Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Марку

Глава 2

1 Когда через несколько дней Иисус вернулся в Капернаум, сразу стало известно, что Он опять дома.

2 И к Нему пришло так много людей, что даже перед домом недоставало места. Иисус возвещал им слово Божие,

3 когда четверо принесли к Нему человека, разбитого параличом.

4 Увидев, что им не пробиться сквозь толпу, они раскрыли крышу над тем местом, где был Иисус, и, разобрав ее, спустили вниз постель, на которой лежал параличный.

5 Видя веру их, Иисус сказал больному: «Сын Мой! Твои грехи прощены».

6 Слышали всё это и некоторые из бывших там книжников. Они с возмущением подумали:

7 «Что Он такое говорит? Он же богохульствует! Кто, кроме Бога Самого, может прощать грехи?!»

8 Тотчас узнав, о чем они думают, Иисус спросил их: «К чему такие мысли?

9 Что легче: сказать параличному „Прощаются грехи твои“ или сказать: „Встань, возьми постель свою и иди“?

10 И чтобы вам было ясно, что Сын Человеческий имеет власть здесь на земле прощать грехи!» — тут Иисус обратился к больному:

11 «Говорю тебе: встань, возьми постель свою и ступай домой!»

12 На глазах у всех тот встал, немедля взял постель и вышел. Все были потрясены и славили Бога, говоря, что никогда ничего подобного не видали.

13 Иисус снова вышел к морю. Весь народ последовал за Ним, и Он учил их.

14 По пути Он увидел Левия, сына Алфея, сидевшего на месте сбора налогов, и сказал ему: «Иди за Мной!» Левий встал и пошел за Ним.

15 Случилось как-то, что Иисус обедал в доме Левия, и за одним столом вместе с Ним и Его учениками заняли место сборщики налогов и те, кого называли грешниками (их ведь немало было среди тех, кто следовал за Иисусом).

16 Книжники из фарисеев, увидев, что Он ест вместе со сборщиками налогов и отверженными, спросили учеников Его: «Как может Он есть со сборщиками налогов и грешниками?!»

17 Иисус услышал это и сказал им: «Не здоровым нужен врач, а больным. Пришел не праведников Я призвать, а грешников».

18 В другой раз, когда ученики Иоанна и фарисеи постились, пришли к Иисусу люди и спросили Его: «Почему ученики Иоанна и ученики фарисеев постятся, а Твои — не постятся?»

19 Иисус им ответил: «Разве могут поститься гости на брачном пире в присутствии Жениха? Пока Он с ними, какой может быть пост?!

20 Но придет время и отнимут у них Жениха, вот тогда они и будут поститься».

21 Никто ведь не ставит заплату из новой ткани на ветхую одежду: такая заплата разорвет старую ткань, и дыра станет еще больше.

22 И не наливают молодое вино в старые мехи: вино прорвет эти мехи, тогда и вино пропадет, и мехи. Молодое вино наливают в новые мехи».

23 Шел однажды Иисус в субботу через засеянные поля. Ученики Его срывали на ходу колосья.

24 И сказали тут фарисеи Иисусу: «Смотри, они делают то, что в субботу делать нельзя!»

25 Он же ответил им: «Разве не читали вы никогда, что сделал Давид и те, кто был с ним, когда им нечего было есть и они голодали?

26 Вы же помните, как при первосвященнике Авиафаре вошел Давид в Дом Божий и ел и даже бывшим с ним давал тот хлеб, что кладут перед Богом, хлеб, который нельзя есть никому, кроме священников».

27 И сказал им Иисус: «Суббота создана для человека, а не человек для субботы,

28 так что Сын Человеческий — и над субботой Господин».

Вiд Марка

Розділ 2

1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернау́му, то чутка пішла, що Він удома.

2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при две́рях. А Він їм виголошував слово.

3 І прийшли ось до Нього, несучи розсла́бленого, якого не́сли четверо.

4 А що через наро́д до Ньо́го набли́зитися не могли, то стелю розкри́ли, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розсла́блений.

5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розсла́бленому: „Відпускаються, сину, гріхи тобі!“

6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх ду́мали:

7 „Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога. Хто може прощати гріхи, окрім Бога Само́го?“

8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: „Що́ таке ви в серцях своїх ду́маєте?

9 Що́ легше: сказати розсла́бленому: „Гріхи відпускаються тобі“, чи сказати: „Уставай, візьми ложе своє та й ходи“?

