Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Марку

Глава 6

1 Уйдя оттуда, Иисус, сопровождаемый учениками Своими, пришел в город, где Он вырос.

2 Наступила суббота, и Он начал учить в синагоге, и многие из тех, кто слушал Его, с удивлением спрашивали: «Откуда всё это у Него? Что за мудрость дана Ему, и как может Он творить такие чудеса?

3 Разве Он не плотник, не сын Марии и брат Иакова, Иосита, Иуды и Симона? Не здесь ли, среди нас, сестры Его?» И не захотели они принять Его.

4 Иисус же говорил им: «Не почитают пророка только в его отечестве, среди его родственников и в доме его».

5 И не мог Иисус сотворить там ни одного чуда: исцелил только немногих больных, возложив на них руки.

6 Их неверие удивляло Его. Иисус шел из селения в селение и учил.

7 И, призвав двенадцать Своих учеников, начал посылать их по двое и дал им власть над нечистыми духами.

8 И наказал Он ученикам ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумы, ни денег в поясе.

9 Сандалии они могли носить, но не должны были брать одежды на смену.

10 Он так напутствовал их: «В каком доме вас примут, оставайтесь там, пока не покинете ту местность.

11 А если в каком месте не примут вас и не станут слушать, то, уходя оттуда, отряхните пыль с ног ваших. Пусть это будет свидетельством против них».

12 И они пошли и проповедовали о том, что всем людям нужно покаяться.

13 Они изгнали много бесов и многих больных исцелили, помазав их елеем.

14 Царь Ирод услышал об Иисусе, ибо имя Его стало повсюду известно: одни говорили, что это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и потому совершаются им такие чудеса,

15 другие утверждали, что это Илия, третьи — что это пророк, подобный одному из прежних пророков.

16 А Ирод, услышав это, сказал: «Это Иоанн, которого я обезглавил, это он воскрес!»

17 Ведь в свое время Ирод послал схватить Иоанна и, связав, бросить его в темницу. Случилось это всё из-за Иродиады, бывшей жены Филиппа, брата Ирода, на которой он женился.

18 Иоанн говорил Ироду: «Ты не вправе жить с женой брата твоего».

19 За это Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его, но сделать этого не могла,

20 потому что Ирод боялся и уважал Иоанна, зная его как человека праведного и святого. Ирод оберегал Иоанна и любил его слушать, хотя то, что он слышал, всегда приводило его в сильное смущение.

21 Удобный случай представился Иродиаде, когда Ирод в день своего рождения устроил пир для вельмож, военачальников и влиятельных людей Галилеи.

22 К собравшимся на пир вышла дочь его Иродиада, танцевала перед ними и доставила Ироду и гостям такое удовольствие, что царь сказал девушке: «Проси у меня всё, что ты хочешь, и я дам тебе».

23 И [даже] поклялся ей: «Дам тебе всё, что ни попросишь, хоть полцарства моего!»

24 Выйдя оттуда, она спросила у своей матери: «Чего же мне просить?» И мать ответила: «Голову Иоанна Крестителя!»

25 Девушка тут же поспешила к царю и сказала: «Хочу, чтобы ты сейчас же дал мне голову Иоанна Крестителя на блюде!»

26 Царь огорчился, но, помня о клятве и о гостях, не решился отказать ей,

27 а сразу же послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел и обезглавил Иоанна в темнице,

28 принес голову его на блюде и отдал девушке, а та отнесла ее матери своей.

29 Ученики Иоанна, услышав об этом, пришли, забрали тело его и похоронили.

30 Апостолы вернулись к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что делали и чему учили.

31 И Он сказал им: «А теперь пойдите в какое-нибудь пустынное место, побудьте там одни и отдохните немного». Ибо приходило и уходило так много людей, что ученикам даже некогда было поесть.

32 Тогда они отправились на лодке в пустынное место, чтобы побыть там одним.

33 Но многие видели, как они удалялись. И, узнав, куда они отправились, люди из разных городов поспешили туда пешком и пришли раньше их.

34 Иисус, сойдя на берег, увидел великое множество людей и сжалился над ними, ибо были они как овцы без пастыря, и долго учил их.

35 Когда было уже поздно, ученики подошли к Иисусу и сказали: «Место это пустынное, и час уже поздний.

36 Отпусти людей, чтобы они пошли в окрестные усадьбы и селения и купили себе поесть».

37 Тогда Иисус сказал им в ответ: «Вы дайте им есть!» Они же возразили Ему: «Не пойти ли нам купить хлеба денариев на двести и дать им всем поесть?»

38 «Сколько у вас хлеба? — спросил Он у них. — Идите, посмотрите!» «Пять хлебов, — сказали они, узнав о том, — и две рыбы».

39 Тогда Иисус велел им рассадить всех отдельными группами на зеленой траве.

40 И люди расположились рядами по сто и по пятьдесят человек.

41 Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, произнес благодарственную молитву; затем стал разламывать хлеб и давать ученикам [Своим], чтобы те разносили его людям, и две рыбы Он тоже разделил на всех.

