Книга Иова

Глава 5

1 Взывай! есть ли ответствующий тебе? и к кому из святых обратишься?

2 Так! безрассудного убивает гневливость, и легкомысленного губит раздражительность.

3 Я видел глупого укоренившегося, и тотчас проклял жилище его.

4 Далеки были сыны его от спасения; и биты на суде у ворот, и не было избавляющего.

5 Жатву его голодный съел, не смотря на ограду тернистую, взял ее, - и жаждущие поглотили богатство его.

6 Так! не из праха выходит горе; и из земли не вырастает беда.

7 Так! человек рождается на страдание, и дети пламени {т.е. искры} в высоту устремляют полет.

8 Но все я обратился бы к Богу, и Божеству предал бы дело мое,

9 Творящему великое и непостижимое, и чудное без числа;

10 Он дает дождь на лице земли, и посылает воды на лица полей;

11 Униженных поставляет на высоте, и сетующие возносятся во спасение.

12 Он разрушает замыслы коварных; и руки их не довершают дела.

13 Он уловляет мудрецов их же хитростью, и совет лукавых делается опрометчивым;

14 Днем они сретают тьму, и в полдень ходят ощупью, как бы ночью,

15 Чтобы Ему спасти от меча, от уст их, и от руки могучих бедного,

16 Чтоб истощившемуся была надежда, а злоба затворила уста свои.

17 Се! блажен человек, которого обличает Бог: и наказания Вседержителя не отвергай.

18 Ибо Он уязвил, Он и обвяжет рану: Он поразил, но Его руки и уврачуют.

19 В шести бедах спасет тебя, и в семи зло не коснется тебя.

20 Во время голода спасет тебя от смерти; и на войне - от рук меча.

21 От бича {т.е. от злословия} языка будешь укрыт, и не будешь бояться опустошения, когда придет.

22 Опустошению и голоду посмеешься, и зверя земного не бойся:

23 Ибо с камнями полевыми союз у тебя: и зверь полевой в мире с тобою.

24 И узнаешь, что мир шатер твой, и пересмотришь двор свой, и не обманешься.

25 И узнаешь, что семя твое многочисленно, и что отпрыски твои, как трава земная.

26 Сойдешь в полноте во гроб, как восходит скирд снопов в свое время.

27 Вот то, что мы исследовали; это верно: внемли сему, заметь и ты для себя.

Йов

Розділ 5

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“

Книга Иова

Глава 5

Йов

Розділ 5

1 Взывай! есть ли ответствующий тебе? и к кому из святых обратишься?

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

2 Так! безрассудного убивает гневливость, и легкомысленного губит раздражительность.

2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

3 Я видел глупого укоренившегося, и тотчас проклял жилище его.

3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

4 Далеки были сыны его от спасения; и биты на суде у ворот, и не было избавляющего.

4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

5 Жатву его голодный съел, не смотря на ограду тернистую, взял ее, - и жаждущие поглотили богатство его.

5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

6 Так! не из праха выходит горе; и из земли не вырастает беда.

6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

7 Так! человек рождается на страдание, и дети пламени {т.е. искры} в высоту устремляют полет.

7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

8 Но все я обратился бы к Богу, и Божеству предал бы дело мое,

8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

9 Творящему великое и непостижимое, и чудное без числа;

9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

10 Он дает дождь на лице земли, и посылает воды на лица полей;

10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

11 Униженных поставляет на высоте, и сетующие возносятся во спасение.

11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

12 Он разрушает замыслы коварных; и руки их не довершают дела.

12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

13 Он уловляет мудрецов их же хитростью, и совет лукавых делается опрометчивым;

13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

14 Днем они сретают тьму, и в полдень ходят ощупью, как бы ночью,

14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

15 Чтобы Ему спасти от меча, от уст их, и от руки могучих бедного,

15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

16 Чтоб истощившемуся была надежда, а злоба затворила уста свои.

16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

17 Се! блажен человек, которого обличает Бог: и наказания Вседержителя не отвергай.

17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

18 Ибо Он уязвил, Он и обвяжет рану: Он поразил, но Его руки и уврачуют.

18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

19 В шести бедах спасет тебя, и в семи зло не коснется тебя.

19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

20 Во время голода спасет тебя от смерти; и на войне - от рук меча.

20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

21 От бича {т.е. от злословия} языка будешь укрыт, и не будешь бояться опустошения, когда придет.

21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

22 Опустошению и голоду посмеешься, и зверя земного не бойся:

22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

23 Ибо с камнями полевыми союз у тебя: и зверь полевой в мире с тобою.

23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

24 И узнаешь, что мир шатер твой, и пересмотришь двор свой, и не обманешься.

24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

25 И узнаешь, что семя твое многочисленно, и что отпрыски твои, как трава земная.

25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

26 Сойдешь в полноте во гроб, как восходит скирд снопов в свое время.

26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

27 Вот то, что мы исследовали; это верно: внемли сему, заметь и ты для себя.

27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“