Книга ИоваГлава 1 |
1 |
2 У него родилось семеро сыновей и три дочери. |
3 Во владении у него было семь тысяч овец, три тысячи верблюдов, пятьсот пар волов и пятьсот ослиц, а еще великое множество слуг. Он был славнее всех жителей Востока. |
4 |
5 Когда время пиров истекало, Иов посылал за ними и освящал их. Рано утром он возносил за каждого из них всесожжение, думая: «Быть может, мои сыновья согрешили и оскорбили Бога в своем сердце». Так Иов поступал постоянно. |
6 |
7 Господь спросил сатану: |
8 |
9 |
10 Разве не Ты оградил его самого, его домашних и все его добро? Ты благословил дело его рук, и его стада и отары заполонили землю. |
11 Но протяни руку и порази все, что у него есть, — и он проклянет Тебя прямо в лицо. |
12 |
13 |
14 к Иову пришел вестник и сказал: |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 как вдруг страшный вихрь примчался из пустыни и пошатнул дом с четырех углов. Дом рухнул на них, и все они погибли, а я — единственный, кто спасся, чтобы рассказать тебе об этом. |
20 |
21 и сказал: |
22 |
ЙовРозділ 1 |
1 |
2 І народи́лися йому се́меро синів та три дочки́. |
3 А маєток його був: сім тисяч худоби дрібно́ї, і три тисячі верблю́дів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу. |
4 А сини його ходили один до о́дного, і справляли гости́ну в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сесте́р, щоб їсти та пити із ними. |
5 І бувало, як миналося ко́ло бенке́тних днів, то Йов посилав за ді́тьми й освячував їх, — і вставав він рано вранці, і прино́сив цілопа́лення за числом їх усіх, бо Йов казав: „Може згрішили сини мої, і знева́жили Бога в серці своєму“. Так робив Йов по всі дні. |
6 |
7 І сказав Госпо́дь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрува́в по землі та й перейшов її“. |
8 І сказав Господь до сатани: „Чи звернув ти увагу на раба Мого́ Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає“. |
9 І відповів сатана́ Господе́ві й сказав: „Чи ж Йов да́рмо боїться Бога? |
10 Чи ж Ти не забезпе́чив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагослови́в, а маєток його поши́рився по кра́ю. |
11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкни́ся до всього, що його, — чи він не знева́жить Тебе перед лицем Твоїм?“ |
12 І сказав Господь до сатани́: „Ось усе, що його́, — у твоїй руці, тільки на нього само́го не простягай своєї руки!“ І пішов сатана́ від лиця Господнього. |
13 |
14 то прибіг до Йова послане́ць та й сказав: „Худоба велика ора́ла, а ослиці па́слися при них. |
15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. |
16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: „З неба спав Божий огонь, і спали́в ота́ру та слуг, та й пожер їх. А втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. |
17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: „Халде́ї поділи́лися на три відділи, і напали на верблю́дів, та й позабира́ли їх, а слуг повбива́ли ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. |
18 Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: „Сини твої та до́чки твої їли та вино пили́ в домі свого перворо́дженого брата. |
19 Аж рапто́во надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, — і він упав на юнаків, і вони повмирали. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. |
20 І встав Йов, і розде́р плаща́ свого́, й обстриг свою го́лову, та й упав на землю, і поклонився, |
21 та й сказав: „Я вийшов наги́й із утроби матері своєї, і наги́й поверну́сь туди, в зе́млю! Господь дав, — і Господь узяв. Нехай буде благослове́нне Господнє Ім'я́!“ |
22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного! |
Книга ИоваГлава 1 |
ЙовРозділ 1 |
1 |
1 |
2 У него родилось семеро сыновей и три дочери. |
2 І народи́лися йому се́меро синів та три дочки́. |
3 Во владении у него было семь тысяч овец, три тысячи верблюдов, пятьсот пар волов и пятьсот ослиц, а еще великое множество слуг. Он был славнее всех жителей Востока. |
3 А маєток його був: сім тисяч худоби дрібно́ї, і три тисячі верблю́дів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу. |
4 |
4 А сини його ходили один до о́дного, і справляли гости́ну в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сесте́р, щоб їсти та пити із ними. |
5 Когда время пиров истекало, Иов посылал за ними и освящал их. Рано утром он возносил за каждого из них всесожжение, думая: «Быть может, мои сыновья согрешили и оскорбили Бога в своем сердце». Так Иов поступал постоянно. |
5 І бувало, як миналося ко́ло бенке́тних днів, то Йов посилав за ді́тьми й освячував їх, — і вставав він рано вранці, і прино́сив цілопа́лення за числом їх усіх, бо Йов казав: „Може згрішили сини мої, і знева́жили Бога в серці своєму“. Так робив Йов по всі дні. |
6 |
6 |
7 Господь спросил сатану: |
7 І сказав Госпо́дь до сатани́: „Звідки ти йдеш?“ А сатана́ відповів Господе́ві й сказав: „Я мандрува́в по землі та й перейшов її“. |
8 |
8 І сказав Господь до сатани: „Чи звернув ти увагу на раба Мого́ Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає“. |
9 |
9 І відповів сатана́ Господе́ві й сказав: „Чи ж Йов да́рмо боїться Бога? |
10 Разве не Ты оградил его самого, его домашних и все его добро? Ты благословил дело его рук, и его стада и отары заполонили землю. |
10 Чи ж Ти не забезпе́чив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагослови́в, а маєток його поши́рився по кра́ю. |
11 Но протяни руку и порази все, что у него есть, — и он проклянет Тебя прямо в лицо. |
11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкни́ся до всього, що його, — чи він не знева́жить Тебе перед лицем Твоїм?“ |
12 |
12 І сказав Господь до сатани́: „Ось усе, що його́, — у твоїй руці, тільки на нього само́го не простягай своєї руки!“ І пішов сатана́ від лиця Господнього. |
13 |
13 |
14 к Иову пришел вестник и сказал: |
14 то прибіг до Йова послане́ць та й сказав: „Худоба велика ора́ла, а ослиці па́слися при них. |
15 |
15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. |
16 |
16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: „З неба спав Божий огонь, і спали́в ота́ру та слуг, та й пожер їх. А втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. |
17 |
17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: „Халде́ї поділи́лися на три відділи, і напали на верблю́дів, та й позабира́ли їх, а слуг повбива́ли ві́стрям меча. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. |
18 |
18 Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: „Сини твої та до́чки твої їли та вино пили́ в домі свого перворо́дженого брата. |
19 как вдруг страшный вихрь примчался из пустыни и пошатнул дом с четырех углов. Дом рухнул на них, и все они погибли, а я — единственный, кто спасся, чтобы рассказать тебе об этом. |
19 Аж рапто́во надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, — і він упав на юнаків, і вони повмирали. І втік тільки я сам, щоб доне́сти тобі“. |
20 |
20 І встав Йов, і розде́р плаща́ свого́, й обстриг свою го́лову, та й упав на землю, і поклонився, |
21 и сказал: |
21 та й сказав: „Я вийшов наги́й із утроби матері своєї, і наги́й поверну́сь туди, в зе́млю! Господь дав, — і Господь узяв. Нехай буде благослове́нне Господнє Ім'я́!“ |
22 |
22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного! |