Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие по Марку

Глава 5

1 Переправившись на другой берег моря, они оказались в земле герасинской.

2 Как только Иисус ступил из лодки на берег, навстречу Ему из могильных пещер вышел одержимый нечистым духом человек —

3 он жил в этих пещерах. Никто не мог удержать его, и даже цепи не помогали.

4 И хотя не раз он был скован по рукам и ногам, разрывал он цепи и разбивал оковы, так что одолеть его никому не удавалось.

5 Всегда, днем и ночью, то в склепах, то на горах, он кричал и бился о камни.

6 Издали увидев Иисуса, он подбежал к Нему, пал ниц пред Ним

7 и громко закричал: «Ну что Тебе нужно от меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю Тебя Богом: не мучь меня!»

8 Так он говорил потому, что Иисус сразу же сказал ему: «Выйди, нечистый дух, из этого человека!»

9 И потом спросил его: «Как имя твое?» А тот ответил Иисусу: «Имя мое — легион, ибо нас много!»

10 И стал умолять Иисуса не изгонять их из этой земли.

11 А там, под горой, паслось большое стадо свиней.

12 И нечистые духи стали просить Его: «Пошли нас в свиней и дай нам войти в них!»

13 Он позволил им. Бесы, выйдя из одержимого, вошли в свиней, и стадо — около двух тысяч свиней — ринулось с кручи в море и утонуло в нем.

14 А свинопасы поспешили сообщить об этом в городе и окрестностях. И жители тех мест пришли посмотреть, что случилось.

15 Подошли они к Иисусу и увидели, что одержимый, в котором был легион бесов, сидит одетый и в здравом уме, и испугались.

16 Когда очевидцы рассказали им о том, что случилось с тем, кто был одержим, и со стадом свиней,

17 то люди стали просить Иисуса уйти из их мест.

18 Когда Иисус садился в лодку, человек, который был до этого одержим духом нечистым, попросил Иисуса: «Позволь мне быть с Тобой!»

19 Но Он не позволил ему, сказав: «Иди к себе домой, расскажи своим близким, что Господь сделал для тебя и как Он помиловал тебя!»

20 И тот пошел и стал рассказывать в области, называемой Десятиградием, о том, что сделал для него Иисус. И все дивились этому.

21 Как только Иисус снова переправился [лодкой] на другой берег, большая толпа собралась вокруг Него. Когда Он был еще у моря,

22 пришел туда один из старейшин синагоги по имени Иаир и, увидев Иисуса, пал к ногам Его,

23 и стал умолять: «Доченька моя при смерти, приди же, возложи руки на нее, чтобы выздоровела она и осталась в живых!»

24 Иисус отправился с ним. За ними пошла большая толпа, теснившая Иисуса со всех сторон.

25 Среди толпы была одна женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением.

26 Она много натерпелась от разных врачей, потратив на лечение всё, что было у нее, но никакой пользы не получила, и даже стало ей еще хуже.

27 Прослышав об Иисусе, она подошла к Нему сзади в толпе и коснулась одежды Его,

28 потому что подумала: «Исцелена буду, если хоть к одежде Его прикоснусь».

29 Тут же кровотечение остановилось, и она ощутила, что здоровье вернулось к ней.

30 Иисус, тотчас почувствовав, что из Него вышла сила, повернулся к толпе и спросил: «Кто прикоснулся к Моей одежде?»

31 Ученики Его сказали Ему: «Ты видишь, как теснит Тебя толпа, а еще спрашиваешь: „Кто ко Мне прикоснулся?“»

32 Но Иисус взглядом искал ту, которая сделала это.

33 В страхе и трепете женщина, зная, что произошло с нею, подошла к Нему, пала ниц перед Ним и рассказала Ему всю правду.

34 Он же изрек: «Дочь Моя, вера твоя спасла тебя. Ступай с миром и будь свободна от страданья твоего!»

35 Когда Он еще говорил это, пришли люди из дома старейшины синагоги и сказали Иаиру: «Дочь твоя умерла. Зачем утруждать Учителя?»

36 Но Иисус, услышав эти слова, сказал старейшине: «Не бойся, только верь!»

37 И не позволил никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова, идти вместе с Ним.

38 Когда подошли они к дому старейшины, Иисус увидел, что там смятение, плачут там и громко причитают.

39 «К чему этот шум, что вы плачете? — сказал Он им, входя. — Ребенок не умер — только спит».

40 Над Ним стали смеяться. Тогда Он, отослав всех, взял отца и мать ребенка и Своих учеников и вошел в комнату, где лежала девочка.

41 Взяв ее за руку, Он сказал: «Талита кум!», что в переводе значит: «Девочка, говорю тебе, встань!»

42 Она тотчас встала и пошла (было ей лет двенадцать). Изумление великое [сразу же] охватило всех,

43 но Иисус строго наказал: «Пусть никто не знает об этом», — а девочку велел покормить.

Вiд Марка

Розділ 5

1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.

22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“

24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,

26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.

28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.

29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!

30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“

31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“

32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.

34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“

35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“

36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!

37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.

39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“

40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“

42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!

