Книга Иова

Глава 15

1 Тогда ответил Элифаз из Темана:

2 — Отвечает ли мудрый знанием, взятым с ветра, наполняет ли свой живот палящим вихрем?

3 Возражает ли он пустыми словами, речами, в которых нет прока?

4 А ты и страх перед Богом потерял, и молитву к Богу считаешь малостью.

5 Твой грех побуждает твои уста, ты усвоил язык нечестивых.

6 Твои же уста обвиняют тебя, не я; губы твои против тебя свидетельствуют.

7 Разве ты родился первым из людей? Разве ты был создан раньше холмов?

8 Разве подслушал ты Божий замысел? Разве ты сам постиг мудрость?

9 Что знаешь ты, чего бы мы не знали? Что понимаешь, чего бы мы не поняли?

10 С нами седовласые и старики, старше, чем твой отец.

11 Разве мало тебе утешений Божьих, добрых слов, что тебе сказали?

12 Почему увлекает тебя твое сердце, почему сверкают твои глаза,

13 так что ты обратил против Бога свой дух, что твой рот выговаривает такие слова?

14 Кто такой человек, чтобы ему быть чистым, и рожденный женщиной, чтобы быть праведным?

15 Если Бог и святым Своим не доверяет, и в глазах Его нечисты небеса,

16 то тем более нечист и порочен человек, который пьет неправду, словно воду!

17 Послушай меня, и я объясню тебе; расскажу тебе то, что видел,

18 то, о чем говорили мудрецы, не скрывая усвоенного от отцов

19 (им одним земля была отдана, и чужой среди них не ходил).

20 Все дни свои мучается нечестивый, отсчитаны все годы притеснителя.

21 В его ушах — гул ужаса; средь мира к нему приходит губитель.

22 От мглы он не надеется спастись; он обречен на меч.

23 Он — скиталец, пища для стервятника ; он знает, что день мрака близок.

24 Беда и горе его пугают; теснят, словно царь, что готов на битву,

25 за то, что простер против Бога руку и Всемогущему бросил вызов,

26 шел на Него упрямо и дерзко с толстым крепким щитом.

27 За то, что заплыло жиром лицо его, жир нарастил он у себя на бедрах,

28 он поселится в городах разоренных, в домах, в которых никто не живет, в домах, обреченных на разрушение.

29 Он больше не будет богатым: богатство его расточится, и владения его не расширятся по земле.

30 Он не спасется от мглы, пламя иссушит ветви его, и дыхание уст Божьих умчит его прочь.

31 Пусть он не обманывается, полагаясь на пустоту, ведь пустота и будет ему воздаянием.

32 Он получит сполна, прежде чем придет его время, и не будут его ветви зеленеть.

33 Он сбросит незрелый виноград, как лоза, и растеряет свои цветы, как олива.

34 Бесплодным будет безбожных сборище, и огонь истребит шатры вымогателей.

35 Они зачали беду и родили несчастье, их сердце полно коварства.

Йов

Розділ 15

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.

Книга Иова

Глава 15

Йов

Розділ 15

1 Тогда ответил Элифаз из Темана:

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

2 — Отвечает ли мудрый знанием, взятым с ветра, наполняет ли свой живот палящим вихрем?

2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

3 Возражает ли он пустыми словами, речами, в которых нет прока?

3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

4 А ты и страх перед Богом потерял, и молитву к Богу считаешь малостью.

4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

5 Твой грех побуждает твои уста, ты усвоил язык нечестивых.

5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

6 Твои же уста обвиняют тебя, не я; губы твои против тебя свидетельствуют.

6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

7 Разве ты родился первым из людей? Разве ты был создан раньше холмов?

7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

8 Разве подслушал ты Божий замысел? Разве ты сам постиг мудрость?

8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

9 Что знаешь ты, чего бы мы не знали? Что понимаешь, чего бы мы не поняли?

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

10 С нами седовласые и старики, старше, чем твой отец.

10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

11 Разве мало тебе утешений Божьих, добрых слов, что тебе сказали?

11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

12 Почему увлекает тебя твое сердце, почему сверкают твои глаза,

12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

13 так что ты обратил против Бога свой дух, что твой рот выговаривает такие слова?

13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

14 Кто такой человек, чтобы ему быть чистым, и рожденный женщиной, чтобы быть праведным?

14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

15 Если Бог и святым Своим не доверяет, и в глазах Его нечисты небеса,

15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

16 то тем более нечист и порочен человек, который пьет неправду, словно воду!

16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

17 Послушай меня, и я объясню тебе; расскажу тебе то, что видел,

17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

18 то, о чем говорили мудрецы, не скрывая усвоенного от отцов

18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

19 (им одним земля была отдана, и чужой среди них не ходил).

19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

20 Все дни свои мучается нечестивый, отсчитаны все годы притеснителя.

20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

21 В его ушах — гул ужаса; средь мира к нему приходит губитель.

21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

22 От мглы он не надеется спастись; он обречен на меч.

22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

23 Он — скиталец, пища для стервятника ; он знает, что день мрака близок.

23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

24 Беда и горе его пугают; теснят, словно царь, что готов на битву,

24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

25 за то, что простер против Бога руку и Всемогущему бросил вызов,

25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

26 шел на Него упрямо и дерзко с толстым крепким щитом.

26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

27 За то, что заплыло жиром лицо его, жир нарастил он у себя на бедрах,

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

28 он поселится в городах разоренных, в домах, в которых никто не живет, в домах, обреченных на разрушение.

28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

29 Он больше не будет богатым: богатство его расточится, и владения его не расширятся по земле.

29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

30 Он не спасется от мглы, пламя иссушит ветви его, и дыхание уст Божьих умчит его прочь.

30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

31 Пусть он не обманывается, полагаясь на пустоту, ведь пустота и будет ему воздаянием.

31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

32 Он получит сполна, прежде чем придет его время, и не будут его ветви зеленеть.

32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

33 Он сбросит незрелый виноград, как лоза, и растеряет свои цветы, как олива.

33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

34 Бесплодным будет безбожных сборище, и огонь истребит шатры вымогателей.

34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

35 Они зачали беду и родили несчастье, их сердце полно коварства.

35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.