Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Иоанна

Глава 4

1 Фарисеи услышали о том, что Иисус приобретал и крестил больше учеников, чем Иоанн,

2 хотя на самом деле крестил не Иисус, а Его ученики.

3 Когда Иисус узнал, что о Нем говорят, Он покинул Иудею и направился обратно в Галилею.

4 Путь Его лежал через Самарию,

5 и Он пришел в самарийский город Сихарь, расположенный недалеко от участка земли, который Иаков некогда дал своему сыну Иосифу.

6 Там был колодец Иакова, и Иисус, уставший после дороги, сел у колодца отдохнуть. Это было около шестого часа.

7 К колодцу пришла за водой одна самарийская женщина. — Дай Мне, пожалуйста, напиться воды, — попросил ее Иисус.

8 Ученики Его в это время пошли в город купить еды.

9 Самарянка удивилась: — Ты иудей, а я самарянка, как это Ты можешь просить у меня напиться? (Дело в том, что иудеи не пользуются общей посудой с самарянами. )

10 Иисус ответил ей: — Если бы ты знала о даре Божьем и о том, Кто просит у тебя напиться, ты бы сама попросила Его, и Он дал бы тебе живой воды.

11 Женщина сказала: — Господин, Тебе и зачерпнуть-то нечем, а колодец глубок. Откуда же у Тебя живая вода?

12 Неужели Ты больше нашего предка Иакова, который оставил нам этот колодец и сам пил из него, и его сыновья пили, и стада его пили?

13 Иисус ответил: — Кто пьет эту воду, тот опять захочет пить.

14 Тот же, кто пьет воду, которую Я дам ему, никогда больше не будет мучим жаждой. Вода, которую Я ему дам, станет в нем источником, текущим в вечную жизнь.

15 Женщина сказала Ему: — Господин, так дай же мне такой воды, чтобы я больше не хотела пить, и мне не нужно было приходить сюда за водой.

16 Он сказал ей: — Пойди, позови своего мужа и возвращайся сюда.

17 — У меня нет мужа, — ответила женщина. Иисус сказал ей: — Ты права, когда говоришь, что у тебя нет мужа.

18 Ведь у тебя было пять мужей, и тот, с кем ты сейчас живешь, не муж тебе; это ты правду сказала.

19 — Господин, — сказала женщина, — я вижу, что Ты пророк.

20 Так объясни же мне, почему наши отцы поклонялись на этой горе, а вы, иудеи, говорите, что Богу следует поклоняться в Иерусалиме?

21 Иисус ответил: — Поверь Мне, женщина, настанет время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.

22 Вы, самаряне, и сами толком не знаете, чему вы поклоняетесь, мы же знаем, чему поклоняемся, ведь спасение — от иудеев.

23 Но наступит время, и уже наступило, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, потому что именно таких поклонников ищет Себе Отец.

24 Бог есть Дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине.

25 Женщина сказала: — Я знаю, что должен прийти Мессия, Которого называют Христом; вот когда Он придет, Он нам все и объяснит.

26 Иисус сказал ей: — Это Я, Тот, Кто говорит с тобой.

27 В это время возвратились Его ученики и удивились, что Иисус разговаривает с женщиной. Но никто, однако, не спросил, что Он хотел и почему Он с ней говорил.

28 Женщина оставила свой кувшин для воды, вернулась в город и сказала людям:

29 — Идите и посмотрите на Человека, Который рассказал мне все, что я сделала. Не Христос ли Он?

30 Народ из города пошел к Иисусу.

31 В это время Его ученики настаивали: — Рабби, поешь что-нибудь.

32 Но Он сказал им: — У Меня есть пища, о которой вы не знаете.

33 Тогда ученики стали переговариваться: — Может, кто-то принес Ему поесть?

34 — Пища Моя состоит в том, — сказал Иисус, — чтобы исполнить волю Пославшего Меня и совершить Его дело.

35 Разве вы не говорите: «Еще четыре месяца, и будет жатва»? А Я говорю вам: поднимите глаза и посмотрите на поля, как они уже созрели для жатвы!

36 Жнец получает свою награду. Он собирает урожай для жизни вечной, чтобы радовались вместе и сеятель, и жнец.

37 В этом случае верно изречение: один сеет, а другой жнет.

38 Я послал вас жать то, над чем вы не трудились. Другие много поработали, вы же пожинаете плоды их трудов.

39 Многие самаряне, жители этого города, уверовали в Иисуса, потому что женщина сказала: — Он рассказал мне все, что я сделала.

