Евангелие от МаркаГлава 6 |
1 |
2 И когда настала суббота, начал Он учить в синагоге, и многочисленные слушатели изумлялись и говорили: откуда у Него это? И что это за премудрость дана Ему? И такие чудеса совершаются руками Его! |
3 Не Он ли плотник, сын Марии и брат Иакова, Иосита, Иуды и Симона? И сёстры Его не здесь ли с нами? И соблазнялись из-за Него. |
4 И говорил им Иисус: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и между сродниками своими и в доме своем. |
5 И не мог сотворить там ни одного чуда, только на немногих больных возложил руки и исцелил их. |
6 И удивился неверию их. |
7 И призывает Двенадцать. И начал посылать их по два и давал им власть над духами нечистыми. |
8 И повелел им ничего не брать в дорогу, только посох: ни хлеба, ни сумы, ни меди в пояс. |
9 Но обуваться в сандалии и не надевать двух рубашек. |
10 И говорил им: куда бы вы ни вошли в дом, там оставайтесь, пока не выйдете оттуда. |
11 И если в каком месте не примут вас, и не послушают вас, — выходя оттуда, стряхните пыль с подошв ваших во свидетельство им. |
12 И выйдя оттуда, они проповедали покаяние. |
13 И многих бесов изгоняли и мазали маслом многих больных и исцеляли. |
14 |
15 Другие же говорили: это Илия. А другие говорили: это пророк, как и другие пророки. |
16 А Ирод, услышав это, говорил: Иоанн, которого я обезглавил, — он и восстал. |
17 Ибо Ирод послал взять Иоанна и заключить его связанного в тюрьму из-за Иродиады, жены Филиппа, брата своего, потому что женился на ней. |
18 Ибо Иоанн говорил Ироду: нельзя тебе иметь жену брата твоего. |
19 Иродиада же питала к нему вражду и хотела его убить, но не могла. |
20 Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; и выслушав его, смущался сильно, и охотно слушал его. |
21 И удобный день настал, когда Ирод, по случаю дня своего рождения, сделал пир для вельмож своих и тысяченачальников и сановных людей Галилеи, — |
22 и вошла тогда дочь Иродиады и проплясала: и угодила она Ироду и возлежащим с ним. И сказал царь девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе. |
23 И поклялся ей: чего ни попросишь, дам тебе, — до половины царства моего. |
24 И выйдя, она сказала матери своей: что попросить мне? А та сказала: голову Иоанна Крестителя. |
25 И войдя тотчас с поспешностью к царю, она попросила его: хочу, чтобы ты сейчас же дал мне на блюде голову Иоанна Крестителя. |
26 И объятый скорбью царь, ради клятвы и возлежащих, не захотел отказать ей. |
27 И тотчас же, послав телохранителя, царь приказал принести голову его. И тот пошел и обезглавил его в тюрьме |
28 и принес голову его на блюде и дал ее девице, а девица дала ее матери своей. |
29 И услышав, ученики его пришли и взяли тело его и положили в могилу. |
30 |
31 И Он говорит им: пойдите вы сами, отдельно от других, в пустынное место и отдохните немного. Ибо приходило и уходило много народа и даже поесть у них не было времени. |
32 И отплыли они в лодке в пустынное место отдельно от других. |
33 И увидели, что они удаляются, и узнали об этом многие, и пешие из всех городов сбежались туда и пришли раньше их. |
34 И выйдя, Он увидел много народа и сжалился над ними, потому что они были, как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много. |
35 И когда уже наступил поздний час, подошли к Нему ученики Его и говорили: пустынно это место, и час уже поздний; |
36 отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе поесть. |
37 Он же ответил им: дайте им вы поесть. И говорят Ему: не пойти ли нам купить хлебов динариев на двести и дать им есть? |
38 Он же говорит им: сколько у вас хлебов? Идите, посмотрите. И узнав, они говорят: пять, и две рыбы. |
39 И приказал им, чтобы все расположились кружками на зеленой траве. |
40 И возлегли они рядами по ста и по пятидесяти. |
41 И взяв эти пять хлебов и эти две рыбы, поднял Он глаза к небу, благословил и преломил хлебы и давал ученикам, чтобы они разносили им; и две рыбы разделил на всех. |
42 И ели все и насытились. |
43 И кусков собрали двенадцать коробов полных, и остатки от рыб; |
44 и было евших хлебы пять тысяч мужчин. |
45 |
46 И простившись с ними, ушел на гору помолиться. |
47 И когда настал вечер, лодка была посредине моря, а Он один на земле. |
48 И увидев, что они гребут через силу — ветер им был противный, — около четвертой стражи ночи идет Он к ним, ступая по морю. И хотел миновать их. |
49 Они же, увидев, что Он ступает по морю, подумали, что это призрак, и подняли крик. |
50 Ибо все видели Его и были смущены. Он же тотчас заговорил с ними и сказал им: мужайтесь, это Я, не бойтесь. |
51 И вошел к ним в лодку; и прекратился ветер. И они чрезвычайно про себя изумлялись. |
52 Ибо не вразумились они хлебами, но огрубело их сердце. |
53 |
54 И когда они вышли из лодки, люди, тотчас узнав Его, |
55 обежали всю страну ту и начали на кроватях приносить болящих туда, где, как слышно было, Он находился. |
56 И, куда бы Он ни входил, в селения, или в города, или в деревни, клали больных на площадях и просили Его, чтобы им хоть к краю одежды Его прикоснуться, и кто бы ни прикоснулся к Нему, все спасались. |
Вiд МаркаРозділ 6 |
1 |
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? |
3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним. |
4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“. |
5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в. |
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав. |
7 |
