Библия - Обещанное Восстановление

Плач Иеремии

Глава 3

1 Я человек, испытавший горе от жезла гнева Его.

2 Он меня повел и привел во тьму, а не на свет.

3 Так, Он опять начинает, налагает руку Свою на меня всякий день.

4 Измождил тело мое и кожу мою, сокрушил кости мои.

5 Огородил меня, и обложил отравою и горечью;

6 Посадил меня в темное место, как умерших в давние веки.

7 Окружил меня стеною, чтоб я не вышел; тяжелые оковы медные наложил на меня.

8 А если я и взываю, и вопию, не дает доступа молитве моей.

9 Тесаными каменьями преградил дороги мои, изрыл стези мои.

10 Он для меня как медведь, высматривающий добычу, как лев в скрытном месте.

11 Сокрыл пути мои, и терзает меня, привел меня в беспамятство.

12 Натянул лук Свой, и поставил меня целью для стрел;

13 Послал в почки мои дщерей колчана Своего.

14 Я сделался посмешищем всему народу моему, ежедневною песнью их.

15 Он накормил меня горечью, поит меня полынью.

16 И искрошил дресвою зубы мои; положил меня в пепел.

17 И отбросил далеко от мира душу мою; и забыл радость,

18 И говорю: `нет мне помощи, и нет надежды от Иеговы`.

19 Обрати внимание на страдание мое и горе мое, на эту полынь и отраву.

20 Помысли, как обессилела по мне душа моя.

21 Вот что я отвечаю сердцу моему, и тем его обнадеживаю:

22 И то милость Иеговы, что мы не исчезли; так, милосердие Его неистощимо.

23 Всякое утро новые благодеяния; верность Твоя велика.

24 Душа моя говорит: `доля моя - Иегова: и так буду надеяться на Него!`

25 Иегова благ к надеющимся на Него, к душе, ищущей Его.

26 Хорошо, когда кто ждет и молчит, чая спасения Иеговы.

27 Хорошо человеку, когда он несет иго в юности своей;

28 Пусть он сидит наедине и молчит, когда взял его на себя;

29 Пусть положит уста свои в прах, и помышляет: `а может быть есть надежда`.

30 Пусть подставляет ланиту свою бьющему его, и досыта слышит ругательства.

31 Ибо не на век оставляет Господь,

32 Но послав горе, и милует по великой благости Своей.

33 Ибо Он не от сердца Своего наказывает и огорчает сынов человеческих.

34 Тогда, как попирают ногами своими всяких узников земли,

35 Когда лишают человека праведного суда пред очами Всевышнего;

36 Когда человека криво судят в деле его, неужели не видит Господь?

37 Кто сей дерзающий говорить: `и то случается, чему быть не повелел Господь;

38 Из уст Всевышнего не происходит зло и добро?`

39 Почто сетует человек живущий? всякий сетуй на грех свой.

40 Осмотрим лучше пути свои, исследуем, и обратимся к Иегове.

41 Возвысим сердце наше вместе с руками к Богу, сущему на небесах.

42 Мы грешили и упорствовали, Ты не простил,

43 Ты покрыл Себя гневом, и преследовал нас, бил без пощады.

44 Ты закрыл Себя облаком, чтобы не доходила молитва.

45 Грязью и мерзостью Ты сделал нас среди народов.

46 Разинули на нас пасть свою все враги наши.

47 Ужас и яма, опустошение и разрушение сделались жребием нашим.

48 Око мое льет ручьи слез о гибели дщери народа моего.

49 Око мое изливается не умолкая, от того что страдания не прерываются,

50 Доколе не призрит и не увидит Иегова с небес.

51 Око мое измучило душу мою, оплакивая всех дщерей моего града.

52 Поставили на меня сеть, как на птичку, враги мои безвинно.

53 Повергли жизнь мою в яму, и закидали меня каменьем.

54 Воды поднимались выше головы моей; я говорил: `погиб я`.

55 Я призывал имя Твое, Иегова, из ямы преисподней.

56 Ты слышал голос мой, не отвращал уха Твоего от вопля моего, к облегчению моему.

57 Ты приближался, говорил: `не страшись`.

58 Ты защищал, Господи, дело души моей; искуплял жизнь мою.

59 Ты видишь, Иегова, замешательство мое; рассуди дело мое.

60 Ты видишь всю мстительность их; все замыслы их против меня.

61 Ты, Иегова, слышишь ругательство их, все замыслы их против меня.

62 Речи неприятелей моих и беседы их обо мне всякий день.

63 Смотри, сидят ли они, стоят ли, я всегда для них песнь.

64 Дай им, Иегова, возмездие по делам рук их.

65 Дай им покров на сердце, проклятие Твое им.

66 Преследуй во гневе, и истреби их из-под небес, Иегова.