40 Самаряне пришли к Нему и стали упрашивать Его остаться с ними, и Иисус провел там два дня.

41 И еще больше людей уверовали в Него из-за Его слов.

42 Они говорили женщине: — Мы верим уже не только по твоим словам. Теперь мы сами слышали и знаем, что Этот Человек действительно Спаситель мира.

43 Через два дня Иисус отправился оттуда в Галилею.

44 Он и Сам говорил, что пророк не имеет чести у себя на родине.

45 Однако когда Он пришел в Галилею, галилеяне Его радушно приняли, но только потому, что были в Иерусалиме на празднике Пасхи и видели все, что Иисус там совершил.

46 Иисус еще раз посетил Кану Галилейскую, где Он превратил воду в вино. В Капернауме был один придворный, у которого был болен сын.

47 Когда этот человек услышал о том, что Иисус пришел из Иудеи в Галилею, он пришел к Нему и умолял Его исцелить сына, который был при смерти.

48 Иисус сказал ему: — Пока вы не увидите чудес и знамений, никогда не поверите.

49 Но придворный лишь ответил: — Господи, пойдем, пока сын мой еще не умер.

50 Иисус ответил: — Иди, твой сын будет жить. Человек поверил слову Иисуса и пошел.

51 Он был еще в пути, когда слуги встретили его и сообщили, что мальчик жив.

52 Он спросил, в котором часу ему стало легче, и они сказали: — Вчера в седьмом часу жар у него прошел.

53 Отец понял, что это произошло именно тогда, когда Иисус сказал ему: «Твой сын будет жить». Придворный и все его домашние поверили.

54 Это было второе знамение, сотворенное Иисусом по приходе из Иудеи в Галилею.

Вiд Iвана

Розділ 4

1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.

4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.

5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.

6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“

8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.

9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.

10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.

11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?

12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“

13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.

14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.

15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.

16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.

17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.

19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.

20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.

21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.

22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.

23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.

24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.

25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.

26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.

27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“

28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:

29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“

30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.

31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“

32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.

33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“

34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.

35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!

36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.

37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.

38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.

39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“

40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“

43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.

45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.

47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“

49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“

50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.

51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.

52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.

53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.