43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Евангелие по Марку Глава 5	Вiд Марка Розділ 5
1 Переправившись на другой берег моря, они оказались в земле герасинской.	1 І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
2 Как только Иисус ступил из лодки на берег, навстречу Ему из могильных пещер вышел одержимый нечистым духом человек —	2 І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
3 он жил в этих пещерах. Никто не мог удержать его, и даже цепи не помогали.	3 Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
4 И хотя не раз он был скован по рукам и ногам, разрывал он цепи и разбивал оковы, так что одолеть его никому не удавалось.	4 бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
5 Всегда, днем и ночью, то в склепах, то на горах, он кричал и бился о камни.	5 І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
6 Издали увидев Иисуса, он подбежал к Нему, пал ниц пред Ним	6 А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
7 и громко закричал: «Ну что Тебе нужно от меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? Заклинаю Тебя Богом: не мучь меня!»	7 і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
8 Так он говорил потому, что Иисус сразу же сказал ему: «Выйди, нечистый дух, из этого человека!»	8 Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
9 И потом спросил его: «Как имя твое?» А тот ответил Иисусу: «Имя мое — легион, ибо нас много!»	9 І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
10 И стал умолять Иисуса не изгонять их из этой земли.	10 І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
11 А там, под горой, паслось большое стадо свиней.	11 Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
12 И нечистые духи стали просить Его: «Пошли нас в свиней и дай нам войти в них!»	12 І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
13 Он позволил им. Бесы, выйдя из одержимого, вошли в свиней, и стадо — около двух тысяч свиней — ринулось с кручи в море и утонуло в нем.	13 І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
14 А свинопасы поспешили сообщить об этом в городе и окрестностях. И жители тех мест пришли посмотреть, что случилось.	14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
15 Подошли они к Иисусу и увидели, что одержимый, в котором был легион бесов, сидит одетый и в здравом уме, и испугались.	15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
16 Когда очевидцы рассказали им о том, что случилось с тем, кто был одержим, и со стадом свиней,	16 Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17 то люди стали просить Иисуса уйти из их мест.	17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
18 Когда Иисус садился в лодку, человек, который был до этого одержим духом нечистым, попросил Иисуса: «Позволь мне быть с Тобой!»	18 А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
19 Но Он не позволил ему, сказав: «Иди к себе домой, расскажи своим близким, что Господь сделал для тебя и как Он помиловал тебя!»	19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
20 И тот пошел и стал рассказывать в области, называемой Десятиградием, о том, что сделал для него Иисус. И все дивились этому.	20 І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
21 Как только Иисус снова переправился [лодкой] на другой берег, большая толпа собралась вокруг Него. Когда Он был еще у моря,	21 І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
22 пришел туда один из старейшин синагоги по имени Иаир и, увидев Иисуса, пал к ногам Его,	22 І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
23 и стал умолять: «Доченька моя при смерти, приди же, возложи руки на нее, чтобы выздоровела она и осталась в живых!»	23 і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
24 Иисус отправился с ним. За ними пошла большая толпа, теснившая Иисуса со всех сторон.	24 І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
25 Среди толпы была одна женщина, двенадцать лет страдавшая кровотечением.	25 А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
26 Она много натерпелась от разных врачей, потратив на лечение всё, что было у нее, но никакой пользы не получила, и даже стало ей еще хуже.	26 що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
27 Прослышав об Иисусе, она подошла к Нему сзади в толпе и коснулась одежды Его,	27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
28 потому что подумала: «Исцелена буду, если хоть к одежде Его прикоснусь».	28 Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
29 Тут же кровотечение остановилось, и она ощутила, что здоровье вернулось к ней.	29 І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
30 Иисус, тотчас почувствовав, что из Него вышла сила, повернулся к толпе и спросил: «Кто прикоснулся к Моей одежде?»	30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
31 Ученики Его сказали Ему: «Ты видишь, как теснит Тебя толпа, а еще спрашиваешь: „Кто ко Мне прикоснулся?“»	31 І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
32 Но Иисус взглядом искал ту, которая сделала это.	32 А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33 В страхе и трепете женщина, зная, что произошло с нею, подошла к Нему, пала ниц перед Ним и рассказала Ему всю правду.	33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
34 Он же изрек: «Дочь Моя, вера твоя спасла тебя. Ступай с миром и будь свободна от страданья твоего!»	34 А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
35 Когда Он еще говорил это, пришли люди из дома старейшины синагоги и сказали Иаиру: «Дочь твоя умерла. Зачем утруждать Учителя?»	35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
36 Но Иисус, услышав эти слова, сказал старейшине: «Не бойся, только верь!»	36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
37 И не позволил никому, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова, идти вместе с Ним.	37 І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
38 Когда подошли они к дому старейшины, Иисус увидел, что там смятение, плачут там и громко причитают.	38 І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
39 «К чему этот шум, что вы плачете? — сказал Он им, входя. — Ребенок не умер — только спит».	39 А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
40 Над Ним стали смеяться. Тогда Он, отослав всех, взял отца и мать ребенка и Своих учеников и вошел в комнату, где лежала девочка.	40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
41 Взяв ее за руку, Он сказал: «Талита кум!», что в переводе значит: «Девочка, говорю тебе, встань!»	41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
42 Она тотчас встала и пошла (было ей лет двенадцать). Изумление великое [сразу же] охватило всех,	42 І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
43 но Иисус строго наказал: «Пусть никто не знает об этом», — а девочку велел покормить.	43 А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие по Марку

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Евангелие по Марку

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие по Марку

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Евангелие по Марку

Глава 5

Вiд Марка

Розділ 5

Ветхий
завет

Новый
завет