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес, |
9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“. |
10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти. |
11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“ |
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися. |
13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли. |
14 |
15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. |
16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“ |
17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею. |
18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“ |
19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. |
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́. |
21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні, |
22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“ |
23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“ |
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“. |
25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“ |
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити. |
27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову. |
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері. |
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його. |
30 |
31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. |
32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного. |
33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили. |
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати. |
35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня. |
36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“. |
37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“ |
38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“. |
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного. |
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т. |
41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. |
42 І всі їли й наїлися! |
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. |
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! |
45 |
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру. |
47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі. |
48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути. |
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати, |
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“ |
51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі, |
52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе. |
53 |
54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його, |
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є. |
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений! |
Евангелие от МаркаГлава 6 |
Вiд МаркаРозділ 6 |
1 |
1 |
2 И когда настала суббота, начал Он учить в синагоге, и многочисленные слушатели изумлялись и говорили: откуда у Него это? И что это за премудрость дана Ему? И такие чудеса совершаются руками Его! |
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? |
3 Не Он ли плотник, сын Марии и брат Иакова, Иосита, Иуды и Симона? И сёстры Его не здесь ли с нами? И соблазнялись из-за Него. |
3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним. |
4 И говорил им Иисус: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своем и между сродниками своими и в доме своем. |
4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“. |
5 И не мог сотворить там ни одного чуда, только на немногих больных возложил руки и исцелил их. |
5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в. |
6 И удивился неверию их. |
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав. |
7 И призывает Двенадцать. И начал посылать их по два и давал им власть над духами нечистыми. |
7 |
8 И повелел им ничего не брать в дорогу, только посох: ни хлеба, ни сумы, ни меди в пояс. |
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес, |
9 Но обуваться в сандалии и не надевать двух рубашек. |
9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“. |
10 И говорил им: куда бы вы ни вошли в дом, там оставайтесь, пока не выйдете оттуда. |
10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти. |
11 И если в каком месте не примут вас, и не послушают вас, — выходя оттуда, стряхните пыль с подошв ваших во свидетельство им. |
11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“ |
12 И выйдя оттуда, они проповедали покаяние. |
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися. |
13 И многих бесов изгоняли и мазали маслом многих больных и исцеляли. |
13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли. |
14 |
14 |
15 Другие же говорили: это Илия. А другие говорили: это пророк, как и другие пророки. |
15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. |
16 А Ирод, услышав это, говорил: Иоанн, которого я обезглавил, — он и восстал. |
16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“ |
17 Ибо Ирод послал взять Иоанна и заключить его связанного в тюрьму из-за Иродиады, жены Филиппа, брата своего, потому что женился на ней. |
17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею. |
18 Ибо Иоанн говорил Ироду: нельзя тебе иметь жену брата твоего. |
18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“ |
19 Иродиада же питала к нему вражду и хотела его убить, но не могла. |
19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. |
20 Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; и выслушав его, смущался сильно, и охотно слушал его. |