54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Евангелие от Иоанна Глава 4	Вiд Iвана Розділ 4
1 Фарисеи услышали о том, что Иисус приобретал и крестил больше учеников, чем Иоанн,	1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2 хотя на самом деле крестил не Иисус, а Его ученики.	2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3 Когда Иисус узнал, что о Нем говорят, Он покинул Иудею и направился обратно в Галилею.	3 Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
4 Путь Его лежал через Самарию,	4 І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
5 и Он пришел в самарийский город Сихарь, расположенный недалеко от участка земли, который Иаков некогда дал своему сыну Иосифу.	5 Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
6 Там был колодец Иакова, и Иисус, уставший после дороги, сел у колодца отдохнуть. Это было около шестого часа.	6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 К колодцу пришла за водой одна самарийская женщина. — Дай Мне, пожалуйста, напиться воды, — попросил ее Иисус.	7 Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
8 Ученики Его в это время пошли в город купить еды.	8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
9 Самарянка удивилась: — Ты иудей, а я самарянка, как это Ты можешь просить у меня напиться? (Дело в том, что иудеи не пользуются общей посудой с самарянами. )	9 Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Иисус ответил ей: — Если бы ты знала о даре Божьем и о том, Кто просит у тебя напиться, ты бы сама попросила Его, и Он дал бы тебе живой воды.	10 Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
11 Женщина сказала: — Господин, Тебе и зачерпнуть-то нечем, а колодец глубок. Откуда же у Тебя живая вода?	11 Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Неужели Ты больше нашего предка Иакова, который оставил нам этот колодец и сам пил из него, и его сыновья пили, и стада его пили?	12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
13 Иисус ответил: — Кто пьет эту воду, тот опять захочет пить.	13 Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
14 Тот же, кто пьет воду, которую Я дам ему, никогда больше не будет мучим жаждой. Вода, которую Я ему дам, станет в нем источником, текущим в вечную жизнь.	14 А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.
15 Женщина сказала Ему: — Господин, так дай же мне такой воды, чтобы я больше не хотела пить, и мне не нужно было приходить сюда за водой.	15 Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
16 Он сказал ей: — Пойди, позови своего мужа и возвращайся сюда.	16 Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
17 — У меня нет мужа, — ответила женщина. Иисус сказал ей: — Ты права, когда говоришь, что у тебя нет мужа.	17 Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 Ведь у тебя было пять мужей, и тот, с кем ты сейчас живешь, не муж тебе; это ты правду сказала.	18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
19 — Господин, — сказала женщина, — я вижу, что Ты пророк.	19 Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Так объясни же мне, почему наши отцы поклонялись на этой горе, а вы, иудеи, говорите, что Богу следует поклоняться в Иерусалиме?	20 Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
21 Иисус ответил: — Поверь Мне, женщина, настанет время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.	21 Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
22 Вы, самаряне, и сами толком не знаете, чему вы поклоняетесь, мы же знаем, чему поклоняемся, ведь спасение — от иудеев.	22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23 Но наступит время, и уже наступило, когда истинные поклонники будут поклоняться Отцу в духе и истине, потому что именно таких поклонников ищет Себе Отец.	23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
24 Бог есть Дух, и поклоняющиеся Ему должны поклоняться в духе и истине.	24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
25 Женщина сказала: — Я знаю, что должен прийти Мессия, Которого называют Христом; вот когда Он придет, Он нам все и объяснит.	25 Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
26 Иисус сказал ей: — Это Я, Тот, Кто говорит с тобой.	26 Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
27 В это время возвратились Его ученики и удивились, что Иисус разговаривает с женщиной. Но никто, однако, не спросил, что Он хотел и почему Он с ней говорил.	27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“
28 Женщина оставила свой кувшин для воды, вернулась в город и сказала людям:	28 Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
29 — Идите и посмотрите на Человека, Который рассказал мне все, что я сделала. Не Христос ли Он?	29 „Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
30 Народ из города пошел к Иисусу.	30 І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
31 В это время Его ученики настаивали: — Рабби, поешь что-нибудь.	31 Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
32 Но Он сказал им: — У Меня есть пища, о которой вы не знаете.	32 А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
33 Тогда ученики стали переговариваться: — Может, кто-то принес Ему поесть?	33 Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
34 — Пища Моя состоит в том, — сказал Иисус, — чтобы исполнить волю Пославшего Меня и совершить Его дело.	34 Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
35 Разве вы не говорите: «Еще четыре месяца, и будет жатва»? А Я говорю вам: поднимите глаза и посмотрите на поля, как они уже созрели для жатвы!	35 Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
36 Жнец получает свою награду. Он собирает урожай для жизни вечной, чтобы радовались вместе и сеятель, и жнец.	36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.
37 В этом случае верно изречение: один сеет, а другой жнет.	37 Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
38 Я послал вас жать то, над чем вы не трудились. Другие много поработали, вы же пожинаете плоды их трудов.	38 Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
39 Многие самаряне, жители этого города, уверовали в Иисуса, потому что женщина сказала: — Он рассказал мне все, что я сделала.	39 З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
40 Самаряне пришли к Нему и стали упрашивать Его остаться с ними, и Иисус провел там два дня.	40 А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41 И еще больше людей уверовали в Него из-за Его слов.	41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 Они говорили женщине: — Мы верим уже не только по твоим словам. Теперь мы сами слышали и знаем, что Этот Человек действительно Спаситель мира.	42 А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
43 Через два дня Иисус отправился оттуда в Галилею.	43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44 Он и Сам говорил, что пророк не имеет чести у себя на родине.	44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
45 Однако когда Он пришел в Галилею, галилеяне Его радушно приняли, но только потому, что были в Иерусалиме на празднике Пасхи и видели все, что Иисус там совершил.	45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46 Иисус еще раз посетил Кану Галилейскую, где Он превратил воду в вино. В Капернауме был один придворный, у которого был болен сын.	46 Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
47 Когда этот человек услышал о том, что Иисус пришел из Иудеи в Галилею, он пришел к Нему и умолял Его исцелить сына, который был при смерти.	47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48 Иисус сказал ему: — Пока вы не увидите чудес и знамений, никогда не поверите.	48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
49 Но придворный лишь ответил: — Господи, пойдем, пока сын мой еще не умер.	49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
50 Иисус ответил: — Иди, твой сын будет жить. Человек поверил слову Иисуса и пошел.	50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
51 Он был еще в пути, когда слуги встретили его и сообщили, что мальчик жив.	51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
52 Он спросил, в котором часу ему стало легче, и они сказали: — Вчера в седьмом часу жар у него прошел.	52 А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
53 Отец понял, что это произошло именно тогда, когда Иисус сказал ему: «Твой сын будет жить». Придворный и все его домашние поверили.	53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
54 Это было второе знамение, сотворенное Иисусом по приходе из Иудеи в Галилею.	54 Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Иоанна

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Евангелие от Иоанна

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Иоанна

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Евангелие от Иоанна

Глава 4

Вiд Iвана

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет