CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иов 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Книга Иова

Глава 14

1 Человек, рожденный от женщины, скуден днями, но скорбью сыт.

2 Он, как цветок, прорастает и вянет. Ускользает, как тень, не задерживается.

3 И на нем задержал Ты взгляд? И его Ты на суд ведешь?

4 Кто выведет чистое из нечистого? Никто!

5 Если дни его установлены, и число его месяцев Ты сосчитал, и поставил рубеж, который он не преступит,

6 то отведи от него Свой взгляд, оставь его в покое, пусть он, как батрак, порадуется своим дням.

7 Ведь и для дерева есть надежда: если срубят его, оно оживет и снова пустит побеги.

8 Пусть корни его одряхлели в земле, и пень омертвел в пыли,

9 чуть почует воду — расцветет, пустит ветви, как молодое растение.

10 А человек умрет и исчезнет, испустит дух, и где он?

11 Как исчезает вода из озера, как иссякает река и сохнет,

12 так и смертный ляжет и не поднимется; пока не исчезнут небеса — не проснется и от сна своего не встанет.

13 О если бы Ты укрыл меня в мире мертвых, спрятал меня, пока не пройдет Твой гнев! О если бы Ты установил мне срок, а потом вспомнил бы обо мне!

14 Когда человек умрет, будет ли он жить вновь? Все дни моей службы я бы ждал, когда придет мое избавление.

15 Ты бы позвал, и я бы ответил; творение Твоих рук растрогало бы Тебя.

16 Тогда Ты считал бы мои шаги, но греха моего не выискивал бы;

17 накрепко запечатана была бы моя вина, Ты сокрыл бы мои проступки.

18 Но как гора рушится и дробится, и как скала сходит со своего места,

19 как вода подтачивает камни, и потоки смывают почву, так и Ты губишь надежды смертного.

20 Ты теснишь его до конца, и он уходит; Ты искажаешь его лицо и отсылаешь его.

21 В чести ли дети его, он не знает; обижают ли их, не видит.

22 Он лишь чувствует: тело его болит и плачет лишь о себе.

Йов

Розділ 14

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.

Книга Иова

Глава 14

Йов

Розділ 14

1 Человек, рожденный от женщины, скуден днями, но скорбью сыт.

1 Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:

2 Он, как цветок, прорастает и вянет. Ускользает, как тень, не задерживается.

2 вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.

3 И на нем задержал Ты взгляд? И его Ты на суд ведешь?

3 І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!

4 Кто выведет чистое из нечистого? Никто!

4 Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!

5 Если дни его установлены, и число его месяцев Ты сосчитал, и поставил рубеж, который он не преступит,

5 Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —

6 то отведи от него Свой взгляд, оставь его в покое, пусть он, как батрак, порадуется своим дням.

6 відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.

7 Ведь и для дерева есть надежда: если срубят его, оно оживет и снова пустит побеги.

7 Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;

8 Пусть корни его одряхлели в земле, и пень омертвел в пыли,

8 якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,

9 чуть почует воду — расцветет, пустит ветви, как молодое растение.

9 то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!

10 А человек умрет и исчезнет, испустит дух, и где он?

10 А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?

11 Как исчезает вода из озера, как иссякает река и сохнет,

11 Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,

12 так и смертный ляжет и не поднимется; пока не исчезнут небеса — не проснется и от сна своего не встанет.

12 так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.

13 О если бы Ты укрыл меня в мире мертвых, спрятал меня, пока не пройдет Твой гнев! О если бы Ты установил мне срок, а потом вспомнил бы обо мне!

13 О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!

14 Когда человек умрет, будет ли он жить вновь? Все дни моей службы я бы ждал, когда придет мое избавление.

14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!

15 Ты бы позвал, и я бы ответил; творение Твоих рук растрогало бы Тебя.

15 Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

16 Тогда Ты считал бы мои шаги, но греха моего не выискивал бы;

16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —

17 накрепко запечатана была бы моя вина, Ты сокрыл бы мои проступки.

17 провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.

18 Но как гора рушится и дробится, и как скала сходит со своего места,

18 Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,

19 как вода подтачивает камни, и потоки смывают почву, так и Ты губишь надежды смертного.

19 каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.

20 Ты теснишь его до конца, и он уходит; Ты искажаешь его лицо и отсылаешь его.

20 Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.

21 В чести ли дети его, он не знает; обижают ли их, не видит.

21 Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.

22 Он лишь чувствует: тело его болит и плачет лишь о себе.

22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.