10 Але щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду прощати гріхи на землі“, — каже розсла́бленому:

11 „Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

12 І той устав, і негайно взяв ложе, — і вийшов перед усіма́, так що всі дивувались і сла́вили Бога, й казали: „Ніко́ли такого не бачили ми!“

13 І вийшов над море Він знов. А ввесь на́товп до Нього прихо́див, — і Він їх навчав.

14 А коли Він прохо́див, то побачив Леві́я Алфі́євого, що сидів на ми́тниці, і каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.

15 Коли ж Він сидів при столі́ в його домі, то багато ми́тників і грішників сиділи з Ісусом та з у́чнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.

16 Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з ми́тниками, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Він їсть із ми́тниками та з грішниками?“

17 А Ісус, як почув, промовляє до них: „Лі́каря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників (на покая́ння).“

18 А учні Іванові та фарисейські по́стили. І приходять вони, та й говорять до Нього: „Чому́ учні Іванові та фарисейські по́стять, а учні Твої не по́стять?“

19 Ісус же промовив до них: „Хіба по́стити можуть гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? Доки мають вони молодо́го з собою, то по́стити не можуть.

20 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодо́го від них, — то й по́стити бу́дуть вони за тих днів.

21 І не пришива́є ніхто до старої одежі ла́тки з сукна сирово́го, а як ні, то край ла́тки ново́ї оді́рветься там від старо́го, — і дірка стане ще гірша.

22 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрориває вино бурдюки, — і вино й бурдюки пропаду́ть, а вливають вино молоде до нови́х бурдюкі́в“.

23 І сталось, як Він перехо́див лана́ми в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали коло́сся зривати.

24 Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому́ роблять у суботу вони, чого не годи́ться?“

25 А Він їм відказав: „Чи ж ви не читали ніко́ли, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?

26 Як він увійшов був до Божого дому — за первосвященика Авіята́ра, — і спожив хліби показні́, яких їсти не можна було́, — тільки священикам, — і дав він і тим, хто був із ним?“

27 І сказав Він до них: „Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,

28 а тому то Син Лю́дський Господь і суботі“.

