца и мать. Как Он может говорить о Себе: „Я с Неба сошел“?»	42 І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
43 «Что ропщете?! — откликнулся Иисус. —	43 А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
44 Никто не придет ко Мне, если не приведет его Отец, пославший Меня. Того же, кто ко Мне придет, воскрешу Я в День последний.	44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
45 Ведь написано у пророков: „Все они Богом будут научены“. Каждый, кто слышит Отца и учится у Него, приходит ко Мне.	45 У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 Это не значит, конечно, что кто-то видел Отца, кроме Того, кто Сам от Бога и видел Бога Отца.	46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
47 Заверяю вас: вечную жизнь обрел всякий, кто верит в Меня.	47 Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.
48 Я — хлеб жизни.	48 Я — хліб життя!
49 Отцы ваши, хоть и ели манну в пустыне, всё же умерли они.	49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
50 А Я говорю вам о хлебе, который сходит с Неба: кто будет есть его, никогда не умрет.	50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
51 Этот хлеб живой — Я, сошедший с Небес; кто ест этот хлеб, жить будет вечно. Хлеб, который Я дам, — это плоть Моя. Отдаю ее, чтобы мир мог жить».	51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.
52 Тогда иудеи заспорили между собой. «Как может Он дать нам есть [Свою] плоть?» — возмущались они.	52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
53 На это так ответил им Иисус: «Если не будете есть плоть Сына Человеческого и пить кровь Его, не будет в вас жизни, поверьте Мне.	53 І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 Кто плоть Мою ест и пьет Мою кровь, уже вечной жизнью живет, и в День последний Я воскрешу его.	54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
55 Плоть Моя — это истинная пища, и кровь Моя — истинное питье.	55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
56 Кто плоть Мою ест и пьет Мою кровь, тот живет во Мне, и Я — в нем.	56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
57 И как Я, посланный в мир вечно живым Отцом, Им живу, так и тот, для кого Я стал пищей, будет жить Мною.	57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 Это хлеб, сошедший с Небес. Но не тот, что ели отцы: хоть и ели они его, всё же умерли. Это хлеб, вкушая который, всякий будет жить вечно».	58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“
59 Вот что говорил Иисус, когда учил собравшихся в капернаумской синагоге.	59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 Услышав такое, даже многие из Его учеников смутились: «Невыносимо то, что Он говорит! Кто может слушать такое?»	60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
61 Иисус, хотя никто не говорил Ему о том, знал об их ропоте; Он сказал им: «И это-то смутило и так глубоко задело вас?!	61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
62 Что же тогда будет, когда увидите Сына Человеческого возносящимся туда, где был Он прежде?	62 А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 Дух животворит, плоть тут ни при чем; Слова, которые сказал Я вам, — дух и жизнь.	63 То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 Однако есть среди вас такие, кто не верит». С самого начала знал Иисус, кто не верит в Него и кто Его предаст,	64 Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 и потому закончил так: «Вот потому Я вам и сказал: никто не может прийти ко Мне, если не будет дано ему это Отцом Моим».	65 І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.
66 Многие [из] учеников Его после того оставили Его и больше не ходили с Ним.	66 Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 Тогда Иисус спросил у Двенадцати: «Не хотите ли уйти и вы?»	67 І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
68 Но Симон Петр возразил: «Господи, к кому пойдем? Слова Твои — вечной жизни слова;	68 Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.
69 мы поверили и познали, что Ты Святой, что от Бога пришел».	69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
70 Тогда сказал Иисус: «Не Я ли избрал вас, всех Двенадцать? И всё же один из вас — дьявол!»	70 Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
71 Об Иуде говорил Он, о сыне Симона Искариота: один из Двенадцати, тот собирался предать Иисуса.	71 Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Иоанну

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие по Иоанну

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Иоанну

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Евангелие по Иоанну

Глава 6

Вiд Iвана

Розділ 6

Ветхий
завет

Новый
завет