42 Все ели и насытились;

43 и двенадцать корзин были наполнены оставшимися кусками хлеба и рыбы.

44 И тех, кто ел [хлеб], одних только мужчин было пять тысяч человек.

45 Сразу после этого Иисус настоял, чтобы ученики сели в лодку и переправились на другой берег, к Вифсаиде, не дожидаясь, пока Он отпустит народ.

46 Расставшись с народом, Иисус ушел на гору помолиться.

47 Когда наступил вечер, лодка была посреди моря, а Он — один на суше.

48 Увидев, что ученики Его гребут из последних сил, борясь со встречным ветром, Иисус на исходе ночи пошел к ним по морю и собирался пройти мимо них.

49 Они же, увидев, как Он идет по морю, подумали, что это призрак, и закричали.

50 Ибо все они испугались, когда увидели Его. Но Он тут же сказал им: «Успокойтесь, это Я! Не бойтесь!»

51 Затем Иисус вошел к ним в лодку, и ветер стих. Ученики были поражены:

52 они не поняли чуда с хлебами, и умы их оставались закрытыми.

53 Переправившись, они пристали к берегу в Геннисарете.

54 Когда они вышли из лодки, люди, сразу узнав Иисуса,

55 обежали все окрестности, и туда, где, по слухам, был Иисус, стали на носилках приносить больных.

56 Всюду, где Он появлялся — в селах, городах, деревнях, — клали на площадях больных людей и просили позволить им прикоснуться хотя бы к краю одежды Его; и все, кто прикасался к Нему, исцелялись.

Вiд Марка

Розділ 6

1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.

2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?

3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.

4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.

5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.

6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.

7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.

8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,

9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.

10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.

11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“

12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.

13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.

14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.

15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.

16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“

17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.

18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“

19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.

20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.

21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,

22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“

23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“

24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.

25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“

26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.

27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.

28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.

29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.

30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.

31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.

32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.

33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.

34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.

35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.

36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.

37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“

38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.

39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.

40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.

41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.

42 І всі їли й наїлися!

43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.

44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!

45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.

46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.

47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.

48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.

49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,

50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“

51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,

52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.

53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.

54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,

55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.

