Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Марку

Глава 8

1 В те дни вокруг Иисуса вновь собралось много людей, а есть им было нечего. Тогда Он подозвал к Себе учеников и сказал им:

2 «Жаль Мне людей, ибо вот уже три дня они со Мной, а есть им нечего.

3 Если отпущу их голодными домой, они ослабеют в пути, ведь некоторые из них пришли издалека».

4 «Где же в этой пустыне можно найти столько хлеба, чтобы накормить всех?» — ответили Ему ученики Его.

5 Тогда Он спросил их: «Сколько у вас хлеба?» «Семь хлебов», — ответили они.

6 И Он велел народу сесть на землю. Иисус взял эти семь хлебов, воздав благодарение Богу, разломил и стал раздавать ученикам Своим, чтобы те разносили хлеб людям; и они стали разносить.

7 Также было у них несколько рыбок. Иисус велел и их раздать после того, как Он произнес над ними благодарственную молитву.

8 Все ели и насытились, и оставшихся кусков собрали семь корзин.

9 Людей же было около четырех тысяч. Отпустив их,

10 Он тут же вошел в лодку вместе со Своими учениками и отправился в земли Далмануфы.

11 Там подошли к Иисусу фарисеи и стали спорить с Ним. Желая испытать Его, они требовали от Него знамения с неба.

12 Он тяжело вздохнул и сказал: «Почему это поколение требует знамения? Заверяю вас, никогда не будет дано знамение этому поколению».

13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другой берег.

14 Ученики забыли взять с собой хлеб, и в лодке у них была всего лишь одна лепешка.

15 «Смотрите, — предостерегая их, сказал Иисус, — берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой!»

16 А они стали рассуждать между собой: «Это из-за того, что не взяли мы хлеба».

17 Он, узнав об этом, сказал им: «Что рассуждаете о том, что у вас нет хлеба? Неужели настолько закрыты умы ваши, что не можете вы представить себе и понять того, о чем Я говорю?

18 Глаза есть у вас — неужели вы не видите? И уши есть у вас — неужели не слышите? И разве вы не помните,

19 сколько полных корзин оставшихся кусков вы собрали, когда разломил Я пять хлебов для пяти тысяч?» «Двенадцать», — ответили они Иисусу.

20 «А когда семь хлебов — для четырех тысяч, сколько корзин вы наполнили оставшимися кусками?» И они сказали [Ему]: «Семь».

21 «Так неужели всё еще не понимаете?» — спросил Он их.

22 Пришли они в Вифсаиду. Там к Иисусу привели слепого и попросили прикоснуться к нему.

23 Взяв слепого за руку, Он вывел его из селения и, смочив ему глаза слюной, возложил на него руки и спросил его: «Ты видишь что-нибудь?»

24 Взглянув, слепой сказал: «Вижу людей: похожи они на деревья, но они ходят».

25 Иисус снова коснулся руками глаз его, тот пристально посмотрел и исцелился. Теперь он видел всё ясно.

26 Иисус отправил его домой со словами: «Ты даже в селение не заходи».

27 И пошел Иисус с учениками Своими в селения, прилегавшие к Кесарии Филипповой. По дороге спросил Он учеников Своих: «За кого принимают Меня люди?»

28 И они сказали Ему в ответ: «Одни — за Иоанна Крестителя, другие — за Илию, а иные — за одного из пророков».

29 «А вы, — спросил Он их, — за кого Меня принимаете?» «Ты — Мессия!» — ответил Ему Петр.

30 Иисус строго наказал им никому не говорить о Нем.

31 И стал Он рассказывать им о том, что Сыну Человеческому надлежит претерпеть много страданий, что отвергнут Его старейшины, первосвященники и книжники, что убьют Его, но через три дня Он воскреснет.

32 Ясно и открыто говорил Он об этом. Петр же, отозвав Его в сторону, стал Ему возражать.

33 Но Иисус, обернувшись и посмотрев на других учеников Своих, укоризненно сказал Петру: «С глаз Моих уйди, искуситель! Не о Божьем ты думаешь, а о человеческом».

34 И, призвав к Себе народ и учеников Своих, сказал Он им: «Кто хочет идти за Мною, пусть отречется от себя самого, возьмет свой крест и последует за Мной.

35 Ибо кто хочет спасти свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет жизнь свою ради Меня и Вести Благой, тот спасет ее.

36 Что пользы человеку, если он весь мир приобретет, а себе нанесет вред непоправимый?

37 Ибо что может дать человек в обмен на жизнь свою?

38 И кто из этого неверного Богу и грешного поколения постыдится Меня и слов Моих, того и Сын Человеческий постыдится, когда придет со святыми ангелами во славе Отца Своего».

Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

Евангелие по Марку Глава 8	Вiд Марка Розділ 8
1 В те дни вокруг Иисуса вновь собралось много людей, а есть им было нечего. Тогда Он подозвал к Себе учеников и сказал им:	1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:
2 «Жаль Мне людей, ибо вот уже три дня они со Мной, а есть им нечего.	2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.
3 Если отпущу их голодными домой, они ослабеют в пути, ведь некоторые из них пришли издалека».	3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.
4 «Где же в этой пустыне можно найти столько хлеба, чтобы накормить всех?» — ответили Ему ученики Его.	4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?
5 Тогда Он спросил их: «Сколько у вас хлеба?» «Семь хлебов», — ответили они.	5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.
6 И Он велел народу сесть на землю. Иисус взял эти семь хлебов, воздав благодарение Богу, разломил и стал раздавать ученикам Своим, чтобы те разносили хлеб людям; и они стали разносить.	6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,
7 Также было у них несколько рыбок. Иисус велел и их раздать после того, как Он произнес над ними благодарственную молитву.	7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.
8 Все ели и насытились, и оставшихся кусков собрали семь корзин.	8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.
9 Людей же было около четырех тысяч. Отпустив их,	9 А їдців було тисяч з чотири!
10 Он тут же вошел в лодку вместе со Своими учениками и отправился в земли Далмануфы.	10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.
11 Там подошли к Иисусу фарисеи и стали спорить с Ним. Желая испытать Его, они требовали от Него знамения с неба.	11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.
12 Он тяжело вздохнул и сказал: «Почему это поколение требует знамения? Заверяю вас, никогда не будет дано знамение этому поколению».	12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“
13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другой берег.	13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.
14 Ученики забыли взять с собой хлеб, и в лодке у них была всего лишь одна лепешка.	14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.
15 «Смотрите, — предостерегая их, сказал Иисус, — берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой!»	15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“
16 А они стали рассуждать между собой: «Это из-за того, что не взяли мы хлеба».	16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
17 Он, узнав об этом, сказал им: «Что рассуждаете о том, что у вас нет хлеба? Неужели настолько закрыты умы ваши, что не можете вы представить себе и понять того, о чем Я говорю?	17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?
18 Глаза есть у вас — неужели вы не видите? И уши есть у вас — неужели не слышите? И разве вы не помните,	18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,
19 сколько полных корзин оставшихся кусков вы собрали, когда разломил Я пять хлебов для пяти тысяч?» «Двенадцать», — ответили они Иисусу.	19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.
20 «А когда семь хлебов — для четырех тысяч, сколько корзин вы наполнили оставшимися кусками?» И они сказали [Ему]: «Семь».	20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.
21 «Так неужели всё еще не понимаете?» — спросил Он их.	21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“
22 Пришли они в Вифсаиду. Там к Иисусу привели слепого и попросили прикоснуться к нему.	22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.
23 Взяв слепого за руку, Он вывел его из селения и, смочив ему глаза слюной, возложил на него руки и спросил его: «Ты видишь что-нибудь?»	23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
24 Взглянув, слепой сказал: «Вижу людей: похожи они на деревья, но они ходят».	24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.
25 Иисус снова коснулся руками глаз его, тот пристально посмотрел и исцелился. Теперь он видел всё ясно.	25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!
26 Иисус отправил его домой со словами: «Ты даже в селение не заходи».	26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“
27 И пошел Иисус с учениками Своими в селения, прилегавшие к Кесарии Филипповой. По дороге спросил Он учеников Своих: «За кого принимают Меня люди?»	27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“
28 И они сказали Ему в ответ: «Одни — за Иоанна Крестителя, другие — за Илию, а иные — за одного из пророков».	28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.
29 «А вы, — спросил Он их, — за кого Меня принимаете?» «Ты — Мессия!» — ответил Ему Петр.	29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“
30 Иисус строго наказал им никому не говорить о Нем.	30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!
31 И стал Он рассказывать им о том, что Сыну Человеческому надлежит претерпеть много страданий, что отвергнут Его старейшины, первосвященники и книжники, что убьют Его, но через три дня Он воскреснет.	31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.
32 Ясно и открыто говорил Он об этом. Петр же, отозвав Его в сторону, стал Ему возражать.	32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.
33 Но Иисус, обернувшись и посмотрев на других учеников Своих, укоризненно сказал Петру: «С глаз Моих уйди, искуситель! Не о Божьем ты думаешь, а о человеческом».	33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“
34 И, призвав к Себе народ и учеников Своих, сказал Он им: «Кто хочет идти за Мною, пусть отречется от себя самого, возьмет свой крест и последует за Мной.	34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!
35 Ибо кто хочет спасти свою жизнь, потеряет ее, а кто потеряет жизнь свою ради Меня и Вести Благой, тот спасет ее.	35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.
36 Что пользы человеку, если он весь мир приобретет, а себе нанесет вред непоправимый?	36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?
37 Ибо что может дать человек в обмен на жизнь свою?	37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?
38 И кто из этого неверного Богу и грешного поколения постыдится Меня и слов Моих, того и Сын Человеческий постыдится, когда придет со святыми ангелами во славе Отца Своего».	38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Марку

Глава 8

Вiд Марка

Розділ 8

Евангелие по Марку

Глава 8

Вiд Марка

Розділ 8

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Марку

Глава 8

Вiд Марка

Розділ 8

Евангелие по Марку

Глава 8

Вiд Марка

Розділ 8

Ветхий
завет

Новый
завет