Плач Єремiї

Розділ 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Плач Иеремии Глава 3	Плач Єремiї Розділ 3
1 Я человек, испытавший горе от жезла гнева Его.	1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 Он меня повел и привел во тьму, а не на свет.	2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Так, Он опять начинает, налагает руку Свою на меня всякий день.	3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 Измождил тело мое и кожу мою, сокрушил кости мои.	4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 Огородил меня, и обложил отравою и горечью;	5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 Посадил меня в темное место, как умерших в давние веки.	6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 Окружил меня стеною, чтоб я не вышел; тяжелые оковы медные наложил на меня.	7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 А если я и взываю, и вопию, не дает доступа молитве моей.	8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 Тесаными каменьями преградил дороги мои, изрыл стези мои.	9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 Он для меня как медведь, высматривающий добычу, как лев в скрытном месте.	10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 Сокрыл пути мои, и терзает меня, привел меня в беспамятство.	11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 Натянул лук Свой, и поставил меня целью для стрел;	12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Послал в почки мои дщерей колчана Своего.	13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 Я сделался посмешищем всему народу моему, ежедневною песнью их.	14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 Он накормил меня горечью, поит меня полынью.	15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 И искрошил дресвою зубы мои; положил меня в пепел.	16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 И отбросил далеко от мира душу мою; и забыл радость,	17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 И говорю: `нет мне помощи, и нет надежды от Иеговы`.	18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Обрати внимание на страдание мое и горе мое, на эту полынь и отраву.	19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Помысли, как обессилела по мне душа моя.	20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 Вот что я отвечаю сердцу моему, и тем его обнадеживаю:	21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 И то милость Иеговы, что мы не исчезли; так, милосердие Его неистощимо.	22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 Всякое утро новые благодеяния; верность Твоя велика.	23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 Душа моя говорит: `доля моя - Иегова: и так буду надеяться на Него!`	24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 Иегова благ к надеющимся на Него, к душе, ищущей Его.	25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 Хорошо, когда кто ждет и молчит, чая спасения Иеговы.	26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 Хорошо человеку, когда он несет иго в юности своей;	27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 Пусть он сидит наедине и молчит, когда взял его на себя;	28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 Пусть положит уста свои в прах, и помышляет: `а может быть есть надежда`.	29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Пусть подставляет ланиту свою бьющему его, и досыта слышит ругательства.	30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 Ибо не на век оставляет Господь,	31 Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 Но послав горе, и милует по великой благости Своей.	32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—
33 Ибо Он не от сердца Своего наказывает и огорчает сынов человеческих.	33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Тогда, как попирают ногами своими всяких узников земли,	34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Когда лишают человека праведного суда пред очами Всевышнего;	35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Когда человека криво судят в деле его, неужели не видит Господь?	36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Кто сей дерзающий говорить: `и то случается, чему быть не повелел Господь;	37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Из уст Всевышнего не происходит зло и добро?`	38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Почто сетует человек живущий? всякий сетуй на грех свой.	39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Осмотрим лучше пути свои, исследуем, и обратимся к Иегове.	40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Возвысим сердце наше вместе с руками к Богу, сущему на небесах.	41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 Мы грешили и упорствовали, Ты не простил,	42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Ты покрыл Себя гневом, и преследовал нас, бил без пощады.	43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Ты закрыл Себя облаком, чтобы не доходила молитва.	44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Грязью и мерзостью Ты сделал нас среди народов.	45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 Разинули на нас пасть свою все враги наши.	46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Ужас и яма, опустошение и разрушение сделались жребием нашим.	47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Око мое льет ручьи слез о гибели дщери народа моего.	48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Око мое изливается не умолкая, от того что страдания не прерываются,	49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Доколе не призрит и не увидит Иегова с небес.	50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Око мое измучило душу мою, оплакивая всех дщерей моего града.	51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Поставили на меня сеть, как на птичку, враги мои безвинно.	52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 Повергли жизнь мою в яму, и закидали меня каменьем.	53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Воды поднимались выше головы моей; я говорил: `погиб я`.	54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“
55 Я призывал имя Твое, Иегова, из ямы преисподней.	55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Ты слышал голос мой, не отвращал уха Твоего от вопля моего, к облегчению моему.	56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Ты приближался, говорил: `не страшись`.	57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Ты защищал, Господи, дело души моей; искуплял жизнь мою.	58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Ты видишь, Иегова, замешательство мое; рассуди дело мое.	59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Ты видишь всю мстительность их; все замыслы их против меня.	60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Ты, Иегова, слышишь ругательство их, все замыслы их против меня.	61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 Речи неприятелей моих и беседы их обо мне всякий день.	62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Смотри, сидят ли они, стоят ли, я всегда для них песнь.	63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Дай им, Иегова, возмездие по делам рук их.	64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Дай им покров на сердце, проклятие Твое им.	65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Преследуй во гневе, и истреби их из-под небес, Иегова.	66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Ветхий
завет

Новый
завет

Плач Иеремии

Глава 3

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Плач Єремiї

Розділ 3

Ветхий завет

Новый завет

Плач Иеремии

Глава 3

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Плач Єремiї

Розділ 3

Ветхий
завет

Новый
завет