Библия - Обещанное Восстановление

Аюб

Глава 39

1 Знаешь ли ты время рождения серн? Видел ли ты, как рожают детёнышей лани?

2 Считаешь ли, сколько месяцев они носят плод? Знаешь ли время их родов?

3 Они, приседая, рожают приплод, освобождаясь от бремени.

4 В полях набираются сил их детёныши; потом уходят и не возвращаются к ним.

5 Кто дал волю диким ослам? Кто развязал их узы?

6 Я назначил их домом степь и жилищем – солончаки.

7 Над шумом городским смеются они и не слышат криков погонщика.

8 По горам они ищут пищу, и всякой зелени рады.

9 Согласится ли дикий бык тебе служить? Станет ли в стойле твоём ночевать?

10 Привяжешь ли его верёвкой к плугу, чтобы он боронил за тобой поле?

11 Понадеешься ли на силу его и доверишь ли труд свой ему?

12 Поверишь ли ты, что привезёт он твоё зерно и сложит его на гумне?

13 Весело хлопает страус крыльями, но они не сравнятся с перьями и пухом аиста.

14 Его самка на землю яйца свои кладёт; оставляет их греться в горячем песке,

15 забыв, что нога может их раздавить и дикий зверь – растоптать.

16 Жесток он к своим птенцам, словно к чужим, не боится, что труд его будет напрасен,

17 потому что Всевышний обделил его мудростью и здравого разума не дал.

18 Но когда он поднимется и помчится, конь и всадник ему смешны.

19 Ты ли дал коню силу, шею гривой покрыл,

20 заставил его прыгать, как саранча? Гордый храп его страшен.

21 Он бьёт по земле копытом, радуясь силе, и мчится навстречу битве.

22 Он смеётся над страхом и не робеет; он не дрогнет перед мечом.

23 Звенит на боку у него колчан, сверкают копьё и дротик.

24 В порыве ярости бросается в галоп, не сдержать его при трубном зове.

25 При звуке рога ржёт конь; издалека чует битву, крик воевод и клич боевой.

26 Твоей ли мудростью парит ястреб, крылья свои простирая к югу?

27 По твоей ли воле орёл взмывает и строит гнездо своё на высоте?

28 Он живёт на скале и ночь там проводит; его твердыня – горный утёс.

29 Там он высматривает добычу; глаза его видят её издалека.

30 Кровь пьют его птенцы; где труп, там и он.

31 Вечный сказал Аюбу:

32 – Тебе ли, спорщик, наставлять Всемогущего? Ответь Всевышнему, обвинитель!

33 Тогда Аюб ответил Вечному:

34 – Я столь ничтожен – как я Тебе отвечу? Руку свою молча кладу на уста.

35 Я говорил однажды – больше не буду продолжать, говорил дважды – но теперь умолкну.

Йов

Розділ 39

1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?

2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,

3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?

4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.

5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,

6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?

7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.

8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?

10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?

11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?

12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?

13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?

14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,

15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.

16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,

17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!

19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?

20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!

21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,

22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,

23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!

24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

25 При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.

26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?

27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?

28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —

29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,

30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.

Аюб Глава 39	Йов Розділ 39
1 Знаешь ли ты время рождения серн? Видел ли ты, как рожают детёнышей лани?	1 Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Считаешь ли, сколько месяцев они носят плод? Знаешь ли время их родов?	2 Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Они, приседая, рожают приплод, освобождаясь от бремени.	3 коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 В полях набираются сил их детёныши; потом уходят и не возвращаются к ним.	4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Кто дал волю диким ослам? Кто развязал их узы?	5 Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Я назначил их домом степь и жилищем – солончаки.	6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Над шумом городским смеются они и не слышат криков погонщика.	7 Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 По горам они ищут пищу, и всякой зелени рады.	8 Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Согласится ли дикий бык тебе служить? Станет ли в стойле твоём ночевать?	9 Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Привяжешь ли его верёвкой к плугу, чтобы он боронил за тобой поле?	10 Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Понадеешься ли на силу его и доверишь ли труд свой ему?	11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Поверишь ли ты, что привезёт он твоё зерно и сложит его на гумне?	12 Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Весело хлопает страус крыльями, но они не сравнятся с перьями и пухом аиста.	13 Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Его самка на землю яйца свои кладёт; оставляет их греться в горячем песке,	14 Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 забыв, что нога может их раздавить и дикий зверь – растоптать.	15 і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Жесток он к своим птенцам, словно к чужим, не боится, что труд его будет напрасен,	16 Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 потому что Всевышний обделил его мудростью и здравого разума не дал.	17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Но когда он поднимется и помчится, конь и всадник ему смешны.	18 А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Ты ли дал коню силу, шею гривой покрыл,	19 Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 заставил его прыгать, как саранча? Гордый храп его страшен.	20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Он бьёт по земле копытом, радуясь силе, и мчится навстречу битве.	21 Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Он смеётся над страхом и не робеет; он не дрогнет перед мечом.	22 — сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Звенит на боку у него колчан, сверкают копьё и дротик.	23 хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 В порыве ярости бросается в галоп, не сдержать его при трубном зове.	24 Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 При звуке рога ржёт конь; издалека чует битву, крик воевод и клич боевой.	25 При кожному розі кричить він: „І-га!“ і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Твоей ли мудростью парит ястреб, крылья свои простирая к югу?	26 Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 По твоей ли воле орёл взмывает и строит гнездо своё на высоте?	27 Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Он живёт на скале и ночь там проводит; его твердыня – горный утёс.	28 На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Там он высматривает добычу; глаза его видят её издалека.	29 ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Кровь пьют его птенцы; где труп, там и он.	30 а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
31 Вечный сказал Аюбу:	31
32 – Тебе ли, спорщик, наставлять Всемогущего? Ответь Всевышнему, обвинитель!	32
33 Тогда Аюб ответил Вечному:	33
34 – Я столь ничтожен – как я Тебе отвечу? Руку свою молча кладу на уста.	34
35 Я говорил однажды – больше не буду продолжать, говорил дважды – но теперь умолкну.	35

Ветхий
завет

Новый
завет

Аюб

Глава 39

Йов

Розділ 39

Аюб

Глава 39

Йов

Розділ 39

Ветхий завет

Новый завет

Аюб

Глава 39

Йов

Розділ 39

Аюб

Глава 39

Йов

Розділ 39

Ветхий
завет

Новый
завет