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́. |
21 И удобный день настал, когда Ирод, по случаю дня своего рождения, сделал пир для вельмож своих и тысяченачальников и сановных людей Галилеи, — |
21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні, |
22 и вошла тогда дочь Иродиады и проплясала: и угодила она Ироду и возлежащим с ним. И сказал царь девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе. |
22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“ |
23 И поклялся ей: чего ни попросишь, дам тебе, — до половины царства моего. |
23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“ |
24 И выйдя, она сказала матери своей: что попросить мне? А та сказала: голову Иоанна Крестителя. |
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“. |
25 И войдя тотчас с поспешностью к царю, она попросила его: хочу, чтобы ты сейчас же дал мне на блюде голову Иоанна Крестителя. |
25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“ |
26 И объятый скорбью царь, ради клятвы и возлежащих, не захотел отказать ей. |
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити. |
27 И тотчас же, послав телохранителя, царь приказал принести голову его. И тот пошел и обезглавил его в тюрьме |
27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову. |
28 и принес голову его на блюде и дал ее девице, а девица дала ее матери своей. |
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері. |
29 И услышав, ученики его пришли и взяли тело его и положили в могилу. |
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його. |
30 |
30 |
31 И Он говорит им: пойдите вы сами, отдельно от других, в пустынное место и отдохните немного. Ибо приходило и уходило много народа и даже поесть у них не было времени. |
31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. |
32 И отплыли они в лодке в пустынное место отдельно от других. |
32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного. |
33 И увидели, что они удаляются, и узнали об этом многие, и пешие из всех городов сбежались туда и пришли раньше их. |
33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили. |
34 И выйдя, Он увидел много народа и сжалился над ними, потому что они были, как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много. |
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати. |
35 И когда уже наступил поздний час, подошли к Нему ученики Его и говорили: пустынно это место, и час уже поздний; |
35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня. |
36 отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе поесть. |
36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“. |
37 Он же ответил им: дайте им вы поесть. И говорят Ему: не пойти ли нам купить хлебов динариев на двести и дать им есть? |
37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“ |
38 Он же говорит им: сколько у вас хлебов? Идите, посмотрите. И узнав, они говорят: пять, и две рыбы. |
38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“. |
39 И приказал им, чтобы все расположились кружками на зеленой траве. |
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного. |
40 И возлегли они рядами по ста и по пятидесяти. |
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т. |
41 И взяв эти пять хлебов и эти две рыбы, поднял Он глаза к небу, благословил и преломил хлебы и давал ученикам, чтобы они разносили им; и две рыбы разделил на всех. |
41 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив. |
42 И ели все и насытились. |
42 І всі їли й наїлися! |
43 И кусков собрали двенадцать коробов полных, и остатки от рыб; |
43 А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів. |
44 и было евших хлебы пять тысяч мужчин. |
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка! |
45 |
45 |
46 И простившись с ними, ушел на гору помолиться. |
46 І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру. |
47 И когда настал вечер, лодка была посредине моря, а Он один на земле. |
47 А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі. |
48 И увидев, что они гребут через силу — ветер им был противный, — около четвертой стражи ночи идет Он к ним, ступая по морю. И хотел миновать их. |
48 Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути. |
49 Они же, увидев, что Он ступает по морю, подумали, что это призрак, и подняли крик. |
49 А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати, |
50 Ибо все видели Его и были смущены. Он же тотчас заговорил с ними и сказал им: мужайтесь, это Я, не бойтесь. |
50 бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“ |
51 И вошел к ним в лодку; и прекратился ветер. И они чрезвычайно про себя изумлялись. |
51 І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі, |
52 Ибо не вразумились они хлебами, но огрубело их сердце. |
52 бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе. |
53 |
53 |
54 И когда они вышли из лодки, люди, тотчас узнав Его, |
54 І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його, |
55 обежали всю страну ту и начали на кроватях приносить болящих туда, где, как слышно было, Он находился. |
55 і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є. |
56 И, куда бы Он ни входил, в селения, или в города, или в деревни, клали больных на площадях и просили Его, чтобы им хоть к краю одежды Его прикоснуться, и кто бы ни прикоснулся к Нему, все спасались. |
56 І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений! |