56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

Евангелие по Марку Глава 6	Вiд Марка Розділ 6
1 Уйдя оттуда, Иисус, сопровождаемый учениками Своими, пришел в город, где Он вырос.	1 І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
2 Наступила суббота, и Он начал учить в синагоге, и многие из тех, кто слушал Его, с удивлением спрашивали: «Откуда всё это у Него? Что за мудрость дана Ему, и как может Он творить такие чудеса?	2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
3 Разве Он не плотник, не сын Марии и брат Иакова, Иосита, Иуды и Симона? Не здесь ли, среди нас, сестры Его?» И не захотели они принять Его.	3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.
4 Иисус же говорил им: «Не почитают пророка только в его отечестве, среди его родственников и в доме его».	4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
5 И не мог Иисус сотворить там ни одного чуда: исцелил только немногих больных, возложив на них руки.	5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
6 Их неверие удивляло Его. Иисус шел из селения в селение и учил.	6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
7 И, призвав двенадцать Своих учеников, начал посылать их по двое и дал им власть над нечистыми духами.	7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
8 И наказал Он ученикам ничего не брать с собой в дорогу, кроме посоха: ни хлеба, ни сумы, ни денег в поясе.	8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
9 Сандалии они могли носить, но не должны были брать одежды на смену.	9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
10 Он так напутствовал их: «В каком доме вас примут, оставайтесь там, пока не покинете ту местность.	10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
11 А если в каком месте не примут вас и не станут слушать, то, уходя оттуда, отряхните пыль с ног ваших. Пусть это будет свидетельством против них».	11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
12 И они пошли и проповедовали о том, что всем людям нужно покаяться.	12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
13 Они изгнали много бесов и многих больных исцелили, помазав их елеем.	13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
14 Царь Ирод услышал об Иисусе, ибо имя Его стало повсюду известно: одни говорили, что это Иоанн Креститель воскрес из мертвых, и потому совершаются им такие чудеса,	14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
15 другие утверждали, что это Илия, третьи — что это пророк, подобный одному из прежних пророков.	15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 А Ирод, услышав это, сказал: «Это Иоанн, которого я обезглавил, это он воскрес!»	16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
17 Ведь в свое время Ирод послал схватить Иоанна и, связав, бросить его в темницу. Случилось это всё из-за Иродиады, бывшей жены Филиппа, брата Ирода, на которой он женился.	17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
18 Иоанн говорил Ироду: «Ты не вправе жить с женой брата твоего».	18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
19 За это Иродиада затаила злобу на Иоанна и хотела убить его, но сделать этого не могла,	19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
20 потому что Ирод боялся и уважал Иоанна, зная его как человека праведного и святого. Ирод оберегал Иоанна и любил его слушать, хотя то, что он слышал, всегда приводило его в сильное смущение.	20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
21 Удобный случай представился Иродиаде, когда Ирод в день своего рождения устроил пир для вельмож, военачальников и влиятельных людей Галилеи.	21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
22 К собравшимся на пир вышла дочь его Иродиада, танцевала перед ними и доставила Ироду и гостям такое удовольствие, что царь сказал девушке: «Проси у меня всё, что ты хочешь, и я дам тебе».	22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
23 И [даже] поклялся ей: «Дам тебе всё, что ни попросишь, хоть полцарства моего!»	23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
24 Выйдя оттуда, она спросила у своей матери: «Чего же мне просить?» И мать ответила: «Голову Иоанна Крестителя!»	24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
25 Девушка тут же поспешила к царю и сказала: «Хочу, чтобы ты сейчас же дал мне голову Иоанна Крестителя на блюде!»	25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
26 Царь огорчился, но, помня о клятве и о гостях, не решился отказать ей,	26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
27 а сразу же послал палача и приказал ему принести голову Иоанна. Тот пошел и обезглавил Иоанна в темнице,	27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
28 принес голову его на блюде и отдал девушке, а та отнесла ее матери своей.	28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
29 Ученики Иоанна, услышав об этом, пришли, забрали тело его и похоронили.	29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
30 Апостолы вернулись к Иисусу и рассказали Ему обо всем, что делали и чему учили.	30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 И Он сказал им: «А теперь пойдите в какое-нибудь пустынное место, побудьте там одни и отдохните немного». Ибо приходило и уходило так много людей, что ученикам даже некогда было поесть.	31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
32 Тогда они отправились на лодке в пустынное место, чтобы побыть там одним.	32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
33 Но многие видели, как они удалялись. И, узнав, куда они отправились, люди из разных городов поспешили туда пешком и пришли раньше их.	33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
34 Иисус, сойдя на берег, увидел великое множество людей и сжалился над ними, ибо были они как овцы без пастыря, и долго учил их.	34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
35 Когда было уже поздно, ученики подошли к Иисусу и сказали: «Место это пустынное, и час уже поздний.	35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
36 Отпусти людей, чтобы они пошли в окрестные усадьбы и селения и купили себе поесть».	36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
37 Тогда Иисус сказал им в ответ: «Вы дайте им есть!» Они же возразили Ему: «Не пойти ли нам купить хлеба денариев на двести и дать им всем поесть?»	37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
38 «Сколько у вас хлеба? — спросил Он у них. — Идите, посмотрите!» «Пять хлебов, — сказали они, узнав о том, — и две рыбы».	38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
39 Тогда Иисус велел им рассадить всех отдельными группами на зеленой траве.	39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
40 И люди расположились рядами по сто и по пятьдесят человек.	40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
41 Иисус взял пять хлебов и две рыбы и, подняв глаза к небу, произнес благодарственную молитву; затем стал разламывать хлеб и давать ученикам [Своим], чтобы те разносили его людям, и две рыбы Он тоже разделил на всех.	41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
42 Все ели и насытились;	42 І всі їли й наїлися!
43 и двенадцать корзин были наполнены оставшимися кусками хлеба и рыбы.	43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
44 И тех, кто ел [хлеб], одних только мужчин было пять тысяч человек.	44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
45 Сразу после этого Иисус настоял, чтобы ученики сели в лодку и переправились на другой берег, к Вифсаиде, не дожидаясь, пока Он отпустит народ.	45 І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
46 Расставшись с народом, Иисус ушел на гору помолиться.	46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
47 Когда наступил вечер, лодка была посреди моря, а Он — один на суше.	47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
48 Увидев, что ученики Его гребут из последних сил, борясь со встречным ветром, Иисус на исходе ночи пошел к ним по морю и собирался пройти мимо них.	48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
49 Они же, увидев, как Он идет по морю, подумали, что это призрак, и закричали.	49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
50 Ибо все они испугались, когда увидели Его. Но Он тут же сказал им: «Успокойтесь, это Я! Не бойтесь!»	50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
51 Затем Иисус вошел к ним в лодку, и ветер стих. Ученики были поражены:	51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
52 они не поняли чуда с хлебами, и умы их оставались закрытыми.	52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
53 Переправившись, они пристали к берегу в Геннисарете.	53 Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
54 Когда они вышли из лодки, люди, сразу узнав Иисуса,	54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
55 обежали все окрестности, и туда, где, по слухам, был Иисус, стали на носилках приносить больных.	55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
56 Всюду, где Он появлялся — в селах, городах, деревнях, — клали на площадях больных людей и просили позволить им прикоснуться хотя бы к краю одежды Его; и все, кто прикасался к Нему, исцелялись.	56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Марку

Глава 6

Вiд Марка

Розділ 6

Евангелие по Марку

Глава 6

Вiд Марка

Розділ 6

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Марку

Глава 6

Вiд Марка

Розділ 6

Евангелие по Марку

Глава 6

Вiд Марка

Розділ 6

Ветхий
завет

Новый
завет