Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Марка

Глава 4

1 Иисус опять учил у озера. Вокруг Него собралась огромная толпа, так что Он был вынужден сесть в лодку и немного отплыть, а весь народ стоял на берегу.

2 Иисус многому учил народ в притчах, говоря им:

3 — Послушайте: сеятель вышел сеять.

4 Когда он разбрасывал семена, то некоторые из них упали у самой дороги. Прилетели птицы и склевали их.

5 Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.

6 Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.

7 Другие упали в терновник, который разросся, заглушил их, и семена не дали урожая.

8 Но семена, которые упали на хорошую почву, взошли, выросли и принесли урожай в тридцать, а то и в шестьдесят, и даже во сто крат больше, чем было посеяно.

9 Потом Иисус добавил: — У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!

10 Позже, когда Иисус был один, Его постоянные спутники вместе с двенадцатью спросили Его о притчах.

11 Иисус ответил: — Вам открыта тайна Божьего Царства, а тем, внешним, все дается в притчах,

12 чтобы «они смотрели, но не увидели, и слушали, но не поняли; чтобы они не обратились и не были бы прощены».

13 Потом Иисус спросил: — Неужели и вы не поняли эту притчу? Как же вы тогда вообще сможете понимать притчи?

14 Сеятель сеет слово.

15 Некоторые люди похожи на семена, посеянные у дороги. Как только они услышат слово, приходит сатана и похищает посеянное в них.

16 Другие похожи на семена, посеянные на каменистой почве. Эти люди, когда слышат слово, сразу же принимают его с радостью.

17 Но у них нет корня, и поэтому их хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, они сразу же отступаются.

18 Третьи — как семена, посеянные среди терновника. Они слышат слово,

19 но повседневные заботы, любовь к богатству и другие желания заглушают слово, делая его бесплодным.

20 А есть люди, похожие на семена, посеянные в хорошую почву. Они слышат слово, принимают его и приносят плод — в тридцать, шестьдесят, а то и во сто крат больше посеянного.

21 Затем Он сказал им: — Разве для того вносят в дом светильник, чтобы поставить его под горшок или под кровать? Наоборот, его ставят на подставку.

22 Нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего скрытого, что не выйдет на свет.

23 Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.

24 И еще сказал им: — Будьте внимательны к тому, что вы слышите. Какой мерой вы мерите, такой будет отмерено и вам, и даже прибавлено.

25 У кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

26 Еще Он сказал: — Божье Царство похоже на то, как если бы человек засеял поле.

27 Проходят дни и ночи, человек то спит, то бодрствует, а семена всходят и растут, он и сам не знает как,

28 ведь земля сама дает плод. Сначала появляется росток, затем колос, колос наливается зерном,

29 и когда созреет урожай, человек приходит с серпом, потому что наступила жатва.

30 Иисус продолжал: — С чем можно сравнить Божье Царство? В какой притче можно описать его?

31 Оно как горчичное зерно. Когда его сеют в землю, оно самое маленькое из всех семян,

32 но когда вырастает, то становится больше всех огородных растений и раскидывает такие большие ветви, что птицы небесные могут вить гнезда в их тени.

33 Иисус рассказывал им много подобных притч. Он не говорил им больше того, что они были в силах воспринять.

34 Без притч Иисус вообще не учил, но когда Он оставался наедине со Своими учениками, Он все им объяснял.

35 В тот же день, вечером, Иисус сказал Своим ученикам: — Переправимся на другую сторону озера.

36 Отпустив народ, они вошли в лодку к Иисусу и отплыли от берега. К ним присоединились и другие лодки.

37 Внезапно поднялся сильный шторм. Волны били о борта лодки, и ее стало заливать.

38 А Иисус в это время спал на корме, подложив подушку под голову. Ученики разбудили Его и сказали: — Учитель! Неужели Тебе все равно, что мы гибнем?

39 Проснувшись, Он запретил ветру и приказал озеру: — Умолкни! Перестань! В тот же момент ветер стих, и наступил полный штиль.

40 — Ну, что вы испугались? — сказал Он ученикам. — Неужели у вас еще нет веры?

41 Перепуганные ученики спрашивали друг друга: — Кто Он, что даже ветер и море Ему повинуются?

Вiд Марка

Розділ 4

1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.

2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:

3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.

4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.

5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;

6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.

7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.

8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.

11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,

12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“

13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

14 Сіяч сіє слово.

15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,

19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.

20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?

22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.

23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.

25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.

26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.

30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?

31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.

32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.

33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.

36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.

37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!

38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“

39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.

