Книга пророка ИоныГлава 4 |
|
1 |
|
2 возопил: «Вот этого, ГОСПОДИ, я больше всего боялся, когда еще был в своей стране! Оттого-то и бежал я в Таршиш, знал ведь: Ты — милосердный Бог и добрый; от безмерной любви Твоей неизменной не спешишь Ты гневаться и готов отменить наказание. |
|
3 Но теперь молю Тебя, ГОСПОДИ: возьми мою жизнь, потому что смерть мне милее жизни». |
|
4 ГОСПОДЬ спросил его: «Много ль правды в гневе твоем?» |
|
5 |
|
6 А ГОСПОДЬ Бог решил избавить Иону от досады его и негодования — устроил Он так, что выросло рядом с Ионой растение. Разрослось оно и распростерлось над Ионой, да так, что голова его оказалась в тени. Возрадовался Иона этому растению. |
|
7 А утром, едва стало светать, попустил Бог, чтоб червь подточил тот куст, и он засох. |
|
8 А когда совсем уже взошло солнце, знойный ветер по велению Божию задул с востока. Солнце так палило Ионе голову, что совсем изнемог он и хотел одного — умереть. «Смерть, — вздыхал он, — милее мне нынче жизни самой». |
|
9 И опять спросил его Бог: «Много ль правды в гневе твоем? И с чего — всего-то из-за куста одного?» «Да, — отозвался Иона, — прав я в гневе своем, и обидно мне до смерти!» |
|
10 На это ГОСПОДЬ сказал ему: «Ты растение жалеешь, которое никаких трудов тебе не стоило: не растил ты его, оно само в одну ночь появилось и в ночь же одну пропало. |
|
11 Так как же Мне не пожалеть Ниневию, город великий, где более ста двадцати тысяч человек живет (пусть и не могут они правую руку свою от левой отличить), да и скота в нем немало?!» |
ЙонаРозділ 4 |
|
1 |
|
2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло. |
|
3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“ |
|
4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“ |
|
5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті. |
|
6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю. |
|
7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох. |
|
8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“ |
|
9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“ |
|
10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. |
|
11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“ |
Книга пророка ИоныГлава 4 |
ЙонаРозділ 4 |
|
1 |
1 |
|
2 возопил: «Вот этого, ГОСПОДИ, я больше всего боялся, когда еще был в своей стране! Оттого-то и бежал я в Таршиш, знал ведь: Ты — милосердный Бог и добрый; от безмерной любви Твоей неизменной не спешишь Ты гневаться и готов отменить наказание. |
2 І молився він до Господа та й казав: „О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому́ я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милости́вий та милосердий, довготерпели́вий та многомилости́вий, і Ти жалку́єш за зло. |
|
3 Но теперь молю Тебя, ГОСПОДИ: возьми мою жизнь, потому что смерть мне милее жизни». |
3 А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого́ життя!“ |
|
4 ГОСПОДЬ спросил его: «Много ль правды в гневе твоем?» |
4 А Господь відказав: „Чи слушно ти запали́вся?“ |
|
5 |
5 І вийшов Йона з міста, і сів від сходу міста, і поставив собі там куреня́, і сів під ним у тіні, аж поки побачить, що́ буде в місті. |
|
6 А ГОСПОДЬ Бог решил избавить Иону от досады его и негодования — устроил Он так, что выросло рядом с Ионой растение. Разрослось оно и распростерлось над Ионой, да так, что голова его оказалась в тени. Возрадовался Иона этому растению. |
6 І ви́ростив Бог рици́нового куща, і він вигнався понад Йону, щоб бути тінню над його головою, щоб урятувати його від його доса́ди. І втішився Йона від цього рици́нового куща́ великою радістю. |
|
7 А утром, едва стало светать, попустил Бог, чтоб червь подточил тот куст, и он засох. |
7 А при сході зірни́ці другого дня призна́чив Бог червяка́, і він підточив рици́нового куща́, і той усох. |
|
8 А когда совсем уже взошло солнце, знойный ветер по велению Божию задул с востока. Солнце так палило Ионе голову, что совсем изнемог он и хотел одного — умереть. «Смерть, — вздыхал он, — милее мне нынче жизни самой». |
8 І сталося, як сонце зійшло, то призна́чив Бог схі́днього гарячого вітра, — і вдарило сонце на Йо́нину го́лову, — і він зомлів. І він жадав, щоб йому померти, і казав: „Краще мені смерть від мого́ життя!“ |
|
9 И опять спросил его Бог: «Много ль правды в гневе твоем? И с чего — всего-то из-за куста одного?» «Да, — отозвался Иона, — прав я в гневе своем, и обидно мне до смерти!» |
9 І промовив Бог до Йони: „Чи слушно запали́вся ти за рици́новий кущ?“ А той відказав: „Ду́же розлю́тився я, — аж на смерть!“ |
|
10 На это ГОСПОДЬ сказал ему: «Ты растение жалеешь, которое никаких трудов тебе не стоило: не растил ты его, оно само в одну ночь появилось и в ночь же одну пропало. |
10 І сказав Госпо́дь: „Ти змилувався над рици́новим куще́м, над яким не трудився, і не пле́кав його, який виріс за одну ніч, і за одну ніч згинув. |
|
11 Так как же Мне не пожалеть Ниневию, город великий, где более ста двадцати тысяч человек живет (пусть и не могут они правую руку свою от левой отличить), да и скота в нем немало?!» |
11 А Я не змилувався б над Ніневі́єю, — цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти́ десятисячок люда, які не вміють розрізняти прави́ці своєї від свое́ї ліви́ці, та числе́нна худоба?“ |