CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Нав. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Книга Иисуса Навина

Глава 14

1 Вот те владения, которые израильтяне получили в наследие в стране Ханаан; земли, что были назначены им Элеазаром-священником, Иисусом Навином и старейшинами колен Израилевых

2 и были распределены по жребию между девятью коленами и одной половиной семейств из колена Манассии, как повелел ГОСПОДЬ через Моисея.

3 А двум коленам — Рувима и Гада — и другой половине колена Манассии Моисей уже дал наследие — земли за Иорданом, на восточном берегу. Левитам же и на той стороне Моисей не назначил наследственных владений.

4 Потомки Иосифа составили не одно, а два колена — Манассии и Ефрема. А левитам не дали земельного удела — им предоставили лишь селения для проживания и прилегающие к ним пастбища для выгона скота и прочих нужд.

5 Как повелел ГОСПОДЬ Моисею, так и поступили израильтяне при разделе земли.

6 В Гилгале к Иисусу подошли потомки Иуды, и Халев, сын Ефуннэ, кениззей, сказал ему: «Ты же сам помнишь, что ГОСПОДЬ сказал про нас с тобой Моисею, человеку Божию, в Кадеш-Барнеа.

7 Было мне тогда сорок лет. Моисей, слуга ГОСПОДЕНЬ, послал меня из Кадеш-Барнеа осмотреть эту землю, и я, возвратившись к нему, рассказал всё без утайки.

8 Однако соплеменники мои, что ходили со мной осматривать землю, своими рассказами навели страх на народ. Я же во всем повиновался ГОСПОДУ, Богу моему.

9 В тот день Моисей клятвенно пообещал мне: „Земля, в пределы которой ты вступишь, будет вечным наследием твоим и потомков твоих, ибо ты во всем повиновался ГОСПОДУ, Богу моему“.

10 Ты видишь, что ГОСПОДЬ сберег мою жизнь, как обещал. Сорок пять лет прошло с тех пор, как ГОСПОДЬ сказал эти слова Моисею, когда израильтяне странствовали еще по пустыне. А ныне, взгляни на меня, мне уже восемьдесят пять.

11 Но я и сейчас еще полон сил, как в те времена, когда Моисей посылал меня осматривать землю. Сила у меня осталась прежняя: могу и войско в бой повести.

12 Потому ныне я и прошу тебя дать мне эту горную страну, которую тогда пообещал мне ГОСПОДЬ. Ты сам слышал в тот день, что живут там великаны и города у них большие, хорошо укрепленные. Быть может, ГОСПОДЬ пребудет со мной, и я захвачу их, как Он сказал!»

13 Благословил Иисус Халева, сына Ефуннэ, и отдал ему наследие его — Хеврон.

14 И по сей день принадлежит это наследие, Хеврон, потомкам Халева, сына Ефуннэ, кениззея, потому что Халев во всем повиновался ГОСПОДУ, Богу Израиля.

15 А прежде Хеврон назывался Кирьят-Арба (Арбой звали величайшего из потомков Анака). И прекратились войны в этой стране, настал мир.

Iсус Навин

Розділ 14

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.

Книга Иисуса Навина

Глава 14

Iсус Навин

Розділ 14

1 Вот те владения, которые израильтяне получили в наследие в стране Ханаан; земли, что были назначены им Элеазаром-священником, Иисусом Навином и старейшинами колен Израилевых

1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському краї, що дали їм на спа́док священик Елеаза́р, і Ісус, син Навинів, та го́лови батьків племен Ізраїлевих синів.

2 и были распределены по жребию между девятью коленами и одной половиной семейств из колена Манассии, как повелел ГОСПОДЬ через Моисея.

2 Жеребко́м приділили їхній спа́док, як наказав був Господь через Мойсея, дев'яти племе́нам і половині пле́мени.

3 А двум коленам — Рувима и Гада — и другой половине колена Манассии Моисей уже дал наследие — земли за Иорданом, на восточном берегу. Левитам же и на той стороне Моисей не назначил наследственных владений.

3 Бо дав Мойсей насліддя двох племе́н, та половини пле́мени по той бік Йорда́ну, а Левитам спа́дку не дав серед них.

4 Потомки Иосифа составили не одно, а два колена — Манассии и Ефрема. А левитам не дали земельного удела — им предоставили лишь селения для проживания и прилегающие к ним пастбища для выгона скота и прочих нужд.

4 Бо Йо́сипових синів було двоє поколінь, Манасі́я та Єфре́м, а Левитам не дали спа́дку в краю́, а тільки міста на осе́лення та їхні пасови́ська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.

5 Как повелел ГОСПОДЬ Моисею, так и поступили израильтяне при разделе земли.

5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили край.

6 В Гилгале к Иисусу подошли потомки Иуды, и Халев, сын Ефуннэ, кениззей, сказал ему: «Ты же сам помнишь, что ГОСПОДЬ сказал про нас с тобой Моисею, человеку Божию, в Кадеш-Барнеа.

6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Кале́в, син Єфуннеїв, кеназзе́янин: „Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш-Барнеа.

7 Было мне тогда сорок лет. Моисей, слуга ГОСПОДЕНЬ, послал меня из Кадеш-Барнеа осмотреть эту землю, и я, возвратившись к нему, рассказал всё без утайки.

7 Я був віку сорока́ літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа ви́відати той край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.

8 Однако соплеменники мои, что ходили со мной осматривать землю, своими рассказами навели страх на народ. Я же во всем повиновался ГОСПОДУ, Богу моему.

8 А мої браття, що ходили зо мною, знеси́лили були́ серце народу, а я обстава́в за Господом, Богом моїм.

9 В тот день Моисей клятвенно пообещал мне: „Земля, в пределы которой ты вступишь, будет вечным наследием твоим и потомков твоих, ибо ты во всем повиновался ГОСПОДУ, Богу моему“.

9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: „Поправді кажу́, — той край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спа́док тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обстава́в за Господом, Богом моїм.

10 Ты видишь, что ГОСПОДЬ сберег мою жизнь, как обещал. Сорок пять лет прошло с тех пор, как ГОСПОДЬ сказал эти слова Моисею, когда израильтяне странствовали еще по пустыне. А ныне, взгляни на меня, мне уже восемьдесят пять.

10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п'ять літ відтоді́, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п'яти літ.

11 Но я и сейчас еще полон сил, как в те времена, когда Моисей посылал меня осматривать землю. Сила у меня осталась прежняя: могу и войско в бой повести.

11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і вихо́дити, і прихо́дити.

12 Потому ныне я и прошу тебя дать мне эту горную страну, которую тогда пообещал мне ГОСПОДЬ. Ты сам слышал в тот день, что живут там великаны и города у них большие, хорошо укрепленные. Быть может, ГОСПОДЬ пребудет со мной, и я захвачу их, как Он сказал!»

12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там ве́летні та великі укрі́плені міста́. Може Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь“.

13 Благословил Иисус Халева, сына Ефуннэ, и отдал ему наследие его — Хеврон.

13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хевро́н за спа́док.

14 И по сей день принадлежит это наследие, Хеврон, потомкам Халева, сына Ефуннэ, кениззея, потому что Халев во всем повиновался ГОСПОДУ, Богу Израиля.

14 Тому став Хевро́н Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзе́янинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обстава́в за Господом, Богом Ізраїля.

15 А прежде Хеврон назывался Кирьят-Арба (Арбой звали величайшего из потомков Анака). И прекратились войны в этой стране, настал мир.

15 А ім'я́ Хеврону давніше було Кір'ят-Арба, що між ве́летнів був найбільший чоловік. А Край заспоко́ївся від війни.