40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“

41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Евангелие от Марка Глава 4	Вiд Марка Розділ 4
1 Иисус опять учил у озера. Вокруг Него собралась огромная толпа, так что Он был вынужден сесть в лодку и немного отплыть, а весь народ стоял на берегу.	1 І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
2 Иисус многому учил народ в притчах, говоря им:	2 І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
3 — Послушайте: сеятель вышел сеять.	3 „Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.
4 Когда он разбрасывал семена, то некоторые из них упали у самой дороги. Прилетели птицы и склевали их.	4 І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
5 Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.	5 Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
6 Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.	6 а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
7 Другие упали в терновник, который разросся, заглушил их, и семена не дали урожая.	7 А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
8 Но семена, которые упали на хорошую почву, взошли, выросли и принесли урожай в тридцать, а то и в шестьдесят, и даже во сто крат больше, чем было посеяно.	8 Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
9 Потом Иисус добавил: — У кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит!	9 І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
10 Позже, когда Иисус был один, Его постоянные спутники вместе с двенадцатью спросили Его о притчах.	10 І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
11 Иисус ответил: — Вам открыта тайна Божьего Царства, а тем, внешним, все дается в притчах,	11 І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
12 чтобы «они смотрели, но не увидели, и слушали, но не поняли; чтобы они не обратились и не были бы прощены».	12 щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
13 Потом Иисус спросил: — Неужели и вы не поняли эту притчу? Как же вы тогда вообще сможете понимать притчи?	13 І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
14 Сеятель сеет слово.	14 Сіяч сіє слово.
15 Некоторые люди похожи на семена, посеянные у дороги. Как только они услышат слово, приходит сатана и похищает посеянное в них.	15 А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
16 Другие похожи на семена, посеянные на каменистой почве. Эти люди, когда слышат слово, сразу же принимают его с радостью.	16 Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
17 Но у них нет корня, и поэтому их хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, они сразу же отступаются.	17 та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
18 Третьи — как семена, посеянные среди терновника. Они слышат слово,	18 А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
19 но повседневные заботы, любовь к богатству и другие желания заглушают слово, делая его бесплодным.	19 але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.
20 А есть люди, похожие на семена, посеянные в хорошую почву. Они слышат слово, принимают его и приносят плод — в тридцать, шестьдесят, а то и во сто крат больше посеянного.	20 А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
21 Затем Он сказал им: — Разве для того вносят в дом светильник, чтобы поставить его под горшок или под кровать? Наоборот, его ставят на подставку.	21 І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
22 Нет ничего тайного, что не станет явным, и нет ничего скрытого, что не выйдет на свет.	22 Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
23 Если у кого есть уши, чтобы слышать, пусть слышит.	23 Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
24 И еще сказал им: — Будьте внимательны к тому, что вы слышите. Какой мерой вы мерите, такой будет отмерено и вам, и даже прибавлено.	24 І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
25 У кого есть, тому будет дано еще, и у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.	25 Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
26 Еще Он сказал: — Божье Царство похоже на то, как если бы человек засеял поле.	26 І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
27 Проходят дни и ночи, человек то спит, то бодрствует, а семена всходят и растут, он и сам не знает как,	27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
28 ведь земля сама дает плод. Сначала появляется росток, затем колос, колос наливается зерном,	28 Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
29 и когда созреет урожай, человек приходит с серпом, потому что наступила жатва.	29 А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
30 Иисус продолжал: — С чем можно сравнить Божье Царство? В какой притче можно описать его?	30 І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
31 Оно как горчичное зерно. Когда его сеют в землю, оно самое маленькое из всех семян,	31 Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
32 но когда вырастает, то становится больше всех огородных растений и раскидывает такие большие ветви, что птицы небесные могут вить гнезда в их тени.	32 Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
33 Иисус рассказывал им много подобных притч. Он не говорил им больше того, что они были в силах воспринять.	33 І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
34 Без притч Иисус вообще не учил, но когда Он оставался наедине со Своими учениками, Он все им объяснял.	34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
35 В тот же день, вечером, Иисус сказал Своим ученикам: — Переправимся на другую сторону озера.	35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
36 Отпустив народ, они вошли в лодку к Иисусу и отплыли от берега. К ним присоединились и другие лодки.	36 І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
37 Внезапно поднялся сильный шторм. Волны били о борта лодки, и ее стало заливать.	37 І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
38 А Иисус в это время спал на корме, подложив подушку под голову. Ученики разбудили Его и сказали: — Учитель! Неужели Тебе все равно, что мы гибнем?	38 А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
39 Проснувшись, Он запретил ветру и приказал озеру: — Умолкни! Перестань! В тот же момент ветер стих, и наступил полный штиль.	39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.
40 — Ну, что вы испугались? — сказал Он ученикам. — Неужели у вас еще нет веры?	40 І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
41 Перепуганные ученики спрашивали друг друга: — Кто Он, что даже ветер и море Ему повинуются?	41 А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Евангелие от Марка

Глава 4

Вiд Марка

Розділ 4

Ветхий
завет

Новый
завет