Книга пророка Ионы

Глава 3

1 И тогда Господь снова заговорил с Ионой. Он сказал:

2 «Иди в великий город Ниневию и провозгласи там всё то, что Я тебе велю».

3 Иона последовал слову Господа и отправился в Ниневию. Ниневия же была огромным городом, и, чтобы пройти её из конца в конец, нужно было три дня.

4 Иона дошёл до середины города и начал проповедовать народу. Он сказал: «Через сорок дней город Ниневия будет разрушен».

5 Жители Ниневии поверили словам Бога и все они, от малого до великого, решили поститься, и все надели на себя траурные одежды в знак глубокого раскаяния.

6 Когда весть об этом дошла до царя Ниневии, он встал со своего трона, снял с себя царские одежды, надел одежды печали и сел на пепелище.

7 Затем царь написал особый указ и разослал его по всему городу: «По повелению царя и его вельмож, на некоторое время ни человеку, ни зверю, ни стаду не разрешается пастись на полях. Ничто живое в Ниневии не будет ни есть, ни пить.

8 Все люди и животные должны быть покрыты власяницами в знак глубокой печали, и народ должен громко взывать к Богу. Каждый человек должен измениться и перестать грешить.

9 Кто знает, может быть, Бог смягчится и милосердно не даст нам погибнуть, усмирив Свой грозный гнев».

10 И когда Бог увидел, как они изменились и перестали совершать злые поступки, Он сжалился и не послал на них наказание, которым угрожал.

Йона

Розділ 3

1 І було́ Господнє слово до Йони вдру́ге таке:

2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!“

3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневі́я була місто велике-превелике, на три дні ходи́.

4 І зачав Йо́на ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: „Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйно́вана!“

5 І ніневі́тяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали вере́ти, від найбільшого з них аж до найменшого.

6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща́ свого з себе, і покрився вере́тою, та й сів на по́пелі.

7 І він звелів кли́кнути й сказати в Ніневії з нака́зу царя та його вельмож, говорячи: „Нехай не покуштують нічо́го ані люди́на, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна́, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!

8 І нехай покриваються вере́тами та люди́на й та худоба, і нехай сильно кли́чуть до Бога, і нехай кожен зве́рне з своєї дороги та від наси́льства, що в їхніх руках.

9 Хто знає, може Бог обе́рнеться й пожа́лує, і відве́рнеться з жару гніву Свого́, — і ми не погинемо!“

10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.

Книга пророка Ионы

Глава 3

Йона

Розділ 3

1 И тогда Господь снова заговорил с Ионой. Он сказал:

1 І було́ Господнє слово до Йони вдру́ге таке:

2 «Иди в великий город Ниневию и провозгласи там всё то, что Я тебе велю».

2 „Устань, іди до Ніневі́ї, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!“

3 Иона последовал слову Господа и отправился в Ниневию. Ниневия же была огромным городом, и, чтобы пройти её из конца в конец, нужно было три дня.

3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневі́я була місто велике-превелике, на три дні ходи́.

4 Иона дошёл до середины города и начал проповедовать народу. Он сказал: «Через сорок дней город Ниневия будет разрушен».

4 І зачав Йо́на ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: „Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйно́вана!“

5 Жители Ниневии поверили словам Бога и все они, от малого до великого, решили поститься, и все надели на себя траурные одежды в знак глубокого раскаяния.

5 І ніневі́тяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали вере́ти, від найбільшого з них аж до найменшого.

6 Когда весть об этом дошла до царя Ниневии, он встал со своего трона, снял с себя царские одежды, надел одежды печали и сел на пепелище.

6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща́ свого з себе, і покрився вере́тою, та й сів на по́пелі.

7 Затем царь написал особый указ и разослал его по всему городу: «По повелению царя и его вельмож, на некоторое время ни человеку, ни зверю, ни стаду не разрешается пастись на полях. Ничто живое в Ниневии не будет ни есть, ни пить.

7 І він звелів кли́кнути й сказати в Ніневії з нака́зу царя та його вельмож, говорячи: „Нехай не покуштують нічо́го ані люди́на, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна́, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води!

8 Все люди и животные должны быть покрыты власяницами в знак глубокой печали, и народ должен громко взывать к Богу. Каждый человек должен измениться и перестать грешить.

8 І нехай покриваються вере́тами та люди́на й та худоба, і нехай сильно кли́чуть до Бога, і нехай кожен зве́рне з своєї дороги та від наси́льства, що в їхніх руках.

9 Кто знает, может быть, Бог смягчится и милосердно не даст нам погибнуть, усмирив Свой грозный гнев».

9 Хто знає, може Бог обе́рнеться й пожа́лує, і відве́рнеться з жару гніву Свого́, — і ми не погинемо!“

10 И когда Бог увидел, как они изменились и перестали совершать злые поступки, Он сжалился и не послал на них наказание, которым угрожал.

10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.