Евангелие по Марку Глава 2	Вiд Марка Розділ 2
1 Когда через несколько дней Иисус вернулся в Капернаум, сразу стало известно, что Он опять дома.	1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернау́му, то чутка пішла, що Він удома.
2 И к Нему пришло так много людей, что даже перед домом недоставало места. Иисус возвещал им слово Божие,	2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при две́рях. А Він їм виголошував слово.
3 когда четверо принесли к Нему человека, разбитого параличом.	3 І прийшли ось до Нього, несучи розсла́бленого, якого не́сли четверо.
4 Увидев, что им не пробиться сквозь толпу, они раскрыли крышу над тем местом, где был Иисус, и, разобрав ее, спустили вниз постель, на которой лежал параличный.	4 А що через наро́д до Ньо́го набли́зитися не могли, то стелю розкри́ли, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розсла́блений.
5 Видя веру их, Иисус сказал больному: «Сын Мой! Твои грехи прощены».	5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розсла́бленому: „Відпускаються, сину, гріхи тобі!“
6 Слышали всё это и некоторые из бывших там книжников. Они с возмущением подумали:	6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх ду́мали:
7 «Что Он такое говорит? Он же богохульствует! Кто, кроме Бога Самого, может прощать грехи?!»	7 „Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога. Хто може прощати гріхи, окрім Бога Само́го?“
8 Тотчас узнав, о чем они думают, Иисус спросил их: «К чему такие мысли?	8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: „Що́ таке ви в серцях своїх ду́маєте?
9 Что легче: сказать параличному „Прощаются грехи твои“ или сказать: „Встань, возьми постель свою и иди“?	9 Що́ легше: сказати розсла́бленому: „Гріхи відпускаються тобі“, чи сказати: „Уставай, візьми ложе своє та й ходи“?
10 И чтобы вам было ясно, что Сын Человеческий имеет власть здесь на земле прощать грехи!» — тут Иисус обратился к больному:	10 Але щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду прощати гріхи на землі“, — каже розсла́бленому:
11 «Говорю тебе: встань, возьми постель свою и ступай домой!»	11 „Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
12 На глазах у всех тот встал, немедля взял постель и вышел. Все были потрясены и славили Бога, говоря, что никогда ничего подобного не видали.	12 І той устав, і негайно взяв ложе, — і вийшов перед усіма́, так що всі дивувались і сла́вили Бога, й казали: „Ніко́ли такого не бачили ми!“
13 Иисус снова вышел к морю. Весь народ последовал за Ним, и Он учил их.	13 І вийшов над море Він знов. А ввесь на́товп до Нього прихо́див, — і Він їх навчав.
14 По пути Он увидел Левия, сына Алфея, сидевшего на месте сбора налогов, и сказал ему: «Иди за Мной!» Левий встал и пошел за Ним.	14 А коли Він прохо́див, то побачив Леві́я Алфі́євого, що сидів на ми́тниці, і каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.
15 Случилось как-то, что Иисус обедал в доме Левия, и за одним столом вместе с Ним и Его учениками заняли место сборщики налогов и те, кого называли грешниками (их ведь немало было среди тех, кто следовал за Иисусом).	15 Коли ж Він сидів при столі́ в його домі, то багато ми́тників і грішників сиділи з Ісусом та з у́чнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним.
16 Книжники из фарисеев, увидев, что Он ест вместе со сборщиками налогов и отверженными, спросили учеников Его: «Как может Он есть со сборщиками налогов и грешниками?!»	16 Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з ми́тниками, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Він їсть із ми́тниками та з грішниками?“
17 Иисус услышал это и сказал им: «Не здоровым нужен врач, а больным. Пришел не праведников Я призвать, а грешников».	17 А Ісус, як почув, промовляє до них: „Лі́каря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників (на покая́ння).“
18 В другой раз, когда ученики Иоанна и фарисеи постились, пришли к Иисусу люди и спросили Его: «Почему ученики Иоанна и ученики фарисеев постятся, а Твои — не постятся?»	18 А учні Іванові та фарисейські по́стили. І приходять вони, та й говорять до Нього: „Чому́ учні Іванові та фарисейські по́стять, а учні Твої не по́стять?“
19 Иисус им ответил: «Разве могут поститься гости на брачном пире в присутствии Жениха? Пока Он с ними, какой может быть пост?!	19 Ісус же промовив до них: „Хіба по́стити можуть гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? Доки мають вони молодо́го з собою, то по́стити не можуть.
20 Но придет время и отнимут у них Жениха, вот тогда они и будут поститься».	20 Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодо́го від них, — то й по́стити бу́дуть вони за тих днів.
21 Никто ведь не ставит заплату из новой ткани на ветхую одежду: такая заплата разорвет старую ткань, и дыра станет еще больше.	21 І не пришива́є ніхто до старої одежі ла́тки з сукна сирово́го, а як ні, то край ла́тки ново́ї оді́рветься там від старо́го, — і дірка стане ще гірша.
22 И не наливают молодое вино в старые мехи: вино прорвет эти мехи, тогда и вино пропадет, и мехи. Молодое вино наливают в новые мехи».	22 І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрориває вино бурдюки, — і вино й бурдюки пропаду́ть, а вливають вино молоде до нови́х бурдюкі́в“.
23 Шел однажды Иисус в субботу через засеянные поля. Ученики Его срывали на ходу колосья.	23 І сталось, як Він перехо́див лана́ми в суботу, Його учні дорогою йшли, та й стали коло́сся зривати.
24 И сказали тут фарисеи Иисусу: «Смотри, они делают то, что в субботу делать нельзя!»	24 Фарисеї ж казали Йому: Подивись, чому́ роблять у суботу вони, чого не годи́ться?“
25 Он же ответил им: «Разве не читали вы никогда, что сделал Давид и те, кто был с ним, когда им нечего было есть и они голодали?	25 А Він їм відказав: „Чи ж ви не читали ніко́ли, що зробив був Давид, як потребу він мав та сам зголоднів був і ті, що були з ним?
26 Вы же помните, как при первосвященнике Авиафаре вошел Давид в Дом Божий и ел и даже бывшим с ним давал тот хлеб, что кладут перед Богом, хлеб, который нельзя есть никому, кроме священников».	26 Як він увійшов був до Божого дому — за первосвященика Авіята́ра, — і спожив хліби показні́, яких їсти не можна було́, — тільки священикам, — і дав він і тим, хто був із ним?“
27 И сказал им Иисус: «Суббота создана для человека, а не человек для субботы,	27 І сказав Він до них: „Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи,
28 так что Сын Человеческий — и над субботой Господин».	28 а тому то Син Лю́дський Господь і суботі“.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Марку

Глава 2

Вiд Марка

Розділ 2

Евангелие по Марку

Глава 2

Вiд Марка

Розділ 2

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Марку

Глава 2

Вiд Марка

Розділ 2

Евангелие по Марку

Глава 2

Вiд Марка

Розділ 2

Ветхий
завет

Новый
завет